Ухвала суду № 138406023, 22.07.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 385/1153/22

Номер провадження 1-кп/404/326/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Фортечний районний суд м.Кропивницького в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

розглянувши під час відкритого судового засідання у м. Кропивницькому в режимі відеоконференції «EASYCON» обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022121120000090 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Жакчик Гайворонського району Кіровоградської області, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_7 ,

представників потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Фортечного районного суду міста Кропивницького перебуває вказане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині за фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті.

Із часу затримання ОСОБА_5 , а саме з 12 червня 2022 року до 20 травня 2025 року, до нього на підставі ухвал слідчих суддів і судів застосовувався запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 20 травня 2025 року за клопотанням сторони захисту запобіжний захід у виді тримання під вартою було змінено на цілодобовий домашній арешт. Надалі строк дії цього запобіжного заходу продовжувався.

У подальшому ухвалою суду обвинуваченого ОСОБА_5 було передано під особисту поруку поручителю ОСОБА_12 із покладенням на обвинуваченого відповідних процесуальних обов`язків.

На момент звернення прокурора до суду строк дії раніше застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу закінчився, а нового запобіжного заходу судом не застосовувалося.

Прокурор звернулася до суду з клопотанням, у якому первісно порушила питання про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою, посилаючись на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, суворість можливого покарання, наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків, а також можливість вчинення іншого кримінального правопорушення.

На обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що обвинувачення стосується особливо тяжкого злочину, за який передбачено реальне покарання у виді позбавлення волі; судовий розгляд не завершено, частина свідків із числа односельців обвинуваченого ще не допитана; обвинувачений має зв`язки за межами України та може залишити територію України або впливати на свідків.

У судовому засіданні прокурор уточнила заявлене клопотання та зазначила, що у зв`язку з відсутністю стосовно ОСОБА_5 чинного запобіжного заходу вона просить не змінити запобіжний захід, а застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою. Уточнене клопотання прокурор підтримала та просила його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_5 і його захисники проти задоволення клопотання заперечили, зазначивши, що обвинувачений належно виконує процесуальні обов`язки, у судові засідання з`являється, випадків ухилення від суду, незаконного впливу на свідків чи вчинення інших правопорушень не допускав. Вказали, що доводи прокурора мають припустимий характер і не підтверджені конкретними фактичними обставинами.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали, додані до клопотання, та матеріали кримінального провадження в частині, необхідній для його вирішення, колегія суддів доходить таких висновків.

Мотиви суду

Відповідно до частини першої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою обрати, змінити або скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним або обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати чи спотворити речі або документи, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого учасника кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.

За змістом статей 176, 178, 183 і 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і може застосовуватися лише тоді, коли прокурор доведе наявність хоча б одного з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.

Уточнення прокурором у судовому засіданні предмета клопотання узгоджується з фактичною процесуальною ситуацією, оскільки на момент його розгляду стосовно ОСОБА_5 чинний запобіжний захід відсутній. Отже, колегія суддів розглядає питання саме про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вирішуючи це питання, суд має оцінити не лише тяжкість інкримінованого діяння та суворість можливого покарання, а й конкретні фактичні дані, які свідчать про реальність кожного заявленого ризику, поведінку обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, стан здоров`я, вік, місце проживання, дотримання процесуальних обов`язків та інші обставини.

Сам по собі факт обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення та можливість призначення суворого покарання не можуть автоматично бути достатньою підставою для тримання особи під вартою. Тяжкість обвинувачення має оцінюватися у сукупності з іншими конкретними даними, які підтверджують існування реальних, а не абстрактних ризиків.

Матеріали клопотання не містять відомостей про те, що після припинення дії попереднього запобіжного заходу обвинувачений не з`являвся за викликами суду без поважних причин, намагався залишити місце проживання чи територію України, ухилявся від судового розгляду, перешкоджав дослідженню доказів або іншим чином демонстрував неналежну процесуальну поведінку.

Щодо ризику переховування від суду прокурор послалася переважно на тяжкість обвинувачення, можливість призначення тривалого строку позбавлення волі та наявність зв`язків за межами України.

Однак у клопотанні не наведено конкретних відомостей про придбання обвинуваченим квитків, підготовку документів для виїзду, зміну місця проживання без повідомлення суду, спроби перетину державного кордону, приховування від органів правосуддя або інші дії, які б свідчили про намір переховуватися.

Наявність родинних, соціальних або інших зв`язків за межами України без установлення конкретних дій, спрямованих на втечу, не може сама по собі підтверджувати реальність ризику переховування.

Колегія суддів також ураховує, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, з`являється до суду та протягом тривалого часу не допускав порушень процесуальних обов`язків. Ці обставини істотно зменшують імовірність його переховування.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків прокурор зазначила, що частина свідків із числа односельців обвинуваченого ще не допитана, а тому ОСОБА_5 теоретично може впливати на них.

Разом із тим прокурор не навела конкретних фактів звернення обвинуваченого до свідків, погроз, умовлянь, пропозицій, спроб узгодження показань, втручання у їхню поведінку або інших дій, спрямованих на зміну чи відмову від показань.

Сам факт знайомства обвинуваченого зі свідками або проживання з ними в одному населеному пункті не є достатнім доказом незаконного впливу. Для висновку про реальність такого ризику необхідні конкретні об`єктивні дані, яких стороною обвинувачення не подано.

Крім того, значна частина доказів уже зібрана, матеріали кримінального провадження перебувають у суді, а процесуальний порядок допиту свідків у судовому засіданні та попередження їх про кримінальну відповідальність є самостійними гарантіями достовірності показань.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення прокурор не навела відомостей про факти протиправної поведінки ОСОБА_5 , притягнення його після припинення дії попереднього запобіжного заходу до кримінальної чи адміністративної відповідальності, порушення громадського порядку, погрози або підготовку до нового правопорушення.

Посилання лише на характер пред`явленого обвинувачення не є достатнім для висновку про реальну загрозу вчинення нового кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу, суд також бере до уваги тривалість кримінального провадження та попереднього перебування обвинуваченого під вартою. ОСОБА_5 утримувався під вартою майже три роки, після чого суд дійшов висновку про можливість забезпечення його належної поведінки більш м`якими заходами.

Прокурором не доведено виникнення нових обставин або істотного посилення ризиків, які б виправдовували повторне застосування до обвинуваченого тримання під вартою.

Застосування тримання під вартою не може ґрунтуватися виключно на повторному викладенні обставин, які вже оцінювалися судом під час попередніх рішень, без наведення нових фактів неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Суд погоджується, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України, не обов`язково мають зникнути повністю до завершення розгляду справи. Водночас для застосування тримання під вартою прокурор повинен довести не тільки їх формальне існування, але й таку інтенсивність, яка не може бути нейтралізована менш суворим запобіжним заходом.

У цьому випадку прокурор не довела, що наявні ризики мають такий рівень, який вимагає саме ізоляції ОСОБА_5 від суспільства, а також не обґрунтувала неможливість забезпечення його належної процесуальної поведінки шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

За таких обставин застосування тримання під вартою було б непропорційним заявленим ризикам і не відповідало б винятковому характеру цього запобіжного заходу.

Таким чином, уточнене клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 176178, 180, 183, 194, 315, 331, 372, 376 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання прокурора про застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому апеляційному оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3