Постанова № 138397813, 22.07.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/457/26

Номер провадження № 3/142/219/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 липня 2026 року с-ще Піщанка

Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Гринишина А.А., розглянувши матеріали, що надійшли від управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ставки Піщанського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , колишній поліцейський взводу № 1 роти № 1 (безпілотних систем) батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у Вінницькій області,

за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2026 року на адресу суду від управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України надійшов протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 36/2026 від 10 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 16 червня 2026 року, вказана справа передана судді Гринишиній А.А.

Відповідно до протоколу № 36/2026 від 10 червня 2026 року про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, ОСОБА_1 , являючись суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону та суб`єктом правопорушень, визначених статтею 172-6 КУпАП відповідно до Примітки вказаної статті, будучи звільненим зі служби в поліції 06.01.2026, у порушення вимог абзацу 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно, без поважних причин, лише 15.05.2026, подав до Реєстру НАЗК електронну декларацію особи, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «При звільненні» за звітний період, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення..

В судовому засіданні ОСОБА_1 визнав у повному обсязі свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Пояснив, що після звільнення зі служби в поліції помилково вважав, що обов`язок щодо подання декларації після звільнення ним виконано. Зазначив, що умислу на приховування відомостей чи ухилення від виконання вимог фінансового контролю не мав. Після того, як дізнався про необхідність подання декларації та порушення встановленого законом строку, самостійно подав декларацію 15 травня 2026 року.

Прокурор Євчен Д.В. у судовому засіданні просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Також подав суду висновок щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у якому зазначив, зокрема, що відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб`єкти декларування зобов`язані подавати декларації у визначені законом строки, а після набрання чинності Законом № 3384-ІХ від 12.10.2023 обов`язок подання всіх видів декларацій був відновлений. При цьому ОСОБА_1 , будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, та обізнаним із вимогами антикорупційного законодавства як поліцейський, після звільнення зі служби 06.01.2026 був зобов`язаний протягом тридцяти календарних днів подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за типом «при звільненні», однак без поважних причин подав її лише 15.05.2026, чим утворив об`єктивну сторону формального складу адміністративного правопорушення, яке вважається закінченим з моменту несвоєчасного подання декларації. Прокурор зазначив, що поважних причин, які б об`єктивно унеможливлювали своєчасне подання декларації, не встановлено, а обізнаність ОСОБА_1 із вимогами Закону України «Про запобігання корупції» свідчить про наявність у його діях вини у формі прямого умислу, що полягає в усвідомленні покладеного на нього обов`язку та протиправності його невиконання у встановлений строк. Також прокурор зазначив, що днем виявлення адміністративного правопорушення є 10.06.2026, день складання уповноваженою особою протоколу про адміністративне правопорушення № 36/2026, а тому передбачений ст. 38 КУпАП строк притягнення до адміністративної відповідальності не сплинув. Крім того, прокурор наголосив, що адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, не можуть визнаватися малозначними з огляду на принцип невідворотності відповідальності та підвищену суспільну небезпеку таких діянь, у зв`язку з чим просив визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з подальшим зверненням постанови до виконання в порядку, визначеному КУпАП.

Суд, вивчивши зміст протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, дослідивши долучені матеріали, заслухавши прокурора приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що наказом ГУНП у Вінницькій області № 165 о/с від 02.10.2025 ОСОБА_1 прийнято на службу до Національної поліції України та призначено на посаду поліцейського взводу № 1 роти № 1 (безпілотних систем) батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП у Вінницькій області з присвоєнням спеціального звання «рядовий поліції». Того ж дня відповідно до вимог ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 склав Присягу працівника Національної поліції України.

24.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУНП у Вінницькій області з рапортом про звільнення зі служби за власним бажанням, а наказом ГУНП у Вінницькій області № 217 о/с від 29.12.2025 його звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 06.01.2026.

Відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» поліцейські є суб`єктами декларування, а згідно з абзацом першим частини другої статті 45 цього Закону особи, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів з дня припинення такої діяльності подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Отже, ОСОБА_1 був зобов`язаний подати декларацію «При звільненні» не пізніше 05.02.2026.

Як убачається з відомостей Єдиного державного реєстру декларацій та інформації Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію типу «При звільненні» ОСОБА_1 подав лише 15.05.2026 о 15 год. 45 хв., тобто з порушенням встановленого законом строку.

З листа НАЗК від 21.05.2026 № 47-05/35457-26 та інформації про послідовність дій користувача вбачається, що після звільнення ОСОБА_1 вже 20.01.2026 здійснив авторизацію в Єдиному державному реєстрі декларацій за допомогою кваліфікованого електронного підпису, упродовж січня-травня 2026 року неодноразово входив до системи, створював, редагував та перевіряв декларації, а 15.05.2026 о 15 год. 45 хв. остаточно подав декларацію «При звільненні», підписавши її кваліфікованим електронним підписом.

Листом НАЗК від 05.05.2026 № 70-09/30355-26 підтверджено, що у період, коли ОСОБА_1 був зобов`язаний подати декларацію, технічних несправностей чи перебоїв у роботі Єдиного державного реєстру декларацій, які могли б унеможливити її подання, не зафіксовано.

Дослідженими судом матеріалами справи також підтверджено, що ОСОБА_1 під час проходження служби був ознайомлений з вимогами Закону України «Про запобігання корупції», порядком здійснення фінансового контролю та роботи з Єдиним державним реєстром декларацій, подавав декларацію кандидата на посаду, власноруч підписав зобов`язання щодо дотримання вимог антикорупційного законодавства при звільненні, а 06.01.2026 отримав під підпис документи про звільнення, у тому числі роз`яснення щодо обов`язку подати декларацію відповідно до частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції». Крім того, у день звільнення його додатково ознайомлено із зазначеним обов`язком працівником сектору запобігання корупції ГУНП у Вінницькій області.

Відповідно до листа ГУНП у Вінницькій області № 121487-2026 від 26.05.2026 ОСОБА_1 у період проходження служби не залучався до виконання бойових завдань з відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, а тому на нього не поширюються особливості декларування, передбачені частинами сьомою та чотирнадцятою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції».

Доказів поважності причин несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації у встановлений законом строк під час розгляду справи суду не надано.

Оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, відповідно до частини четвертої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

З матеріалів справи встановлено, що після звільнення зі служби в поліції 06.01.2026 у ОСОБА_1 , як суб`єкта декларування, відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» виник обов`язок подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за типом «При звільненні» протягом тридцяти календарних днів з дня припинення відповідної діяльності, тобто до 05.02.2026 включно. Проте у встановлений законом строк декларацію подано не було. Відповідну декларацію ОСОБА_1 подав лише 15.05.2026.

З огляду на те, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, полягає у несвоєчасному поданні декларації без поважних причин, днем вчинення адміністративного правопорушення є день, наступний після закінчення встановленого законом строку для її подання.

Таким чином, днем вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, слід вважати 06.02.2026.

Європейський суд з прав людини у справі «Oleksandr Volkov v. Ukraine», рішення від 9 січня 2013 року, зазначив: «Суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними».

Таким чином, на день розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді не закінчився дворічний строк, встановлений частиною четвертою статті 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення за несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у зв`язку з припиненням діяльності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зобов`язаний подати декларацію при звільненні не пізніше 05.02.2026, однак фактично подав її лише 15.05.2026 о 15 год. 45 хв., тобто з порушенням установленого законом строку та без поважних причин.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: наказами про прийняття на службу та звільнення, відомостями з Єдиного державного реєстру декларацій, інформацією про послідовність дій користувача в Реєстрі декларацій, листами Національного агентства з питань запобігання корупції та ГУНП у Вінницькій області, а також іншими матеріалами справи, які суд оцінив відповідно до вимог статті 252 КУпАП.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» при оцінці доказів застосовується критерій доведення «поза розумним сумнівом», при цьому така доведеність може випливати із сукупності достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою висновків або неспростованих презумпцій факту.

Оцінивши встановлені фактичні обставини адміністративного провадження у їх сукупності, досліджені докази та пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, а тому він підлягає адміністративній відповідальності за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у зв`язку з припиненням діяльності.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 суд визнає його щире каяття. Обставин, що обтяжують відповідальність, не встановлено.

Крім того, європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

На підставі викладеного, враховуючи характер та обставини вчиненого адміністративного правопорушення, пов`язаного з несвоєчасним поданням декларації «При звільненні» особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями) за період з 01.01.2026 по 06.01.2026, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь її вини та ставлення до вчиненого, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та вважає необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень застосувати до нього адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 190 (одну тисячу сто дев`яносто) гривень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 33 - 35, 172-6, 221, 245, 247, 252, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з несвоєчасним поданням без поважних причин декларації «При звільненні» особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями) за період з 01.01.2026 по 06.01.2026, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 190 (одна тисяча сто дев`яносто) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Реквізити для сплати адміністративних штрафів та інших санкцій: Отримувач коштів: ГУК у Він.обл./смт. Піщанка /21081100; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37979858; Банк отримувача: Казначейство України; Номер рахунку (IBAN): UA178999980314020542000002890; Код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору: Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106.

Роз`яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд Вінницької області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, його захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: