Рішення № 138398037, 22.07.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/835/26

Провадження № 2/148/993/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчук О.О.,

за участю секретаря Єфіменко А.П.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з повідомленням сторін в м. Тульчин цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 21.12.2021 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 12440936, відповідно до якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця, та за умовами якого відповідачу перераховано кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 4500, 00 грн.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/1, за яким відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 124409367 від 21.12.2021 року. Відповідно до Договору факторингу, сума боргу перед ТОВ «ФК «Позика» є обґрунтованою та документально підтвердженою, та становить 15300, 00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4500, 00 грн.; заборгованість за відсотками становить 10800, 00 грн.

За вказаних обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 15300, 00 грн та судові витрати по справі

Представник позивача ТОВ «ФК» «ПОЗИКА у судове засідання не з`явився, позовна заява містить вимогу про розгляд справи у відсутності представника товариства, а також не заперечує проти винесення заочного рішення в разі неявки відповідачки в судове засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 який повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, відповідно до ст. 128 ЦПК України у судові засідання не з`явився, причини неявки не повідомив. Заяви та клопотання про відкладення судового засідання на адресу суду від останнього не надходили.

Зі згоди представника позивача у відповідності до ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до ч.1 ст. 191 ЦПК України, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачем заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що не суперечить положенню частини 2 ст. 191 та частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Матеріалами справи доведено, що 21.12.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» (товариство) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір про надання фінансового кредиту № 12440936, відповідно до якого товариство надає кредит клієнту у розмірі 4500,00 грн з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно з п. 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору (п.3.1). За користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3 %; стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта. При цьому, клієнт може скористатись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2. п.3.2. цього договору: пільговий період 30 календарних днів з 21.12.2021 по 20.01.2022; пільгова процентна ставка (знижка) 2%; стандартний період 60 календарних днів з 21.01.2022 по 21.03.2022; стандартна процента ставка 3% (п. 3.2). Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 21.03.2022 шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства (п.4.2). Клієнт зобов`язаний сплачувати товариству проценти за користування кредитом, за процентною ставкою, зазначеній у пунктах 3.1, 3.2 цього Договору, але з урахуванням положень, передбачених пунктом 3.2 цього договору (п.5.1). Нарахування процентів за кредитом провадиться за період з дня списання суми кредиту з поточного рахунку товариства до дня повернення клієнтом суми кредиту на поточний рахунок товариства. Правилами може бути передбачено обмеження щодо строку нарахування процентів за кредитом у випадку прострочення клієнтом повернення кредиту (п.5.4). Відповідно до п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 21.03.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов`язань за цим договором. Додатком до даного договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора (а.с. 22).

07.02.2022 між ТОВ «ФК «Ірбіс» (товариство) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено додатковий договір № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 12440936 від 21.12.2021, відповідно до якого пропозиція набирає чинності з 07.02.2022 року та є чинною до 09.03.2022 (за часом Системи, зазначеним у Правилах, що затверджено Товариством та чинну редакцію якого розміщено на Веб-сайті). Враховуючи запит клієнта, щодо обрання наступного пільгового періоду, враховуючи те, що клієнт сплатив проценти за користування кредитом, сторони дійшли згоди внести зміни до договору про надання фінансового кредиту № 12440936 від 21.12.2021 року (п. 2.1). Відповідно до п. 4.4. договору та з урахуванням п. 2.1 цього додаткового договору, товариство і клієнт дійшли згоди, що строк: наступного пільгового періоду за договором складає: 30 календарних днів, який обчислюється з 07.02.2022 по 09.03.2022; стандартного періоду за договором складає: 60 календарних днів, який обчислюється з 10.03.2022 по 08.05.2022 (п. 2.2). Сторони разом з цим додатковим договором укладають оновлену редакцію Графіку погашення боргу, який є невід`ємною частиною даного додаткового договору. Додатковий договір з додатками підписано ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора (а.с. 23).

Згідно копії довідки про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025, клієнт ОСОБА_1 ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Ірбіс», та йому було надано унікальний ідентифікатор (код підпису) (а.с. 12).

Відповідно до копії листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24.10.2025, 21.12.2021 на картку № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 126471740, було зараховано кошти у сумі 4500,00 грн (а.с. 29 зворот).

Згідно копії розрахунку заборгованості за договором № 12440936 від 21.12.2021, заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.09.2025 складає 15300, 00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4500, 00 грн.; заборгованість за відсотками становить 10800, 00 грн (а.с. 32).

