Рішення № 138397776, 06.07.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/858/26

№2/930/955/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельного О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Немирівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Немирівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Батьками ОСОБА_2 були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які перебували у зареєстрованому шлюбі.

Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_3 , який був власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на зазначене домоволодіння було посвідчено свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння № НОМЕР_1 від 14 травня 1989 року, виданим на підставі рішень виконавчого комітету Немирівської районної ради народних депутатів № 138 від 17 квітня 1986 року та виконавчого комітету Ковалівської сільської ради народних депутатів № 32 від 07 травня 1988 року, а також зареєстровано Тульчинським бюро технічної інвентаризації.

Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина ОСОБА_4 . За твердженням позивача, відповідно до матеріалів спадкової справи спадкоємцем після її смерті був син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, однак свої спадкові права належним чином не оформив.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить зазначений житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами.

Позивач вказує, що відповідно до заповіту, посвідченого 16 червня 2021 року та зареєстрованого у Спадковому реєстрі за № 547, він є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті батька. Після відкриття спадщини він у встановлений законом строк звернувся до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Люлько Л.М. із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої було заведено спадкову справу № 46/2025.

З метою оформлення своїх спадкових прав позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок літ. «А» загальною площею 68,4 кв. м, житловою площею 39,6 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: верандою літ. «а», вхідним майданчиком літ. «а1», сараями літ. «Б» та літ. «б», погребом літ. «П», огорожею №№ 12, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Люлько Л.М. від 13 березня 2026 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Відмову мотивовано тим, що зазначений житловий будинок належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_3 , а відповідно до записів погосподарської книги станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору були ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . На думку нотаріуса, визначення часток у майні колгоспного двору не належить до його повноважень, у зв`язку з чим видача свідоцтва про право на спадщину є неможливою.

Посилаючись на те, що він належним чином прийняв спадщину за заповітом, однак позбавлений можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку через відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, позивач просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 10.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а саме: витребувано у приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Люлько Л.М. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою суду від 03.06.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача Немирівської міської ради у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника відповідача, проти задоволення позовної заяви не заперечував.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За вказаних обставин, суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права свободи чи інтереси інших осіб.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння № НОМЕР_1 від 14 травня 1989 року, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Немирівської районної ради народних депутатів № 138 від 17 квітня 1986 року та рішення виконавчого комітету Ковалівської сільської ради народних депутатів № 32 від 07 травня 1988 року, а також реєстраційними документами бюро технічної інвентаризації.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина. Як вбачається з матеріалів спадкової справи, після смерті його дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем був їхній син ОСОБА_2 , який спадщину прийняв, однак своїх спадкових прав не оформив.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина.

З наданого суду заповіту та витягу зі Спадкового реєстру вбачається, що спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1 .

Матеріалами спадкової справи підтверджується, що позивач у встановлений законом строк звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку із чим була заведена спадкова справа № 46/2025, тобто спадщину він прийняв у порядку, визначеному законом.

Разом із тим постановою приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Люлько Л.М. від 13 березня 2026 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірне нерухоме майно. Підставою відмови зазначено те, що житловий будинок належав колгоспному двору, а визначення часток членів колгоспного двору не належить до повноважень нотаріуса.

Згідно з випискою з погосподарської книги за 19911995 роки, станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 , були ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося. Тобто, усі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її, а згідно з ч. 5 цієї статті незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За приписами ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна або особа, яка вважає себе власником, має право пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється, не визнається іншою особою або у разі втрати документа, який посвідчує право власності.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд враховує, що нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину не через відсутність права на спадкування, а у зв`язку з неможливістю визначення часток у майні колгоспного двору в позасудовому порядку.

Оскільки позивач є спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняв у встановленому законом порядку, іншим способом оформити свої спадкові права не може, а відповідач проти задоволення позову не заперечує, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 316,328,392,1216-1218,1225,1268 ЦК України, ст.ст. 12,13,76-82,89, 206, 211,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок літ. «А», загальною площею 68,4 кв. м, житловою площею 39,6 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: верандою літ. «а», вхідним майданчиком літ. «а1», сараєм літ. «Б», сараєм літ. «б», погребом літ. «П», огорожею «12», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко