Рішення № 138398632, 08.07.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026 Справа № 917/2100/25

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу

Першого заступника керівника Карпець Романа Івановича Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, код ЄДРПОУ/Умовний код: 0291006025, Полтавська область, Лубенський район, м. Лубни, вул. Старотроїцька,13, 37500 в інтересах

1. Полтавської обласної державної адміністрації, Полтавська область, м. Полтава, вул. Соборності, 45, 36014, ЄДРПОУ 00022591,

та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, 03035, ЄДРПОУ 43672853 до

1. Оржицької селищної ради, Полтавська область, Лубенський район, сел. Оржиця, вул. Центральна, 21, 37700, ЄДРПОУ 21054106 та

2. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Полтавська область, м. Полтава, вул. Затишна, 23, 36038, ЄДРПОУ 39767930

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору на стороні позивача:

Національний природний парк «Нижньосульський», Полтавська область, Лубенський район, сел. Оржиця, вул. Центральна, 128, 37700, ЄДРПОУ 37541481

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Представники сторін згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи: Перший заступник керівника Карпець Роман Іванович Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, звернувся з позовом в інтересах Полтавської обласної державної адміністрації та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до Оржицької селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просить:

- усунути перешкоди власнику - державі в особі Полтавської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022591, вул. Соборності, 45 м. Полтава, Полтавська обл., 36014) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 шляхом:

- визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 43-ОТГ від 14.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 площею 9,9682 га, згідно з актом приймання - передачі;

- визнання незаконним та скасування рішення Оржицької селищної ради від 11.12.2020 № 29 «Про надання згоди на передачу земель з державної у комунальну власність» у частині прийняття земельної ділянки з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 площею 9,9682 га;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації права власності Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області на земельну ділянку з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 площею 9,9682 га, припинивши право комунальної власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2593259353236);

- скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 площею 9,9682 га із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї прав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час набуття права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 відбулося порушення вимог земельного та природоохоронного законодавства. Зазначена земельна ділянка повністю знаходиться в межах Національного природного парку «Нижньосульський», створеного Указом Президента України №155/2010 від 10.02.2010, та відноситься до особливо цінних земель природно-заповідного фонду України. Проте на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 43-ОТГ від 14.12.2020 та акта приймання-передачі від 14.12.2020 земельна ділянка була неправомірно передана з державної у комунальну власність Оржицької селищної ради під виглядом земель сільськогосподарського призначення (землі запасу, пасовища). Рішенням Оржицької селищної ради № 29 від 11.12.2020 було надано згоду на прийняття цих земель, а 30.05.2022 державним реєстратором зареєстровано право комунальної власності за територіальною громадою (запис від 22.02.2022). Прокурор наголошує, що землі під об`єктами природно-заповідного фонду загальнодержавного значення в силу імперативних вимог закону можуть перебувати виключно у державній власності та є обмеженими в обороті, а тому їх відчуження на користь органів місцевого самоврядування є незаконним. Обґрунтовуючи підстави для представництва, прокурор вказує на пасивну поведінку та бездіяльність уповноважених державних органів. Полтавська обласна державна адміністрація (уповноважений розпорядник земель цієї категорії згідно з чинною редакцією статті 122 Земельного кодексу України) та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України знали про порушення, проте самостійно заходів судового захисту не вжили. Полтавська ОВА у листі №12716/1/01-52 від 03.09.2025 послалася на брак коштів для сплати судового збору та підтримала звернення прокурора, а Міндовкілля у листі № 25/40-11/11720-25 від 11.09.2025, також підтвердило факт порушення та зазначило про наявність повноважень у прокуратури, що свідчить про їхнє самоусунення зміною системи оподаткування пр

Відповідач 1- Оржицька селищна рада у відзиві на позов (вх. № 1733 від 10.02.2026) проти позову заперечує, посилаючись на таке:

1. Надані позивачем листи, схеми та орієнтовні карти парку не є актами встановлення меж природно-заповідного фонду в натурі. Позивач не надав доказів існування затвердженого в установленому законом порядку проєкту землеустрою щодо організації та встановлення меж НПП з нанесенням координат, які б підтвердили входження спірної ділянки до парку. Держгеокадастр у своєму листі підтвердив, що інформаційний шар «Природо-заповідний фонд» у Державному земельному кадастрі (ДЗК) має лише інформаційний характер і не містить офіційних відомостей. Відповідно, твердження позивача про те, що спірна ділянка належить до природо-заповідного фонду, є недоведеним;

2. Саме ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (як орган виконавчої влади) визначило категорію та цільове призначення ділянки як «землі запасу, сільськогосподарського призначення». Держгеокадастр сформував технічну документацію, присвоїв кадастровий номер, вніс відомості до ДЗК та самостійно включив ділянку до переліку земель для передачі громаді. Якщо спірна ділянка дійсно знаходиться в межах НПП, то саме Держгеокадастр порушив закон, оскільки не перевірив належність земель до природо-заповідного фонду, некоректно відобразив правовий режим у кадастрі та незаконно включив землі до переліку на передачу. Оржицька селищна рада не наділена повноваженнями чи можливостями перевіряти або виправляти відомості Державного земельного кадастру на предмет їхньої правомірності;

3. Обраний спосіб захисту є неналежним та непропорційним, оскільки держава не зареєструвала своє право власності, а негаторний позов захищає лише наявне (зареєстроване) право;

4. Оржицька селищна рада не змінювала цільове призначення земель, не передавала ділянку третім особам, не здійснювала на ній господарської діяльності та не обмежувала доступ державних органів до природних ресурсів.

З огляду на зазначене, стверджує, що дії Оржицької селищної ради є правомірними та вчиненими на підставі офіційних актів державного органу, у зв`язку з чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову прокурора в повному обсязі.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечує посилаючись на таке.

1. Межі національного парку в натурі (на місцевості) не встановлені, державний акт на право постійного користування не оформлено, тому земельна ділянка з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 не може вважатися такою, що входить до складу земель НПП;

2. Спірна ділянка формувалася у 2019 році як «землі запасу» сільськогосподарського призначення. Доступ до інформаційного шару «Природно-заповідний фонд» на Публічній кадастровій карті з`явився лише у 2021 році, тому на момент видачі наказу (грудень 2020 року) Держгеокадастр не володів інформацією про приналежність ділянки до парку;

3. Наказ від 14.12.2020 № 43-ОТГ прийнято в межах повноважень ГУ Держгеокадастру відповідно до статей 117, 122 Земельного кодексу України та на виконання Указу Президента України № 449/2020 і постанови КМУ № 1113 щодо передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності;

4. Позов пред`явлено прокурором в інтересах ліквідованого Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, яке згідно з постановою КМУ від 21.07.2025 № 903 перебуває в процесі ліквідації із покладанням функцій на правонаступника Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України;

5. Позов до ГУ Держгеокадастру є безпідставним, оскільки установа є неналежним відповідачем, а оскаржуваний наказ уже реалізований та вичерпав свій строк дії фактом виконання.

Від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (вх. № 9150 від 02.07.2026), позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі № 917/2100/25, постановлено справу розглядати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 10:10 09.12.2025.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.04.2026 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/2100/25 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 11:00 08.07.2026.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.07.2026 суд задовольнив заяву Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (вх. № 14873 від 18.11.2025) про заміну позивача його процесуальним правонаступником. Замінив позивача у справі № 917/2100/25 - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 35, місто Київ, 03035; ідентифікаційний код юридичної особи 43672853) на його процесуального правонаступника - Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (вулиця Михайла Грушевського, будинок 12/2, місто Київ, 01008; ідентифікаційний код юридичної особи 37508596).У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.

Суд розглянув матеріали справи та

УСТАНОВИВ:

Лубенська окружна прокуратура під час виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», встановила порушення інтересів держави внаслідок недотримання правового режиму, порядку передачі та використання земель державної форми власності, а саме земель природно-заповідного фонду.

Зокрема, у ході моніторингу даних Публічної кадастрової карти України на офіційному вебсайті (http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta) та у подальшому при вивченні питання додержання вимог земельного та природоохоронного законодавства на території Оржицької селищної ради Полтавської області, встановлені порушення вимог земельного законодавства та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» під час набуття права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 площею 9,9682 га.

У ході моніторингу земельних ділянок, розташованих в Оржицькій територіальній громаді Лубенського району Полтавської області, встановлено, що на території національного природного парку «Нижньосульський» (далі НПП «Нижньосульський») знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 площею 9,9682 га, яка на праві комунальної власності належить Оржицькій селищній раді.

Згідно з реєстраційною справою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2593259353236), на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 43-ОТГ від 14.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 14.12.2020, рішення Оржицької селищної ради від 11.12.2020 № 29 «Про надання згоди на передачу земель з державної у комунальну власність», право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 набула Оржицька територіальна громада в особі Оржицької селищної ради.

Згідно з пунктом 1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 43-ОТГ від 14.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», відповідно до статей 15-1, 117, 122 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», Оржицькій селищній раді Лубенського району (Оржицького району) Полтавської області передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7398,3712 га, які розташовані за межами населених пунктів згідно з актом приймання-передачі.

У пункті 2 вказаного наказу зазначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 43-ОТГ від 14.12.2020 складено акт приймання-передачі вказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність.

У пункті 292 додатка до акта приймання-передачі від 14.12.2020 та наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 43-ОТГ від 14.12.2020 зазначено про земельну ділянку з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 площею 9,96820 га, цільове призначення земельної ділянки 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку відсутні, а у графі 7 «відомості про обмеження у використанні земельної ділянки» зазначено: 10.1 Національний природний парк.

Рішенням Оржицької селищної ради від 11.12.2020 № 29 надано згоду на прийняття із земель сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Оржицької селищної ради та зареєструвати в установленому законом порядку право комунальної власності на передані землі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Оржицької селищної ради Полтавської області Танчик Т. М. від 30.05.2022 (індексний номер 63723777), за Оржицькою селищною радою 21.02.2022 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 площею 9,96820 га.

Отже, Оржицька територіальна громада в особі Оржицької селищної ради набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 за межами населених пунктів.

Разом з тим, зазначена земельна ділянка має особливий статус цільового призначення (особливо цінні землі природно-заповідного фонду), а також згідно з положеннями цивільного законодавства відноситься до земель обмеженої оборотоздатності.

Так, спірна земельна ділянка повністю знаходиться в межах національного природного парку «Нижньосульський».

Указом Президента України від 10.02.2010 № 155/2010 на території Глобинського, Оржицького та Семенівського районів Полтавської області, Чорнобаївського району Черкаської області створено національний природний парк «Нижньосульський».

До території національного природного парку «Нижньосульський» включено 18635,11 гектарів земель державної власності, у тому числі 1315 гектарів земель, які вилучаються у Державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» і надаються парку в постійне користування, 441,3 гектара земель запасу на території Оржицького району та 431 гектар земель запасу на території Семенівського району, які надаються парку в постійне користування, та 16447,81 гектара земель, які включаються до складу національного природного парку без вилучення.

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 № 95 затверджено Положення про національний природний парк «Нижньосульський».

У розділі 2 Положення передбачено, що парк створений з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів Середнього Придніпров`я.

Основними завданнями парку є:

1. Збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів та природних об`єктів на його території, насамперед видів тваринного і рослинного світу та природних оселищ, занесених до Червоної книги України та міжнародних Червоних списків;

2. Створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об`єктів;

3. Організація та здійснення науково-дослідних робіт, у тому числі з вивчення природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розроблення та впровадження наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища, відтворення окремих видів флори та фауни, відновлення порушених екосистем, управління та ефективного використання природних ресурсів, організації та проведення моніторингу ландшафтного та біологічного різноманіття;

4. Проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Пунктами 1.1, 1.2, 1.7 Положення передбачено, що парк є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються в користування парку у порядку, встановленому законодавством.

До встановлення меж парку в натурі його межі визначаються відповідно до проєкту створення парку.

Національний природний парк загальнодержавного значення «Нижньосульський» як об`єкт природно-заповідного фонду є юридично створеним з 10.02.2010.

Отже, територія загальною площею 18635,11 га, розташована в межах Оржицького району (станом на цей час Лубенського району) Полтавської області та Глобинського, Семенівського районів (станом на цей час Кременчуцького району), Чорнобаївського району Черкаської області, набула статусу об`єкта природно-заповідного фонду національного природного парку «Нижньосульський», а земельні ділянки, що розташовані в межах зазначеної території, набули статусу земель природно-заповідного фонду, тобто особливого статусу.

Незважаючи на створення вказаного об`єкта природно-заповідного фонду і фактичного віднесення земельних ділянок, на яких він розташований, до категорії земель природно-заповідного фонду, наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 43-ОТГ від 14.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано земельну ділянку з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 у комунальну власність як ділянку сільськогосподарського призначення.

30.05.2022 державним реєстратором Оржицької селищної ради Полтавської області прийнято рішення про державну реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою.

На даний час земельна ділянка з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 площею 9,9682 га перебуває у комунальній власності Оржицької селищної ради.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Предметом спору у цій справі є правомірність перебування у комунальній власності земельної ділянки, яка територіально розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Підставою для звернення прокурора до суду стали ті обставини, що Оржицька територіальна громада в особі Оржицької селищної ради набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 за межами населених пунктів.

Разом з тим, зазначена земельна ділянка має особливий статус цільового призначення (особливо цінних земель природно-заповідного фонду), а також згідно з положеннями цивільного законодавства відноситься до земель обмеженої оборотоздатності, тому набуття права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 відбулося з порушеннями норм статей 20, 84, 122, 150, 186-1 Земельного кодексу України, статей 7, 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Накладання спірної земельної ділянки на межі території національного природного парку «Нижньосульський» підтверджується листами Парку від 12.08.2025 № 752/2025 та від 29.09.2025 № 823/2025, Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної військової адміністрації від 27.08.2025 № 2605/04.043-13, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 11.09.2025 № 25/40- 11/11720-25, Державної екологічної інспекції Центрального округу № 06-08/4649 від 27.08.2025.

Картографічні матеріали, надані уповноваженими суб`єктами, підтверджують, що спірна земельна ділянка площею 9,9682 га як землі сільськогосподарського призначення накладається на межі території цього об`єкта і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду.

Також, згідно з інформацією Кабінету Міністрів України № 20397/0/2-25 від 15.08.2025, наданої на запит Лубенської окружної прокуратури, Кабінетом Міністрів рішень щодо передачі, вилучення і зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026, а також щодо зміни меж національного природного парку «Нижньосульський» не приймалося.

Аналогічну відповідь надано й Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України у листі №25/40-11/11720-25 від 11.09.2025.

Отже, цільове призначення спірної земельної ділянки фактично незаконно змінено, що призвело до подальшої незаконної її передачі у комунальну власність.

Розташування спірної земельної ділянки повністю у межах масиву територій НПП «Нижньосульський», згідно з чинним законодавством, свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї частини ділянки у комунальній власності категорії сільськогосподарських земель, оскільки це суперечить меті функціонування і завданням парку.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 сформована як об`єкт права та зареєстрована у державному земельному кадастрі на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, виготовленої Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» від 02.07.2019.

Зазначена технічна документація затверджена наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 14278-СГ від 20.12.2019.

Так, на час першого формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, були чинними Указ Президента України № 155/2010 від 10.02.2010 про створення національного природного парку «Нижньосульський», що свідчить про формування об`єкта природно-заповідного фонду. Земельні ділянки, що розташовані в межах зазначеної території, з цього часу набули статусу земель природно-заповідного фонду, тобто особливого статусу.

Не зважаючи на це, при реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 у Державному земельному кадастрі (14.12.2019) зазначено цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель: Землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до експлікації земельних угідь, вся земельна ділянка площею 9,9682 га є пасовищем. Водночас, у розділі «Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки» вказано про віднесення всієї земельної ділянки площею 9,9682 га до Національного природного парку.

За таких обставин, віднесення земельної ділянки за цільовим призначенням як землі сільськогосподарського призначення не має правового значення, оскільки статус спірної земельної ділянки першочергово визначається розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом цієї території.

Крім того, у розробленій Технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, виготовленої Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру», Книга 19, том 5 (не особливо цінні ґрунти) на аркушах 100, 114 - 115 зазначено про наявність обмеження у використанні земельної ділянки, а саме наявність земель Національного природного парку площею 9,9682 га, тобто на всю земельну ділянку з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026.

Наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №14278-СГ від 20.12.2019, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 5323687700:00:012:0026, та введено у цивільний обіг обмежено оборотоздатні землі, якій відповідно до закону надано статус території та об`єктів природно-заповідного фонду у якості земель сільськогосподарського призначення, суперечить статтям 7, 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статтям 43, 44, 19, 20 Земельного кодексу України.

Зазначене створило умови для розпорядження земельною ділянкою, яка розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду, в порядку, передбаченому для земель сільськогосподарського призначення, а не земель природно-заповідного фонду.

Щодо категорії та цільового призначення земельної ділянки варто зазначити таке.

Категорію та цільове призначення спірної земельної ділянки фактично неправомірно було встановлено при проведенні інвентаризації земельних ділянок за межами населеного пункту та затвердженні Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області від 02.07.2019, розробленої ДП «Центр державного земельного кадастру». На підставі вказаної технічної документації Відділ в Оржицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області зареєстрував 14.12.2019 вказану земельну ділянку, при цьому категорія ділянки «землі сільськогосподарського призначення», код виду цільового призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Надалі в наказі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області № 43-ОТГ від 14.12.2020 спірну ділянку зазначено як ділянку сільськогосподарського призначення.

Разом з тим, встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення 16.00 «землі запасу» жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту створення у 2010 НПП «Нижньосульський» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

Отже, в порушення наведених вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та Земельного кодексу України земельна ділянка з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026, площею 9,9682 га, яка повністю відноситься до земель природно-заповідного фонду і повинна перебувати у державній власності, незаконно передана у комунальну власність Оржицької селищної ради як землі сільськогосподарського призначення.

Щодо доводів відповідача 2 про невстановлення меж Національного природного парку в натурі та відсутність проєкту землеустрою слід зазначити таке.

Відповідач-2 наголошує, що оскільки межі НПП «Нижньосульський» не винесені в натурі та не затверджені відповідним проєктом землеустрою, правовий режим земель як об`єкта природно-заповідного фонду є недоведеним.

Цей аргумент судом відхиляється як такий, що базується на помилковому тлумаченні норм матеріального права та прямо суперечить сталій практиці Верховного Суду. Згідно з частиною 4 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Велика Палата Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (зокрема, у постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18) неодноразово вказували, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі, цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним з моменту їх оголошення/створення актом уповноваженого органу.

Правовий режим земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом, а не з наступними реєстраційними чи землевпорядними діями (аналогічна позиція викладена у постанові ВС від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16). Факт входження спірної ділянки з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 до території НПП «Нижньосульський» підтверджується картосхемою розподілу земель, а також матеріалами інвентаризації земель.

Отже, відсутність винесення меж в натурі не позбавляє вказані землі статусу природно-заповідного фонду та не надає органам Держгеокадастру права розпоряджатися ними як землями сільськогосподарського призначення.

