Рішення № 138398133, 17.07.2026, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м.Харків Справа № 913/261/25

Провадження № 2/913/261/25

Господарський суд Луганської області у складі судді Злепко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Макарова А.Д.,

від представників сторін:

від органу прокуратури: прокурор Ковальова І.І.;

від позивача 1: не прибув;

від позивача 2: не прибув;

від відповідача-1: Костенко В. В. (в режимі відеоконференції);

від відповідача-2: не прибув;

розглянувши справу за позовом заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивача 1 Сватівської міської військової адміністрація Сватівського району Луганської області, м. Сватове, Сватівський район, Луганська область,

позивача 2 - Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, м. Харків,

до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД, м. Черкаси

відповідача - 2 Відділу освіти Сватівської міської ради, м. Сватове Луганської області,

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 198561 грн 94 коп.

ВСТАНОВИВ:

21.10.2025 заступник керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Сватівської міської військової адміністрації Сватівського району Луганської області, Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД (далі ТОВ ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД, відповідач-1), в якій просить визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 07.05.2021, № 2 від 06.09.2021, № 3 від 22.11.2021 до Договору № 106-ЕГТ-21/Е від 16.02.2021 (далі договір). та стягнути на користь держави в особі Сватівської міської військової адміністрації Сватівського району Луганської області 198561 грн 94 коп.

Прокурор у позові зазначив, що відповідач-1 не скористався правом відмовитись від укладення договору про закупівлю, а підписав договір, маючи на меті подальше спонукання відділу освіти Сватівської міської ради до укладення незаконних і таких, що порушують інтереси держави, додаткових угод, у зв`язку з чим просить визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 07.05.2021, № 2 від 06.09.2021, № 3 від 22.11.2021 до Договору № 106-ЕГТ-21/Е від 16.02.2021. та стягнути з відповідача на користь Сватівської міської військової адміністрації Сватівського району Луганської 198561 грн 94 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2025 справу розподілено судді Злепко Н.І.

Ухвалою суду від 27.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; підтверджено підстави представництва прокурора та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 03.11.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.11.2025 зупинено провадження у справі до вирішення (оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту судового акту) Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду питання про усунення неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах у справі №924/698/23.

06.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у яком зазначено, що положення Договору в частині зміни ціни за одиницю товару відповідає положенням Закону, в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин. А порядок застосування вказаних положень Закону не суперечить умовам та положенням закону, а лише роз`яснює механізм застосування для Сторін. Умови договору про закупівлю, порядок і механізм внесення змін до ціни були визначені та затверджені Замовником у складі тендерної документації, тобто ініціатива встановлення таких правил належала саме замовнику, а не постачальнику. ТОВ «ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД», діючи в межах передбачених тендерною документацією та договором, не може бути визнане відповідальним за правомірні дії, здійснені відповідно до вимог і процедур, встановлених замовником.

Відповідальність за визначення умов зміни ціни покладається на замовника, який їх самостійно затвердив і не висловлював заперечень щодо укладання спірних додаткових угод.

Зазначив, що внесення змін до договору є правомірним у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Обґрунтовуючи заперечення щодо визнання прокуратурою спірних угод недійсними зазначив, що постачання товару за договірною ціною відбувалось тривалий період без будь-яких вимог про зміну. Фактичне постачання електроенергії за первісною ціною тривало до дати укладання Додаткової угоди №1, що спростовує будь-які твердження прокуратури про нібито заздалегідь запланований намір змінювати вартість; протягом перших місяців Постачальник сумлінно виконував зобов`язання; звернення щодо зміни ціни виникло лише після суттєвого коливання ринкової вартості електроенергії, тобто після появи об`єктивних економічних підстав.

Зазначив, що Гарантійний лист про згоду з істотними умовами договору - це елемент процедури закупівлі, а не виконання договору, прокуратура некоректно тлумачить зміст гарантійного листа, який надається у складі тендерної пропозиції. Такий лист лише підтверджує згоду учасника дотримуватись умов, визначених тендерною документацією, на стадії проведення процедури закупівлі. Він не створює самостійних договірних зобов`язань, а діє виключно до моменту укладення договору про закупівлю. До того ж, тендерна пропозиція ТОВ «ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД» була подана 02 лютого 2021 року, і строк її дії сплив саме в момент укладання договору, тобто гарантійний лист не може тлумачитися як документ, який регулює умови виконання договору в майбутньому.

Вказав, що приведення ціни договору до актуальних ринкових показників не є порушенням, а навпаки реалізацією передбаченого законодавцем механізму. Цінові довідки ТПП є офіційними документами, складеними уповноваженим суб`єктом господарювання, який має право на здійснення експертної діяльності (ст. 7 Закону України «Про торгово-промислові палати»). Закон не містить обов`язку синхронізації дати висновку та дати укладення додаткової угоди «день у день». Достатнім є факт того, що вказане коливання є підтвердженим і відповідає періоду укладення угоди.

Також вказав, що Додаткові угоди були укладені виключно в межах ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» з належним документальним підтвердженням. Закон України «Про публічні закупівлі» не вимагає обов`язкового доведення постачальником прямої збитковості постачання. Достатньою правовою підставою для перегляду ціни є наявність об`єктивного коливання ринкових цін, підтвердженого висновком ТПП. Пункт 2 статті 41 Закону визначає порядок обрахунку (порогу) для зміни ціни на товар пропорційно його коливанню на ринку кожного окремого випадку в рамках допустимих 10 відсотків, а не в цілому за дією Договору.

Зазначив, що прокуратура самостійно розширює положення Закону ігноруючи обставини, що законодавцем не було визначено вказаний підхід прокуратури в нормі Закону. Логіка чинного на момент укладання спірних угод положення Закону (п.2 ч. 5 ст. 41 та п.7 ч.5 ст. 41) має застосовуватися до кожної наступної угоди окремо.

Щодо визнання недійсною Додаткової угоди № 1 від 07.05.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 106-ЕГТ-21/Е від 16.02.2021 відповідач зазначив, що 30.04.2021 на замовлення постачальника Черкаська торгово-промислова палата склала експертний висновок №О-436. Завданням експертизи було надання інформації про коливання середньозваженої ціни електричної енергії за квітень 2021 року в порівнянні з березнем 2021 року. За висновком №О-436 експертизи коливання середньозваженої ціни (зростання ціни) становило +5,53%. Внаслідок укладення додаткової угоди №1 ціна на товар збільшилася на 5 %, що відповідає граничній межі, визначеній пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону та є нижчою ніж граничний відсоток зростання ціни за висновком ТПП №О-436 від 30.04.2021 року. Той факт, що зміна ціни відбувалась не відразу з моменту укладення Договору, а через три місяці з дати укладання Договору та на невисокий відсоток в порівнянні із граничним порогом в 10 %, свідчить про намагання постачальника втримати ціну для споживача в першочерговій редакції протягом значного часу співпраці.

Додаткового вказав, що твердження прокуратури про нібито відсутність обґрунтованих доказів підтвердження коливання цін між датою укладення договору (16.02.2021) та додаткової угоди (07.05.2021) є хибним тлумаченням закону. На момент укладення додаткової угоди чинна редакція п.2 ч.5 ст.41 Закону передбачала можливість «збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку», без вимоги порівнювати ціни саме на дати укладення правочинів.

Зазначив, що сторони діяли добросовісно та в межах закону, оскільки збільшення ціни за одиницю товару відбулося лише на 5%, тобто в межах дозволених 10%, і не призвело до збільшення загальної суми договору. Це повністю узгоджується з вимогами п.2 ч.5 ст.41 Закону. Висновки прокуратури про порушення порядку укладення додаткової угоди є безпідставними, неправомірними та такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні закону.

Щодо додаткової угоди №2 від 06 вересня 2021 року вказав, що вона була укладена за ініціативи Постачальника, фактично через чотири місяці постачання товару після останніх змін до Договору за ціною, що зафіксована за додатковою угодою №1 від 07.05.2021 року та стосувалась зміни ціни за одиницю товару у зв`язку із зміною біржових показників, які передбачені умовами Договору як цінові індекси BASE на РДН в ОЕС України за даними ДП «Оператор ринку».

Документальним підтвердженням слугував передбачений умовами Договору експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати України №О-791 від 19.08.2021 року, яким підтверджено збільшення цінових індексів BASE на РДН в ОЕС України за даними ДП «Оператор ринку» (що визнано Сторонами Договору як біржові показники) за 20 днів серпня (1-20) 2021 року відносно грудня 2020 року та січня-липня 2021 року та в порівнянні із іншими періодами у бік збільшення. Висновок Черкаської торгово-промислової палати України фіксує наступне зростання в торговій зоні України, згідно інформації ДП «Оператор ринку», по результатам торгів та біржових індексів:

+25,57% (лютий до серпня); +53,70 (березень як наступний повний місяць початку поставок за Договором до серпня) за індексом BASE.

+28,15% (лютий до серпня); +27,41 за індексом PEAK.

+23,27% (лютий до серпня); +49,96 за індексом OFFPEAK.

Вказав, що сторонами, застосовуючи пункт 7 частини 5 статті 41 Закону використовувались цінові індекси BASE на РДН в ОЕС України за даними ДП «Оператор ринку. На його думку Прокуратура хибно та безпідставно вважає, що правомірним застосуванням пункту 7 ч.5 ст. 41 Закону є лише право на використання показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі.

Зазначив, що важливим акцентом є той факт, що на офіційному веб-порталі ТБ «Українська енергетична біржа» https://www.ueex.com.ua/ (розділ-біржові котирування-електрична енергія-індекси) місячні індекси базового навантаження в торговій зоні «ОЕС України» також підтверджують значне (стрімке) зростання ціни на ринку.

Щодо визнання недійсною Додаткової угоди № 3 від 22.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 106-ЕГТ-21/Е від 16.02.2021 (документальний доказ щодо коливання ціни на ринку Експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-1101 від 01.11.2021 року містить інформацію, яка підтверджує саме коливання ціни на ринку на рівні 9,99%) вказав, що приймаючи рішення про укладання спірної угоди до Договору, як і у випадках, що вище, Сторони дотримувались порядку зміни істотних умов, який передбачено власне самим Договором про закупівлю, а саме: а) зміна ціни попередньо повідомлена Споживачу до дати змін, що відповідає Правилам ПРЕЕ; б) була в межах максимально допустимого показника зміни ціни кожного разу згідно пункту 2 частини 5 статті 41 Закону; в) рівень коливання ціни документально підтверджений доданим до кожної додаткової угоди Експертний висновком, що виданий Черкаською торгово-промисловою палатою України.

Про експертні висновки Торгово-промислової палати України, як підтвердження коливання ціни товару на ринку зазначив, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, а отже ці висновки є належними доказами коливання ціни.

Також відповідач просив застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

10.11.2025 від органу прокуратури надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що отримана Відповідачем оплата у сумі 198561 грн 94 коп., за кількість товару що не була ним поставлена, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч.1 ст.670 ЦК України і поставка електричної енергії, і її оплата здійснювалися сторонами відповідно до умов укладеного Договору.

Прокурор вказав, що Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону, зокрема, - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору. До того ж, законодавець не пов`язує підвищення закупівельних цін для постачальника як підставу для зміни істотних умов договору про закупівлю, передбачену ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Зауважив, що Гарантійним листом від 27.01.2021 № 08-013-19 ТОВ «ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД» «підтверджує неухильну згоду з істотними (основними) умовами договору, що зазначені за змістом цієї тендерної документації». Неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку та встановлення саме пропорції такого коливання.

