Рішення № 138398579, 21.07.2026, Березанський районний суд Миколаївської області

21.07.2026 Справа № 469/1019/25

2/469/257/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді - Гапоненко Н.О.

за участю секретаря судового засідання - Якубець С.В.

учасники справи:

представник позивача Горна В.І - не з`явилась

відповідач ОСОБА_1 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Споживчий центр до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Споживчий центр (далі ТОВ Споживчий центр) 06 серпня 2025 року через систему Електронний суд звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №12.01.2025-100000269 від 12 січня 2025 року у розмірі 28900,00 грн. посилаючись на те, що на виконання вказаного кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 10000,00 грн. строком на 140 днів, проте відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 28900,00 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту - 10000,00 грн., за процентами - 11900,00 грн., за комісією (пов`язаної з наданням кредиту) - 500,00 грн., додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості) 1500,00 грн., та неустойки - 5000,00 грн.. Просив також стягнути з відповідача судовий збір.

08 вересня 2025 року суд відкрив провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; у позові просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, з позовом згоден частково в частині стягнення тіла кредиту, у іншій частині просив відмовити, підстави незгоди з вказаними вимогами не зазначив.

Оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, висловили свою позицію щодо заявлених вимог та їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд ухвалив розглянути справу за відсутності учасників справи.

З матеріалів справи суд встановив, що 12 січня 2025 року ТОВ Споживчий центр та відповідач уклали кредитний договір №12.01.2025-100000269 шляхом підписання Заявки, яка є невід`ємною частиною Договору.

Укладення договору підтверджується наявною у матеріалах справи копією пропозиції укладення кредитного договору (а.с.17-20), копією заявки на укладення кредитного договору від 12 січня 2025 року (а.с.20-21), відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору (а.с.21), паспортом споживчого кредиту (а.с.23 на зв. - 25), які підписані одноразовим ідентифікатором Е769 та А769 відповідно до коду з смс, яке було відправлене на мобільний телефон відповідача.

Умовами договору передбачено, що ТОВ "Споживчий центр" надає відповідачу кредитні кошти в сумі 10000,00 грн. строком на 140 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 31 травня 2025 року (п.2-4 договору); продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена (п.5 договору); процентна ставка Стандарт фіксована незмінна у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (чергові періоди), розмір процентної ставки не може бути збільшений в односторонньому порядку (п.6 договору); процентна ставка Економ фіксована незмінна у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка Стандарт, розмір процентної ставки не може бути збільшений в односторонньому порядку (п.7 договору); комісія, пов`язана з наданням кредиту 5% від суми кредиту та становить 500,00 грн., розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні, нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно з графіком платежів (п.8 договору); комісія за обслуговування кредитної заборгованості 500,00 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно з графіком платежів, встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях (п.9 договору); неустойка у розмірі 150,00 грн. нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (п.17 договору).

У договорі зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за договором: 5168-74ХХ-ХХХХ-4706.

На підставі договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року та на виконання умов договору №12.01.2025-100000269 12 січня 2025 року відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахунку на його картку НОМЕР_1 за допомогою сервісу онлайн платежів iPay.ua, номер транзакції в системі iPay.ua 621912661, що підтверджено довідкою ТОВ Універсальні платіжні рішення (а.с.13) та карткою субконто Контрагенти (а.с.40-49).

Відповідач не виконав умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 28900,00 грн., з яких 10000,00 грн. основний борг, 11900,00 грн. проценти, 500,00 грн. комісія за надання кредиту, 1500,00 грн. комісія за обслуговування та 5000,00 грн. - неустойка, що вбачається з довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №12.01.2025-100000269 від 12 січня 2025 року (а.с.14).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Наслідки порушення договору позики врегульовані нормами ст.ст.1050, 1048, 625 ЦК України.

Стаття 1048 ЦК України передбачає обов`язок позичальника повернути позикодавцеві, крім позики, проценти від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно з ч.6 ст.11 вказаного Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

На підставі ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Частиною 13 ст.11 вказаного Закону встановлено, що електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір між ТОВ Споживчий центр та відповідачем, у тому числі заявку на укладення кредитного договору від 12 січня 2025 року, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, інформаційне повідомлення позичальника, пропозиція про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору та відповідь кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору підписано шляхом накладення електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на належний відповідачеві фінансовий номер телефону, що відповідає вказаним вимогам законодавства.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису, та за умовами кредитного договору відповідач отримав кредит в сумі 10000,00 грн. і зобов"язався його повернути у встановлені договором строки зі сплатою процентів та інших платежів.

Щодо розміру нарахованих процентів суд зазначає таке.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24 грудня 2023 року) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст. 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,0 %.

Зважаючи на те, що кредитний договір з відповідачем укладено 12 січня 2025 року, після набрання чинності вказаними змінами до Закону України «Про споживче кредитування», процентна ставка за користування наданим кредитом не повинна перевищувати 1%.

Умовами укладеного кредитного договору передбачена фіксована процентна ставка «Стандарт» в розмірі 1,0% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів.

Дослідивши довідку-розрахунок заборгованості за договором №12.01.2025-100000269 від 12 січня 2025 року та графік платежів кредиту в межах строку кредитування з 12 січня 2025 року по 31 травня 2025 року, які відповідачем не спростовано, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000,00 грн. та процентів у розмірі 11900,00 грн., що відповідає вказаним нормам законодавства.

Щодо вимоги про стягнення неустойки суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до п.17 заявки позичальника до кредитного договору №12.01.2025-100000269 від 12 січня 2025 року (кредитної лінії) сторони погодили, що неустойка становить 150,00 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ "Споживчий центр" просило стягнути з відповідача, зокрема, неустойку, у розмірі 5000,00 грн., що відповідає зазначеним положенням договору та вимогам законодавства.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки, розрахованої за кредитним договором, укладеним у 2025 році (під час дії воєнного стану), задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Сторони кредитного договору погодили сплату комісії за надання кредиту, що не суперечить наведеним вище вимогам закону, та така послуга реально надана позичальнику, а тому вимоги позивача про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 500,00 грн. підлягають задоволенню

08 червня 2017 року Правління Національного банку України постановою № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Відповідно до пункту 5 цих Правил Банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Відповідно до додатку 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом - це витратиспоживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У п.9 кредитного договору сторонами погоджено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 500,00 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом; комісія в становлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлаян на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

У матеріалах справи відсутні докази надання комплексу послуг банківського обслуговування за вказаним пунктом кредитного договору, тому позивачем не доведено підстав для нарахування комісії за обслуговування кредиту, у зв"язку з чим у вказаній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Отже, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №12.01.2025-100000269 від 12 січня 2025 року в розмірі 22400,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 11900,00 грн. та заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 500,00 грн..

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1877,57 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Споживчий центр до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Споживчий центр, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 , заборгованість за кредитним договором №12.01.2025-100000269 від 12 січня 2025 року у розмірі 22400,00 грн., а також судовий збір в сумі 1877,57 грн., усього стягнути 24277 (двадцять чотири тисячі двісті сімдесят сім) гривень 57 копійок.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя