Рішення № 138398626, 21.07.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/880/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"21" липня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ТОВ «Факторинг Патрнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому вказувало, що 26 червня 2021 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та відповідачкою було укладено Договір позики №555150597503.

Відповідно до договору ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» надало ОСОБА_1 на умовах позики кошти у розмірі 2 000 грн зі строком користування протягом 30 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути позику до 25 липня 2021 року, а також сплачувати проценти за користування ним: у розмірі 1,10 % на день від суми позики (знижена процентна ставка, що застосовується у випадку повного погашення позичальницею заборгованості протягом встановленого договором строку користування позикою або протягом одного календарного дня, що слідує за датою закінчення вказаного строку); у розмірі 2,60 % на день від суми позики в межах встановленого договором строку користування позикою та після завершення цього строку, але не більше 30 календарних днів поспіль (у разі неналежного виконання позичальницею умов договору).

18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу №18-12/2023, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору позики №555150597503 від 26 червня 2021 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 5 123 грн, в тому числі:

-заборгованість за позикою 2 000 грн;

-заборгованість за процентами за користування позикою 3 123 грн.

Крім цього, 28 травня 2021 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з відповідачкою Договір про надання споживчого кредиту №4225358.

Відповідно до договору ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 000 грн зі строком користування коштами протягом 30 днів (з правом пролонгації за ініціативою позичальниці або в порядку автопролонгації строку кредитування), а відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,52 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом протягом строку кредитування (у разі повної сплати позичальницею до закінчення 30-денного строку кредитування або протягом трьох днів, що слідують за вказаною датою, заборгованості за кредитним договором, або якщо відбудеться продовження строку кредитування), а в інших випадках проценти підлягають до нарахування за ставкою 1,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом.

21 січня 2022 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» Договір факторингу №ФК 21-01/22, за яким первинний кредитор відступив ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №4225358 від 28 травня 2021 року.

07 листопада 2025 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» уклало з ТОВ «Факторинг Партнерс» Договір факторингу №07-11/25, за яким ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №4225358 від 28 травня 2021 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 16 400 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 5 000 грн;

-заборгованість за процентами 11 400 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача Сердійчук Я.Я. не з`явилася, проте у позові клопотала про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача у позові не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 26 червня 2021 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та відповідачкою було укладено Договір позики №555150597503.

Відповідно до договору ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» зобов`язалося надати ОСОБА_1 на умовах позики кошти у розмірі 2 000 грн зі строком користування протягом 30 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути позику до 25 липня 2021 року, а також сплачувати проценти за користування ним: у розмірі 1,10 % на день від суми позики (знижена процентна ставка, що застосовується у випадку повного погашення позичальницею заборгованості протягом встановленого договором строку користування позикою або протягом одного календарного дня, що слідує за датою закінчення вказаного строку); у розмірі 2,60 % на день від суми позики в межах встановленого договором строку користування позикою та після завершення цього строку, але не більше 30 календарних днів поспіль (у разі неналежного виконання позичальницею умов договору).

18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу №18-12/2023, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору позики №555150597503 від 26 червня 2021 року.

Крім цього, 28 травня 2021 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з відповідачкою Договір про надання споживчого кредиту №4225358.

Відповідно до договору ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 000 грн зі строком користування коштами протягом 30 днів (з правом пролонгації за ініціативою позичальниці або в порядку автопролонгації строку кредитування), а відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,52 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом протягом строку кредитування (у разі повної сплати позичальницею до закінчення 30-денного строку кредитування або протягом трьох днів, що слідують за вказаною датою, заборгованості за кредитним договором, або якщо відбудеться продовження строку кредитування), а в інших випадках проценти підлягають до нарахування за ставкою 1,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом.

21 січня 2022 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» Договір факторингу №ФК 21-01/22, за яким первинний кредитор відступив ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №4225358 від 28 травня 2021 року.

07 листопада 2025 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» уклало з ТОВ «Факторинг Партнерс» Договір факторингу №07-11/25, за яким ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №4225358 від 28 травня 2021 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договорів) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договорів) якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що договори, що є предметом судового дослідження, були вчинені в електронній формі. Зокрема, сторони з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» узгодили у договорах усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця погодилася з ними та підписала правочини за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, на підставі вказаних договорів у ОСОБА_1 виникли відповідні права та обов`язки позичальниці.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положення ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачають обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов`язання та зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, з укладенням договорів факторингу до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшли усі права та обов`язки первісних кредиторів в обсязі та на умовах, що їм належали.