Відповідно до копії договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, ТОВ «ФК "Ірбіс"» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Позика» права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а ТОВ «ФК «Позика» зобов`язується їх прийняти та сплатити ТОВ «ФК "Ірбіс"» суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги (а.с.24-26).

Згідно копії акту приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 ТОВ «ФК «Ірбіс» передав, а ТОВ «ФК «Позика» прийняв реєстр прав вимоги за договором, кількість боржників 25 419 (а.с.9).

Відповідно до копії витягу з додатку №1 до договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025, ТОВ «ФК "Позика"» відступило ТОВ «ФК "Ірбіс"» право вимоги за кредитним договором № 12440936 від 21.12.2021, за яким заборгованість ОСОБА_1 складає 15300, 00 грн, з яких: 4500,00 грн заборгованість за кредитом, 10800, 00 грн заборгованість за процентами (а.с. 11).

Оцінивши докази в їх сукупності, суд керується наступними нормами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Отже, з огляду на встановлені судом обставини, позивач правомірно набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 12440936 від 21.12.2021.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526, 530, 623, 624, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч.ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», а також Закону України "Про електронні довірчі послуги", передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.п. 12 п. 1 ч. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 49171167 від 25.12.2021, підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису, що відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, позивач за договором факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, заборгованість за яким була розрахована попереднім кредитором, та на час набуття права вимоги становила 15300, 00 грн і в подальшому фактором не змінювалась.

Зважаючи на викладене вище, оскільки відповідач не виконує умови укладеного кредитного договору, в порядку та в строки, передбачені зазначеним договором, кошти за кредитом не повернув, що підтверджується наданими позивачем доказами, які відповідач не спростував, позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662, 40 грн (а.с. 1).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, крім іншого належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В позовній заяві позивач просить стягнути понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 5 500 грн в межах даної справи. На підтвердження таких витрат позивачем долучено копії: договору про надання правової допомоги № 39493634 від 02.01.2026; додаткової угоди №12440936 від 16.02.2026 до договору про надання правової допомоги №39493634 від 02.01.2026, акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026, а також копію детального опису робіт (наданих послуг), з яких убачається, що Білецьким Б.М. надано ТОВ «ФК "Позика"» правничу допомогу щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на суму 5 500, 00 грн, яка складається з наступних послуг: письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин, вартістю 500, 00 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Позика», вартістю 1 500, 00 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, вартістю 3 000, 00 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази), вартістю 500, 00 грн (а.с. 9,11 зі звороту, 13-15, 29).

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, суд вважає неспівмірною заявлену вартість послуг за надання консультації, що фактично включає аналіз обставин справи, складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором для подачі до суду та формування додатків, враховуючи категорію та складність даної справи, яка відноситься до малозначних справ та є типовою для фактора, не потребує вивчення значного обсягу доказів та правових позицій судів щодо такої категорії справ.

У зв`язку з вищенаведеним та враховуючи суму, яка підлягає стягненню з відповідача, тобто ціну позову, а також складність справи та її значення для сторін, зокрема те, що відповідачем було отримано в кредит суму коштів в розмірі 4500, 00 грн, а решта задоволених позовних вимог становить розмір процентів за користування грошовими коштами, та зважаючи на те, що позовна заява була подана представником позивача через систему «Електронний суд», що не потребувало значного часу, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи та відсутність відомостей про фінансовий стан обох сторін, а саме в розмірі 3 000 грн.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 611, 623, 624, 625, 638, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 13, 81, 141, 223, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП - НОМЕР_2 ) місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», місцезнаходження: м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, Київська області, поштовий індекс: 07406, код ЄДРПОУ: 39493634 IBAN: НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК» МФО: 380634 заборгованості за договором № 12440936 від 21.12.2021 про надання кредиту в розмірі 15300,00грн. (п`ятнадцять тисяч триста) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП - НОМЕР_2 ) місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», місцезнаходження: м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, Київська області, поштовий індекс: 07406, код ЄДРПОУ: 39493634 IBAN: НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК» МФО: 380634 2 662,40 (Дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп., у рахунок відшкодування понесених позивачем витрат зі сплати судового збору та 3000,00 грн. (три тисячі) витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області, протягом тридцяти днів, починаючи з дня проголошення, чи отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.О.Дамчук