Рішення № 138405435, 22.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/7631/26

№ 2-а/183/97/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року місто Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Дубовенко І.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, суд -

у с т а н о в и в :

Представник ОСОБА_1 - адвокат Павелко Сергій Михайлович звернувся до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 7292128 від 31 травня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, а провадження у справі закрити, стягнути з відповідача судові витрати.

31 травня 2026 року поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області молодшим лейтенантом Вострєцовим Владиславом Олександровичем було складено постанову серії ЕНА №7292128 від 31.05.2026 року відповідно до якої, особа, щодо якої розглядається справа: ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до обставин справи 31.05.2026 року о 21:55, за адресою м.Дніпро, пр. Слобожанський буд.89, водій керуючи транспортним засобом здійснив зупинку ТЗ на місці для паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, позначеними дорожніми знаками 5.42.1 чим порушив п.8.4. «ґ» порушення вимог інформаційно-вказівних знаків, за яке передбачена адміністративна відповідальність визначена ч.6 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення в розмірі 1700 грн. Вважає що оскаржувана постанова винесена незаконно, з огляду на те, що дорожній знак 5.42.1 «Місце для стоянки» - це інформаційно-вказівний знак, який позначає спеціально відведені майданчики або зони для паркування транспортних засобів.

В той час, як спеціально відведене місце для паркування водіїв з інвалідністю, або водіїв, які перевозять осіб з інвалідністю позначається, як дорожній знак 5.42.1 «Місце для стоянки» у поєднанні з табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю», а також відповідною дорожньою розміткою.

Комунальним підприємством «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради на адвокатський запит щодо наявності погодження управлінням патрульної поліції схеми організації дорожнього руху станом на 09 червня 2026 року за адресою: м.Дніпро, проспект Слобожанський в районі будинку 89, надана відповідь що такий майданчик не введено в експлуатацію та на ньому не здійснюється платних послуг. Погоджена схема дорожнього руху для введення зазначеного майданчика в експлуатацію у розпорядженні підприємства відсутня.

А тому позивач вважає, що постанова винесена незаконно та просить задовольнити позов.

Відповідачем поданий відзив на позов, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав та просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки постанова винесена за порушення позивачем ПДР. Порядок розгляду справи здійснено в суворій відповідності до норм чинного законодавства, з дотриманням норм КУпАП без порушення прав позивача.

Так зазначено, що31.05.2026 поліцейським взводу 1 роти 1 батальйону 1 Управління Вострєцовим Владиславом Олександровичем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 6 ст. 122 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн, в якій зазначено про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом TESLA MODEL Y, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Дніпро, на просп. Слобожанський, біля буд. 89. Здійснив зупинку тз на місці для паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, позначеному дорожнім знаком 5.42.1, чим порушив п. 8.4 «ґ» Правил дорожнього руху України. Зазначає, що вказана постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п. 5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, відповідно до яких постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Відповідно до п. 8.4 «ґ» Правил дорожнього руху України, інформаційно вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила. Дорожній знак 5.42.1 застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів. Дорожня табличка 7.17 «Особи з інвалідністю». Табличка застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 і 5.43 для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» відповідно до вимог цих Правил. Частиною 6 статті 122 КУпАП передбачено, що зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За результатами розгляду справи інспектором прийнято законне і правомірне рішення про накладення на Позивача штрафу в розмірі 1700 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто в межах санкції, встановленої такою нормою закону. Така постанова складена на відповідному бланку, зразок і технічний опис якого передбачено додатками 5, 15 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Обставини вчинення Позивачем адміністративного правопорушення підтверджуються відеозаписом, який наданий до відзиву.

Представником позивача подана відповідь на відзив, у якій посилаючись на обставини, викладені у позові, просить задовольнити його у повному обсязі.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2026 року відкрите провадження у справі в порядку письмового провадження. Встановлено відповідачеві строк для подання відзиву. Роз`яснено сторонам право подати клопотання про проведення розгляду справи з повідомленням сторін.

Станом на дату розгляду справи клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін, будь-яких клопотань від позивача, відповідача до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши аргументи сторін та відповідні положення Правил дорожнього руху України, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 31 травня 2026 року поліцейським Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7292128 від 31.05.2026 року, якою ОСОБА_1 , водія транспортного засобу марки TESLA MODEL Y, д.н.з. НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.122 КУпАП та накладено штраф в сумі 1700 грн. У відповідності до вказаної постанови, суть адміністративного правопорушення полягає у тому, що 31.05.2026 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом TESLA MODEL Y, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Дніпро, на просп. Слобожанський, біля буд. 89. Здійснив зупинку тз на місці для паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, позначеному дорожнім знаком 5.42.1, чим порушив п. 8.4 «ґ» Правил дорожнього руху України. До постанови додаються 471063, 471067.

Також судом оглянуті відео надані відповідачем з бодікамер працівників поліції від 31.05.2026 року.

Позивач свою вину заперечує, вважає, що наведені відомості не відповідають дійсності, оскільки майданчик не містить дорожньої розмітки, крім того, дорожній знак 5.42.1. «Місце для стоянки» позначає спеціально відведені майданчики або зони для паркування транспортних засобів. А тому дорожній знак 5.42.1 «Місце для стоянки» без поєднання з табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю», а також відповідною дорожньою розміткою не утворює склад описаного у постанові адміністративного правопорушення.

З відповіді Комунального підприємства «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради на адвокатський запит щодо наявності погодження управлінням патрульної поліції схеми організації дорожнього руху станом на 09 червня 2026 року за адресою: м.Дніпро, проспект Слобожанський в районі будинку 89, убачається, що такий майданчик не введено в експлуатацію, на ньому не здійснюється платних послуг, погоджена схема дорожнього руху для введення зазначеного майданчика в експлуатацію у розпорядженні підприємства відсутня.

Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.3 цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року за №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 та ст.284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи встановлених останнім доводів.

Статтею 9 КУпАП визначено поняття адміністративного правопорушення, а саме, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

П.5 ст.213 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Статтею 217 КУпАП передбачено, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків.

Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пунктах 2, 5 статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, передбачені частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; та інше.

Пунктом 1.3 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Положеннями п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року за №1395 (далі - Інструкція).

Згідно п.4 розділ І Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 6 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пунктів 9, 10 розділу ІІІ Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, перевіривши матеріали справи та докази надані відповідачем суду, суд робить висновок, що процедура притягнення позивача до адміністративної відповідальності порушена не була. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.6 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу, та з долученого до матеріалів справи відео з нагрудної камери поліцейського вбачається, що останній роз`яснив позивачу його права, обов`язки, процедуру та строки оскарження.

Згідно оскаржуваної постанови, 31.05.2026 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом TESLA MODEL Y, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Дніпро, на просп. Слобожанський, біля буд. 89 здійснив зупинку тз на місці для паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, позначеному дорожнім знаком 5.42.1, чим порушив п. 8.4 «ґ» Правил дорожнього руху України.

Частиною 6 статті 122 КУпАП визначено, що зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п 8.4. ПДР - Дорожні знаки поділяються на групи: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

Відповідно до п.п. 7.17 п. 33.7 розділу 33 ПДР, табличка 7.17 «Особи з інвалідністю» Застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 і 5.43 для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» відповідно до вимог цих Правил.

Головний державний стандарт України ДСТУ 4100 «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» чітко визначає абсолютно всі правила щодо дорожніх знаків: якими вони мають бути за розміром, де саме, на якій висоті та в якому поєднанні їх дозволено встановлювати, який вимагає, щоб місця для водіїв з інвалідністю на майданчиках обов`язково позначалися комплексно - дорожнім знаком разом із горизонтальною дорожньою розміткою 1.35 (піктограма візка на асфальті), яка визначає точні межі цього місця (зазвичай 3,5 метри завширшки). Якщо майданчик не введений в експлуатацію і розмітки немає взагалі, встановлення самого лише знака є прямим порушенням правил застосування технічних засобів організації руху. Будь-який знак може з`явитися на вулиці чи парковці лише після того, як його розташування буде внесено до офіційної Схеми організації дорожнього руху та погоджено з Патрульною поліцією.

З відео, наданого стороною відповідача з бодікамер поліцейських як і з відео, наданого позивачем убачається, що майданчик, на якому 31.05.2026 року перебував транспортний засібTESLA MODEL Y, д.н.з. НОМЕР_1 містить дорожній знак 5.42.1 «Місце для стоянки» поєднаний з табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю» - не містить до дорожньої розмітки.

З відповіді КП «Транспортна інфраструктура міста» ДМР за вих. 17/17-30 від 09.06.2026 року, вбачається, що на дату надання відповіді, погодженої схеми організації дорожнього руху для введення майданчика за адресою: м.Дніпро, пр.-т Слобожанський в районі будинку 89 в експлуатацію у розпорядження підприємства відсутні.

В розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

П.п. 14.1.1 ДСТУ 4100 передбачено, що види знаків, їхню кількість, місце встановлення визначають у проєктах (схемах) ОДР, розроблених і затверджених у встановленому порядку згідно з ДСТУ 8752, а в зоні проведення дорожніх робіт - згідно з ДСТУ 8749. 14.1.2 Заборонено установлення чи демонтування дорожніх знаків без погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції відповідно до [2], окрім випадків огородження небезпечної ділянки (оповзень, провалля, відсутня чи зруйнована кришка люка оглядового колодязя чи решітка дощоприймального колодязя та інших виявлених недоліків згідно з ДСТУ 3587) та зняття знаків із негайною їх заміною.

Так, стороною відповідача не надано доказів погодження управлінням поліції схеми організації дорожнього руху на майданчику за адресою: м.Дніпро, пр-т Слобожанський біля будинку 89.

Верховний Суд у своїй постанові від 24.04.2019 р. у справі № 127/12081/17 - виснував, що неналежна організація дорожнього руху не може бути підставою для притягнення водія до відповідальності.

Оскільки паркувальний майданчик за вказаною адресою не введений в експлуатацію, дорожня розмітка 1.35 повністю відсутня, а схема організації дорожнього руху не погоджена, встановлений знак 5.42.1 з табличкою 7.17 є порушенням вимог ДСТУ 4100 та не створює юридичних обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013).

Суд звертає увагу на те, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів належними доказами факт події та вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оскільки матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена без додержання вимог законності, за відсутності належних, достатніх та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП, а тому виходячи з принципу презумпції невинуватості, суд вважає, що позовні вимоги про скасування постанови є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного. Враховуючи, що суду не було надано доказів наявності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.122 КУпАП, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині закриття справи про адміністративне правопорушення.

Висновок за результатами розгляду справи

Суд дослідивши та оцінивши всі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Щодо витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно постановою Великої Палати Верховного Суду №543/775/17 від 18.03.2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року становить 3328 грн. Таким чином, позивачем підлягала сплаті сума судового збору в розмірі 665,6 грн.

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 665,6 грн, а тому відповідно до вимог ст. 139 КАС України сума судового збору в розмірі 665,6 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 160, 161, 241-246, 250, 251, 255, 293-295 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7292128 від 31 травня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 1700 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до частин четвертої статті 286 КАС України рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відповідач: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження юридичної особи за адресою: м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 2-А, електронна пошта: dnipro@patrol.police.gov.ua)

Суддя І.Г.Дубовенко