Щодо аргументу про відсутність інформаційного шару в ДЗК станом на 2020 рік

Твердження ГУ Держгеокадастру про те, що воно не володіло інформацією про межі парку через відсутність відповідного електронного інформаційного шару в системі ДЗК на момент видачі наказу (14.12.2020), є неспроможними. Суд установив, що спірна земельна ділянка була сформована на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель у 2019 році, яка була затверджена самим же Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області наказом № 14278-СГ від 20.12.2019. Разом з цим у Книзі 19 (Том 5) зазначеної технічної документації на аркушах 100, 114 -115 міститься запис про наявність обмеження у використанні земельної ділянки, а саме: наявність земель національного природного парку площею 9,9682 га. Більше того, у графі 7 додатка до самого оскаржуваного акта приймання-передачі від 14.12.2020, також було чітко зазначено відомості про обмеження у зв`язку з наявністю Національного природного парку.

Отже, ГУ Держгеокадастру було відомо про природоохоронний статус цієї ділянки безпосередньо з документів, які воно само затверджувало. Відсутність публічного відображення меж на вебпорталі кадастру не звільняє державний орган від обов`язку дотримуватися імперативних норм Земельного кодексу України щодо заборони відчуження таких земель.

Посилання відповідача-2 на те, що наказ № 43-ОТГ є актом одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом виконання, а оскарження наказу є спором держави «з самою собою», спростовується судовою практикою.

Предметом цього спору є незаконне вибуття з державної власності обмежено оборотоздатних земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, державна реєстрація права комунальної чи приватної власності на обмежені в обороті землі (до яких належать землі ПЗФ та водного фонду) розглядається як порушення права власності держави, що не пов`язане з позбавленням володіння, і захищається шляхом подання саме негаторного позову.

Вимога про визнання наказу недійсним у поєднанні з вимогою про скасування державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК з одночасним припиненням прав є єдиним комплексним та ефективним способом захисту, який повністю відновлює становище, що існувало до порушення права. Більше того, без скасування реєстрації сформованої з порушенням закону ділянки державний реєстратор не зможе зареєструвати законні межі НПП «Нижньосульський» через механічний фактор «накладення меж». Спір між прокуратурою (в інтересах ОДА та Міністерства) та територіальним органом Держгеокадастру і селищною радою не є спором «держави з собою», оскільки відповідачі захищають протиправний акт передачі майна суб`єкту комунальної власності, що прямо порушує майнові права держави.

Доводи відповідача-2 про те, що позов заявлено в інтересах ліквідованого органу (Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України) з посиланням на Постанову КМУ № 903 від 21.07.2025, суд відхиляє.

Так, за змістом зазначеної Постанови КМУ № 903, функції ліквідованого міністерства передані до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, яке визначено його повним правонаступником у майнових, процесуальних правах та обов`язках. Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі реорганізації чи ліквідації державного органу суд залучає до участі у справі його правонаступника на будь-якій стадії судового процесу. Сама по собі реорганізація міністерства не є підставою для припинення провадження чи відмови у позові, оскільки матеріальне право вимоги держави на захист екологічних інтересів не зникло, а перейшло до новоствореного органу-правонаступника. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.07.2026 суд заяву Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (вх. № 964 від 27.01.2026) про заміну позивача його процесуальним правонаступником задовольнив. Замінив позивача у справі № 917/2100/25 Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 35, місто Київ, 03035; ідентифікаційний код юридичної особи 43672853) на його процесуального правонаступника Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (вулиця Михайла Грушевського, будинок 12/2, місто Київ, 01008; ідентифікаційний код юридичної особи 37508596).

Відповідач -1 - Оржицька селищна рада, заперечуючи проти позову, також стверджує, що оскільки межі НПП «Нижньосульський» не винесені в натурі (на місцевості) та щодо них не затверджено відповідного проєкту землеустрою, спірна ділянка не може вважатися такою, що належить до природо-заповідного фонду. Суд вважає таку позицію Ради помилковою. Відповідно до Указу Президента України, яким створено НПП «Нижньосульський», до його складу включено землі державної власності у визначених обсягах. Відсутність проєкту землеустрою та невинесення меж парку в натурі (на місцевості) не свідчить про відсутність меж самого парку чи про неможливість встановлення факту входження ділянки до його складу. Спроможність встановлення таких меж підтверджується картографічними матеріалами, планово-картографічною документацією, що додавалася до матеріалів створення парку, а також науково-обґрунтованими експертними висновками, які містяться у справі. Стала судова практика Верховного Суду наголошує, що відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення меж територій та об`єктів природо-заповідного фонду в натурі не звільняє органи місцевого самоврядування від обов`язку дотримуватися особливого режиму використання цих земель, якщо їхній статус встановлено актом уповноваженого органу (Указом Президента України).

Досліджені судом викопіювання та картографічні накладення чітко доводять, що координати спірної ділянки повністю географічно знаходяться в межах заповідної зони парку.

Оржицька селищна рада зазначає, що ділянка була сформована Держгеокадастром як земля сільськогосподарського призначення і передана раді в рамках земельної децентралізації, а тому рада є добросовісним набувачем і не мала обов`язку перевіряти статус ділянки. Суд відхиляє ці аргументи. Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Той факт, що ГУ Держгеокадастру сформувало ділянку з порушенням законодавства та незаконно передало її у комунальну власність, не легітимізує порушення закону зі сторони селищної ради і не створює законного права комунальної власності на об`єкт, який за законом може перебувати виключно у державній власності. Землі під об`єктами природо-заповідного фонду загальнодержавного значення є обмеженими в обороті. Відповідно до статей 83, 84 Земельного кодексу України, такі землі не можуть передаватися у комунальну чи приватну власність. Помилка або протиправні дії державного органу (Держгеокадастру) під час формування ділянки не можуть бути підставою для протиправного вилучення у держави її заповідних територій. Принцип jura novit curia («суд знає закони») зобов`язує суд дати самостійну правову оцінку актам, на підставі яких рада отримала землю. Суд установив, що наказ ГУ Держгеокадастру в частині передачі спірної ділянки громаді суперечить вимогам статті 84 Земельного кодексу України, а отже, прийняте на його виконання рішення ради про прийняття ділянки є незаконним.

Відповідач-1 вказує, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту, оскільки держава не зареєструвала своє право власності, а негаторний позов захищає лише наявне (зареєстроване) право. Суд наголошує, що право державної власності на землі природо-заповідного фонду загальнодержавного значення виникає безпосередньо в силу закону та Указу Президента України про створення такого об`єкта. Держава є первинним суб`єктом права власності на всі землі в межах її території, крім тих, що законно передані у приватну чи комунальну власність. Оскільки передача цієї ділянки у комунальну власність відбулася з порушенням імперативної заборони (статті 84 Земельного кодексу України), право комунальної власності не виникло, а держава фактично не втрачала свого титулу володільця, хоча її право було оспорене протиправною реєстрацією за громадою. Зайняття земель природо-заповідного фонду та реєстрація на них права комунальної або приватної власності розцінюється судовою практикою як порушення, яке не пов`язане з позбавленням володіння (оскільки держава в особі адміністрації НПП продовжує здійснювати нагляд за цією територією). У такому випадку належним, ефективним та єдиним способом захисту є саме негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні державою права розпорядження та користування майном шляхом скасування запису про право комунальної власності та повернення ділянки.

З огляду на викладене, доводи Оржицької селищної ради спростовуються матеріалами справи та є безпідставними.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду у справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а положеннями статті 19 Земельного кодексу України визначено категорії земель за основним цільовим призначенням, на які поділяються землі України.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено категорії земель за основним цільовим призначенням, серед яких землі природно-заповідного, лісового та іншого природоохоронного призначення. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Статтею 43 Земельного кодексу України передбачено, що землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Відповідно до пункту «г» частини 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Положеннями статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: центральним оргaном виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується, у тому числі шляхом: встановлення заповідного режиму; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проєктної і проєктно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля.

Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду для сільськогосподарських потреб, а заготівля сіна та випасання худоби можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню таких територій.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань:

1. Збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів;

2. Створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об`єктів;

3. Проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів;

4. Проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Згідно зі статтями 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51 53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, екомережа це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

У статті 4 цього Закону вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 43 Земельного кодексу України передбачено, що ділянки суші з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу цінність і яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду, є землями природно-заповідного фонду. Аналогічні положення щодо віднесення територій, яким надано статус природно-заповідних, до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення містить стаття 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Згідно зі статтею 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Згідно зі статтею 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проєктами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проєктами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проєктами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проєктами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Так, згідно зі статтями 19, 20, 21, 122, 150 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, у тому числі на землі сільськогосподарського призначення та землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проєкти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Ураховуючи викладене, спірна земельна ділянка площею 72,36 га, яка зареєстрована на праві комунальної власності за Оржицькою селищною радою як землі сільськогосподарського призначення, в силу імперативної вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення у зв`язку із розташуванням на них об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Нижньосульський», що узгоджується із зазначеними висновками Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16.

Крім того, у постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 Верховний Суд зазначив, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

Тому, незважаючи на те, що межі території НПП «Нижньосульський» не встановлені в натурі, вони визначені картографічними матеріалами проєкту створення парку, і з часу створення території та об`єкта природно-заповідного фонду віднесені до земель природно-заповідного призначення.

Згідно із законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Так, за статтею 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду це сукупність науково обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Щодо недійсності наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, на підставі якого земельна ділянка природно-заповідного фонду передана у комунальну власність, та рішення Оржицької селищної ради, на підставі якого ділянка отримана у комунальну власність.

