Ухвала суду № 138402900, 22.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 липня 2026 року Справа 160/32521/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в письмовому провадженні питання про прийняття та затвердження звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення по справі №160/32521/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №160/32521/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року по справі № 160/32521/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невірного нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 01.01.2019 року по 03.04.2020 року (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), застосовуючи при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а не на 1 січня відповідного календарного року, як це передбачено чинною редакцією постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2019 року по 03.04.2020 року (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний календарний рік (на 01.01.2019 року, на 01.01.2020 року) та на відповідний тарифний коефіцієнт що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню, згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року по справі № 160/32521/23 набрало законної сили 11.06.2024 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/32521/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі №160/32521/23.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 протягом 30 днів з дня постановления ухвали, подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі №160/32521/23.

У задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.

На виконання ухвали суду відповідачем надіслано звіт про виконання судового рішення, з якого встановлено наступне.

Так, на виконання Рішення суду фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 було здійснено розрахунок грошового забезпечення Позивача виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за зазначений в резолютивній частині Рішення період. Також враховуючи те, що індексація грошового забезпечення раніше нараховувалася Позивачу виходячи з окладів, розрахованих виходячи з фіксованої суми, було здійснено розрахунок переплати індексації грошового забезпечення відповідно до (більш високих) окладів, розрахованих на виконання Рішення у цій справі (копії розрахунків додаються). Також 07.04.2025 подано начальнику забезпечувального фінансового органу - головного фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 розрахунок (заявку на додаткове фінансування) потреби у коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби, виконання судових рішень та видатків за КЕКВ2800 (копія розрахунку додається, інформація щодо Позивача - рядок 11). В подальшому щомісяця, а саме 08.05.2025 (рядок 54), 08.06.2025 (рядок 48), 08.07.2025 (рядок 48), 08.08.2025 (рядок 54), 08.09.2025 (рядок 54), 08.10.2025 (рядок 54), 07.11.2025 (рядок 86), 05.12.2025 (рядок 86), 08.01.2026 (рядок 86), 06.02.2026 (рядок 86) та 06.03.2026 (рядок 86) фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 подавалися начальнику забезпечувального фінансового органу повторні розрахунки потреби у коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби, виконання судових рішень та видатків за КЕКВ2800. Як випливає з розрахунків, було замовлено суму 21 182грн. для виконання рішення суду від 12.02.2024 у справі №160/32521/23, а в якості кінцевого отримувача коштів вказано ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Розглянувши поданий відповідачем звіт про виконання рішення суду у цій справі у письмовому провадженні, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, гарантує право особи на виконання судового рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) установлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Згідно з приписами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі Горнсбі проти Греції вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі Піалопулос та інші проти Греції, пункт 68).

В рішенні у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі Сорінг проти Об`єднаного Королівства від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений статтями 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України.

Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 382-3 КАС України, суд може встановити новий строк подання звіту, відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Так, згідно частин 1, 2, 3, 5 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 3821 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 3822 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 3821 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Як було зазначено вище, на виконання рішення суду від 12.02.2024 року Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено перерахунок грошового забезпечення та подані відповідні заявки на отримання коштів та розрахунки до забезпечувального фінансового органу.

Натомість, вказана заборгованість боржником фактично виплачена не була.

У звіті відповідач вказує на неможливість погашення перед позивачем вказаної заборгованості через відсутність відповідного бюджетного фінансування, та зазначає про те, що суми нарахованої доплати будуть виплачені позивачу після надходження відповідних коштів.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року по справі № 160/32521/23 не виконано в повному обсязі, а отже суд дійшов висновку про відмову у прийнятті звіту.

Проте, суд вбачає за необхідне встановити новий строк Військовій частині НОМЕР_1 для подання звіту про виконання рішення суду від 12 лютого 2024 року по справі № 160/32521/23.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 294, 295, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у прийнятті звіту Військовій частині НОМЕР_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року по справі № 160/32521/23.

Повторно зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року по справі № 160/32521/23.

Встановити Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного від 12 лютого 2024 року по справі №160/32521/23 протягом 60 днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна