Ухвала суду № 138400532, 21.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

________________

Провадження 1-кс/760/7026/26

В справі 760/14611/26

У Х В А Л А

І. Вступна частина

21 липня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва

у складі слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника власника майна - адвоката ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання про накладення арешту на майно тимчасово вилучене під час обушку в кримінальному провадженні №42025100000000020 від 08.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України.

ІІ. Мотивувальна частина

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, тимчасово вилучене 15.05.2026 під час обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні №42025010000000020, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Як зазначено у клопотанні, слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні. Прокурор вказує, що з матеріалів провадження вбачається, що ТОВ «Беніш Джі Пі Ес» (код ЄДРПОУ 40926020) здійснює ввезення на митну територію України товарів та комплектуючих, розробником і виробником яких є підприємство країни-агресора - «ООО «НПО Телеметрия» (г. Калуга, ул. Кирова, д. 20а), використовуючи при цьому реквізити третіх країн для обходу заборони імпорту продукції російських виробників.

На думку сторони обвинувачення, організацію поставок продукції з території країни-агресора безпосередньо здійснює фактичний власник товариства - ОСОБА_6 , який для реалізації протиправної діяльності залучив своїх синів - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрі обіймають посади віце-президентів товариства, а ті, у свою чергу, залучили довірених осіб із числа громадян України. Прокурор зазначає, що до 01.12.2021 товариство імпортувало пристрої та комплектуючі ТМ «Benish», де згідно з вантажними митними деклараціями виробником і відправником зазначено «ООО «НПО «Телеметрия» (рф), а в подальшому, у період з 27.03.2023 по 14.06.2024, - через компанію «Pandora Kazakhstan» (Республіка Казахстан, м. Алмати), яка, за твердженням прокурора, є офіційним дистриб`ютором систем «Pandora» та «Pandekt» виробництва того самого калузького підприємства і не має власних виробничих потужностей.

За твердженням прокурора, у такий спосіб, за схемою так званого «перерваного транзиту», коли формально пунктом відправлення виступає третя країна, а фактично вантаж прямує з рф до України, товариство маскувало дійсне походження автосигналізацій, реалізуючи на території України під назвою «Benish» фактичні клони систем «Pandora» виробництва країни-агресора. Наведене, на думку сторони обвинувачення, свідчить про організований протиправний механізм постачання товарів і комплектуючих, виробником яких є рф.

Прокурор вказує, що 15.05.2026 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_9 від 05.05.2026 проведено обшук квартири за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone 7 чорного кольору в захисному чохлі чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , та мобільний телефон iPhone Xs чорного кольору в чорному захисному чохлі, ІМЕІ: НОМЕР_2 . Постановою слідчого від 15.05.2026 вказані предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

На думку прокурора, вилучені телефони є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ, тобто відповідають критеріям ст. 98 КПК України, у зв`язку з чим наявні передбачені ч. 3 ст. 170 КПК України підстави для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечувала, подавши також письмові заперечення. Зазначила, що ОСОБА_5 є лише водієм-кур`єром і жодної діяльності, крім суто технічної, не здійснював; у вилучених телефонах немає відомостей щодо обставин, що розслідуються; при цьому один із телефонів належить не власнику майна, а його синові. Наголосила, що мобільний телефон за своєю правовою природою не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України, а віднесення його до речових доказів виключно з підстав можливого знаходження на ньому певної інформації фактично ототожнює поняття «знаряддя кримінального правопорушення» та «носій інформації». Крім того, за доводами захисту, клопотання не містить обґрунтування відповідності вилученого майна критеріям ст. 98 КПК України.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або особи, у володінні якої перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.

Частиною 1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації тощо. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України у цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна враховує, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для інших осіб.

Перевіряючи відповідність вилученого майна критеріям ст. 98 КПК України, слідчий суддя встановив, що ані у клопотанні, ані у доданих до нього матеріалах не наведено жодних конкретних фактичних обставин, які б стосувалися особи ОСОБА_5 , його ролі чи причетності до діяльності, що є предметом розслідування у провадженні за ч. 1 ст. 111-2 КК України. Виклад у клопотанні обмежується описом загальної схеми діяльності ТОВ «Беніш Джі Пі Ес» та його фактичних власників, проте не містить відомостей, які б давали підстави пов`язати вилучені у ОСОБА_5 мобільні телефони з обставинами кримінального правопорушення.

За змістом п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 та ч. 1 ст. 173 КПК України накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів можливе лише за наявності достатніх підстав вважати, що майно відповідає критеріям ст. 98 цього Кодексу, тобто що воно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ. Саме по собі вилучення телефонів під час обшуку та формальне визнання їх речовими доказами постановою слідчого, за відсутності будь-якого обґрунтування їх зв`язку з подією злочину, не є достатньою підставою для арешту. Обґрунтування доказового значення майна виключно можливістю виявлення на ньому певної інформації фактично ототожнює поняття «знаряддя кримінального правопорушення» з поняттям «носій інформації», що не відповідає змісту ст. 98 КПК України.

Слідчий суддя також враховує, що, за доводами сторони захисту, які стороною обвинувачення не спростовані, один із вилучених телефонів належить не власнику майна, а іншій особі, що додатково не узгоджується зі змістом заявленого клопотання.

За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про відсутність достатніх підстав вважати, що вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а відтак і про відсутність правових підстав для накладення на нього арешту, у зв`язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

ІІІ. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 98, 100, 168, 170, 172 КПК України, слідчий суддя ухвалив:

1.У задоволенні клопотання про накладення арешту на належне ОСОБА_5 майно, тимчасово вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити.

2. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: