Рішення № 138405599, 21.07.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/573/26

№ провадження 2/196/601/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участі секретаря судового засідання Кузнецової Г.С.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет",

відповідачка ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" звернулось до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.10.2025 р. між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №6769678, відповідно до умов якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 12000.00 грн. на 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 0.95%, комісія становить 2070 грн., неустойка у разі порушення строків повернення кредиту нараховується в розмірі 600 грн. за кожен день понадстрокового користування. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора.

25.02.2026 р. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 25/02/26, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором №6769678, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Відповідно до реєстру прав вимоги кредитодавець відступив позивачу право вимоги до відповідачки в сумі 26 865.20 грн.

Відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, заборгованість за кредитним договором №6769678 від 06.10.2025 р. становить 26 865.20 грн., що складається із заборгованості за основною сумою боргу - 12000.00 грн., заборгованість за відсотками - 6954.00 грн., заборгованість за комісією - 2070 грн., 5841.20 грн. - пеня.

З урахуванням зменшених позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідачки суму заборгованості в розмірі 21 024.00 грн., з яких 12000.00 грн - тіло кредиту, 6 954.00 грн. - відсотки, 2.070.00 грн. - комісія, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 500.00 грн.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 08.05.2026 р. року було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.80).

Відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позов, в якому просила відмовити позивачу в задоволенні позову (а.с.96-102).

Зазначила, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору №6769678 від 06.10.2025 р.

Вимога позивача про стягнення заборгованості за пенею в розмірі 5 841.20 грн. є безпідставною, оскільки кредитний договір №6769678 від 06.10.2025 р. був укладений в період воєнного стану.

Позовні вимоги в частині стягнення комісії за надання кредиту є необґрунтованими та вказана умова договору є нічкемною.

Позивач у позовній заяві зазначає про факт сплати платежів в розмірі 3 578.80 грн., однак у розрахунку заборгованості, сума основного кредиту після сплати 3 578.80 грн. не зменшена. Тому позовні вимоги у частині стягнення відсотків є безпідставними.

Витрати на правничу допомогу є неспівмірними ціні позову та підлягають зменшенню до 1000 грн.

Розгляд справи просила проводити без її участі.

Представник позивача - адвокат Ткаченко Ю.О. подав до суду заяву про зменшення позовних вимог в порядку ст. 49 ЦПК України (а.с. 113-114).

Від представника позивача - адвоката Ткаченко Ю.О. до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якому позовні вимоги адвокат Ткаченко Ю.О. просила задовольнити (а.с.120-122).

Зазначила, що посилання відповідачки на неукладення кредитного договору №6769678 є необґрунтованим та відсутність доказів укладення кредитного договору є надуманими, оскільки договір підписаний електронним підписом, що підтверджується довідкою про ідентифікацію, доказів, що паспортні дані відповідачки використані для укладення договору суду не надано.

Крім того, факт укладення кредитного договору відповідачкою підтверджується частковою сплатою заборгованості.

Нарахування комісії за договором в сумі 2070.00 грн. за надання кредиту є правомірним та таким, що відповідає умовам договору.

Витрати на правничу допомогу підлягають стягненню в повному обсязі.

Справу просить розглянути без участі представника позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 06.10.2025 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 6769678, який був підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.9-23).

Згідно вказаного договору, сума кредиту 12000 грн., строк кредитування 360 днів, розмір першого обов`язкового платежу 5490 грн., період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом та становить 30 календарних днів (п.2.2.1-2.2.4 Договору).

Комісія за надання кредиту становить 2070 грн., процентна ставка /день (фіксована) 0.95% (п.2.2.8 Договору).

День процентна ставка 0.998% (п.2.3.1 Договору).

Згідно п.6.13 договору, у разі прострочення позичальником сплати першого обов`язкового платежу/мінімального обов`язкового платежу (що включкають в себе нараховану комісію за надання кредиту та/або проценти за користування кредитом та/або сплати суми кредиту) на шістдесят другий календарний день. Кредитодавець має право вимагати повне погашення кредиту, навіть якщо термін його виплати ще не настав. В такому разі позичальник зобов`язаний здійснити дострокове повне погашення заборгованості.

Вимога надсилається у вигляді повідомлення на електронну адресу позичальника, зазначену в Договорі, або шляхом направлення вимоги в особистий кабінет позичальника (п.6.13.1 Договору).

Згідно довідки про ідентифікацію, підтверджено, що ОСОБА_1 з якою укладено договір № 6769678 від 06.10.2025 р. ідентифікована ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", одноразовий ідентифікатор "310184" направлено позичальнику 06.10.2025 р. 15:58:13 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.26).

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "310184".

Переказ коштів на рахунок відповідачки, номер платіжної картки НОМЕР_1 06.10.2025 р. в сумі 12000 грн. підтверджено довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» від 05.03.2026 р. №КД-000044389 (а.с.28).

Також згідно інформації АТ "Універсал Банк" від 16.05.2026 р. № БТ/Е-20252, на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано картку № НОМЕР_2 , та згідно виписки руху коштів по картці підтверджено перерахування коштів 06.10.2025 р. на картку відповідачки в розмірі 12000 грн. (а.с.90-94).

Також факт отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується частковим виконанням нею своїх зобов`язань за кредитним договором, що вбачається із розрахунку заборгованості, з якого видно, що відповідачкою вносились кошти на погашення кредиту (а.с.32-33).

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

25.02.2026 р. між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінпром Маркет" укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" передало ТОВ "Фінпром Маркет" за плату належні йому права вимоги до боржників згідно Реєстру боржників (а.с.35-42).

Відповідно до п. 2.1.3 Договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників.

Згідно реєстру прав вимоги № 2 від 25.02.2026 р. ТОВ "Фінпром Маркет" набуло права грошової вимоги за кредитним договором № 6769678 від 06.10.2025 р. до відповідачки в сумі 26 865.20 грн. (а.с. 43-48).

Платіжними інструкціями № 579945926.1 від 26.02.2026 р., 579945969.1 від 09.03.2026 р., 579946011.1 від 20.03.2026 р. підтверджено оплату за договором факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 р. (а.с.46-48).

З розрахунків заборгованості за вищевказаним договором, наданого позивачем, вбачається, що відповідачка має заборгованість за кредитним договором у сумі 26 865.20 грн., що складається із заборгованості за основною сумою боргу - 12000 грн., заборгованість за відсотками - 6954 грн., заборгованість за комісією - 2070 грн., 5841.20 грн. - пеня (а.с. 32-34).

Представник позивача - адвокат Ткаченко Ю.О. в заяві про зменшення позовних вимог просила стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 21.042.00 грн., з яких тіло кредиту - 12 000 грн., 6 954 грн. - відсотки, 2 070 грн. - комісія (а.с.113-114).

Отже, позивач виконав зобов`язання за договором, надавши відповідачці кредитні кошти. Відповідачка, взяті на себе зобов`язання не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.

Вимога про повернення кредиту від 05.06.2026 р., відповідачкою виконана не була (а.с.65).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог /ч.1 ст. 13 ЦПК України/.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, суд зазначає, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 була ініціатором укладання кредитного договору, надала необхідні для укладання договору особисті дані, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, які зазначені в кредитному договорі та заяві позичальника на отримання кредиту (а.с. 9-24).

Крім того судом досліджено електронний файл, на якому міститься текст кредитного договору № 6769678 від 06.10.2025 р., укладеного між ТОВ «Фінпром Маркет» та ОСОБА_1 (а.с.192).

Водночас, суд зазначає, що необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або у разі його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Тому якщо створюється електронний документ на комп`ютері чи ноутбуці, а потім зберігається на інший носій (флеш-накопичувач, картка, диск), то відповідно до Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», збережений примірник буде оригіналом електронного документа.

У відповідності до ч. 9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

У частині 3 ст. 99 КПК України законодавець визначив, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа ще і його відображення, якому надається таке значення як документу. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Така позиція відповідає судовій практиці. Зокрема, постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 р. у справі № 554/5090/16-к (провадження №51-1878кмо21) розтлумачено порядок оцінки електронного доказу та його допустимості. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом.

Виходячи із вказаного, ТОВ «Фінпром Маркет» надано до суду копію вищезазначеного договору у відповідності до вимог законодавства, яка є належним доказом існування правовідносин між відповідачкою та первісним кредитором.

Таким чином, кредитний договір № 6769678 від 06.10.2025 р. був підписаний відповідачкою електронним підписом, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений.

Отже, існують підстави вважати, що сторонами належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики.

Тому твердження відповідачки щодо не доведення факту укладення кредитного договору №6769678 від 06.10.2025 р., судом не береться до уваги.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, банк виконав зобов`язання за договором, надавши відповідачці кредитні кошти. Відповідачка, взяті на себе зобов`язання не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідачка у відзиві на позов зазначає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за пенею в розмірі 5 841.20 грн. є безпідставною, оскільки кредитний договір №6769678 від 06.10.2025 р. був укладений в період воєнного стану.

Однак, позивач не просить стягнути з відповідачки пеню в розмірі 5 841.20 грн., на вказану суму позивач зменшив позовні вимоги, про що представник позивача - адвокат Ткаченко Ю.О. подала до суду відповідну заяву (а.с.113-114).

Також відповідачка зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення комісії за надання кредиту є необґрунтованими та умова договору є нічкемною.

Відповідно до п.2.2.8 кредитного договору №6769678 від 06.10.2025 р., комісія за надання кредиту становить 2070 грн. (а.с.9-23).

Отже, Кредитним договором №6769678 від 06.10.2025 р. передбачено стягнення комісії одноразово, а не за обслуговування кредитної лінії щомісячно.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Однак, умовами кредитного договору погоджено фіксовану одноразову комісію за надання кредиту. Будь-яких умов про оплатність послуг (нарахування комісії) послуг з надання інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, - кредитний договір №6769678 від 06.10.2025 р. не містить.

З огляду на викладене вище, судом не встановлено нікчемність положень пункту 2.2.8 кредитного договору №6769678 від 06.10.2025 р. щодо нарахування позивачем одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 2070.00 грн.

Доказів оспорення договору №6769678 від 06.10.2025 р., або певних його умов, зокрема, щодо нарахування комісії, - суду не надано.

Відповідачка зазначає про факт сплати нею платежів в розмірі 3 578.80 грн., однак вказує, що у розрахунку заборгованості, сума основного кредиту після сплати 3 578.80 грн. не зменшена та вважає позовні вимоги у частині стягнення відсотків безпідставними.

З розрахунків заборгованості за договором №6769678 від 06.10.2025 р., наданого позивачем, вбачається, що відповідачка має заборгованість за кредитним договором у сумі 26 865.20 грн., що складається із заборгованості за основною сумою боргу - 12000 грн., заборгованість за відсотками - 6954 грн., заборгованість за комісією - 2070 грн., 5841.20 грн. - пеня (а.с. 32-34).

Згідно вказаного розрахунку підтверджено факт сплати відповідачкою відсотків 04.11.2025 р. в розмірі 101 грн., 08.11.2025 р. в розмірі 3319 грн., в загальній сумі 3 420 грн. Також 08.11.2025 р. відповідачка сплатила суму в розмірі 158.80 грн., яка була зарахована позивачем до сплати заборгованості за неустойкою.

Період вказаного розрахунку становить із 06.10.2025 р. по 25.02.2026 р., строк нарахування відсотків із 06.10.2025 р. по 01.04.2026 р., тобто 91 календарний день.

Згідно п.2.2.8 кредитного договору №6769678 від 06.10.2025 р. процентна ставка в день становить 0.95%, тобто 114 грн. в день.

За 91 календарний день із 06.10.2025 р. по 01.04.2026 р. сума відсотків становить 10 374.грн. /91 (календарний день) х 114 грн. (відсотки за день)/.

Сплата відповідачкою суми боргу згідно розрахунку за кредитним договором №6769678 від 06.10.2025 р. становить - 3420 грн. оплата за відсотки, 158.80 грн. - оплата за неустойку, загальна сума 3578.80 грн.

Отже, сума заборгованості за відсотками за кредитним договором №6769678 від 06.10.2025 р. становить: 6795.20 грн. /10 374 грн. (відсотки за 91 календарний день) - 3 578.80 грн. (сплачена сума заборгованості відповідачкою)/.

Щодо зарахування позивачем сплаченої відповідачкою суми у розмірі 158.80 грн. як оплату за неустойку, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, позивачем безпідставно нараховано неустойку та зараховану суму у розмірі 158.80 грн. як оплату неустойки.

Суд враховує сплачену суму відповідачкою за кредитним договором №6769678 від 06.10.2025 р. в розмірі 158.80 грн. на погашення тіла кредиту.

Отже сума заборгованості за тілом кредиту становить 11 841.20 грн. / 12000 грн. - 158.80 грн./.

Тому позовні вимоги за тілом кредиту за кредитним договором №6769678 від 06.10.2025 р. підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 11 841.20 грн.

Суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 841.20 грн., відсотками - 6954.00 грн., комісією - 2070.00 грн., в загальній сумі 20 865.20 грн. - є такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується укладеного договору факторингу, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст.1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

У ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

Навіть при умові, що відповідачка з будь-яких підстав не отримала вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідачка не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів, які вказані в кредитному договорі №6769678 від 06.10.2025 р., і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.66) підтверджує, що ТОВ «Фінпром Маркет» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.

Права вимоги за кредитним договором №6769678 від 06.10.2025 р., перейшло до ТОВ «Фінпром Маркет».

Всупереч умовам кредитного договору №6769678 від 06.10.2025 р., відповідачка не виконала свого зобов`язання.

Таким чином, за вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладений кредитним договором №6769678 від 06.10.2025 р., за умовами якого відповідачка зобов`язалась прийняти грошові кошти, та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500.00 грн. надано договір № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 р. про надання правничої допомоги (а.с.49-54), витяг з акту №10ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 р. (а.с.57); акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (а.с.58-60); платіжна інструкція кредитового переказу коштів №579946019.1 від 25.03.2026 р. (а.с.61); копія ордеру про надання правничої правової допомоги адвоката Ткаченко Ю.О. серії АХ №1287257 (а.с.62); копія свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю Ткаченко Юлії Олегівни серії ПТ №2099 (а.с.63).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, тому заявлена сума у розмірі 4 500.00 грн. є завищеною.

Відповідачка у відзиві на позов просила зменшити витрати на правничу допомогу.

Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 579948357.1 від 21.04.2026 р. про сплату судового збору у розмірі 2 662.40 грн. (а.с. 1). Враховуючи те, що задоволено 99.24 % позовних вимог (20 865.20 грн. від 21 024.00 грн. складає 99.24 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 2642.17 грн. (2 662.40 грн. х 99.24 % : 100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 81, 89, 141, 223, 247, 263, 264, 265, 279, 280, 282, 284 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет"заборгованість за кредитним договором №6769678 від 06.10.2025 р. в розмірі 20 865.20 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2642.17 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000.00 грн., а всього 25 507.37 грн. (двадцять п`ять тисяч п`ятсот сім грн. 37 коп.).

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: 08205, м.Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.П. Бабічева