Матеріалами справи (а.с. 13, 53-55) підтверджено повне виконання зобов`язань первісними кредиторами перед позичальницею.

Однак матеріали справи не містять доказів належного виконання позичальницею своїх зобов`язань на користь первісних кредиторів або їх правонаступників.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості за Договором позики №555150597503 від 26 червня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 12 лютого 2026 року становить 5 123 грн, у тому числі:

- заборгованість за позикою 2 000 грн;

- заборгованість за процентами (нарахованими за період з 26 червня 2021 року до 28 липня 2021 року) 3 123 грн.

Проте вказаний розрахунок в частині нарахування процентів суперечить умовам договору позики, згідно якого ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» позику у розмірі 2 000 грн зі строком користування коштами протягом 30 календарних днів до 25 липня 2021 року.

Матеріали справи не містять доказів досягнення сторонами договору позики згоди щодо продовження позикових зобов`язань шляхом підписання додаткових угод, оновленого графіку платежів, вчинення позичальницею або кредитором інших дій, направлених на продовження строку користування позикою.

Водночас, за загальним правилом позикового зобов`язання, після закінчення узгодженого в договорі строку користування позикою нарахування позикових процентів припиняється, а підлягають застосуванню передбачені ст. 625 ЦК України наслідки порушення грошового зобов`язання.

Вимог щодо застосування передбачених ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальницею грошового зобов`язання позивач не заявляв.

Тому до стягнення підлягають проценти за період з 26 червня 2021року до 25 липня 2021 року, що становить 1 560 грн (2 000 грн (сума позики) х 2,60 % (процентна ставка) / 100 х 30 (узгоджений строк користування позикою)) .

Таким чином, загальний розмір заборгованості за договором становить 3 560 грн (2 000 грн (заборгованість за позикою) + 1 560 грн (заборгованість за процентами)).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №4225358 від 28 травня 2021 року вказана заборгованість станом на 12 лютого 2026 року становить 16 400 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 5 000 грн;

-заборгованість за процентами (за період з 28 травня 2021 року до 25 жовтня 2021 року) 11 400 грн.

Суд погоджується з вказаним розрахунком в цілому, оскільки він узгоджується з умовами кредитного договору.

При цьому, суд констатує, що проценти дійсно нараховані відповідно до умов кредитного договору (у тому числі за узгодженою процентною ставкою та в межах узгодженого строку кредитування (30 днів + 30 днів продовження строку кредитування за ініціативою позичальниці відповідно до умов п. 4.2 кредитного договору + 90 днів автопролонгації строку кредитування відповідно до п. 4.3 кредитного договору)).

За такого, встановлена судом заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню 2 469,11 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору від 02 липня 2024 року №02-07/2024, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», про надання правової допомоги з додатком у вигляді узгоджених тарифів за надані послуги, а також документи, що містять перелік, детальний опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, всього на суму 13 000 грн, у тому числі: надання усної консультації з вивченням документів з витратою 2 год., вартість 4 000 грн; складання позовної заяви з витратою 3 год., вартість 9 000 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Водночас є сумнівними з точки зору розумності адвокатські послуги щодо надання консультації та складання позовної заяви у стандартній справі незначної складності за ставками, що значно перевищують середній розмір аналогічних послуг.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, розміру вимог, а тому (з урахуванням розміру задоволених вимог) дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 5 000 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521; код ЄДРПОУ 42640371):

- заборгованість за Договором позики №555150597503 від 26 червня 2021 року, що утворилася станом на 12 лютого 2026 року, а саме: заборгованість за позикою у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень; заборгованість за процентами за користування позикою (за період з 26 червня 2021 року до 25 липня 2021 року) у розмірі 1 560 (одна тисяча п`ятсот шістдесят) гривень, а всього в загальному розмірі 3 560 (три тисячі п`ятсот шістдесят) гривень;

- заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №4225358 від 28 травня 2021 року, що утворилася станом на 12 лютого 2026 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 28 травня 2021 року до 25 жовтня 2021 року) у розмірі 11 400 (одинадцять тисяч чотириста) гривень, а всього в загальному розмірі 16 400 (шістнадцять тисяч чотириста) гривень;

- судові витрати у загальному розмірі 7 469 (сім тисяч чотириста шістдесят дев`ять) гривень 11 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв