Рішення № 138399860, 13.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/8396/26

Справа №638/25935/25

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді - Галась І.А.

при секретарі - Кирилова А.А.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 . Ціна позову - 29365,94 гривень.

На обґрунтування вказаного позову зазначив, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхувння наземного транспорту №ЕР.217158235.

Предметом даного Догоовру були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Nissan, р/н НОМЕР_1 .

У відповідності до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодувння.

13.01.2024 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного забобу Nissan, р/н НОМЕР_1 , під керувнням ОСОБА_1 та транспортного засобу Renault, р/н НОМЕР_2 .

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 14.02.2024 року у справі № 752/2019/24 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122-4, ст.124 КУпАП.

З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся Страхуальник та надав всі необхідні документи. На підставі заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страхові акти.

На підставі вище зазначеного страхового акту ПрАТ «СК «Універсальна» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 29365,94 грн.

Оскільки відповідно до постанови суду після дорожньо-транспортної пригоди відповідач самовільно залишив місце пригоди, то, як відповідальна за нанесення шкоди особа, повинен відшкодувати позивачеві в порядку регресу виплачене страхове відшкодування у розмірі 29365,94 грн.

З огляду на викладене, позивач просить суд:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» завдані збитки в порядку регресу в розмірі 20190 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу 6000 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2025 року справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди передано для розгляду до Деснянського районного суду міста Києва.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу був встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали подати відзив на позовну заяву.

В судове засіданні представник Позивача - ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. В поданій до суду заяві позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу без його участі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомляв. Будь-яких заяв клопотань зі сторони Відповідача на адресу Деснянського районного суду м. Києва не надходило.

Суд вважає, за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити заочне рішення, проти чого не заперечує представник позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.10.2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №ЕР.217158235.

З матеріалів справи вбачається наступне.

13.01.2024 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Nissan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по Горіхуватському шляху в м. Києві, не врахував дорожньої обстановки під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль «Renault» державний номерний знак НОМЕР_2 , врезультаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Крім цього, ОСОБА_1 в порушення вимог п.2.10 (а) ПДР України, будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди за його участі, яка мала місце 13.01.2024 року о 12 год.30 хв. в м. Києві, по Горіхуватському шляху,8 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди відповідальгість за що передбачена ст.122-4 КУпАП.

Згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2024 року у справі №752/2019/24 Відповідача - ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..124,122-4 КУпАП.

Постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили 27.02.2024 року.

Таким чином винна ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Відповідно до частини 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 6статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся Страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страхові акти.

На підставі вище зазначеного страхового акту ПрАТ «СК «Універсальна» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 29365,94 грн.

Стаття 8 Закону України «Про страхування» регламентує, що страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» - договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до аварійного сертифікату визначення розміру матеріального збитку завданого автомобілю «Renault» державний номерний знак НОМЕР_2 розглянутого на підставі Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №58-D/14/13 від 27.03.2024 року виконаний ФОП ОСОБА_3 встановлено розмір вартості проведення відновлювального ремонту автомобіля складає 32565,94 грн. Франшиза згідно вказаного полісу становить 3200 грн. Відтак розмір страхової виплати складає - 29365,94 грн.

Виконуючи взяті на себе зобов`язання згідно страхового Акту №G-20863-1погодженого заступником голови правління ОСОБА_4 , ПАТ « Страхова компанія «Універсальна» виплатила Страхувальнику страхове відшкодування розмір якого, згідно до розрахунку суми страхового відшкодування склала 29 365,94 грн. та підтверджується платіжною інструкцією № 34576 від 03.042024 року.

Відповідачу на його адресу було направлено Претензію про виплату страхового відшкодування в розмірі 29365,94 грн. На даний час кошти на рахунок ПрАТ «СК «Універсальна» не перераховані.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За приписами ч. 1 ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", Страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток в повному обсязі.

З положень ст. 993 ЦК України убачається, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Приймаючи до уваги викладене вище, та враховуючи вимогу позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 завданих збитків в порядку регресу в розмірі 20190 грн., суд приходить до висновку про задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» у повному обсязі.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000 та від 30.09.2009 №23-рп/2009.

Зі змісту статті 58 ЦПК України слідує, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, у відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

При цьому, за визначенням п. 6 ст. 1 Закону № 5076 інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ст. 1 Закону № 5076).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем долучено: Договір про надання правничої допомоги №15/01/25 від 15.01.2025 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «ІНС.ЛОУ Груп» в особі Проца А.В. та Приватним акціонерним товариством «Срахова Компанія» «Універсальна» в особі директора Семергея А.В., Додаткова угода №11 до договору про надання правової допомоги №15/01/25 від 15.01.2025 року, Додаток №1 до додаткової угоди №11 від 15.12.2025 на суму 6 000,00 грн.

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи ступінь складності справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що матеріали справи містять належні докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись Законом України «Про страхування», статтями 993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, статтями 2, 7, 10-13, 76-83, 141, 263- 268, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9, ЄДПОУ 20113829) завданні збитки в порядку регресу в розмірі 20190 гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 6000 гривень та судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Суддя І.А. Галась