Рішення № 138398061, 29.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2026 р. Справа № 911/666/24 (911/485/26)

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Дідик Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» в особі ліквідатора Данілова Артема Івановича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.»

про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів

у межах справи № 911/666/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021»

Представники:згідно протоколу судового засідання

Обставини справи:

У провадженні Господарського суду Київської області (суддя Гребенюк Т.Д.) перебуває справа № 911/666/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021».

Постановою Господарського суду Київської області від 08.10.2024 у справі № 911/666/24 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» (08472, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Світанок, вул. Київська, 5/4; ідентифікаційний код - 44016596), відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 486 від 04.04.2013; адреса: 65044, м. Одеса, просп. Шевченка, 4 А).

23.02.2026 до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» в особі ліквідатора Данілова Артема Івановича надійшла позовна заява вих. № 02-01 від 21.02.2026 (вх. № 9056 від 23.02.2026) про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів, у якій заявник просить суд: визнати недійсним договір поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.»; визнати недійсною угоду про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» грошові кошти у сумі 304 000, 00 грн; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.03.2026 (суддя Гребенюк Т.Д.) відкрито провадження у справі № 911/666/24 (911/485/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» в особі ліквідатора Данілова Артема Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021», розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом (повідомленням) представників сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 31.03.2026.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.03.2026 (суддя Гребенюк Т.Д.) задоволено заяву судді Гребенюк Т.Д. про самовідвід у справі № 911/666/24 (911/485/26), відведено суддю Гребенюк Т.Д. від розгляду справи № 911/666/24 (911/485/26), справу № 911/666/24 (911/485/26) передано для визначення складу господарського суду в порядку встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/666/24 (911/485/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» в особі ліквідатора Данілова Артема Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів передано на розгляд судді Лутак Т.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2026 справу № 911/666/24 (911/485/26) прийнято до свого провадження суддею Лутак Т.В.

До Господарського суду Київської області від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» надійшла заява б/н від 17.03.2026 (вх. № 4471/26 від 17.03.2026) про закриття провадження у справі в частині, у якій він просить суд закрити провадження у справі № 911/666/24 (911/485/26) в частині вимог про: визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.»; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» грошових коштів у сумі 304 000, 00 грн.

24.03.2026 до Господарського суду Київської області від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» надійшов відзив б/н від 24.03.2026 (вх. № 5044/26 від 24.03.2026) на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення даного позову, зазначає про наявність підстав для закриття провадження в частині вимог про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.», і стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» грошових коштів у сумі 304 000, 00 грн, а також зазначає про неповний розмір судового збору, сплаченого позивачем при поданні даного позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» в особі ліквідатора Данілова Артема Івановича вих. № 02-01 від 21.02.2026 (вх. № 9056 від 23.02.2026) про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів залишено без руху з підстав невідповідності її вимогам, викладеним у статтях 162, 164 Господарського процесуального кодексу України та встановлено спосіб і строк для усунення виявлених недоліків вказаної заяви.

06.04.2026 до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» в особі ліквідатора Данілова Артема Івановича надійшла заява вих. № 02-01 від 03.04.2026 (вх. № 5775/26 від 06.04.2026) про усунення недоліків позовної заяви у спосіб та строк, що встановлені ухвалою суду від 31.03.2026.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2026 вирішено продовжити розгляд справи № 911/666/24 (911/485/26) та призначено дану справу до розгляду у судовому засіданні на 25.05.2026.

У судовому засіданні 25.05.2026 судом оголошено перерву до 29.06.2026.

Присутній у судовому засіданні 29.06.2026 позивач ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» арбітражний керуючий Данілов Артем Іванович підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» у судовому засіданні 29.06.2026 зазначив про необхідність закриття провадження у даній справі з підстав, викладених у його заяві б/н від 17.03.2026 (вх. № 4471/26 від 17.03.2026) про закриття провадження у справі в частині, а також заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у його відзиві на позовну заяву.

Так, розглянувши заяву відповідача б/н від 17.03.2026 (вх. № 4471/26 від 17.03.2026) про закриття провадження у справі в частині, суд зазначає таке.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на те, що позовні вимоги, які заявлені у даній справі, а саме про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.», і стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» грошових коштів у сумі 304 000, 00 грн, вже були предметом розгляду Господарського суду Київської області, за результатами чого прийнято судові рішення у справі № 911/666/24 (911/335/25) та справі № 911/666/24 (911/3153/25).

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Київської області (суддя Гребенюк Т.Д.) перебувала справа № 911/666/24 (911/335/25) за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» про визнання недійсним вчиненого 12.01.2022 правочину (майнових дій) з видачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» у позику Товариству з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» грошових коштів в загальній сумі 304 000, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Гребенюк Т.Д.) від 02.07.2025 у справі № 911/666/24 (911/335/25) позов задоволено повністю; визнано недійсним вчинений 12.01.2022 правочин (майнові дії) з видачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» у позику Товариству з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» грошових коштів в загальній сумі 304 000, 00грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2025 рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2025 у справі № 911/666/24 (911/335/25) залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.01.2026 постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2025 та рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2025 у справі № 911/666/24 (911/335/25) скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» відмовлено.

Постанова Верховного Суду від 29.01.2026 у справі № 911/666/24 (911/335/25) мотивована тим, що обраний ліквідатором боржника у цій справі спосіб судового захисту є неефективним, що становить самостійну підставу для відмови в позові незалежно від інших встановлених судами обставин, оскільки навіть за умови встановлення підстав для застосування ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, задоволення у цій справі вимоги лише про визнання недійсним правочину (спростування майнових дій) без вирішення питання про повернення (стягнення) коштів, перерахованих боржником відповідачу, не забезпечує досягнення мети передбаченого вказаною нормою інституту реального поповнення ліквідаційної маси, і не призводить до відновлення порушеного інтересу кредиторів у межах цього спору.

Разом з тим, у п. 78 постанови Верховного Суду від 29.01.2026 у справі № 911/666/24 (911/335/25) зазначено, що відмова в позові з підстав неефективності обраного способу захисту означає, що в межах цього провадження задоволення заявлених вимог не забезпечує досягнення мети судового захисту (зокрема правового результату, на досягнення якого спрямовано ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства), та не є висновком суду щодо правомірності / неправомірності спірного правочину (оспорюваних майнових дій) як матеріально-правової підстави спору. Відповідно, така відмова не позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на судовий захист у належний та ефективний спосіб, передбачений законом, шляхом звернення до суду з вимогами, сформульованими таким чином, щоб вони забезпечували реальне відновлення майнової сфери боржника та досягнення цілей процедури банкрутства.

Також, судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Київської області (суддя Гребенюк Т.Д.) перебувала справа № 911/666/24 (911/3153/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» в особі ліквідатора Данілова Артема Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» грошових коштів в сумі 304 000, 00 грн, у зв`язку з визнанням недійсним в судовому порядку вчиненого 12.01.2022 правочину (майнових дій) з видачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» у позику Товариству з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» грошових коштів в загальній сумі 304 000, 00грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області (суддя Гребенюк Т.Д.) від 03.03.2026 у справі № 911/666/24 (911/3153/25) прийнято відмову позивача від позову та закрито провадження у справі № 911/666/24 (911/3153/25).

У вказаній ухвалі Господарського суду Київської області (суддя Гребенюк Т.Д.) від 03.03.2026 у справі № 911/666/24 (911/3153/25) зазначено, що 21.02.2026 до суду від ліквідатора надійшла заява про відмову від позову та закриття провадження у справі. Ліквідатор вказує, що відмова від позову зумовлена виключно зміною способу судового захисту відповідно до правової позиції Верховного Суду та не є відмовою від матеріально-правової вимоги щодо повернення грошових коштів до ліквідаційної маси банкрута.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що у провадженні Господарського суду Київської області перебували справи № 911/666/24 (911/335/25), № 911/666/24 (911/3153/25), які стосувалися спірних правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі, однак мали дещо інший предмет та підстави позову. Разом з тим, судом береться до уваги позиція Верховного суду про те, що відмова в позові з підстав неефективності обраного способу захисту не позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на судовий захист у належний та ефективний спосіб, передбачений законом, шляхом звернення до суду з вимогами, сформульованими таким чином, щоб вони забезпечували реальне відновлення майнової сфери боржника та досягнення цілей процедури банкрутства, а також те, що відмова ліквідатора від позову у справі № 911/666/24 (911/3153/25) була зумовлена виключно зміною способу судового захисту відповідно до правової позиції Верховного Суду та не є відмовою від матеріально-правової вимоги щодо повернення грошових коштів до ліквідаційної маси банкрута.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для закриття провадження у даній справі та відмовляє у задоволенні заяви відповідача б/н від 17.03.2026 (вх. № 4471/26 від 17.03.2026) про закриття провадження у справі в частині.