Також вказав, що згідно з роз`ясненнями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, як уповноваженого органу щодо формування державної політики у сфері публічних закупівель, від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору», внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Таким чином, підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).

З посиланням на практику Верховного Суду прокурор зазначив, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що

підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Вказав, що під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього. Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. При цьому Верховним Судом констатовано, що відповідні довідки торгово-промислової палати не містять динаміку цін та не встановлюють її рух у бік збільшення чи зменшення, тобто факт наявності коливання. Зазначені цінові довідки є документами довідково-інформаційного характеру.

Також прокурор заперечив щодо наявності підстав для застосування строку позовної давності та просив позов задовольнити.

18.11.2025 від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД» надійшли заперечення від 17.11.2025 у яких зазначено, що договір укладено в повній відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі», який прямо передбачає можливість зміни істотних умов у разі коливання ціни товару на ринку (п.2 ч.5 ст.41 Закону в угодах № 1 від 07.05.2021, № 3 від 22.11.2021) та реальному документально підтвердженому зростанні біржових котирувань (п.7 ч.5 ст.41 Закону в угоді №2 від 06.09.2021 року), що відповідно є окремими правовими підставами і не можуть ототожнюватись в порядку їх застосування; тендерна документація та сам договір містили пункт про можливість коригування ціни в межах до 10% та зміні ціни при зростанні біржових котирувань - отже, це була істотна умова, відома обом сторонам з моменту укладення договору; - ринок електричної енергії є високоволатильним, і саме законодавець звільнив договори постачання електроенергії від 90-денного обмеження для реагування на зміну ринкових умов. Ціни на електроенергію формуються щоденно, мають біржовий характер, не можуть бути передбачені наперед, залежать від індикативів оператора ринку, а також сезонності і політичних обставин, оскільки переважну частку генерації товару на ринку, а відповідно і пропозиції до продажу формують саме державні компанії.

Відповідач-1 зазначив, що він діяв не свавільно, а у межах правового механізму, закріпленого в законі та тендерній документації. Твердження прокуратури про післятендерне виправдання не відповідає дійсності, оскільки коригування ціни передбачене самим Законом і погоджене Замовником у момент проведення закупівлі. Також відповідач послався на практику Верховного Суду у постановах (зокрема, №920/223/17, №910/1891/14) зазначивши, що довідки ТПП є допустимим доказом коливання цін, а Закон не встановлює вичерпний перелік документів чи форму такого підтвердження. Висновки щодо коливання ціни, які засвідчені експертизою Торгово-промислової палати України є незалежними доказами, оскільки сформовані відповідним експертом об`єктивно від бажань та рішень Сторін Договору.

Зауважив, що жоден нормативно-правовий акт України не встановлює методику визначення ринкових коливань ціни на електричну енергію, так само як і не затверджує форму експертного висновку ТПП. Так само є помилковим твердження прокуратури про те, що кожна зміна ціни за договором має бути оформлена «окремим документальним підтвердженням» із зазначеними вище показниками. У законі відсутній подібний обов`язок, а тому прокурор фактично створює нові, законодавством не передбачені вимоги, чим виходить за межі своїх повноважень. Тому твердження прокуратури про те, що висновок ТПП є «неналежним» лише тому, що він не містить інформацію, яку прокурор вважає необхідною, є необґрунтованим, юридично хибним та таким, що виходить за межі компетенції прокуратури.

Зазначив, що усі додаткові угоди укладені в межах дозволених законом меж, на підставі документально підтверджених коливань, і не порушують принципів закупівель, а правові висновки, на які посилається прокуратура, не є релевантними до фактичних обставин цієї справи і не спростовують правомірності дій сторін.

Відповідач-1 також зазначив, що відсутні і будь-які підстави вважати, що був порушений публічний (державний) інтерес.

Підсумував, що прокуратурою у позовній заяві і у відповіді на відзив, не доведено належними та допустимими доказами, існування порушень законодавства при укладенні спірних додаткових угод між позивачем та відповідачем, тому підстави для визнання їх недійсними відсутні, а відповідно відсутні і підстави для стягнення грошових коштів у розмірі 198 561 грн 94 коп. Відтак, існують всі підстави для відмови в задоволенні позову, як не доведеного та не обґрунтованого. У зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

26.11.2025 від органу прокуратури надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, що передбачені Законом процедури закупівель визначені, з метою забезпечення добросовісної конкуренції серед учасників, досягнення економії та ефективності, а тому базуються на таких принципах (ст. 2 Закону). Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт. Дії сторін договору по підвищенню ціни за товар шляхом укладення додаткових угод суперечить меті Закону.

Прокурор зазначив, що твердження представника Відповідача щодо підвищення ціни за одиницю товару у межах 5-10 % від первинної ціни не відповідають дійсності. Внаслідок укладання додаткових угод ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено з 2,28 грн за кВт/год до 3,396 грн. за 1 кВт/год. (48,94 % від первинної ціни).

Прокурор позов просив задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.04.2026 поновлено провадження у справі №913/261/25; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) від 29.10.2025 на розгляд до Господарського суду Черкаської області, а також задоволено клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін і призначено судове засідання на 06.05.2026.

24.04.2026 від прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі. Оскільки це питання судом вже було розглянуто і підстав для розгляду клопотання немає, воно залишено судом без розгляду.

24.04.2026 від органу прокуратури надійшло клопотання про залучення до участі у справі № 913/261/25 в якості співвідповідача відділ освіти Сватівської міської ради, яке ухвалою від 27.04.2026 залишено без розгляду з підстав відсутності доказів надсилання цієї заяви відділу освіти Сватівської міської ради.

29.04.2026 повторно від органу прокуратури надійшло клопотання від 28.04.2026 про залучення до участі у справі №913/261/25 в якості співвідповідача відділ освіти Сватівської міської ради. Ухвалою суду від 30.04.2026 клопотання повернено без розгляду.

Також 01.05.2026 від органу прокуратури надійшло клопотання про залучення до участі у справі № 913/261/25 в якості співвідповідача відділ освіти Сватівської міської ради (далі відповідач-2), яке задоволено ухвалою суду від 01.05.2026.

04.05.2026 від органу прокуратури надійшло клопотання про долучення доказів надсилання відповідачу-2 позовної заяви з додатками, яке судом задоволено, а докази долучені.

Ухвалою суду від 06.05.2026 задоволено заяву відповідача-1 та відкладено розгляд справи на 03.06.2026.

15.05.2026 від Відділу освіти Сватівської міської ради через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому той зазначив, що на момент укладення додаткових угод до договору закупівлі електроенергії № 106-ЕГТ-21/Е від 16.02.2021 Відділ освіти Сватівської міської ради діяв у межах Закону України «Про публічні закупівлі», який у 2021 році зазнав низки суттєвих змін і ці зміни значною мірою були пов`язані з необхідністю врегулювання цін на енергоносії та паливо, щоб спростити механізм коригування цін на енергоносії (включаючи електричну енергію) у діючих договорах, коли ринкова ціна стрімко зростала.

Вказав, що змінами до ст. 41 Закону № 1530-IX від 03.06.2021: було встановлено, що обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару (раніше не раніше 90 днів) не застосовується у разі зміни умов договору про закупівлю бензину, дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Зазначив, що Позивачем не надано жодних доказів того, що Відділ освіти Сватівської міської ради діяв у змові з постачальником або мав на меті завдання збитків державі. Укладення додаткових угод було спрямоване на уникнення зупинення постачання електроенергії в закладах освіти, що є критично важливою інфраструктурою та могло призвести до порушення навчального процесу. Підвищення ціни відбулося не з волі замовника, а через об`єктивне значне зростання закупівельних цін на ринку електроенергії у 2021 році. У зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

15.05.2026 від органу прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-2, у якій зазначив, що доводи викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують доводів викладених у позовній заяві. Зокрема дії сторін договору по підвищенню ціни за товар шляхом укладення додаткових угод суперечить меті Закону. Подання ТОВ «ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД» при проведенні торгів цінової пропозиції, та після укладення договору надсилання листів з проханням погодити більшу ціну за товар не відповідає принципу добросовісної конкуренції.

Також прокурор зазначив, що укладення відділом освіти Сватівської міської ради додаткових угод з постійним збільшенням ціни за товар жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності. Відділ освіти Сватівської міської ради самостійно укладаючи договори, оплата яких здійснюється за бюджетні кошти, прийняло запропоновані постачальником умови, якими збільшується ціна за одиницю товару, що фактично призвело до надмірної переплати бюджетних коштів.

На підставі зазначеного орган прокуратури просив позов задовольнити в повному обсязі.

Також 19.05.2026 від органу прокуратури надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що у зв`язку із тим, що відповідач-1 не скористався правом відмовитись від укладення договору про закупівлю, а підписав договір, маючи на меті подальше спонукання відділу освіти Сватівської міської ради до укладення незаконних і таких, що порушують інтереси держави, зазначив, що просить витрати зі сплати судового збору понесені Луганською обласною прокуратурою, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД», відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України.

Всі заяви по суті справи судом прийнято та долучено до матеріалів справи.

26.05.2026 від Сватівської міської військової адміністрація Сватівського району Луганської області надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

За результатами судового засідання 03.06.2026 Господарським судом Луганської області задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД та зупинено провадження у справі до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі № 3-78/2026 (178/26) та оприлюднення його повного тексту.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 за результатами розгляду Апеляційної скарги Луганської обласної прокуратури у справі № 913/261/25 скасовано Ухвалу господарського суду Луганської області від 03.06.2026 у справі № 913/261/25 про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.07.2026 призначено судове засідання на 17.07.2026.

16.07.2026 від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення у яких він зазначив, що 23 червня 2026 року в газеті «Голос України» № 122 було офіційно оприлюднено новий Закон України «Про публічні закупівлі», який містить нову редакцію пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, якою змінено правове регулювання, а також вказав, що вона діє ретроспективно, у відповідності до перехідних положень цього закону, а отже охоплює і спірні правовідносини, що є предметом розгляду цієї справи. Також зазначив, що наявна практика Верховного Суду Щодо цих правовідносин є не релевантною, оскільки сформувалась за час існування попередньої редакції зазначеної статті Закону «Про публічні закупівлі».

Також з посиланням на практику Верховного суду у задоволенні позову просив відмовити.

Зазначені додаткові пояснення судом долучено до матеріалів справи.

17.07.2026 в судовому засіданні взяв участь прокурор, та представник відповідача-1 в режимі відеоконференції, позивачі по відповідач-2 в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання через підсистему "Електронний суд".

Зокрема представнику відповідача-2 задоволено клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, однак на час проведення судового засідання для участі у ньому представник Відділу освіти Сватівської міської ради у підсистемі відеоконференцзв`язку не з`явився.

В судовому засіданні прокурор надав пояснення щодо заявлених позовних вимог та додаткових пояснень відповідача-1, зокрема, що він не погодився з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД та зазначив, що позов має бути задоволено, оскільки на момент звернення до суду з позовними вимогами існувала попередня редакція статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а у відповідності до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Представник відповідача-1 надав пояснення щодо задоволеного позову та щодо поданих ним додаткових пояснень.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, господарський, суд зазначає про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Щодо необхідності застосування попередньої редакції статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

23 червня 2026 року в офіційному друкованому виданні Верховної Ради України - газеті «Голос України» № 122 - було оприлюднено новий Закон України № 4888-IX від 27.05.2026.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-IX (опублікованого в газеті «Голос України» № 122 від 23.06.2026) встановлено, що положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII у редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII.

Наведений припис є імперативним, не містить винятків та не залишає суду дискреції щодо його застосування. Спірні правовідносини виникли після набрання чинності Законом № 922-VIII, а отже, охоплюються дією пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4888-IX у повному обсязі.

Суд відхиляє довід прокурора про неможливість застосування чинної редакції норми з посиланням на момент звернення до суду та статтю 58 Конституції України з мотивів, викладених нижче.

Момент звернення до суду не є юридичним фактом, з яким закон пов`язує визначення застосовної редакції матеріальної норми. Обрання позивачем моменту подання позову є його процесуальним волевиявленням і не може фіксувати зміст матеріального права на цю дату. Інакше позивач набував би можливості односторонньо визначати обсяг прав та обов`язків відповідача самим фактом звернення до суду, що несумісне з принципом рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд вирішує справу на підставі норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням приписів про їх дію в часі, встановлених самим законодавцем. Пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4888-IX такий припис містить, і він є прямим.

Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Офіційне тлумачення цього положення надано Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). У ньому Конституційний Суд України виснував, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Водночас у тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив: «Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.»

Отже, Конституційний Суд України прямо визначив механізм, за яким нормативно-правовому акту може бути надано зворотної дії щодо юридичних осіб, - пряма вказівка про це в законі. Пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4888-IX є саме такою прямою вказівкою, сформульованою з вичерпною визначеністю: із зазначенням конкретної норми, конкретного закону та конкретної початкової межі ретроспективної дії - дня набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII.

За таких обставин стаття 58 Конституції України не лише не перешкоджає застосуванню пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4888-IX, а навпаки - у тлумаченні, наданому Конституційним Судом України, є конституційною підставою такого застосування. Таким чином, в даній справі суд керується презумпцією конституційності закону (ч. 1 ст. 6, ст. 19 Конституції України) і оскільки пункт 7 розділу Х Закону № 4888-IX є чинним, не визнавався неконституційним у встановленому порядку та містить пряму вказівку на зворотну дію в часі, він є обов`язковим до застосування судом при оцінці спірних правовідносин.

Суд додатково зауважує, що стаття 58 Конституції України розміщена у Розділі II Конституції України «Права, свободи та обов`язки людини і громадянина». За своїм змістом і місцем у системі Конституції України вона є гарантією особи у відносинах з державою, спрямованою на захист особи від погіршення її становища внаслідок наступної зміни законодавства. Прокурор, який відповідно до статті 131-1 Конституції України здійснює представництво інтересів держави в суді, посилається на зазначену гарантію з метою обґрунтування погіршення правового становища приватної особи. Таке застосування частини першої статті 58 Конституції України суперечить її призначенню та не може бути покладене в основу судового рішення.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні у справі «Зєлінські та Прадаль і Гонсалес та інші проти Франції» [ВП] (заяви № 24846/94 та № 34165/96 34173/96, від 28.10.1999, пункт 57) Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавча влада в принципі не позбавлена можливості регулювати в цивільній сфері новими положеннями зі зворотною дією права, що випливають із чинних законів; водночас принцип верховенства права та поняття справедливого судового розгляду, закріплені у статті 6 Конвенції, не допускають - окрім як за наявності переконливих підстав загального інтересу - втручання законодавчої влади у здійснення правосуддя з метою вплинути на судове вирішення спору/

Отже, ретроспективне регулювання цивільних правовідносин само по собі не суперечить Конвенції. Застереження, встановлене в наведених рішеннях, спрямоване на захист приватної особи від законодавчого втручання, вчиненого державою на власну користь у спорі, стороною якого вона є. У цій справі ситуація є протилежною: законодавче втручання здійснено не на користь держави, а на користь приватних осіб та всупереч фіскальному інтересу держави.

Крім того, ухвалення Закону № 4888-IX зумовлене підставами загального інтересу. Розділ IV Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, ратифікованої Законом України від 16.09.2014, містить зобов`язання щодо поступового наближення закупівельного законодавства України до права Європейського Союзу. Регламент (ЄС) 2024/792 щодо Ukraine Facility пов`язує виплату траншів фінансової допомоги з приведенням закупівельного законодавства у відповідність до Директив 2014/24/ЄС та 2014/25/ЄС. Ухвалення Закону № 4888-IX є також однією з умов доступу України до фінансування в межах інструменту Світового банку «Операція з підтримки політики розвитку». Норма пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4888-IX має загальний характер, поширюється на невизначене коло правовідносин і не спрямована на вплив на результат конкретного спору.

Отже доводи прокурора про неможливість застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 4888-IX з посиланням на статтю 58 Конституції України є необґрунтованим і базується на тлумаченні цієї норми, протилежному тому, яке надано Конституційним Судом України в Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 та практиці ЄСПЛ.

Відповідно до п. 2, ч. 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції від 24.06.2026 збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін).

Однак у позові прокурор посилається на норму закону, що існувала на час виникнення спірних правовідносин, в той час як правове регулювання змінилося.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що відділом освіти Сватівської міської ради проведено процедуру закупівлі електричної енергії (ДК 021-2015-09310000-5 Електрична енергія) у кількості 674810 кВт/год, з очікуваною вартістю 1545315 грн 00 коп. Оголошення про проведення відкритих торгів розміщено замовником на вебпорталі «Prozorro» 18.01.2021 за № UA-2021-01-18-005688-a. Основним критерієм вибору переможця визначено: ціна (100%).

За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визначено товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД» з остаточною пропозицією 1538566 грн 00 грн.

В подальшому між відділом освіти Сватівської міської ради та ТОВ «ЕНЕРДЖГАЗТРЕЙД» укладено договір № 106-ЕГТ-21/Е від 16.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що кількість товару: 674810 кВт* год.

За змістом п.5.1. договору ціна електричної енергії за 1 кВт*год становить 2.28 грн з урахуванням ПДВ.

Пунктом 5.2. договору унормовано, що загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 1538566 грн 80 коп., з урахуванням ПДВ 256427 грн 80 коп.

Пунктом 13.2. договору сторонами врегульовано, що постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача, в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Пунктом 13 додатку № 2 до договору сторони погодили формулу розрахунку ціни: Ц = Це + Цп + Цпосл. + ПДВ, де Це ціна електричної енергії, що закуповується Постачальником на ринку і не може перевищувати максимальної ціни, визначеної Оператором ринку для ринку «на добу наперед» (РДН) та внутрішньодобового ринку (ВДР); Цп тариф на послуги з передачі, що є регульованим тарифом, установленим НКРЕКП; Цпосл. ціна послуг Постачальника, яка є незмінною протягом усього строку дії договору.

Як зазначив прокурор у позовній заяві, у подальшому, на підставі експертних висновків торгівельно-промислової палати, між Споживачем та Постачальником укладено 3 додаткових угоди.

Додатковою угодою № 1 від 07.05.2021 сторони погодили, що ціна за одиницю товару збільшується на 5 відсотків від попередньої ціни без збільшення загальної вартості договору за рахунок зменшення обсягів закупівлі кВт*год, а саме кількість товару 656748,846 кВт*год. Ціна 1 кВт*год електричної енергії з 01.05.2021, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 2,37636 грн, з урахуванням ПДВ.

Додатковою угодою № 2 від 06.09.2021 сторони погодили, що ціна за одиницю товару збільшується на 36,75 відсотків від попередньої ціни без збільшення загальної вартості договору за рахунок зменшення обсягів закупівлі кВт*год, а саме кількість товару 580046,9472 кВт*год. Ціна 1 кВт*год електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії становить 3,12 грн, з урахуванням ПДВ.

Додатковою угодою № 3 від 22.11.2021 сторони погодили, що ціна за одиницю товару збільшується в межах до 10 відсотків від попередньої ціни без збільшення загальної вартості договору за рахунок зменшення обсягів закупівлі кВт*год, а саме кількість товару 563179,805 кВт*год. Ціна 1 кВт*год електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 3,396 грн, з урахуванням ПДВ.

Отже, внаслідок укладання додаткових угод ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено з 2,28 грн за кВт/год до 3,396 грн. за 1 кВт/год. (48,94 % від первинної ціни).

Виконання договору та здійснення оплат за договором на суму 1538566 грн 80 коп. підтверджується звітом про виконання договору про закупівлю UA-2021-01-18-005688-a, дата оформлення звіту 20 січня 2022 року, а також роздруківками інформації з вебпорталу використання публічних коштів «Spending» (а.с. 104-129, том 1).

Прокурор зауважив, що закупівля товарів за державні кошти здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі». Одними з принципів закупівлі за державні кошти є максимальна економія та ефективність, добросовісна конкуренція учасників.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказав, що зміни до Договору внесені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», однак конкретного посилання на фактичні обставини, норми закону, на підставі яких вносяться зміни до Договору в Додаткових угодах не зазначено.

Однак пунктом 5.5 договору сторони відтворили вичерпний перелік підстав зміни істотних умов договору про закупівлю, передбачений частиною п`ятою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII, зокрема підпунктом 5.5.7 підставу, встановлену пунктом 7 частини п`ятої статті 41 зазначеного Закону.

Судом встановлено, що зазначена в договорі ціна електричної енергії 1,90 грн (без ПДВ) складається з двох компонентів: 1,606 грн (Це + Цпосл.) та 0,294 грн (Цп тариф на послуги з передачі, установлений НКРЕКП). Компонент Цп у розмірі 0,294 грн залишався незмінним протягом усього строку дії договору та жодною з додаткових угод не змінювався.

Суд зазначає, що прокурором хибно не враховано у позовних вимогах нову редакцію п. 2, ч. 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (від 24.06.2026). Суд здійснює розгляд справи з її урахуванням.

Додаткова угода № 1 та №2 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД та відділом освіти Сватівської міської ради 2 укладено на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та пункту 5.5 договору, що зазначено в їх преамбулі.

За додатковою угодою №1 фактична вартість електричної енергії зросла до 2,37636 грн з ПДВ, тобто на 5,53 відсотка.

За додатковою угодою № 3 сторони погодили збільшення ціни за одиницю товару в межах до 10 відсотків, що прямо зафіксовано в пункті 1 додаткової угоди. Розрахунок нової ціни: (2,306 Ч 1,10) + 0,294 = 2,8306 грн; з ПДВ 3,396 грн.

Отже сторонами спірного договору дотримано вимоги закону збільшення ціни у межах 10%.

Також суд зазначає, що додаткову угоду № 2 укладено на підставі пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, що зазначено в її преамбулі та повторено в пункті 1.1 («Зміна істотних умов Договору на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» можлива також у зв`язку зі зміною біржових котирувань»).

За містом п.7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників міжнародних цінових агентств, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Тобто п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII передбачено можливість зміни істотних умов договору про закупівлю у разі зміни біржових котирувань, що застосовуються в договорі про закупівлю, за умови встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Пункт 7 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не містить відсоткового обмеження зміни ціни. Обмеження «не більше ніж на 10 відсотків» встановлене виключно пунктом 2 частини п`ятої зазначеної статті і за своїм змістом стосується підстави, передбаченої саме цим пунктом, збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку. Перелік підстав зміни істотних умов договору про закупівлю, наведений у частині п`ятій статті 41 Закону, є вичерпним, а кожна з підстав є самостійною та застосовується за власних умов. Правова позиція Верховного Суду щодо граничного десятивідсоткового значення (зокрема постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22) сформульована стосовно застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону і на підставу, передбачену пунктом 7 цієї статті, не поширюється.

Укладенням додаткової угоди № 2 сторони не змінювали порядок зміни ціни. Пунктом 1.1 підпункт 5.5.7 пункту 5.5 договору та підпункт 7 пункту 13 додатку № 2 було доповнено новим абзацом. Використане сторонами формулювання «можлива також у зв`язку зі зміною біржових котирувань» підтверджує, що йдеться про доповнення наявного порядку, а не про його запровадження.

Розрахунок нової ціни: (1,6863 Ч 1,3675) + 0,294 = 2,60001 грн; з ПДВ - 3,12 грн. Множення застосовано до компонента «ціна електричної енергії без урахування тарифів на послуги з розподілу та передачі», як приписує погоджений сторонами механізм; тариф на послуги з передачі (0,294 грн) не змінювався.

Загальна вартість договору не збільшилася: обсяг закупівлі зменшено з 656 748,846 до 580 046,9472 кВт·год, вартість поставки становить 1 492 860,48 грн, тобто менше суми, визначеної в пункті 5.2 договору.

Доводи прокурора щодо невідповідності додаткової угоди № 2 десятивідсотковому обмеженню ґрунтуються на застосуванні до неї пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, тоді як цю угоду укладено на підставі пункту 7 частини п`ятої зазначеної статті. Прокурор у позовній заяві не навів обґрунтування застосування до всіх трьох додаткових угод саме пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону і не спростував застосовності до додаткової угоди № 2 пункту 7 частини п`ятої зазначеної статті, який був підставою її вчинення.

Відповідно до принципу jura novit curia суд самостійно здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосовує норми права незалежно від посилань сторін. Оцінивши додаткову угоду № 2 за пунктом 7 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який був підставою її вчинення, суд встановив, що вона відповідає цій нормі: порядок зміни ціни встановлено договором при його укладенні, зміну біржових котирувань документально підтверджено, відсоткового обмеження ця норма не містить, загальну вартість договору не збільшено. Прокурором не наведено жодного доводу щодо невідповідності додаткової угоди № 2 пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII. За таких обставин відсутні підстави вважати додаткову угоду № 2 такою, що суперечить закону, а отже - і підстави для визнання її недійсною.

Також щодо додаткової угоди №3 суд зазначає, що обмеження щодо строків зміни ціни (не частіше ніж один раз на 90 днів) до спірних правовідносин не застосовується: пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, відтвореним у підпункті 5.5.2 договору, прямо встановлено, що це обмеження не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії. Крім того, між додатковими угодами № 1 і № 3, укладеними на підставі пункту 2, минуло 199 днів.

Загальна вартість договору не збільшилася: обсяг закупівлі зменшено з 580046,9472 до 563 179,805 кВт·год, вартість поставки не перевищує 1 538 566 грн 80 коп.

Чинна редакція Закону «Про публічні закупівлі» не передбачає оцінки правомірності зміни ціни за показником сукупного відхилення кінцевої ціни від первісної. Показник, наведений прокурором (збільшення на 48,94 % порівняно з ціною договору), є результатом послідовного застосування трьох самостійних змін, дві з яких (додаткові угоди № 1 і № 3) вчинено на підставі пункту 2, а одну (додаткова угода № 2) - на підставі пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону. Складання трьох різних за підставою змін до єдиного сукупного відсотка та його зіставлення з десятивідсотковим обмеженням, встановленим виключно пунктом 2 суперечить закону.

Сукупний (кумулятивний) підхід до обчислення десятивідсоткового обмеження, за яким усі зміни ціни за пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону підсумовувалися і в сукупності не могли перевищувати 10 відсотків від ціни договору, ґрунтувався на попередній редакції цієї норми. Пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 4888-IX, якому надано зворотної дії, встановлено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін). Отже, кумулятивний підрахунок, покладений прокурором в основу позову не відповідає чинній редакції норми закону.

Отже додаткова угода № 2 вчинена не на підставі пункту 2, а на підставі пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону, до якого відсоткове обмеження не застосовується. Тому включення зміни ціни за додатковою угодою № 2 до сукупного підрахунку відхилення від первісної ціни та її зіставлення з десятивідсотковим обмеженням пункту 2 є необґрунтованим: як у зв`язку з незастосовністю кумулятивного підрахунку за чинною редакцією пункту 2, так і через те, що зміну ціни за додатковою угодою № 2 вчинено за іншою правовою підставою, до якої десятивідсоткове обмеження не застосовується.

Також суд зазначає, що у рішенні у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, від 20.10.2011, пункти 70 71) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб; на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

У пункті 71 зазначеного рішення Європейський суд з прав людини сформулював висновок, який має значення для вирішення цього спору: ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Наведений принцип покладає наслідки правової невизначеності на державу - як на суб`єкта, який єдиний має нормотворчі повноваження і єдиний спроможний цю невизначеність усунути. Приватна особа, яка діяла добросовісно в межах тексту чинної норми, не зобов`язана нести майнові наслідки дефекту, який вона не створювала. Позовні вимоги фактично спрямовані на те, щоб майнові наслідки невизначеності змісту пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII було покладено на приватну особу - контрагента замовника, що суперечить наведеному принципу.

Щодо якості закону у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, від 14.10.2010, пункти 56 57) Європейський суд з прав людини сформулював концепцію «якості закону», за якою закон має бути доступним, чітким та передбачуваним у застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». Суд також зазначив, що у разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи були зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Аналогічний висновок викладено в рішенні у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05, від 07.07.2011, пункти 40, 43).

Про неоднозначність пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у попередній редакції свідчить сам факт ухвалення законодавцем пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4888-IX. Надання нормі ретроспективної дії на всю глибину її застосування є актом автентичного тлумачення: законодавець визначив, який зміст він вкладав у норму від самого початку. Норма, зміст якої був однозначним, не потребувала б ретроспективного уточнення. Застосовуючи пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 4888-IX, суд не надає нормі нового змісту, а застосовує той її зміст, який визначив законодавець і який у будь-якому разі підлягав би застосуванню як найбільш сприятливий для особи.

Отже, суд встановив, що додаткова угода № 1 від 07.05.2021 та додаткова угода № 3 від 22.11.2021 відповідають пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 4888-IX, а додаткова угода № 2 від 06.09.2021 - пункту 7 частини п`ятої зазначеної статті. Жодною з додаткових угод загальну вартість договору не збільшено.

Таким чином, здійснений судом аналіз кожної угоди окремо підтвердив їх індивідуальну правомірність. Водночас виключає можливість задоволення позову сама суть вимог Прокурора яка зводилася до сукупного обрахунку відсотків, який прямо спростований законом.

В свою чергу аналіз судом кожної додаткової угоди в ізоляції мав на меті виконання процесуального обов`язку щодо всебічного дослідження доказів та перевірки наявності реального порушення інтересів держави. Втім встановивши індивідуальну правомірність кожного окремого правочину, суд наголошує, що оцінка їх законності крізь призму будь-яких інших матеріальних підстав (ніж заявлений Прокурором кумулятивний обрахунок) є виключно підтвердженням стабільності спірних правовідносин, оскільки за принципом диспозитивності суд процесуально обмежений тільки тими підставами позову, які були фактично сформульовані позивачем.

Прокурор визначив підставою позову кумулятивне (сукупне) перевищення цінового ліміту. Суд позбавлений процесуального права самостійно, з власної ініціативи, змінювати визначені підстави позову. Суд, виконав обов`язок дослідження доказів (дослідив спірні додаткові угоди), але водночас зазначає, що в межах процесуальної стадії дослідження доказів не може збирати докази або здійснювати розрахунки щодо обставин, які не є підставою позову не входять до предмету доказування за даним позовом і не охоплюються предметом спору, сформованим Прокурором. Водночас, оскільки кожна додаткова угода є самостійним правочином, судом надано правову оцінку кожній з них крізь призму чинного (ретроспективного) законодавства.

Господарський процес розглядає позов як єдність трьох елементів: суб`єктний склад, предмет і підстава. Зміна матеріального закону під час розгляду справи створює ситуацію матеріально-правової трансформації предмета доказування.

В даному випадку правова підстава позову це норми права, на яку посилається позивач (тобто стара редакція Закону «Про публічні закупівлі»), а фактична підстава позову це юридичні факти, які зумовлюють застосування норми (факт укладення трьох угод та факт того, що сукупний відсоток більший 10%). Згаданий вище принцип jura novit curia дозволяє суду самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосувати норму права, яка діє на момент вирішення спору, зокрема й ту, якій законодавець надав ретроспективну дію. Водночас, межі судового розгляду визначаються не лише нормативним регулюванням, а й фактичним базисом позову - сукупністю юридичних фактів, які визначено позивачем. Суд не може самостійно розширювати предмет доказування та здійснювати пошук у матеріалах справи ознаки інших правопорушень, які не були покладені в основу позовних вимог, оскільки це призведе до підміни процесуальної функції позивача судом.

Також суд зазначає, що змагальність судового процесу передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У зв`язку зі зміною правового регулювання та наданням закону зворотної сили, первісні фактичні підстави позову втратили матеріально-правове підґрунтя. Прокурор, маючи процесуальну можливість, не скористався своїм правом на зміну підстав позову, залишивши вимоги в незмінному вигляді. За таких умов, самостійне виокремлення судом нових підстав позову становитиме вихід за межі позовних вимог та пряме порушення принципів диспозитивності й рівності сторін.

Крім того зміна матеріального закону, якій законодавець надав ретроспективну дію, повністю нівелювала юридичне значення кумулятивного (сукупного) підрахунку відсоткового збільшення ціни товару як підстави для визнання угод недійсними. Оскільки позовні вимоги Прокурора базувалися виключно на критерії сукупного перевищення ліміту, а правові підстави для оцінки кожної додаткової угоди в окремості не були заявлені позивачем як предмет розгляду, суд, діючи в межах процесуальних принципів диспозитивності, змагальності та рівності, доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у заявлених межах.

Позовна вимога про стягнення коштів є похідною від вимоги про визнання додаткових угод недійсними. З огляду на відсутність підстав для визнання додаткових угод недійсними відсутні й підстави для стягнення коштів.

Щодо заяви Відповідача 1 про застосування строків позовної давності суд зазначає, що, оскільки, у задоволенні позову відмовлено по суті у зв`язку з його необґрунтованістю, питання пропуску позовної давності самостійного юридичного значення не має і не підлягає додатковому аналізу.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже судовий збір, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, покладається на Луганську обласну прокуратуру.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено скорочене рішення рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У позові заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивача 1 Сватівської міської військової адміністрація Сватівського району Луганської області, позивача 2 - Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД, відповідача - 2 Відділу освіти Сватівської міської ради, про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 198561 грн 94 коп. відмовити

2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 9 689 грн 60 коп. покласти на Луганську обласну прокуратуру.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 ГПК України, та в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 22.07.2026.

Суддя Н.І. Злепко