Рішення № 138399027, 21.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/844/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯК-3", с. Верхівськ, Рівненська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче інжинірингове підприємство "ДАНКЕР", м. Харків про стягнення 1822920,58 грн. за участю представників сторін:

позивача - Гольонко М.М., адвокат, ордер №12160011 від 13.03.2026

відповідача - Галінкін В.Ф., адвокат, ордер № 1381288 від 18.03.2025

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЯК-3", с. Верхівськ, Рівненська область звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче інжинірингове підприємство "ДАНКЕР", м. Харків, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1822920,58 грн, з яких 748829,70 грн борг та 1074090,88 грн. штраф за договором поставки № 020224-01 від 02 лютого 2024 року. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засіданні на 02 квітня 2026 року о 13:40 годин.

18 березня 2026 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче інжинірингове підприємство "ДАНКЕР" подано заяву (вхідний № 6516) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи), яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

30 березня 2026 року через систему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЯК-3" подано заяву (вхідний № 7447) про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 березня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви (вхідний № 7447 від 30 березня 2026 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯК-3" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 922/844/26.

01 квітня 2026 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче інжинірингове підприємство "ДАНКЕР" подано відзив (вхідний № 7813), який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

02 квітня 2026 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче інжинірингове підприємство "ДАНКЕР" подано клопотання (вхідний № 7817) про відкладення підготовчого засідання, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

02 квітня 2026 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЯК-3" подано клопотання (вхідний № 7874) про відкладення підготовчого засідання, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 02 квітня 2026 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 11 травня 2026 року о 13:40 годин.

05 травня 2026 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче інжинірингове підприємство "ДАНКЕР" подано заяву (вхідний № 10667) про проведення всіх судових засідань у режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення ВКЗ (захищений відеоконференцзв`язок з судом).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 травня 2026 року заяву (вхідний № 10667 від 05 травня 2026 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче інжинірингове підприємство "ДАНКЕР" про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено.

11 травня 2026 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЯК-3" подано заяву (вхідний № 1164) про розгляд справи без участі представника позивача, яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 травня 2026 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 15 червня 2026 року та підготовче засідання відкладено на 25 травня 2026 року о 14 годин.

22 травня 2026 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче інжинірингове підприємство "ДАНКЕР" подано заяву (вхідний № 12449) про розгляд справи без участі представника відповідача, яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

25 травня 2026 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЯК-3" подано заяву (вхідний № 12512) про розгляд справи без участі представника позивача, яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 25 травня 2026 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 липня 2026 року о 15 годин.

26 червня 2026 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЯК-3" подано заяву (вхідний № 15637) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 липня 2026 року заяву (вхідний № 15637 від 26 червня 2026 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯК-3" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

02 липня 2026 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче інжинірингове підприємство "ДАНКЕР" подано клопотання (вхідний № 16053) про відкладення розгляду справи, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 02 липня 2026 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України про перерву у судовому засіданні до 13 липня 2026 року о 16:20 годин.

Протокольною ухвалою суду від 13 липня 2026 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України про перерву у судовому засіданні до 21 липня 2026 року о 13:40 годин.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЯК-3" (позивачем, покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче інжинірингове підприємство "ДАНКЕР" (відповідачем, постачальником) було укладено договір поставки № 020224-01.

12 грудня 2024 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 020224-01 від 02 лютого 2024 року.

Відповідно до пункту 1.1. договору, в порядку та на умовах, що визначені цим договором, постачальник зобов`язується виготовити та передати покупцю обладнання, а покупець в порядку та на умовах, що визначені цим договором, зобов`язується прийняти та оплатити обладнання в кількості та за ціною, згідно Специфікації, додатків, додаткових угод, рахунків - фактур та видаткових накладних.

Згідно пункту 1.2. договору загальна кількість обладнання, одиниці виміру та ціна одиниці визначаються сторонами в Специфікаціях, додатках, рахунках - фактурах та накладних, що узгоджуються при передачі обладнання та є невід`ємними частинами даного договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору комплектація обладнання та технічні умови обладнання попередньо узгоджуються сторонами шляхом підписання Специфікацій та додаткових угод.

Згідно пункту 2.52. договору в редакції додаткової угоди № 1 продавець зобов`язується виготовити та відвантажити в повному обсязі обладнання покупцю до 31 січня 2025 року за умови виконання ним пункту 3.2. даного договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, визначений у реквізитах даного договору.

