Ухвала суду № 138401795, 21.07.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/11851/26

Провадження №2-з/521/129/26

У Х В А Л А

"21" липня 2026 р. м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси

в складі головуючого судді Поліщук І.О.

секретар Коржеван В.А.,

розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія»; Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі» про захист прав споживачів. Позивач просить суд:

Визнати протиправними дії ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» щодо односторонньої зміни тарифної категорії за особовим рахунком № НОМЕР_1 , ЕІС-код 62Z6370091367578 (гараж № НОМЕР_2 за адресою: м. Одеса, вул. Палубна, 9/1), з побутового споживача на малого непобутового споживача.

Зобов`язати ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» відновити за зазначеним особовим рахунком категорію побутового споживача у білінговій системі та інших облікових даних.

Визнати протиправними дії АТ «ДТЕК Одеські електромережі» щодо припинення електропостачання гаража № НОМЕР_2 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати АТ «ДТЕК Одеські електромережі» негайно відновити електропостачання зазначеного об`єкта.

Зобов`язати ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» здійснити перерахунок вартості електричної енергії, нарахованої за особовим рахунком № НОМЕР_1 з листопада 2025 року до дня фактичного виконання рішення суду, із застосуванням тарифів, встановлених для побутових споживачів, та скасувати нарахування, здійснені із застосуванням тарифів малого непобутового споживача, на суму 21364,72 грн.

Зобов`язати ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» здійснити відповідне коригування особового рахунку № НОМЕР_1 з відображенням результатів перерахунку та визначенням фактичного розміру заборгованості.

10 липня 2026 року ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія»; Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі» про захист прав споживачів відмовлено.

20 липня 2026 року позивача ОСОБА_1 подав повторно заяву про забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову позивач просить:

1) Зобов`язати Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі» відновити електропостачання об`єкта Позивача: м. Одеса, вул. Палубна, 9/1, гараж № НОМЕР_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , ЕІС-код 62Z6370091367578, до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили.

2) Заборонити Акціонерному товариству «ДТЕК Одеські електромережі» повторно припиняти або обмежувати електропостачання зазначеного об?єкта з підстав заборгованості, яка виникла внаслідок оспорюваної зміни тарифної категорії з побутового споживача на малого непобутового споживача, до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили.

3) Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» ініціювати перед Акціонерним товариством «ДТЕК Одеські електромережі» припинення або обмеження електропостачання зазначеного об?єкта з підстав заборгованості, яка виникла внаслідок оспорюваної зміни тарифної категорії з побутового споживача на малого непобутового споживача, до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили.

Необхідність забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що ця заява не містить вимоги про перегляд ухвали суду від 10.07.2026 та не є способом її оскарження. Вона подається як самостійне процесуальне звернення на стадії розгляду справи відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України, у зв`язку з необхідністю застосування спеціальної норми матеріального права та врахування обов`язкового правового висновку Великої Палати Верховного Суду, якому суд першої інстанції не надав правової оцінки при постановленні ухвали від 10.07.2026.

Спеціальна норма матеріального права: абзац четвертий пункту 7.11 ПРРЕЕ та постанова Великої Палати Верховного Суду Відповідно до абзацу четвертого пункту 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 N?312 (далі ПРЕЕ), на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача с підставою для відновлення електропостачання.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі N?344/13201/23 (провадження №14-80цс25) сформульовано висновок щодо застосування абзацу четвертого пункту 7.11 ПРРЕЕ. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ця норма є імперативною для суб`єкта постачання електричної енергії; що відкриття провадження у справі після факту відключення споживача с підставою для відновлення електропостачання; що у випадку звернення споживача до суду за захистом своїх прав безальтернативним та найефективнішим для практичного застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ є саме механізм забезпечення позову постановлення ухвали про заборону відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів. Велика Палата Верховного Суду додатково зазначила, що в іншому випадку невиконання електропостачальниками вимог пункту 7.11 ПРРЕЕ матиме наслідком звернення споживача до суду в рамках іншого судового процесу, що не відповідає принципам розумності строків розгляду справи судом та процесуальної економії. У цій справі відключення електропостачання вже відбулося до відкриття провадження. У випадку, коли відключення вже відбулося до відкриття провадження у справі, застосування зазначеного процесуального механізму має забезпечити реалізацію тієї ж самої імперативної норми абзацу четвертого пункту 7.11 ПРЕЕ, яка прямо встановлює, що відкриття провадження після факту відключення є підставою для відновлення електропостачання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права суд враховує висновки щодо її застосування, викладені у постановах Верховного Суду. У цій справі такий висновок Великої Палати щодо застосування абзацу четвертого пункту 7.11 ПРРЕЕ підлягає врахуванню судом.

