Рішення № 138403589, 22.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Київ справа №320/63084/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо видачі мені довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 31.10.2024 №194, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»;

- зобов?язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області видати мені довідку про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного з величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 відповідно до частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що до 15 лютого 2024 року вона працювала суддею у Києво - Святошинському районному суді Київської області та згідно з рішенням Вищої Ради Правосуддя №456/о/15-24 позивача звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Позивач зазначає, що відповідач у довідці від 27.02.2024 №56 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зазначив не правильний розмір посадового окладу судді, та, відповідно, розрахунок інших складових суддівської винагороди, а саме: із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн, у той час як розрахунок мало бути зроблено виходячи з 3028,00 грн - прожиткового мінімуму для працездатних осіб розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року, як це передбачено пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов. Зазначає, що при обрахунку розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання за основу береться розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2020 року, визначеного абзацом 4 статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" - 2102 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.02.2024 звільнена з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області відповідно до рішення Вищої Ради Правосуддя України №456/o/15-24 у зв?язку з поданням заяви про відставку.

З 06.03.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчислене у розмірі 50% від заробітної плати судді Києво - Святошинського районного суду Київської області.

При звільненні, позивач отримала довідку №56 від 27 лютого 2024 року складену відповідачем про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій вказані такі показники:

- посадовий оклад - 78825,00 грн;

- доплата за вислугу років 50% - 39412,50 грн.

Загальний розмір суддівської винагороди - 118237,50 грн.

Посадовий оклад обраховано виходячи з прожиткового мінімуму 2102 грн (30 пр.мін. х 2102 = 63060,00) та помножене 1,25 конфідент 78 825,00 грн, доплата за вислугу років 50% від посадового окладу 39412,50 грн.

Таким чином, при обчисленні посадового окладу та доплат, що зазначені у довідці, відповідач використовував прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на рівні 2102 грн, тобто керувався абзацом п`ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон № 3460-ІХ).

24.09.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду станом на 2024 рік, обчислену відповідно до базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного з величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, як це передбачено частиною другою статті 130 Конституції України, частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацом 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік».

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області листом від 17.07.2024 №02-16/2291/24 надіслало довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 31.10.2024 №194, якою базовий розмір посадового окладу судді залишився незмінним (2102,00 грн) і повідомило, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено базову величину для розрахунку суддівської винагороди - 2102 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 125 Конституції України суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII).

Частиною 1 статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина 2 статті 4 Закону №1402-VIII).

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Тому, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні від 08.04.2016 № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною 1 статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

У рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 у справі № 1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині 1 статті 55 Конституції України.

У рішенні від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10.07.1998, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня 2270,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня 2481,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня 2684 ,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня 3028,00 грн.

Крім того, у статті 7 перелічених законів України про Державний бюджет України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

Таким чином, статтею 7 перелічених законів України, разом із встановленням на 01 січня 2021-2024 років прожиткових мінімумів для працездатних осіб у відповідних розмірах був введений новий вид прожиткового мінімуму, «для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

Позивач наполягає, що суддівську винагороду за 2024 рік має бути обчислено відповідачем із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року, тобто у розмірі 3028,00 грн.

Суд зазначає, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.

При вирішенні цього спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 №1401-VIII (далі - Закон України №1401-VIII), що набрали чинності з 30.09.2016.

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої наведено вище.

Таким чином, Конституція України, у редакції Закону №1401-VIII, вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини 2 статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Тому розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 №966-XIV "Про прожитковий мінімум" (далі - Закон №966-XIV).

Згідно зі статтею 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".

Водночас Законом №966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість законами про Державний бюджет на 2021, 2022, 2023 та 2024 роки №1082-ІХ, №1928-ІХ, №2710-ІХ та №3460-IX разом із встановленням на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, 2481,00 грн та 2684,00 грн та 3028,00 грн відповідно, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого у 2021, 2022, 2023 та 2024 роках становить 2102,00 грн.

Разом з тим, зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди протягом спірного періоду, а також у Законі №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

У національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

За таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).

Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, позивачу неправильно визначалася розрахункова величина посадового окладу та застосувалася в розрахунку інша величину, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що заміна однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) є неправомірним.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21 і постанові від 30.11.2021 у справі №360/503/21.

Частинами 3 і 4 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, як наслідок, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці також повинно розраховуватися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року (у спірних правовідносинах 2024 року - 3028,00 грн).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 12.03.2008 за №200/14891 (далі - Порядок № 3-1), передбачено, що до заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання додаються, зокрема, довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) / довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді Конституційного Суду України), видана судом, з якого суддя вийшов у відставку, або Конституційним Судом України (далі - відповідний суд), з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, розмір якого визначено статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн.

Тож дії відповідача щодо відмови у видачі такої довідки є протиправними.

Зазначену правову позицію підтримано Верховним Судом у його постановах, зокрема, від 16.03.2026 по справі №380/19912/24, від 08.04.2026 по справі №340/1792/25.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Згідно зі статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, які полягають у нарахуванні ОСОБА_1 суддівської винагороди в довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 31 жовтня 2024 року №194 станом на 01 січня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2024 року в розмірі 2102 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року, в якій нарахувати суддівську винагороду, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2024 року складає 3028 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (однієї тисячі двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань територіальне управління Територіальне управління державної судової адміністрації України в Київській області (ЄДРПОУ 26268119).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.