Згідно пункту 3.2. договору оплата за обладнання здійснюється покупцем шляхом перерахуванням коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі в наступному порядку: 70% вартості обладнання, вказаної в Специфікації №1 покупець сплачує в порядку попередньої оплати, в триденний термін з моменту підписання сторонами даного договору; 30% вартості обладнання, вказаної в Специфікації 31 покупець сплачує після отримання письмового повідомлення від постачальника про готовність обладнання до відправлення але не пізніше п`яти робочих днів з моменту отримання письмового повідомлення про готовність обладнання до відправлення.

Відповідно до пункту 3.3. договору датою сплати за обладнання, вважається дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника в повному обсязі.

Згідно пункту 4.1. договору постачальник здійснює відвантаження обладнання, в розпорядження покупця, згідно Специфікації №1, тільки після сплати 100% вартості обладнання.

Відповідно до пункту 4.5. договору право власності на обладнання переходить від постачальника до покупця з моменту сплати 100% вартості обладнання.

Згідно пункту 5.1. договору постачальник зобов`язаний продати (передати) покупцю партію обладнання, відповідно до умов даного договору.

Відповідно до пункту 5.3. договору в разі невиконання, або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність передбачену діючим законодавством України.

Згідно пункту 5.4. договору за порушення умов даного договору, сторони сплачують протилежній стороні штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості обладнання за кожен день невиконання своїх обов`язків по даному договору, але не більше 20% вартості товару.

Відповідно до пункту 7.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року.

Згідно пункту 7.2. договору у випадку невиконання сторонами зобов`язань, обумовлених договором, він діє до повного виконання сторонами таких зобов`язань.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЯК-3" здійснив оплату 70% (сімдесят) вартості обладнання, що підтверджується платіжною інструкцією № 690 від 09 лютого 2024 року на суму 5361830,10 грн.

З огляду на те, що відповідачем не було виконано умови пункту 2.5. договору, позивач направив 14 листопада 2024 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче інжинірингове підприємство "ДАНКЕР" вимогу (претензію) № 1 за вихідним № 1020 щодо повернення суми попередньої оплати. За результатами розгляду якої між сторонами було досягнуто згоди щодо зміни асортименту та загальної вартості обладнання, а також підписано оновлену Специфікацію № 2 до договору, за умовами якої загальна вартість обладнання становить 5370454,40 грн з урахуванням ПДВ.

Також , як вже зазначалося вище, додатковою угодою № 1 від 12 грудня 2024 року до договору сторонами було внесено зміни до пункту 2.5. договору та визначено, що продавець зобов`язується виготовити та відвантажити в повному обсязі обладнання покупцю до 31 січня 2025 року за умови виконання ним пункту 3.2. даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче інжинірингове підприємство "ДАНКЕР" було здійснено поставку обладнання на загальну суму, що становить 4913454,40 грн, що підтверджується видатковими накладними за № 42 від 03 грудня 2024 року на суму 762160,00 грн, за № 1 від 28 січня 2025 року на суму 750000,00 грн, за № 6 від 04 квітня 2025 року на суму 750000,00 грн, за № 10 від 28 травня 2025 року на суму 2651294,40 грн.

Непоставленим є обладнання на суму 457000,00 грн. (Лущівка вібраційно-аспіраційна з магнітним уловлювачем, модель PVA - 1.0 DANKER).

До того ж, після здійснення позивачем 28 травня 2025 року та 29 травня 2025 року оплати згідно платіжних інструкцій № 5560 та № 5574, Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче інжинірингове підприємство "ДАНКЕР" згідно усної домовленості з позивачем, поставки обладнання на відповідну суму здійснено не було, що стало підставою для направлення 17 листопада 2025 року вимоги № 2 від 17 листопада 2025 року за вихідним № 688, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЯК-3" вимагало про повернення відповідачем у семиденний строк з дня її отримання суму коштів у розмірі 748829,70 грн. Однак, на дану вимогу відповідач жодним чином не відреагував, кошти не повернув.

Враховуючи вищевикладене позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче інжинірингове підприємство "ДАНКЕР" 1822920,58 грн, з яких 748829,70 грн борг та 1074090,88 грн. штраф за договором поставки № 020224-01 від 02 лютого 2024 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення з відповідача 748829,70 грн основного боргу, слід задовольнити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1074090,88 грн штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 5.4. договору за порушення умов даного договору, сторони сплачують протилежній стороні штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості обладнання за кожен день невиконання своїх обов`язків по даному договору, але не більше 20% вартості товару.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" № 543/96 від 22 листопада 1996 року (із змінами і доповненнями) передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що в пункті 5.4. застосовано поняття "штраф", проте фактично описана у пункті договору відповідальність відповідає ознакам пені, оскільки неустойка визначена у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день невиконання своїх обов`язків. Більше того, безпосередньо з розрахунку, наданого стороною позивача вбачається, що проведений саме розрахунок пені (остання колонка наданої позивачем таблиці розрахунку називається "сума пені за весь період прострочення").

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі №911/952/22 текстуальне тлумачення положень статті 549 Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець у цій нормі пов`язує визначення пені як виду неустойки з такими кваліфікуючими ознаками як її обчислення: за кожен день прострочення виконання; у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання.

Таким чином, нормами закону встановлено, що пеня обраховується у відсотках від суми несвоєчасного виконаного зобов`язання, що в даному випадку становить 457000, 00 грн.

Оскільки сума основного боргу за договором становить 457000,00 грн, то суд вважає, що пеня має бути розрахована не від загальної вартості товару за договором, а саме від суми невиконаного зобов`язання, що відповідає визначенню неустойки, яке міститься в частині 2 статті 549 Цивільного кодексу України.

Також, суд враховує твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що заявлений розмір штрафних санкцій є надмірним та не відповідає обставинам справи з посиланням на положення частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (Постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 910/1005/19).

При цьому, застосоване у статті статті 551 Цивільного кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, оцінюючи обставини, які мають істотне значення.

Враховуючи, що ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 910/14591/21).

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

У постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 913/89/18, від 04 грудня 2018 року у справі № 916/65/18, від 03 липня 2019 року у справі №917/791/18, від 22 жовтня 2019 року у справі № 904/5830/18, від 13 січня 2020 року у справі № 902/855/18 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 18 березня 2020 у справі № 902/417/18 для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож, право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №904/12429/16.

Відповідно до статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Зазначене свідчитиме про дотримання справедливого балансу інтересів сторін, не призведе до порушення засад розумності, справедливості та добросовісності, не стане для відповідача надмірним та несправедливим фінансовим тягарем. Відтак, необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру штрафу у даному разі не може свідчити про нівелювання мети існування неустойки як відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Позивачем не надано до матеріалів справи доказів заподіяння збитків невиконанням відповідачем зобов`язань за договором, крім того, суд враховує, що, як заявлено позивачем, ним було сплачено за товар суму у розмірі 5361830,10 грн, а відповідачем поставлено товар на суму 4913454,40 грн.

Тобто, заявлена позивачем до стягнення сума 1074090,88 грн значно перевищує розмір непоставленого відповідачем товару.

Також, суд враховує поведінку відповідача, ступінь виконання ним зобов`язання, вид діяльності відповідача, а також виконання ним своїх зобов`язань за договором в умовах воєнного стану в країни, що в свою чергу дійсно могло впливати на спроможність поставити товар відповідачем.

У постанові від 23 березня 2021 року у справі № 921/580/19 Верховний Суд вказав, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі 902/538/18).

Нормами чинного законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2014 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

В постанові від 16 березня 2021 року у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначив, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

У постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

Водночас, суд бере до уваги, що застосування штрафних санкцій спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення. При цьому, суд приймає до уваги, що штраф та пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов`язання, а не основним боргом, а тому збільшувати на цих платежах свої доходи позивач не може.

З аналізу вищевикладеного слідує, що у даному випадку стягнення штрафних санкцій з відповідача не виконує своєї основної мети, а саме стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, та з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, обмежити розмір штрафу до 91400,00 грн.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 12603,44 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче інжинірингове підприємство "ДАНКЕР" (61017, м. Харків, пров. Динамічний, буд. 4, код ЄДРПОУ 40164208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯК-3" (35336, Рівненська область, Рівненський район, с. Верхівськ, вул. Шевченка, буд. 81, код ЄДРПОУ 33521351) 748829,70 грн боргу, 91400,00 грн штрафу за договором поставки № 020224-01 від 02 лютого 2024 року та 12603,44 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "22" липня 2026 р.

СуддяП.В. Хотенець