У судовому засіданні 29.06.2026, відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового провадження, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

З матеріалів справи вбачається, що 11.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» (позикодавець боржник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» (позичальник відповідач) укладено договір поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати на строк позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, за заявками останнього, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (далі - кошти).

Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума даного договору становить суму еквівалентну 304 000, 00 грн. ПДВ за даною операцією не передбачено. Сума договору складається з сум всіх наданих позичальнику траншів.

Згідно з п. 2.2 договору за цим договором проценти позичальником не нараховуються та не сплачуються.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що позикодавець зобов`язаний впродовж трьох календарних днів з моменту отримання усного замовлення від позичальника надати грошові кошти у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника. Позика може бути надана як на всю суму договору одноразово так і періодичними траншами у сумах згідно усних заявок позичальника.

Відповідно до п. 3.2 договору кошти вважаються переданими позичальникові в момент їх зарахування на поточний рахунок позичальника.

Згідно з п. 3.3 договору строк надання грошових коштів - до 31.01.2022.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що строк повернення коштів - до 31.01.2027.

Відповідно до п. 5.1 договору сума коштів підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця.

Згідно з п. 5.2 договору днем повернення коштів вважається день зарахування грошової суми (її частини), що надавалась, на поточний рахунок позикодавця.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту укладення даного договору та діє до 31.01.2027, але до повного виконання зобов`язань.

На виконання умов договору поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» 12.01.2022 перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» 304 000, 00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжним дорученням № 9 від 12.01.2022 та банківськими виписками.

01.04.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» (сторона 2 боржник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» (сторона 1 відповідач) укладено угоду про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, згідно якої сторони підтвердили, що на дату укладення даної угоди вони мають один перед одним грошові зобов`язання (однорідні зустрічні вимоги) у розмірі 304 000, 00 грн, а саме:

- сторона 1 має зобов`язання у розмірі 304 000, 00 грн згідно договору поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022, строк виконання за яким сторони визначили таким, що настав;

- сторона 2 має зобов`язання у розмірі 984 000, 00 грн згідно договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021.

Враховуючи, що сторони мають одна перед одною однорідні зустрічні вимоги, то керуючись ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України вони прийшли до взаємної згоди здійснити припинення зобов`язань шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог (п. 2 угоди).

Пунктом 3 угоди передбачено, що з моменту підписання даної угоди зобов`язання сторін, що визначені нижче припиняються у визначеному розмірі та умовах:

- грошове зобов`язання сторони 1 за договором поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022 перед стороною 2 припиняється у розмірі 304 000, 00 грн;

- грошове зобов`язання сторони 2 за договором оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021 перед стороною 1 припиняється частково, у розмірі 304 000, 00 грн, а залишок заборгованості складає суму 680 000, 00 грн, яку сторона 2 зобов`язується повернути стороні 1 протягом 6 місяців з моменту укладення даної угоди.

Відповідно до п. 4 угоди дана угода є чинною з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Позивач - ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» арбітражний керуючий Данілов Артем Іванович зазначає, що договір поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022 та угода про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023 є правочинами, які призвели до зменшення ліквідних активів боржника та порушення інтересів його кредиторів.

