Рішення № 138398197, 22.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/13462/26

Провадження № 2/127/3814/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом ТОВ ФК «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги мотивувало тим, що 09.02.2022 року між ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2070266 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого було надано 11900,00 грн.

01 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» був укладений договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор передав, а ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників, що є невід`ємною частиною зазначеного договору.

Станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 16422,00 грн, який складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 11900,00 грн; простроченої заборгованості за процентами в розмірі 4522,00 грн.

У зв`язку з невиконанням Відповідачем грошового зобов`язання у добровільному порядку, Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.05.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб.

11.06.2026 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи. Разом із тим, станом на день ухвалення рішення відповідач своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи не скористався, до суду для ознайомлення не з`явився. Суд зазначає, що відповідачу було надано достатній строк для реалізації відповідного процесуального права. Крім того, у визначений ухвалою суду строк відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом установлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані ст. 512, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст.526,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом встановлено, що 09.02.2022 року між ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2070266. Відповідно до умов Договору: сума кредиту 11900,00 грн, строк кредиту 29 календарних днів (з 09.02.2022 року по 09.03.202 року включно). Процентна ставка 1,9% від суми Кредиту в день. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму Кредиту, а у разі часткового погашення на непогашену частину.

Відповідно до п. 1.1. Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові грошові кошти (Кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України - гривні у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, у розмірі та порядку, встановлених Договором.

Договір підписано електронним підписом відповідача - одноразовий ідентифікатор.

Відповідно до Інформаційної довідки вих. № 1903/2026-3 від 19.03.2026 року, первісний кредитор виконав своє зобов`язання, передбачене договором, шляхом перерахуванням 09.02.2022 року коштів на картку № НОМЕР_1 у розмірі 11900,00 гривень ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій формі, у тому числі електронній.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту), а використання одноразового ідентифікатора є належним способом підтвердження волевиявлення сторони.

Таким чином, кредитний договір укладено належним чином, а первісний кредитор виконав свій обов`язок щодо надання кредитних коштів.

01.12.2023 року між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» був укладений договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор передав, а ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників, що є невід`ємною частиною зазначеного договору.

Згідно з Витягом з Реєстру Боржників до Договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023 від 01.12.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 16422,00 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 11900,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 4522,00 грн.

Договір є правомірними, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.

Отже, ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» набуло право вимоги щодо Відповідача як боржника у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

Проте, відповідач не виконав в повному обсязі свого зобов`язання щодо повернення коштів та сплати відсотків ні на рахунок попереднього кредитора, ні на рахунки позивача, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість Відповідача за вказаним кредитним договором станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 16422,00 грн, який складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 11900,00 грн; простроченої заборгованості за процентами в розмірі 4522,00 грн.

Даний розмір заборгованості встановлений на підставі наданих доказів та відповідачем не спростований, а тому суд дійшов висновку про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, внаслідок чого права позивача порушенні, існує заборгованість за кредитним договором, розмір якої встановлений судом, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, з відповідача відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню 2662,40 грн судового збору (з урахуванням ставки понижуючого коефіцієнта).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн, то відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, суд, зважаючи на положення статей 89 133, 134, 137, 141 ЦПК України, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження понесених судових витрат, приймаючи до уваги принципи пропорційності, реальності та розумності судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду та враховуючи складністю справи, доказів у справі, їх необхідність, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також заявленими позовними вимогами, то суд вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень, оскільки за даних обставин справи таке стягнення буде справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 137, 141, 279, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. ст. 512, 514, 516, 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним договором в розмірі 16422,00 грн (шістнадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні); а також судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22.07.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн», код ЄДРПОУ: 44002941, адреса: вул. Саперне Поле, буд. 12, нежитлове прим. 1008, м. Київ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: