Ухвала суду № 138405927, 17.07.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/544/26

Провадження № 1-кп/354/123/26

У Х В А Л А

17 липня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16

захисників ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,

розглянувши у відкритому виїзному судовому засіданні в залі суду у приміщенні Івано-Франківського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025090000000113 від 03.02.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189, ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189, ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України,-

в с т а н о в и в:

У провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області перебуває вказане кримінальне провадження.

16.07.2026 адвокат ОСОБА_17 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням про часткове скасування арешту, який накладено у ході досудового розслідування ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.09.2025 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 130,7 кв.м., житловою площею 82,7 кв.м. та земельну ділянку із кадастровим номером 1223756800:02:014:0118, площею 0,147 га, власником яких є обвинувачений ОСОБА_6 , в частині заборони на володіння та користування вказаним майном. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що метою накладення арешту на вказане майно обвинуваченого зазначено забезпечення конфіскації як виду покарання. При цьому заборонивши власнику користуватися належним йому майном слідчий суддя порушив вимоги ч.11 ст.170 КПК України, відповідно до якої заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Однак у даному випадку такі обставини відсутні, а тому відповідна заборона встановлена бути не може. Окрім цього, слідчим суддею порушено вимогу ч.12 ст.170 КПК України, в якій чітко встановлено, що - заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається. На момент розгляду справи у розпорядженні слідчого судді були всі підтверджуючі документи на право власності майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_6 з 02.05.2025. Також сторона захисту зазначає, клопотання про арешт майна подане 05.09.2025, а розглянуте слідчим суддею 10.09.2025, що свідчить про очевидні порушення ч.1 ст.172 та ч.6 ст.173 КПК України, що свідчить про незаконність зазначеної ухвали слідчого судді про арешт майна та є підставою для її часткового скасування.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_17 та обвинувачений ОСОБА_6 подане клопотання підтримали та просили його задовольнити із наведених мотивів. Обвинувачений вказав, що зазначений житловий будинок та ділянка набуті за час шлюбу і на момент його затримання у будинку проживали його родичі.

Прокурор просила у задоволенні клопотання про скасування арешту майна відмовити, посилаючись на його передчасність, оскільки обвинуваченим не надано доказів, що безпосередньо перед затриманням він проживав та користувався арештованим житловим будинком та ділянкою.

Інші учасники судового провадження щодо задоволення клопотання про скасування арешту майна не заперечили.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У частині першій ст.16 КПК України зазначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є серед іншого арешт майна.

Згідно положень ч.ч.1-3 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Як зазначено у ч.ч.11,12 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.189 КК України санкцією яких передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Як встановлено судом, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025090000000113 від 03.02.2025 ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.09.2025 накладено арешт із забороню на користування, відчуження та розпорядження на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 130,7 кв.м., житловою площею 82,7 кв.м. та земельну ділянку із кадастровим номером 1223756800:02:014:0118 площею 0,147 га, цільове призначення-землі житлової та громадської забудови, які відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №441637662 від 01.09.2025 належать на праві приватної власності обвинуваченому ОСОБА_6 .

Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді слідує, що підставою для арешту майна є забезпечення конфіскації як виду покарання.

Статтею 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Обмеження права користування, володіння чи розпорядження власністю може бути лише обмежене Законом і має бути виправданим для кожного випадку окремо. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно положень статей 391, 392 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні завершене і воно перебуває на стадії судового розгляду.

У ході розгляду вказаного клопотання стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження того, що на даний час існують обставини, які свідчать про те, що скасування заборони в частині на користування належним обвинуваченому ОСОБА_6 нерухомим майном, а саме: житловим будинком та земельною ділянкою призведе до пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення чи перетворення вказаного майна.

За таких обставин, при розгляді клопотання із обґрунтуваннями власника майна щодо необхідності скасування арешту, суд приходить до висновку, що в даному випадку подальше застосування арешту на вказане майно у частині заборони на користування ним є невиправданим обмеженням власника у реалізації належних йому повноважень щодо володіння і користування своїм майном, оскільки перешкоджає особі, яка на даний час володіє вказаним майном на законних підставах, отримувати як блага від користування, так і можливості належного утримання майна, що може привести до погіршення його якостей.

Таким чином, зважаючи на те, що у ході розгляду клопотання не встановлено підстав, що виправдовують подальше втручання у право власника майна на його використання, суд вважає за можливе скасувати частково арешт, який накладений у кримінальному провадженні №12025090000000113 від 03.02.2025 ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.09.2025 на належне обвинуваченому ОСОБА_6 нерухоме майно-житловий будинок та земельну ділянку, в частині заборони на користування вказаним майном, без скасування арешту у частині заборони на розпорядження та відчуження даного майна.

Суд вважає, що скасування арешту у вказаній частині не завдасть шкоди кримінальному провадженню, не перешкоджатиме встановленню істини та не вплине на його об`єктивний розгляд, а тому клопотання адвоката ОСОБА_17 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 100, 170, 174, 369-372, 392 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання адвоката ОСОБА_17 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 про часткове скасування арешту майна -задовольнити.

Скасувати частково арешт, накладений ухвалою слідчого судді Івано- Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.09.2026 в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №120250900000001 13 від 03.02.2025 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 130,7 кв.м., житловою площею 82,7 кв.м. та земельну ділянку із кадастровим номером 1223756800:02:014:0118 площею 0,147 га, цільове призначення-землі житлової та громадської забудови, які належать на праві приватної власності обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині заборони на користування вказаним майном, без скасування арешту у частині заборони на розпорядження та відчуження даного майна.

Копію ухвали направити/вручити обвинуваченому ОСОБА_6 , адвокату ОСОБА_17 , прокурору Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Повний текст ухвали складений 22 липня 2026 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_25