Ухвала суду № 138397756, 22.07.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/1336/26

Провадження №:1-кп/138/184/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого, судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

представника цивільного позивача ОСОБА_10 ,

в ході розгляду у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів Подільського міськрайонного суду Вінницької області в режимі відеоконфренцзв`язку з використанням прокурором та представником цивільного позивача власних технічних засобів кримінального провадження № 42023022220000057 від 26.05.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2026 в Могилів-Подільський міськрайонний суд з Вінницької обласної прокуратури надійшло кримінальне провадження № 42023022220000057 від 26.05.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, з позовною заявою прокурора в інтересах держави в особі ПрАТ «Укргідроенерго».

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23.04.2026 призначено підготовче судове засідання, яке двічі відкладалось.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд по даному провадженню у відкритому судовому засіданні з викликом обвинувачених, захисників, представника цивільного позивача, вважаючи, що обвинувальний акт підсудний Могилів-Подільському міськрайонному суду Вінницької області.

Представник цивільного позивача підтримав думку прокурора.

Захисник ОСОБА_9 заперечив проти призначення судового розгляду, зазначивши, що обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, оскільки в ньому не конкретизовано місце вчинення інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, а в ході проведення досудового розсліду-вання в якості місця вчинення кримінальних правопорушень фігурували Чернівецька, Вінницька та Хмельницька області. Через це просив повернути обвинувальний акт прокурору.

Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підтримали думку захисника ОСОБА_9 .

В своїй репліці прокурор зазначив, що якщо суд дійде висновку, що в обвинувальному акті не зрозуміло вказано місце вчинення кримінального правопорушення, згідно положень кримінального процесуального закону кримінальне провадження повинно здійснюватись судом у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування, тобто в даному випадку це м. Вінниця, а суд не позбавлений можливості звернутись до Вінницького апеляційного суду для визначення підсудності кримінального провадження. Хоча при цьому сторона обвинувачення наполягала на підсудності кримінального провадження саме Могилів-Подільському міськрайонному суду Вінницької області.

Представник цивільного позивача з приводу підсудності кримінального провадження поклався на розсуд суду.

Судом було звернуто увагу сторін на те, що в обвинувальному акті зазначено, що за вчинення дій, які інкримінуються, зокрема обвинуваченій ОСОБА_6 , відносно останньої було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 164-14 КУпАП, та судом призначено покарання у виді штрафу, який ОСОБА_6 добровільно сплачено, разом з тим не зазначено, яким саме судом здійснювався розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Прокурор з приводу зазначеного пояснив, що йому не відомо, яким судом здійснювався розгляд вказаної справи про адміністративне правопорушення, однак такі відомості є в матеріалах справи і на його думку не впливають на підсудність кримінального провадження.

Обвинувачена ОСОБА_6 в свою чергу повідомила, що справу про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 164-14 КУпАП, розглядав Новодністровський міський суд Чернівецької області.

Суд, заслухавши думку прокурора, обвинувачених, захисників, представника цивільного позивача, вивчивши обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування та позовною заявою прокурора в інтересах держави в особі ПрАТ «Укргідроенерго», приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правилами статті 331 цього Кодексу. Кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, що вчинені на території України і віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, здійснює Вищий антикорупційний суд.

Отже, на думку суду, дану норму слід розуміти таким чином, що кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування, лише у випадку, коли місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, тобто коли органом досудового розслідування було вичерпано всі можливості встановлення місця вчинення кримінального правопорушення.

Під місцем вчинення кримінального правопорушення слід розуміти передбачену диспозицією кримінально-правової норми ознаку об`єктивної сторони складу злочину, яка характеризує певну територію, де суб`єкт, під час перебування на ній, вчинив передбачену кримінальним законом дію або бездіяльність.

Відповідно до ухвали Касаційного кримінального суду від 22.05.2020 у справі № 51-2437впс20, встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Вивченням обвинувального акту встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у розтраті чужого майна, яке перебувало в віданні особи, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, у великих розмірах, в умовах воєнного стану, організованою групою (ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України), а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розтраті чужого майна, яке перебувало в віданні особи, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, у великих розмірах, в умовах воєнного стану, організованою групою (ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України).

Хоча сторона обвинувачення наполягає, що місцем вчинення кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченим, є місце проведення робіт (урочище «Шевченкове», 1 Могилів-Подільського району Вінницької області), для виконання яких обвинувачені розробляли проектно-кошторисну документацію, підписували угоди та акти виконаних робіт за завищеними цінами, чим завдали державі в особі ПрАТ «Нижньодністровська ГЕС» матеріальної шкоди, зі змісту обвинувального акту випливає, що місцем скоєння інкримінованого службового злочину напевно є саме вказане місце знаходження юридичної особи (м. Новодністровськ Чернівецької області), в якій працюють обвинувачені, що ніби-то зорганізувались і підготувавши проєктно-кошторисну документацію з завідомо завищеними цінами на матеріали, організували публічні закупівлі, уклали договори підряду, а після проведення робіт по облаштуванню схилів, укосів лівого берега нижнього б`єфу території Нижньодністровської ГЕС, а також водозбірної канави, каналу з габіонів, відведення стічних вод з площадки ОРУ, відводу поверхневого стоку, кріплення каналів габіонними конструкціями, кріплення схилу, влаштування габіонних конструкцій для забезпечення стійкості схилу, підписали акти їх приймання. При цьому в обвинувальному акті не конкретизовано, де саме вчинялись кожна з цих дій, зокрема де підписувались акти приймання виконаних робіт, де приймалось рішення про перерахунок коштів за виконані роботи та де такий перерахунок відбувався, на схилах та укосах в урочищі «Шевченкове», 1, Могилів-Подільського району Вінницької області, як слідує з логіки сторони обвинувачення, чи на робочому місці обвинувачених (м. Новодністровськ Чернівецької області), чи в місці розташування ПрАТ «Укргідроенерго», державі в особі якого діями обвинувачених завдано шкоди, чи в місці розташування підприємств, яким такі кошти перераховувались.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України подія кримінального правопорушення визначається через час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, а відтак обвинувачення має містити вказівку на час, місце, спосіб та інші обставини вчиненого кримінального правопорушення, якщо вони встановлені.

У постанові Верховного Суду України від 24.11.2016 звернуто увагу на те, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

В теорії кримінального права місцем вчинення кримінального правопорушення є місце у просторі, де було розпочато, закінчено злочин, або де настав злочинний наслідок.

Склад злочину, передбачений ст. 191 КК України, визначений законодавцем як матеріальний і вважається закінченим за ознакою «розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем» (що в даному кримінальному провадженні і інкримінується обвинуваченим) з моменту відчуження, використання, витрачення майна, яке було ввірене винному чи перебувало в його віданні (продаж, дарування, споживання, передача іншим особам тощо).

Так, розтрата передбачає незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні. В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.

Розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчиняється шляхом активної поведінки, тільки з прямим умислом, коли винна особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.

У зазначеному кримінальному провадженні майнова шкода настала в момент перерахунку коштів з рахунку, імовірно, ПрАТ «Укргідроенерго», яке знаходиться за адресою: м. Вишгород Київської області, оскільки як зазначено в обвинувальному акті, і як слідує з цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі ПрАТ «Укргідроенерго», саме державі в особі даної установи діями обвинувачених завдано матеріальної шкоди, на рахунки ПП «ДОК МІК», яке згідно інформації з відкритих реєстрів на момент вчинення кримінальних правопорушень знаходилось по вул. Київська, 4 в м. Вінниця та ТОВ «ІБК «Граніт» (згідно інформації з відкритих реєстрів адреса: «Промисловий» мікрорайон, 47, м. Новодністровськ Дністровського району Чернівецької області). Саме в цей момент злочин слід вважати закінченим. Разом з тим, місце знаходження ПП «ДОК МІК» та ТОВ «ІБК «Граніт», на рахунки яких перераховано бюджетні кошти, у обвинувальному акті не зазначено.

З урахуванням викладених у обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, не вбачається конкретного місця (адміністративно-територіальної одиниці), де саме обвинувачені вчинили комплекс дій, які складають об`єктивну сторону інкримінованих їм кримінальних правопорушень, а отже суду практично неможливо точно визначити місце вчинення злочину.

При цьому, навіть якщо припустити, що конкретне місце вчинення обвинуваченими дій, які охоплюють об`єктивну сторону інкримінованого їм кримінального правопорушення, в ході досудового розслідування встановити не вдалось, повертаючись до положень ч. 1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування, тобто в даному випадку в м. Вінниці, оскільки, як слідує з обвинувального акту, останній складено 14.04.2026 слідчим четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, ОСОБА_11 у приміщенні службового кабінету ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, за адресою: вул. 600-річчя, 25, м. Вінниця.

Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що Західним офісом Держаудитслужби відносно обвинуваченої ОСОБА_6 було складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 164-14 КУпАП та судом призначено покарання у виді штрафу, який ОСОБА_6 добровільно сплачено. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення, як вбачається з обвинувального акту, було складено на обвинувачену, за вчинення дій, які їй інкримінуються цим обвинувальним актом. І хоч прокурор в судовому засіданні не зміг пояснити до якого суду за підсудністю було надіслано для розгляду даний протокол, як зазначила в судовому засіданні сама обвинувачена ОСОБА_6 , це був Новодністровський міський суд Чернівецької області, що знову ж таки дає об`єктивні підстави сумніватись в підсудності кримінального провадження Могилів-Подільському міськрайонному суду Вінницької області.

Також, суд зазначає, що обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні прокурор вже надсилав до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області 26.01.2026. Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04.02.2026 вказаний обвинувальний акт було повернуто прокурорудля приведення його у відповідність до вимог КПК України, зокрема для зазначення місця вчинення інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, з чим погодився Вінницький апеляційний суд. Однак, прокурором підготовлено та направлено до суду новий обвинувальний акт, в якому місце вчинення правопорушення викладено на власний розсуд без необхідної деталізації.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що кримінальне провадження надійшло на розгляд Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області без врахування місця вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, які інкримінуються обвинуваченим.

Зі змісту п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України вбачається, що у підготовчому судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

Крім того, суд бере до уваги положення п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України, згідно якого судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо було порушено правила підсудності.

Таким чином, переслідуючи мету недопущення порушення територіальної підсудності кримінального провадження, з урахуванням вимог ст. ст. 32, 34 КПК України, суд вважає за необхідне направити дане кримінальне провадження до Вінницького апеляційного суду для визначення підсудності вказаного кримінального провадження або для звернення до Верховного Суду з поданням для вирішення питання про направлення даного кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 34, 314, 315, 369-372, 375, 376, 412 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт з доданими матеріалами у кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, направити до Вінницького апеляційного суду для визначення підсудності вказаного кримінального провадження або для звернення до Верховного Суду з поданням для вирішення питання про направлення даного кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1