Суд першої інстанції не надав правової оцінки застосуванню абзацу четвертого пункту 7.11 ПРРЕЕ, не навів мотивів, з яких ця спеціальна норма не підлягає застосуванню, унаслідок чого ухвала постановлена без аналізу норми матеріального права, яка безпосередньо регулює спірні правовідносини.

На відміну від фактичних обставин справи №344/13201/23, в якій законність відключення споживача додатково була встановлена окремим рішенням суду, що набрало законної сили, у цій справі жодного судового рішення чи акта, який встановлював би факт порушення позивачем Правил, не існує; навпаки, Відповідач 1 у листуванні (Додатки №10, №13 до позовної заяви) прямо визнав відсутність акта про порушення Правил, складення якого відповідно до пункту 2.3.12 ПРРЕЕ є обов`язковою передумовою для припинення електропостачання з підстав нібито непобутового використання електроенергії.

Істотні обставини цієї справи відповідають наведеним критеріям: заявник є споживачем, який оскаржує факт застосування до нього категорії малого непобутового споживача та подальшого відключення; електропостачання об`єкта (гараж № НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) було припинено 25-28 травня 2026 року до відкриття провадження у справі, яке відбулося 10 липня 2026 року. Отже, наявні умови для застосування абзацу четвертого пункту 7.11 ПРРЕЕ: відкриття провадження у справі відбулося після факту відключення, а тому це є підставою для відновлення електропостачання.

Крім того, позивач посилається на те, що у гаражі зберігається належне йому майно, зокрема електромобіль, який використовується як засіб пересування та потребує заряджання за місцем зберігання. Через відсутність електропостачання він змушений користуватися платними зарядними станціями, що спричиняє додаткові витрати та, за його твердженням, збільшує розмір майнової шкоди.

Заявник не заперечую обов`язку оплачувати фактично спожиту електричну енергію за тарифом, який буде встановлено за результатами розгляду справи по суті, а відповідачі у разі відмови у позові не позбавляються права вимагати оплату в установленому законом порядку. Заявлені заходи не покладають на відповідачів фінансового ризику, не пов?язаного з предметом спору, і не порушують балансу інтересів сторін.

Заявлені заходи діють виключно тимчасово до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили; у разі відмови в позові Відповідач 2 матиме право повторно припинити електропостачання, а заборгованість підлягатиме стягненню в установленому порядку. Це відрізняє заявлений захід від остаточного вирішення спору, узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка визначила інститут забезпечення позову як найбільш ефективний процесуальний механізм реалізації права, передбаченого пунктом 7.11 ПРРЕЕ, а тому не створює для Позивача остаточного правового результату до вирішення спору по суті. Застосування такого заходу забезпечення позову не вирішує спір між сторонами, а лише забезпечує можливість реального виконання майбутнього рішення суду незалежно від результатів розгляду справи.

Дослідивши повторну заяву про забезпечення позову та матеріали цивільної справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно положень чч. 1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1)накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом установлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо правомірності зміни категорії позивача з побутового на малого непобутового споживача, правильності нарахування плати за спожиту електричну енергію та правомірності припинення електропостачання належного позивачу об`єкта.

Отже, предметом розгляду справи є не лише факт наявності заборгованості, а й правові підстави її виникнення, категорія, до якої мав бути віднесений позивач, та відповідність дій відповідачів вимогам законодавства про роздрібний ринок електричної енергії.