Відповідно до частин 1, 2, пункту «г» частини 4 статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 14.12.2020 момент прийняття наказу Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Частина 4 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 14.12.2020) зазначає, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, як випливає з вказаних норм земельного законодавства, станом на 14.12.2020 земельні ділянки поза межами населених пунктів належали до земель державної власності, а центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи (у даній ситуації Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області), керуючись частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України, на виконання Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» мав право передавати у комунальну власність лише земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а не землі природно-заповідного чи іншого природоохоронного призначення.

Станом на 14.12.2020 розпорядником земель природно-заповідного чи іншого природоохоронного призначення, відповідно до частини 8 статті 122, статті 149 Земельного кодексу України, був Кабінет Міністрів України.

Так, статтею 122 Земельного кодексу України (станом на 14.12.2020) установлено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених цим Кодексом, та земельні ділянки на територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Отже, Кабінет Міністрів України на час передання земельної ділянки в комунальну власність був розпорядником земель державної власності природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та лише за його погодженням згідно зі статтею 20 Земельного кодексу України можлива зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Позиція держави щодо остаточного розмежування земель державної та комунальної власності в подальшому була врегульована законодавцем в пункті 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, згідно з яким землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Отже, земельні ділянки природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення віднесені до земель державної власності.

Згідно зі статтею 46-1 Земельного кодексу України землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти.

Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним на підставі частини 1 статті 155 Земельного кодексу України.

З огляду на викладене, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не мало права видавати спірний наказ щодо передачі у комунальну власність земельної ділянки природно-заповідного фонду як земельну ділянку сільськогосподарського призначення без її вилучення з національного природного парку «Нижньосульський», без зміни цільового призначення земельної ділянки, тобто переведення землі з однієї категорії до іншої, без згоди на вилучення спірної ділянки та відповідних погоджень Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на її передачу у комунальну власність.

З огляду на те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 43-ОТГ від 14.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026, площею 9,9682 га суперечить вимогам законодавства, суд дійшов висновку про визнання його недійсним.

Указом Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» передбачено отримання органами місцевого самоврядування у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Водночас, рішенням Оржицької селищної ради від 11.12.2020 № 29 «Про надання згоди на передачу земель з державної у комунальну власність» прийнято земельну ділянку з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026, площею 9,9682 га, яка повністю входить до земель природно-заповідного фонду. З огляду на це, рішення Оржицької селищної ради в цій частині суперечить вимогам законодавства, а тому є незаконним.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як зазначено у статтях 317, 319 Цивільного кодексу України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Титул і правовий режим обмежено оборотоздатних земель як об`єктів права власності, зокрема земель природно-заповідного фонду, встановлений законодавством і до внесення відповідних змін до законодавства є невiд`ємним та незмінним. Доки вказаний правовий титул зберігається, суб`єкт права власності зберігає також і повноваження правової охорони та захисту свого права. Реалізація такого права повинна відбуватися з урахуванням зазначених особливостей, які відмежовують обмежено оборотоздатні об`єкти цивільних прав від об`єктів, які можуть перебувати у вільному обігу.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивачка за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

У цьому випадку, способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному статтею 391 Цивільного кодексу України до юридичної особи з метою усунення перешкод, які ця юридична особа створює у користуванні та розпорядженні землею природно заповідного фонду.

Правова позиція щодо подання саме негаторного позову у випадку незаконного розпорядження землями обмеженої оборотоздатності висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц від 23.11.2021. Цим судовим рішенням визначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду, які є обмежені в обороті (як і землі природно-заповідного фонду) всупереч вимогам Земельного кодексу України є неможливим; протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.

Враховуючи, що у цьому випадку допущено порушення вимог законодавства при розпорядженні та використанні землі природно-заповідного фонду, яка також є землею обмеженої оборотоздатності, ефективним способом захисту інтересів держави є звернення до суду з негаторним позовом.

Так, в цьому випадку власником оспорюваної земельної ділянки є держава, право володіння якої на неї, після проведення реєстрації за Оржицькою селищною радою Лубенського району, не припинилося, тобто оспорювана земельна ділянка не вибула із державної власності.

Однак, факт реєстрації земельної ділянки за Оржицькою селищною радою позбавляє її дійсного розпорядника (враховуючи, що до її складу входить земля природно-заповідного фонду на якій розташований НПП «Нижньосульський») Полтавську обласну державну адміністрацію, можливості виконувати свої повноваження з питань використання та розпорядження землею наведеної категорії.

Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може охоплювати не тільки фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочинів, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 676/2332/18, від 10.02.2021 у справі № 449/723/17 зазначені можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочини, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 викладено висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Також необхідно зазначити, що у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22 викладено висновок щодо належного та ефективного способу захисту порушеного права держави шляхом оскарження наказів Держгеокадастру та заявлення негаторного позову у вигляді вимог про повернення на користь держави частини земельної ділянки та про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Зокрема, Верховний Суд констатує, що з огляду на особливості правового регулювання статусу земельних ділянок та неможливість їх передання у комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що земельна ділянка була передана раді як земля сільськогосподарського призначення, позов з вимогою про визнання незаконним і скасування наказу Держгеокадастру відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника.

