Ухвала суду № 138403961, 22.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

22 липня 2026 року м. Київ №320/17454/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жук Р.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Комунального підприємства Тетіївської міської ради "Тетіївтепломережа"

до Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі

Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції

України

про визнання протиправними дії, скасування постанови від 15.04.2026, зобов`язання

вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство Тетіївської міської ради "Тетіївтепломережа" з адміністративним позовом до Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить суд:

- визнати дії Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України протиправним;

- скасувати Постанову від 15 квітня 2026 року «Про стягнення виконавчого збору»;

- зобов`язати Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зупинити виконавче провадження №80758407 від 15 квітня 2026 року, відповідно до п.10 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справ за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України. Зобов`язано відповідача подати до суду належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчого провадження №80758407.

15.06.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, разом із матеріалами виконавчого провадження №80758407.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на таке.

Згідно з частиною першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду, а також Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово вказували на те, що адміністративною справою у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини третьої-п`ятої статті 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець. Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду. Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Позивач звернувся до суду із даним позовом через електронний суд 27.04.2026.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII встановлений порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Так, на день звернення з даним позовом набрали чинності зміни до частини 1 та 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (24.04.2026) та встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, частинами 1 та 2 статті 74 Закону №1404-VIII чітко встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, прийнятих (вчинених, допущених) в ході виконання виконавчого документу, що виданий адміністративним судом, а також на справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Тобто критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби та приватного виконавця щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та суть оспорюваних рішень, дій або бездіяльності.

При цьому суд зазначає, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду лише в разі відсутності у законі іншого судового порядку оскарження. Якщо ж законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження відкрито №80758407 відкрито щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області №911/1497/25 виданого 23.01.2026, позивач є стороною виконавчого провадження (боржник).

Статтею 339-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 340 ГПК України).

Тобто, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ГПК України та його примусовим виконанням.

Отже, до спірних правовідносин слід застосувати приписи частини 1 статті 74 Закону України №1404-VIII, які діяли вжена час подання позовної заяви до суд, згідно з яких рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що "судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Враховуючи наведене правове регулювання, висновки Великої Палати Верховного Суду, висновки Європейського суду з прав людини та фактичні обставини даної справи, розгляд Київським окружним адміністративним судом цієї справи не віднесеної законом до його юрисдикції суперечитиме вищевказаним нормам процесуального права.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до абз.2 ч.1 ст.319 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Разом з тим, позивач не позбавлений права звернення до відповідного суду, визначеного за правилами підсудності ГПК України, з заявою про захист своїх прав у порядку, передбаченому цим кодексом.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що такі позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у справі належить закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України (суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).

Відповідно до частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Отже, позивачу слід звернутися до Господарського суду Київської області.

Водночас суд наголошує, що в силу приписів частини другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з таких мотивів.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, для повернення сплаченої суми судового збору, заінтересованою особою до суду має бути подане відповідне клопотання.

Відтак при вирішенні питання про закриття провадження у цій справі, рішення про повернення позивачу сплаченої за такими вимогами суми судового збору не ухвалюється.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 167, 238, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження у справі № 320/17454/26 за позовом Комунального підприємства Тетіївської міської ради "Тетіївтепломережа" з адміністративним позовом до Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії, скасування постанови від 15.04.2026, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

3. Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Жук Р.В.