Рішення № 138399136, 22.07.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 940/3/26

Провадження № 2/489/1221/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 липня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судового засідання Бородіною В.Ю.,

без участі сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

В грудні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1303259792632 від 01.02.2023 в розмірі 12 358,00 грн., судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.

Як на підставу позовних вимог посилалось на те, що 01.02.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1303259792632, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 4 000,00 грн. зі сплатою відсотків за його використання. Договір було підписано відповідачем електронним цифровим підписом у вигляді одноразового ідентифікатора. Відповідачу кредитні кошти було перераховано на платіжну картку. Проте ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів не виконав належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 12 358,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8 358,00 грн. - заборгованість за відсотками.

04.10.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінас» було укладено договір факторингу № 04102023, згідно якого позивач набув право вимоги, серед іншого, до відповідача.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить стягнути наведену заборгованість з відповідача.

Згідно ухвали Тетіївського районного суду Київської області від 06.01.2026 справу № 940/3/26 передано за підсудністю до Інгульського районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 06.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

10.02.2026 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він просить суд застосувати позовну давність і відмовити у задоволенні позову; у разі часткового задоволення позову - зменшити розмір стягнення суми кредиту до тіла кредиту. Свої заперечення проти позову мотивував тим, що жодного письмового договору кредиту він не укладав, паперових документів не підписував, також не надавав електронної згоди на отримання кредиту та не підтверджував отримання коштів. Вказував також на те, що строк позовної давності за заявленими вимогами сплинув, оскільки загальна позовна давність становить три роки. Окрім викладеного, у поданому відзиві відповідач просив суд витребувати у позивача наступні докази: копію кредитного договору з його підписами або підтвердженням ідентифікації; банківські документи, що підтверджують переказ коштів на його рахунок; докази входу до електронного кабінету, тощо; договір цесії між первісним кредитором та ТОВ «Діджи Фінанс», який підтверджує законність переходу права вимоги.

18.02.2026 від представника ТОВ «Діджи Фінанс» надійшли письмові пояснення у справі, згідно яких він спростовує заперечення відповідача проти позову, а також заявляє клопотання про витребування доказів. А саме, просить суд витребувати у АТ «Райффайзен Банк» наступні докази:

- інформацію, чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , платіжну картку № НОМЕР_2 ;

- виписку про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01.02.2023 по 10.02.2023 з відображенням часу зарахування коштів;

- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 01.02.2023 по 10.02.2023;

- інформацію, чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 .

18.02.2026 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких він вказує на те, що використання одноразового ідентифікатора не підтверджує укладення кредитного договору; позивач не надав належних доказів джерела отримання персональних даних відповідача. Також відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення із даним позовом до суду. Окрім викладеного, відповідач зазначав про те, що він є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захисту Батьківщини.

13.04.2026 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, згідно яких він наполягає на безпідставності позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову, визнати відсутність належних доказів укладення кредитного договору, застосувати строк позовної давності.

Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 07.05.2026 витребувано докази по справі у АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Витребувані матеріали надійшли на адресу суду 01.06.2026.

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінас» в судове засідання не з`явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином, просив суд про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про розгляд справи відповідач повідомлявся належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі та доданих до неї документів, а також направленням смс-повідомлення на номер телефону, зазначений в позовній заяві, яке було доставлено 07.05.2026 о 17:34 год. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про розгляд справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

01.02.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту «СТАРТ», відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених договором, надати позичальнику грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн. Строк кредиту - 15 календарних днів. Процентна ставка за користування кредитом становить 1,99 % на день.

ТОВ «Віва Капітал» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в строки та в порядку, передбаченому договором, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» від 09.10.2023, а також повідомленням АТ «Райффайзен Банк» та випискою з особового рахунку відповідача, наданими на запит суду.

Натомість відповідач ОСОБА_1 свої обов`язки зі сплати кредиту та відсотків за його використання не виконав належним чином, в зв`язку з чим станом на 04.10.2023 утворилась заборгованість в розмірі 12 358,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8 358,00 грн. - заборгованість за відсотками.

04.10.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 04102023/2, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити суму фінансування за таке відступлення. На підставі викладеного, у відповідності до витягу з реєстру боржників позивач набув права вимоги, в тому числі, до відповідача ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до положень статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 вищевказаного Закону зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 зазначеного Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми)про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.

Дослідженими судом доказами підтверджується, що між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та відповідачем було укладено кредитний договір в електронному вигляді, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Також належними і допустимими доказами (зокрема повідомленням АТ «Райффайзен Банк» та випискою з особового рахунку відповідача) підтверджується фактичне отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, згідно наданих ним реквізитів при укладенні кредитного договору та утворення заборгованості у розмірі вказаному позивачем, на момент набуття ним права вимоги (укладення договору факторингу), яка відповідачем не спростована.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, отримані кошти в повному обсязі не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка не спростована, згідно статей 526, 1054 ЦК України з відповідача підлягає стягненню заборгованість, в сумі 12 358,00 грн., а саме: 4 000,00 грн. - заборгованість за основним боргом, 8 358,00 грн. - заборгованість за відсотками.

При цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності укладення між ним та позичальником кредитного договору та неотримання ним кредитних коштів, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи, зокрема повідомленням АТ «Райффайзен Банк» від 25.05.2026 та випискою з особового рахунку відповідача, зі змісту якою встановлено зарахування 01.02.2023 о 18:45 год. на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 4 000, 00 грн.

Також не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що ТОВ «Діджи Фінанс» пропущено строк позовної давності для звернення із даним позовом, які, на переконання суду, ґрунтуються на помилковому тлумаченні обставин справи та положень діючого законодавства.

Згідно положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний кредитний договір було укладено 01.02.2023, строк надання кредиту - 15 днів. Отже, оскільки загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, то строк звернення із даним позовом до суду міг би сплинути 16.02.2026. Разом з тим, ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось із даним позовом до суду 05.01.2026 - тобто в межах встановленого строку позовної давності.

Крім того, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

01.07.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 завершено дію карантину.

В той же час 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Згідно п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Враховуючи викладене, станом на час звернення до суду строк позовної давності за вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позивачем не пропущено.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: копію договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2026; копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 17.11.2025; копію детального опису робіт від 01.01.2025; копію акту про підтвердження факту надання правничої допомоги від 17.11.2025; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Згідно висновків Верховного Суду у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, часткове задоволення позову, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), фактичну відсутність участі представника позивача при розгляді даної справи, ціну позову, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягають частковому задоволенню, в розмірі 1 500,00 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості з кредитним договором задоволено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 141, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1303259792632 від 01.02.2023 станом на 04.10.2023 в розмірі 12 358,00 грн. (дванадцять тисяч триста п`ятдесят вісім гривень 00 копійок), з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8 358,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, адреса: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 22.07.2026.

Суддя Г.А. Микульшина