Ухвала суду № 138405930, 17.07.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/544/26

Провадження № 1-кп/354/123/26

У Х В А Л А

17 липня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16

захисників ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,

розглянувши у відкритому виїзному судовому засіданні в залі суду у приміщенні Івано-Франківського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025090000000113 від 03.02.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189, ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189, ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України,-

в с т а н о в и в:

У провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області перебуває вказане кримінальне провадження.

13.07.2026 ОСОБА_25 звернулася до суду із клопотанням про скасування арешту, який накладено у ході досудового розслідування ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.09.2025 на майно обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме на: грошові кошти в загальній сумі 9250 доларів США, 11735 гривень із забороною відчуження, розпорядження та користування з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що слідчий суддя постановив передчасне, невмотивоване, необґрунтоване та незаконне рішення, яке порушує її законні права як власника майна, не взяв до уваги її доводи та письмові пояснення, зміст розписки ОСОБА_8 . Факт висновків сторони обвинувачення та суду про належність вилучених 06.09.2025 року в Закарпатській області під час проведення обшуку автомобіля (який також не належав ОСОБА_8 ) Land Rover Range Rover Evoque грошових коштів ОСОБА_8 жодним доказом не підтверджено. Натомість її представник у судовому засіданні під час розгляду клопотання слідчого про арешт зазначила про те, що грошові кошти в сумі 9250 доларів США та 15000 гривень належать їй особисто і 23.08.2025 вона надала їх знайомому ОСОБА_8 для придбання їй вживаного автомобіля, про що ОСОБА_8 написана розписка. Водночас надати вказану розписку під час розгляду клопотання про арешт майна вона не мала змоги, проте долучила її копію до вказаного клопотання про скасування арешту майна. Враховуючи викладені обставини, суд дійшов до помилкового висновку про належність грошових коштів обвинуваченому ОСОБА_8 , а вона як фактичний власник починаючи з 06.09.2025 року по теперішній час, не може користуватися та розпоряджатися своїм майном, тоді як належні їх вищеперелічені грошові кошти жодного значення для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні №12025090000000113 від 03.02.2025 року, не мають, оскільки саме ці грошові кошти не виступали предметом злочинного посягання, не були отримані під час вчинення злочину або за фактом його вчинення, а також не є перетворені після вчинення злочину.

У судовому засіданні ОСОБА_25 подане клопотання підтримала та просила його задовольнити із наведених мотивів. Вказала, що ухвала слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.09.2025 не містить висновку про встановлення належності вилучених грошових коштів обвинуваченому ОСОБА_8 , а вирішальним аргументом для накладення арешту стало те, що на момент накладення арешту не було надано належних доказів того, що арештовані грошові кошти є її власністю та були передані ОСОБА_8 для придбання автомобіля. На той час вона не мала можливості надати суду розписку від 23.08.2025, яка підтверджує передачу ОСОБА_8 належних їй грошових коштів для придбання автомобіля, яка долучена до зазначеного клопотання. Просила врахувати, що у своїй ухвалі слідчий суддя зазначив, що у разі наявності в інших осіб доказів належності грошових коштів вони вправі звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування арешту майна.

Прокурор просила у задоволенні клопотання про скасування арешту майна відмовити, посилаючись на те, що викладені у клопотанні доводи є аналогічними із мотивами, наведеними в апеляційній скарзі на ухвалу слідчого судді про арешт майна від 23.09.2025 і їм було надано відповідну оцінку під час апеляційного перегляду вказаної ухвали. Апеляційний суд вказав, що розписка про надання коштів не підтверджує належність вилучених коштів ОСОБА_25 , а індивідуалізувати вилучені купюри неможливо. Вилучені під час обшуку автомобіля, яким користувався обвинувачений ОСОБА_8 , грошові кошти визнані речовими доказами у кримінальному провадженні і щодо них може бути застосована конфіскація майна. ОСОБА_25 у поданому до суду клопотанні не навела нових доводів та аргументів, а тому підстави для скасування арешту майна відсутні, зазначені питання підлягають вирішенню при ухваленні судом вироку.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_17 подане клопотання підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на те, що відповідно до ч.12 ст.100 КПК України спір про належність речей, які підлягають поверненню, підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. Просив врахувати, що грошові кошти вилучені в ході обшуку автомобіля у іншій області, і досудовим розслідуванням не встановленно яке відношення вони мають до кримінального правопорушення, вчиненого у м. Яремче. Сторона обвинувачення надає протилежні твердження- у ході розгляду даного клопотання про належність вилучених коштів обвинуваченому ОСОБА_8 , а під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу про відсутність у обвинуваченого роботи та джерела доходів. Вказав, що зазначені кошти не підлягають конфіскації, оскільки не є власністю обвинуваченого, були надані йому для придбання автомобіля, а позиція ОСОБА_25 щодо належності цих коштів їй була незмінною протягом досудового розслідування.

Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав доводи свого захисника та просив клопотання задовольнити, посилаючись на те, що вилучені 06.09.2025 у ході обшуку автомобіля грошові кошти належать ОСОБА_25 і він не хоче мати боргових зобов`язань перед даною особою.

Інші учасники судового провадження щодо задоволення клопотання про скасування арешту майна не заперечили.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є серед іншого арешт майна.

Згідно положень ч.ч.1-3 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною п`ятою ст.170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Як зазначено у ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Частинами першою-третьою ст.64-2 КПК України визначено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Права та обов`язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження-судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, учасник судового провадження, який подав таке клопотання, має довести, що:

- в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, або - арешт накладено необґрунтовано і доведення цих підстав покладається на ініціатора клопотання.

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.189 КК України санкцією яких передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Як встановлено судом, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025090000000113 від 03.02.2025 постановою слідчого від 08.09.2025 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні речі, вилучені у ході санкціонованого обшуку автомобіля Land Rover Range Rover Evoque реєстраційний номер НОМЕР_1 , у тому числі грошові кошти у загальній сумі 9255 доларів США, 11735 гривень, 20 англійських фунтів, 100 чеських корун.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.09.2025 за клопотанням слідчого з метою конфіскації майна як виду покарання накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно підозрюваного ОСОБА_8 , а саме на грошові кошти у загальній сумі 9255 доларів США, 11735 гривень, 20 англійських фунтів, 100 чеських корун.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 24.11.2025 вказану ухвалу слідчого судді залишено без змін.

Із долученої до клопотання про скасування арешту майна копії розписки, датованої 23.08.2025 та викладеної російською мовою, слідує, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав від ОСОБА_26 суму коштів 9250 доларів США і 15000 гривень для підібрання та придбання автомобіля у строк до 01.10.2025.

Наданою суду копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 24.04.2026 підтверджується, що ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 24.04.2026 зареєструвала шлюб із ОСОБА_28 та змінила дошлюбне прізвище.

Оцінюючи доводи ОСОБА_25 щодо належності їй вилучених у ході обшуку автомобіля, який перебував у користуванні обвинуваченого ОСОБА_8 , грошових коштів у сумі 9250 доларів США та 11735 гривень суд враховує те, що надана розписка від 23.08.2025 не дає можливості індивідуалізувати передані за нею кошти, оскільки не містить переліку купюр із зазначенням їх серії та номеру, відтак сама по собі вказана розписка не є належним та достатнім доказом для підтвердження того факту, що виявлені у ході обшуку автомобіля грошові кошти є саме тими, які обвинувачений ОСОБА_8 отримав за вказаною розпискою та відповідно не засвідчує їх належність ОСОБА_25 .

За наведених обставин, враховуючи, що арешт накладений на зазначене майно з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, на даній стадії кримінального провадження заявником не доведено необґрунтованість накладення арешту на майно та відсутність потреби у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_25 про скасування арешту з грошових коштів.

При цьому суд звертає увагу на те, що ОСОБА_25 не позбавлена можливості захищати свої права у цивільному порядку шляхом стягнення з ОСОБА_8 грошових коштів за розпискою.

Керуючись ст.ст. 64-2, 100, 170, 174, 369-372, 392 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_25 про скасування арешту грошових коштів відмовити.

Копію ухвали направити/вручити ОСОБА_25 , прокурору Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Повний текст ухвали складений 22 липня 2026 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_29