Як визначено абзацом четвертим пункту 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскарженим фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

Водночас за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 ініціювання споживачем спору щодо порушення ПРРЕЕ є самостійною підставою для того, щоб позивача не відключали від електропостачання з підстав існування спору щодо правомірності припинення електропостачання; мета застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ збігається з метою забезпечення позову, а тому його реалізацію необхідно здійснювати в межах відповідного спору до ухвалення судового рішення по суті справи; вирішення питання щодо відновлення / припинення або обмеження електропостачання на підставі пункту 7.11 ПРРЕЕ здійснюється шляхом використання інституту процесуального права забезпечення позову, це буде відповідати завданням та основним засадам судочинства; у випадку звернення споживача до суду за захистом своїх прав безальтернативним та найефективнішим для практичного застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ є механізм забезпечення позову з огляду на зміст цієї норми права, а саме постановлення ухвали про заборону відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів; реалізація передбаченого пунктом 7.11 ПРРЕЕ права на збереження електропостачання на час вирішення судового між споживачем і електропостачальником через механізм статей 149, 150 ЦПК України сприяє зменшенню кількості справ позовного провадження між тими ж сторонами про той самий предмет, пришвидшенню розгляду, полегшує можливість примусового виконання та скорочує термін на захист прав споживачів; таким чином, споживач має право звернутися до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів.

Суд враховує, що електропостачання спірного об`єкта вже припинене, а провадження у справі щодо обставин, безпосередньо пов`язаних із таким припиненням, відкрито.

Тимчасове відновлення електропостачання до набрання законної сили рішенням у справі забезпечить збереження справедливого балансу між інтересами сторін та не позбавляє відповідачів можливості доводити правомірність зміни категорії споживача, нарахування заборгованості та припинення електроживлення під час розгляду справи по суті.

Захід має тимчасовий характер, діє лише до набрання законної сили судовим рішенням у справі та спрямований на недопущення тривалого порушення прав позивача до остаточного вирішення спору.

Суд бере до уваги положення частини десятої статті 150 ЦПК України, відповідно до якої не допускається вжиття заходів забезпечення позову, тотожних задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Таким чином, обмеження, яке виникає для відповідачів унаслідок тимчасового відновлення електропостачання, є пропорційним меті забезпечення позову та не створює для них надмірного індивідуального тягаря.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета позову, факту припинення електропостачання, відкриття провадження у справі, змісту пункту 7.11 ПРРЕЕ та необхідності забезпечення ефективного судового захисту суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви шляхом покладення на АТ «ДТЕК Одеські електромережі» обов`язку тимчасово відновити електропостачання спірного об`єкта до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Щодо вимог про заборону АТ «ДТЕК Одеські електромережі» повторно припиняти або обмежувати електропостачання зазначеного об`єкта з підстав заборгованості, яка виникла внаслідок оспорюваної зміни тарифної категорії з побутового споживача на малого непобутового споживача, а також вимог про заборону ініціювати перед Акціонерним товариством «ДТЕК Одеські електромережі» припинення або обмеження електропостачання зазначеного об`єкта з підстав заборгованості, яка виникла внаслідок оспорюваної зміни тарифної категорії з побутового споживача на малого непобутового споживача, суд зазначає таке.

Заявником не наведено конкретних обставин і не надано належних доказів того, що після вже здійсненого припинення електропостачання відповідачами вчиняються або готуються до вчинення нові дії, які самі по собі можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

Матеріали заяви не містять доказів того, що після відновлення електропостачання відповідачі мають намір невідкладно повторно його припинити з тих самих підстав, незважаючи на чинність ухвали суду та продовження розгляду справи.

Саме тому заява в частині заборони АТ «ДТЕК Одеські електромережі» повторно припиняти або обмежувати електропостачання та заборони ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» ініціювати таке припинення або обмеження задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення судом не встановлено, оскільки матеріали справи не свідчать, що вжиття визначеного судом тимчасового заходу може спричинити відповідачам збитки, відшкодування яких у майбутньому буде істотно ускладнене або неможливе.

Керуючись статтями 149153, 157, 260, 261, 353355 ЦПК України, пунктом 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі» відновити електропостачання об`єкта Позивача: м. Одеса, вул. Палубна, 9/1, гараж № НОМЕР_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , ЕІС-код 62Z6370091367578, до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили.

В іншій частині заяви - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику, особам, яких стосуються заходи забезпечення позову - для відома та виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Суд роз`яснює, що у відповідності до частини четвертої статті 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: І.О. Поліщук