Так, позивач стверджує, що договір поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022 та угода про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023 укладені із заінтересованою особою, спричинили зменшення ліквідних активів боржника, безпосередньо вплинули на формування недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів та відповідають ознакам правочину, який завдав шкоди інтересам кредиторів, що підлягає оцінці відповідно до ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а також підтверджує фраудаторний характер оспорюваних правочинів, їх невідповідність принципам добросовісності, розумності та справедливості. Також, позивач стверджує, що зустрічна вимога не існувала, строк виконання її не настав, угода про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023 спрямована на припинення обов`язку з повернення коштів без реального їх повернення, що суперечить вимогам закону та має бути визнано недійсним відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.

У зв`язку з вищезазначеним позивач звернувся з даним позовом до суду та просить: визнати недійсним договір поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.»; визнати недійсною угоду про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» грошові кошти у сумі 304 000, 00 грн.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.», заперечуючи проти задоволення даного позову у своєму відзиві на позовну заяву, зазначає таке: заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» за договором поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022 була погашена в повному обсязі згідно угоди про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023, а такий договір слугував правовою підставою для часткового закриття існуючої заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» за договором оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021; договір поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022 має реальну мету господарських операцій і законодавством не заборонено отримувати кошти у такий спосіб, а тому він не може бути визнаний недійним лише на тій підставі, що він укладений у спірний період або ж із заінтересованою особою; долучений до позовної заяви аналіз фінансово-господарського становища Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» не має жодного документального підтвердження; долучена до матеріалів справи фінансова звітність Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» є електронним доказом, який не містить підпису керівника та доказів відправлення її в податковий орган; надані позивачем запити до державних органів та відповіді на вказані запити, а також документи по інвентаризації майна не входять до предмету доказування даної справи та не є належними і достовірними доказами; Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» не є стороною справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021», а тому встановлені у вказаній справі обставини не можуть вважатися преюдиційними у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.», та визнання недійсною угоди про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.», суд зазначає таке.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.

Отже, кредитор як особа, в якої наявний інтерес у справі про банкрутство - збільшення ліквідаційної маси боржника та задоволення за рахунок неї його грошових вимог до боржника та арбітражний керуючий (в даному випадку - ліквідатор боржника), мають право на звернення до суду з заявою про визнання недійсним правочину боржника, який було вчинено до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з підстав, передбачених нормами Цивільного кодексу України чи інших законів.

Суд звертає увагу, що інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

На відміну від вимог Цивільного кодексу України , законодавство про банкрутство (ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

Розглядаючи спори у порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, слід брати до уваги, що дії боржника, зокрема (але не виключно), щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною, значно нижчою від ринкової, для цілей, не спрямованих на досягнення розумної ділової мети, або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилитися від розрахунків з контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

З огляду на сферу регулювання Кодексу України з процедур банкрутства загалом і за змістом зазначеної норми ст. 42 цього Кодексу, остання є спеціальною по відношенню до загальних, установлених Цивільним кодексом України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають в процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник уклав договір із заінтересованою особою;

- боржник уклав договір дарування.

Системний аналіз частин 1 та 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства дозволяє дійти висновку про те, що її структура визначає різні умови застосування підстав для визнання правочину недійсним.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства необхідною умовою для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, є встановлення обставин щодо порушення прав боржника або кредиторів внаслідок укладення такого правочину.

Тоді як ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлено додаткових умов для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, а визначено окремі, самостійні підстави для визнання недійсними відповідних правочинів.

Разом з тим, наслідки недійсності правочинів з підстав, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства єдині та визначені у ч. 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Строк, встановлений у ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), становить так званий «підозрілий період», у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» відкрито 15.04.2024.

При цьому, договір поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД укладено 11.01.2022, перерахування за вказаним договором грошових коштів здійснено 12.01.2022, угода про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог укладена 01.04.2023, тобто в підозрілий період протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

Договір поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022 та угода про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» укладені директором ОСОБА_1 , а від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» директором ОСОБА_2 .

Відповідно до відомостей щодо боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021», які наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з моменту створення підприємства-боржника єдиним його керівником, засновником та кінцевим бенефіціарним власником був ОСОБА_1 .

Згідно відомостей щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.», які наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається таке:

- засновником та кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» був та на даний час є ОСОБА_2 ;

- на момент укладення спірних правочинів керівником (директором) Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» був ОСОБА_2 ;

- з 17.09.2024 по 23.01.2025 керівником (директором) Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» був ОСОБА_1 .

Крім того, з відомостей, які наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» (78,14%), Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» (21,84%) та ОСОБА_1 (0,02%) є засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «НТП Плюс» (ідентифікаційний код - 38106351), кінцевими бенефіціарними власниками Товариства з обмеженою відповідальністю «НТП Плюс» є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00051518533 від 30.05.2025 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є рідним сином ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що заінтересовані особи стосовно боржника це юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.

Тобто, заінтересованими особами стосовно боржника є, зокрема, особи, які перебувають у родинних стосунках із власниками (учасниками, акціонерами), керівником боржника, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.

За таких обставин суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» є заінтересованою особою стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що договір поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022, перерахування за вказаним договором, та угода про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023 були вчинені в підозрілий період протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство із заінтересованою особою.

При цьому, суд звертає увагу, що саме по собі вчинення правочину із заінтересованою особою в підозрілий період має наслідком його недійсність відповідно до ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 910/862/22 (910/5477/23), від 24.04.2024 у справі № 925/1577/20 (925/288/23), від 23.04.2024 у справі № 925/1577/20 (925/129/23) та від 30.05.2024 у справі № 925/1577/20 (925/287/23).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що перерахування коштів у розмірі 304 000, 00 грн з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога згідно договору № 008-ПФД від 11.01.2022» здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» 12.01.2022.

Отже, 12.01.2022 відбулося вибуття активу з майнової сфери боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021».

Згідно даних фінансової звітності малого підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021», які подавалися останнім до органів статистики:

- станом на 31.12.2021 активи підприємства складали 4317,5 тис.грн, пасив - 4245,3 тис.грн;

- станом на 31.12.2022 активи підприємства складали 4109,80 грн, а пасив - 3850,6 тис.грн;

- станом на 31.12.2023 активи підприємства складали 4109,80 грн, а пасив - 3850,6 тис.грн.

Відповідно до висновків, які містяться у аналізі фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021», що проведений ліквідатором боржника, встановлено таке:

- за результатами 2021 року розмір кредиторських зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» становив 6693,30 тис.грн і перевищував вартість зазначених в балансі активів (4317,50 тис.грн) на 2375,80 тис.грн.

Отже, станом на 31.12.2021 сукупної вартості відображених в балансі активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» в розмірі 4317,5 тис.грн не вистачало на задоволення вимог кредиторів в загальному розмірі 6693.30 тис.грн;

- за результатами 2022 року розмір кредиторських зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» становив 10784,20 тис.грн і перевищував вартість активів (4109,8 тис.грн) на 6674,40 тис.грн.

Отже, станом на 31.12.2022 сукупної вартості відображених в балансі активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» в розмірі 4109,8 тис.грн не вистачало на задоволення вимог кредиторів в загальному розмірі 10784,20 тис.грн.;

- за результатами 2023 року розмір кредиторських зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» становив 15794,72 тис.грн і перевищував вартість зазначених в балансі активів (4109,8 тис.грн) на 11684,92 тис.грн.

Отже, станом на 31.12.2023 сукупної вартості відображених в балансі активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» в розмірі 4109,8 тис.грн не вистачало для задоволення вимог кредиторів в загальному розмірі 15794,72 тис.грн.

Крім того, у звіті по аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» встановлено, що у 2021 році Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» отримано прибуток в сумі 6 532 583, 08 грн і видано у позику коштів третім особам у розмірі 8 399 700, 00 грн; у 2022 році Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» отримано прибуток в сумі 210 222, 18 грн і видано у позику коштів третім особам у розмірі 2 043 500, 00 грн.

З огляду на вищевикладене вбачається, що укладення договору поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022, а також перерахування за вказаним договором грошових коштів було вчинено в умовах недостатності активів боржника для задоволення вимог кредиторів, на власну шкоду та на шкоду інтересам кредиторів, що свідчить про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Водночас, наведені вище обставини свідчить також про невідповідність такого правочину критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності.

Суд звертає увагу, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов`язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов`язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів.

Положеннями ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що виконавчий орган боржника, у межах своїх повноважень зобов`язаний своєчасно виявляти та вживати заходів щодо запобігання та реагування у разі настання неплатоспроможності боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зі змісту договору поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022 вбачається, що боржник прийняв на себе зобов`язання надати у позику грошові кошти в розмірі 304 000, 00 грн на строк до 31.01.2027 на безоплатній основі.

Водночас, сторонами не доведено економічної доцільності, наявності ділової мети укладення договору поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022 на вищезазначених умовах.

Отже, суд вважає, що укладення договору в підозрілий період із заінтересованою особою, що призвело до зменшення ліквідних активів, а також передбачало довгострокове повернення коштів (до 31.01.2027), не було забезпечене жодним способом та не передбачало жодної компенсації за користування коштами свідчить про невідповідність вказаного договору принципам добросовісності та розумності.

Разом з тим, суд зазначає, що видача подібних позик на користь заінтересованих відносно боржника осіб порушує закріплений у ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства принцип своєчасного попередження і недопущення неплатоспроможності підприємства, оскільки призводить до зменшення активів підприємства на шкоду його кредиторам.

При цьому, суд звертає увагу, що з метою припинення вищезазначених грошових зобов`язань між сторонами було укладено угоду про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023, якою вони прийшли до взаємної згоди, що з моменту підписання даної угоди зобов`язання сторін, що визначені нижче припиняються у визначеному розмірі та умовах:

- грошове зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» за договором поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» припиняється у розмірі 304 000, 00 грн;

- грошове зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» за договором оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» припиняється частково, у розмірі 304 000, 00 грн, а залишок заборгованості складає суму 680 000, 00 грн, яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» зобов`язується повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» протягом 6 місяців з моменту укладення даної угоди.

До матеріалів справи додано договір оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» (орендар), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене рухоме та нерухоме майно, розташоване за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Світанок, вул. Київська, 5/4, що належить на праві власності та перебуває на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.».

01.04.2021 між сторонами підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого та іншого окремого індивідуально визначного майна до договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Світанок, вул. Київська, 5/4, а саме: приміщення, критий тік, загальною площею 4360,6 кв.м.

Також, 01.04.2021 між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021, якою визначили, що річна орендна плата встановлюється у розмірі 492 000, 00 грн, яка підлягає сплаті рівними частинами кожного місяця по 41 000, 00 грн. Орендна плата не включає витрати орендодавця, пов`язані зі сплатою податку на нерухоме майно та плати за землю.

01.04.2023 між сторонами підписано додаткову угоду № 2 до договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021, відповідно до якої сторони прийшли до взаємної згоди здійснити розірвання договору з дати укладення даної додаткової угоди. З моменту підписання даної додаткової угоди зобов`язання сторін, що виникли по договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021 припиняються, за виключенням зобов`язання орендаря щодо погашення наявної заборгованості.

Суд звертає увагу, що п. 3.1 договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021 передбачено, що майно передається в оренду строком на 15 років.

Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений на строк більше п`яти років (ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 794 Цивільного кодексу України право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону, крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 793 цього Кодексу, якщо договір, укладений за результатами електронного аукціону, предметом якого є майно державної або комунальної власності.

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягають: право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості; речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки.

Відповідно до ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що договір оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021, який передбачав право користування нерухомим майном (оренду) 15 років підлягав нотаріальному посвідченню, а право оренди - державній реєстрації.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що договір оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021 укладено у простій письмовій формі.

Разом з тим, до матеріалів справи не надано доказів реєстрації права користування (оренди) будівлею, що виникає на підставі договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до наявної у матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 422536376 від 14.04.2025 відомості щодо реєстрації права користування (оренди) будівлею боржником на підставі договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що сторонами до матеріалів справи не надано жодного доказу на підтвердження виконання договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021, зокрема, але не виключно: доказів укладення договорів для забезпечення провадження господарської діяльності на орендованих об`єктах, в тому числі на електропостачання, водопостачання, водовідведення, вивіз побутових відходів, охорону орендованого майна відповідно до п. 2.7 договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021; доказів сплати орендної плати відповідно до п. 4.4 договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021 з урахуванням п. 5.1 вказаного договору; доказів виставлення рахунків-фактур відповідно до пунктів 4.6, 4.7, 7.2.8 договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021; доказів передання технічної документації відповідно до п. 5.5 договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021; доказів здійснення страхування майна відповідно до розділу 6 та п. 7.1.5 договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021; доказів здійснення відшкодування вартості використаної електроенергії та інших комунальних послуг відповідно до пунктів 7.2.9, 8.1.8 договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021; доказів сплати екологічного податку відповідно до п. 8.2.19 договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021.

Отже, враховуючи вищевикладене, зважаючи на положення ст. 220 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що сторонами не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами дійсності договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021 та фактичного існування орендних правовідносин між сторонами.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-яким іншими способами.

Аналіз положень ст. 203 Цивільного кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України свідчить про те, що вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей. При цьому, правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань.

Як вже зазначалося вище, п. 4.1 договору поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022 передбачено, що строк повернення коштів - до 31.01.2027, тобто станом на дату укладення угоди про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023 строк виконання вимог за договором поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022 не настав.

Водночас, як встановлено вище, сторонами не доведено дійсності договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021, фактичного існування орендних правовідносин, тобто виникнення на підставі цього договору цивільних прав та обов`язків і, в свою чергу, цивільно-правових наслідків.

За таких обставин, суд вважає, що угода про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023 не відповідає нормам цивільного законодавства та укладена всупереч вимогам ст. 601 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які подаються сторонами повинні бути належними, допустимими, достовірними та вірогідними.

Згідно з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Надавши оцінку наявним у справі доказам, суд дійшов висновку про відсутність доведених обставин дійсності договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021, відповідності угоди про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023 нормам цивільного законодавства та, в свою чергу, припинення зобов`язань відповідача за договором поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022 щодо повернення коштів у розмір 304 000, 00 грн, що свідчить про те, що укладенням договору поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022 та угоди про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023 завдано шкоди як боржнику так і його кредиторам.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що укладаючи договір поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022 та угоду про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023 боржник діяв недобросовісно та зловживав своїми правами стосовно кредиторів, що свідчить про наявність ознак фраудаторного характеру вказаних правовідносин.

Наведеним вище спростовуються також твердження відповідача про те, що оспорювані правочини мають реальну мету господарських операцій, а законодавством не заборонено отримувати кошти у такий спосіб, що виключає визнання недійсним договору лише на тій підставі, що він укладений у спірний період або ж із заінтересованими особами.

Щодо посилання відповідача на те, що долучена до матеріалів справи фінансова звітність Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» є електронним доказом, який не містить підпису керівника та доказів відправлення її в податковий орган, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства. У разі якщо бухгалтерський облік підприємства ведеться підприємством, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, фінансову звітність підписують керівник підприємства або уповноважена особа, а також керівник підприємства, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, або уповноважена ним особа. При цьому відповідальність підприємства, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, визначається законом та договором про надання бухгалтерських послуг.

Відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Порядок та строки подання фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності, звіту про управління та звіту про платежі на користь держави до органів державної влади визначаються Кабінетом Міністрів України, для банків - Національним банком України.

Згідно з п. 2 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 419 від 28.02.2000, фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством - іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.

Пунктом 5 Порядку подання фінансової звітності передбачено, що підприємства, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» належать до мікропідприємств, малих підприємств, непідприємницькі товариства крім тих, що зобов`язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності, подають річну фінансову звітність органам, зазначеним у п. 2 цього Порядку (крім органів Казначейства), не пізніше 28 лютого року, що настає за звітним роком.

Малі підприємства в Україні подають фінансову звітність за формами № 1-м та № 2-м через електронний кабінет, дотримуючись встановлених термінів і правил заповнення.

Суд звертає увагу, що наявна у матеріалах справи фінансова звітність малого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» була отримана ліквідатором боржника в органах статистики, отже це звітність, яка подавалася керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» до органів державної статистики та, відповідно, є належним і допустимим доказом у даній справі.

Твердження відповідача про те, що долучений до позовної заяви аналіз фінансово-господарського становища Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» не має жодного документального підтвердження спростовуються положеннями ч. 2 ст. 12, ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, а також тим, що вказаний аналіз було досліджено судом разом з іншими доказами під час прийняття 08.10.2024 постанови про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» банкрутом та покладено в основу вказаної постанови, яка є чинною та жодною із сторін не оскаржувалася.

Щодо посилання відповідача на те, що надані позивачем запити до державних органів та відповіді на вказані запити, а також документи по інвентаризації майна не входять до предмету доказування даної справи та не є належними і достовірними доказами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно з ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Водночас, суд звертає увагу, що розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

За таких обставин, суд вважає, що надані позивачем запити до державних органів та відповіді на вказані запити, а також документи по інвентаризації майна та інші документи, що були ним отримані під час виконання повноважень розрядника майна та ліквідатора боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» входять до предмету доказування даної справи та є належними і достовірними доказами.

При цьому, відповідачем, в свою чергу, не надано більш вірогідних доказів, які б спростовували вказані обставини та надані позивачем відомості.

З огляду на вищевикладене, надавши оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, судом встановлено, що:

- договір поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022, перерахування за вказаним договором та угода про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023 були вчинені в підозрілий період протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство із заінтересованою особою, що є підставою для застосовування ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства;

- укладення договору поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022, а також перерахування за вказаним договором грошових коштів було вчинено в умовах недостатності активів боржника для задоволення вимог кредиторів, що порушує права боржника та кредиторів і є підставою для застосовування ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства;

- угода про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023 не відповідає нормам цивільного законодавства та укладена всупереч вимогам ст. 601 Цивільного кодексу України;

- відсутність доведених обставин дійсності договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021, відповідності угоди про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023 нормам цивільного законодавства та, свою чергу, припинення зобов`язань відповідача за договором поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022 щодо повернення коштів у розмір 304 000, 00 грн, свідчить про те, що укладенням договору поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022 та угоди про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023 завдано шкоди як боржнику так і його кредиторам;

- укладення договору поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022, перерахування за вказаним договором, а також укладення угоди про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023 в підозрілий період із заінтересованою особою, що призвело до зменшення ліквідних активів, а також нібито припинення зобов`язань між сторонами свідчить про невідповідність вказаних правочинів принципам добросовісності та розумності, що є підставою для застосовування загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.», та визнання недійсною угоди про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.».

Щодо позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» грошових коштів у сумі 304 000, 00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які подаються сторонами повинні бути належними, допустимими, достовірними та вірогідними.

Згідно з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вже зазначалося вище, на виконання умов договору поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» 12.01.2022 перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» 304 000, 00 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що сторонами не доведено обставин дійсності договору оренди № АФ0001/05 від 23.03.2021, відповідності угоди про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023 нормам цивільного законодавства та, свою чергу, припинення зобов`язань відповідача за договором поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022 щодо повернення коштів у розмір 304 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 3 ст. 216 Цивільного кодексу України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Частиною 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

За таких обставин, керуючись вищезазначеними нормами права, враховуючи те, що договір поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022 та угода про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023 підлягають визнанню недійсними, а також зважаючи на те, що учасниками провадження не доведено обставин погашення (повернення, сплати) відповідачем отриманої фінансової допомоги у розмірі 304 000, 00 грн, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» грошових коштів у сумі 304 000, 00 грн.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» в особі ліквідатора Данілова Артема Івановича, визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.», визнання недійсною угоди про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» грошових коштів у сумі 304 000, 00 грн.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства та статтями 2, 73-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» в особі ліквідатора Данілова Артема Івановича задовольнити.

2. Визнати недійсним договір поворотної фінансової допомоги № 008-ПФД від 11.01.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.».

3. Визнати недійсною угоду про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.04.2023, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Плюс.» (08400, Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 38, квартира 16, ідентифікаційний код - 34842965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» (08472, Київська область, Бориспільський район, село Світанок, вулиця Київська, будинок 5/4, ідентифікаційний код - 44016596) грошові кошти у сумі 304 000 (триста чотири тисячі) грн 00 коп та 11 216 (одинадцять тисяч двісті шістнадцять) грн 00 коп судового збору.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано: 22.07.2026.

Суддя Т.В. Лутак