Крім того, обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору. Скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приведе до усунення порушення прав держави.

Отже, власник і законний володілець земельної ділянки, яка входить у межі об`єктa природно-заповідного фонду, яким у цій справі є держава в особі Полтавської обласної державної адміністрації, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути цю ділянку.

Щодо вимоги про для скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі

Згідно з частинами 1, 3, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру поряд із іншими включаються такі відомості про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць: площа земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці; інформація про акти, на підставі яких встановлені та змінені межі адміністративно-територіальних одиниць; відомості про категорії земель у межах адміністративно-територіальної одиниці: назва, код (номер), межі категорії земель; опис меж; площа; інформація про документи, на підставі яких встановлено категорію земель; відомості про угіддя адміністративно-територіальної одиниці: назва, код (номер); контури угідь; площа; інформація про документи, на підставі яких визначено угіддя; інформація про якісні характеристики угідь.

Отже, відомості з Державного земельного кадастру є інформативними для визначення категорії земельної ділянки, її меж, складу угідь тощо.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України, частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Отже, внесені до Державного земельного кадастру відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026, віднесення її до земель сільськогосподарського призначення не відповідає вимогам законодавства, оскільки на даній земельній ділянці розташований НПП «Нижньосульський», що в силу статей 43, 44 Земельного кодексу України свідчить про те, що дана земельна ділянка є землею природно-заповідного фонду.

Згідно з частиною 6 статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», підпункту 3 пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно з пунктом 57 вказаного Порядку, Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.

Зважаючи на викладене, порушення інтересів держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою підлягають захисту також шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 в Державному земельному кадастрі, оскільки при реєстрації останньої як ділянки сільськогосподарського призначення не враховано факту її приналежності до земель природно-заповідного фонду.

Отже, скасування державної реєстрації земельної ділянки є способом захисту речового права Полтавської обласної державної адміністрації щодо спірної земельної ділянки, оскільки без вжиття таких заходів в Державному земельному кадастрі буде зареєстрована ділянка з визначеними межами та поворотними точками, що позбавить можливості зареєструвати нову земельну ділянку з визначеною площею та кадастровим номером, оскільки буде накладення земельних ділянок, що є підставою для відмови в проведенні державної реєстрації з боку кадастрового реєстратора.

Щодо вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельної ділянку.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 передана з державної власності у комунальну поза волею власника Полтавської обласної державної адміністрації, тому належним способом відновлення порушеного законного права є припинення незаконно набутого речового права на спірний об`єкт нерухомого майна у судовому порядку.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю за територіальною громадою, яка протиправно його набула у комунальну власність, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції станом на даний час) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, в розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування державної реєстрації речових прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів держави.

Тобто, скасування державної реєстрації права власності Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області на нерухоме майно земельну ділянку з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2593259353236, - призведе до повернення спірного нерухомого майна у стан, що існував до реєстрації права власності за селищною радою, що узгоджується з приписами статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позові в частині скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 площею 9,9682 га беззаперечно належить до земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Передача її у комунальну власність Оржицької селищної ради під виглядом земель сільськогосподарського призначення на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 43-ОТГ від 14.12.2020 відбулася з порушенням статей 19, 20, 83, 117, 122, 150 Земельного кодексу України та статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», у зв`язку з чим позовні вимоги Лубенської окружної прокуратури підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди власнику - державі в особі Полтавської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022591, вул. Соборності, 45 м. Полтава, Полтавська обл., 36014) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 шляхом:

- визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 43-ОТГ від 14.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 площею 9,9682 га, згідно з актом приймання - передачі;

- визнання незаконним та скасування рішення Оржицької селищної ради від 11.12.2020 № 29 «Про надання згоди на передачу земель з державної у комунальну власність» у частині прийняття земельної ділянки з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 площею 9,9682 га;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області на земельну ділянку з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 площею 9,9682 га, припинивши право комунальної власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2593259353236);

- скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5323687700:00:012:0026 площею 9,9682 га із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї прав.

Стягнути з Оржицької селищної ради (вул. Центральна, 21, сел. Оржиця Лубенського району Полтавської області, 37700, ЄДРПОУ 21054106) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7. м. Полтава, на р/р UA118201720343130001000006160, ДКСУ м. Київ 820172 код ЄДРПОУ 02910060) 4 844,80 грн судового збору.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Затишна, 23, м. Полтава, 36038, ЄДРПОУ 39767930) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7. м. Полтава, на р/р UA118201720343130001000006160, ДКСУ м. Київ 820172 код ЄДРПОУ 02910060) 4 844,80 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20.07.2026.

Суддя Дмитро СІРОШ