Ухвала суду № 138402548, 20.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 липня 2026 рокуСправа № 160/19476/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), починаючи з 01 березня 2023 року, з урахуванням індексації пенсії за віком шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії позивача, із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,197 (з 01.03.2023), 1,0796 (з 01.03.2024), 1,115 (з 01.03.2025) та 1,121 (з 01.03.2026), з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 13 липня 2026 року позовну заяву - залишено без руху. Надано позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:

- заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску в частині позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії за період з 01.03.2023 по 05.01.2026.

15.07.2026 позивач надав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що 11.05.2026 звернувся до відповідача із заявою, в якій, поряд з вимогою про перерахунок, прямо просив надати розрахунок по пенсійній справі станом на 01.05.2026. Відповідь відповідача №67473-48226/Д-01/8-0400/26 з випискою з розпорядження про перерахунок пенсії датована 03.06.2026. Позов подано 06.07.2026, тобто у межах одного місяця з дня отримання цієї відповіді та в межах шестимісячного строку за будь-яким обрахунком. До 03.06.2026 позивач об`єктивно не міг знати про порушення свого права. Пенсіонер отримує на рахунок лише підсумкову суму виплати. Він не отримує і не бачить ані показника середньої заробітної плати, від якого обчислено пенсію, ані бази, до якої відповідач застосовує коефіцієнти індексації. Спірні правовідносини мають триваючий характер.

Також позивач навів поважні причини пропуску ним строку звернення до суду, у разі, якщо суд дійде висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду. Зазначив про відсутність у позивача інформації про підстави та механізм розрахунку його пенсії. Вказав, що позивач не є фахівцем у галузі права, не має спеціальних знань у сфері пенсійного забезпечення та не мав доступу до пенсійної справи. Виписку з розпорядження про перерахунок пенсії, з якої вбачається застосування відповідачем базового показника 3764,40 грн, позивач вперше отримав 03.06.2026. Відповідач самостійно, за власною ініціативою, таких відомостей позивачу не надавав.

Вказав на невизначеність судової практики протягом тривалого проміжку часу у спірних правовідносинах.

Зазначив також, що предметом спору є право на соціальний захист. Спір стосується конституційного права позивача на пенсійне забезпечення у розмірі, визначеному законом (стаття 46 Конституції України). Відмова у поновленні строку матиме наслідком остаточну втрату позивачем можливості поновити порушене право за період 2023-2025 років і фактичну легалізацію триваючої протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що не відповідатиме принципу верховенства права та праву на ефективний судовий захист, гарантованому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків зумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

В ухвалі від 13 липня 2026 року суд дійшов висновку, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом 06.07.2026 в частині позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії за період з 01.03.2023 по 05.01.2026 пропустив строк звернення до суду.

Суд наголошує, що процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19.

При цьому, суд зауважує, що поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з відповідним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що він не є фахівцем у галузі права, не має спеціальних знань у сфері пенсійного забезпечення та не мав доступу до пенсійної справи.

Зазначив, що відповідь відповідача №67473-48226/Д-01/8-0400/26 з випискою з розпорядження про перерахунок пенсії датована 03.06.2026, відтак, звернувся до суду в межах строків, встановлених законодавством.

Суд наголошує, що вказані обставини є суб`єктивними та не є перешкодою для звернення до суду з позовом, як і не є об`єктивно непереборними обставинами, оскільки залежали виключно від волевиявлення самого позивача та належного використання ним своїх прав, визначених нормами закону.

Також суд наголошує, що зміна судової практики не свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Водночас, суд зауважує, що звернення позивача до адвоката за наданням правової допомоги не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися чи дізнався про порушення своїх прав, а може свідчити про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на звернення до суду і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку на звернення до суду.

Жодних інших підтверджених та документально об`єктивних та переконливих причин, які завадили звернутись до суду із відповідним позовом щодо оскарження спірних дій у строк, встановлений законом, позивачем не наведено.

Верховний Суд у постанові від 09.02.2023 у справі №360/3398/21 наголосив, що відсутність у позивача юридичної освіти чи необізнаність з нормами законодавства мають суб`єктивний характер та не є достатньою підставою для поновлення процесуального строку (пункт 38).

Відтак, суд вважає, що відсутність у позивача юридичної освіти та необхідних знань не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для своєчасного подання позову самостійно або через представника, суд враховує надто тривалий проміжок часу, що минув з моменту виникнення права на звернення (березень 2023 року) до моменту фактичного подання позову (липень 2026 року), у зв`язку з чим констатує відсутність правових підстав для визнання причин пропуску строку поважними та відмовляє у його поновленні

У зв`язку з цим, позовну заяву в частині позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії за період з 01.03.2023 по 05.01.2026 належить повернути позивачеві, роз`яснивши йому, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст. 122, ст. 169, ст. 294, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду .

Відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії за період з 01.03.2023 по 05.01.2026 - повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Калугіна