Рішення № 138397477, 22.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2026Справа № 910/6728/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/6728/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Дакота";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гранітінвест";

про стягнення коштів у розмірі 1 060 270,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Дакота" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гранітінвест" про стягнення 1 060 270,00 грн, з яких: сума основного боргу 723 524, 00 грн; 3% річних 13 826,00 грн; інфляційні втрати - 41 421,00 грн; пеня - 86 283,00 грн; 30% штрафу - 195 216,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки товару та надання послуг №1300 від 01.04.2024, внаслідок чого виникла спірна заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6728/26; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

23.06.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гранітінвест" надійшло клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гранітінвест" про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

16.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Дакота" до господарського суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гранітінвест" 1 005 270 гривень 00 копійок, а саме: сума основного боргу - 668 524 гривні 00 копійок; 3% річних - 13 826 гривень 00 копійок; інфляційні втрати - 41 421 гривня 00 копійок; пеня - 86 283 гривні 00 копійок; 30% штраф - 195 216 гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищезазначене, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог, викладену у відповіді на відзив та постановляє продовжувати розгляд справи з її урахуванням.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Дакота" (далі також позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гранітінвест" (далі також відповідач, Покупець) укладено договір поставки товару та надання послуг № 1300 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, Постачальник зобов`язується передати (поставити) Покупцеві, автомобільні Товари (надалі Товар) за номенклатурою, в строки та на умовах відповідно до специфікацій, приймає на себе виконання шиномонтажних послуг по обслуговуванню шин Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар та надані послуги.

За умовами п. 2.1., 2.2. договору, розрахунок за кожну поставлену партію Товару чи надані послуги здійснюється в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Строк оплати товару становить протягом 21 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної.

Як передбачено п. 6.2. договору, за затримку платежів у відповідності до розділу 2 цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення оплати від загальної суми заборгованості. За затримку поставки Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час затримки від суми замовлення.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що за затримку платежів у відповідності до розділу 2 цього Договору більше ніж на 60 календарних днів після закінчення строку оплати Покупець сплачує штраф у розмірі 30% від простроченої суми на підставі письмової вимоги Постачальника. Сплата штрафних санкцій не звільняє Покупця від подальшого виконання своїх зобов`язань за цим Договором перед Постачальником. Сторони погодили, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в три роки.

Згідно з п. 8.1.-8.5. договору, з метою оптимізації документообігу між Сторонами, підвищення рівня збереження та захисту переданих документів та інформації, що міститься в них, а також заміни паперових юридично значущих первинних документів, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення на електронні документи (далі ЕД). Сторони домовились здійснювати документообіг в електронному вигляді та обмін первинними документами (рахунки, акти звірки взаємних розрахунків, заявки, специфікації) у вигляді електронних документів із застосуванням до них електронного цифрового підпису (далі ЕЦП) засобами телекомунікаційного зв`язку за допомогою відповідних систем електронного документообігу. У разі використання Сторонами різних систем електронного документообігу або ЕЦП різних Центрів сертифікації ключів зазначені системи або ЕЦП повинні мати можливість взаємної роботи та верифікації ключів один з одним. Формування документів здійснюється з застосуванням положень чинного законодавства про електронні документи та електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП). Кожна Сторона зобов`язана слідкувати за надходженням ЕД та своєчасно здійснювати його приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП та повернення іншій Стороні. Сторона, яка здійснює надсилання ЕД, вважається Стороною-відправником, а Сторона яка здійснює отримання ЕД, вважається Стороною одержувачем. 15 У випадку, коли чинним законодавством або у договорі не встановлено строків підписання конкретних ЕД. Сторони погодили, що строк підписання таких документів з використанням Сторонами КЕП становить (п`ятнадцять) календарних днів з дати отримання ЕД. Мотивована відмова від підписання ЕД може надсилатися через Систему, через механізм відхилення ЕД з обов`язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини відхилення. Якщо протягом передбаченого Договором строку, Сторона-одержувач не підписала ЕД та надіслала Стороні відправнику мотивованої відмови від підписання ЕД вважаються підписаними і набирають чинності. Розірвання (скасування) ЕД, підписаного обома Сторонами з використанням КЕП ЕЦП здійснюється виключно шляхом складення та підписання Сторонами Акта про анулювання ЕД. При використанні електронного документообігу датою здійснення господарської операції при виконанні умов укладених правочинів (договорів) буде вважатися дата складання первинного документа (дата, зазначена на самому документі як його обов`язковий реквізит), незалежно від дати накладання КЕП/ЕЦП Сторонами.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2025 року, але в будь якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Договір уважається автоматично пролонгованим на наступний рік, якщо Сторони за 15 календарних днів до моменту припинення його дії не мають наміру розірвати цей Договір (п. 9.1. договору).

Позивач вказує, що загальна сума поставки по договору №1300 від 01.04.2024 становить 1 624 524 гривні 00 копійок, з яких покупець сплатив лише 910 000 гривень 00 копійок, в результаті чого сума основного боргу становить 723 524 гривень 00 копійок.

Також, як вказано позивачем у заяві про зменшення позовних вимог, покупцем, після відкриття провадження у цій справі, було додатково сплачено 55 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у період з 04 листопада 2024 року та станом на день звернення позивача до суду між сторонами були проведені наступні господарські операції, зокрема:

- 16.04.2024 поставлено товару за ВН (видаткова накладна) №1909 на суму 167 000,00 гривень;

- 14.04.2025 поставлено товару за ВН №1504 на суму 327 600,00 гривень;

- 14.04.2025 поставлено товару за ВН №1505 на суму 215 200,00 гривень;

- 17.04.2025 поставлено товару за ВН №1611 на суму 284 000,00 гривень;

- 28.07.2025 поставлено товару за ВН №3488 на суму 72 800,00 гривень;

- 26.08.2025 поставлено товару за ВН №4162 на суму 188 880,00 гривень;

- 07.10.2025 поставлено товару за ВН №5577 на суму 296 240,00 гривень;

- 23.03.2026 поставлено товару за ВН №1296 на суму 72 804,00 гривень.

Суд вказує, що вказані видаткові накладні складені в електронній формі, підписані сторонами ЕЦП та на них містяться їхні електронні печатки.

Згідно з п. 8.1.-8.5. договору, з метою оптимізації документообігу між Сторонами, підвищення рівня збереження та захисту переданих документів та інформації, що міститься в них, а також заміни паперових юридично значущих первинних документів, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення на електронні документи (далі ЕД). Сторони домовились здійснювати документообіг в електронному вигляді та обмін первинними документами (рахунки, акти звірки взаємних розрахунків, заявки, специфікації) у вигляді електронних документів із застосуванням до них електронного цифрового підпису (далі ЕЦП) засобами телекомунікаційного зв`язку за допомогою відповідних систем електронного документообігу. У разі використання Сторонами різних систем електронного документообігу або ЕЦП різних Центрів сертифікації ключів зазначені системи або ЕЦП повинні мати можливість взаємної роботи та верифікації ключів один з одним. Формування документів здійснюється з застосуванням положень чинного законодавства про електронні документи та електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП). Кожна Сторона зобов`язана слідкувати за надходженням ЕД та своєчасно здійснювати його приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП та повернення іншій Стороні. Сторона, яка здійснює надсилання ЕД, вважається Стороною-відправником, а Сторона яка здійснює отримання ЕД, вважається Стороною одержувачем. 15 У випадку, коли чинним законодавством або у договорі не встановлено строків підписання конкретних ЕД. Сторони погодили, що строк підписання таких документів з використанням Сторонами КЕП становить (п`ятнадцять) календарних днів з дати отримання ЕД. Мотивована відмова від підписання ЕД може надсилатися через Систему, через механізм відхилення ЕД з обов`язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини відхилення. Якщо протягом передбаченого Договором строку, Сторона-одержувач не підписала ЕД та надіслала Стороні відправнику мотивованої відмови від підписання ЕД вважаються підписаними і набирають чинності. Розірвання (скасування) ЕД, підписаного обома Сторонами з використанням КЕП ЕЦП здійснюється виключно шляхом складення та підписання Сторонами Акта про анулювання ЕД. При використанні електронного документообігу датою здійснення господарської операції при виконанні умов укладених правочинів (договорів) буде вважатися дата складання первинного документа (дата, зазначена на самому документі як його обов`язковий реквізит), незалежно від дати накладання КЕП/ЕЦП Сторонами.

З врахуванням вищевказаних умов договору, вищевказані видаткові накладні складені та підписані належним чином та приймаються судом в якості належних та допустимих доказів.

Таким чином, загальна вартість поставлених товарів відповідачу по договору становить 1 624 524,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п. 2.1., 2.2. договору, розрахунок за кожну поставлену партію Товару чи надані послуги здійснюється в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Строк оплати товару становить протягом 21 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної.

Судом встановлено, що покупець частково сплатив вартість поставленого товару у розмірі 910 000,00 грн.

В подальшому, після відкриття провадження у цій справі, покупцем було додатково сплачено 55 000,00 грн.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 668 524,00 грн.

Тобто, відповідачем у вказаний судом строк оплати вартості поставленого йому товару не було здійснено.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач прострочив виконання свого зобов`язання в частині оплати вартості поставленого товару у строк, визначений договором.

Враховуючи вищевикладене суд вказує, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і, в той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 668 524,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач за прострочення строків оплати за товар, нарахував та просить стягнути з відповідача 41 421,00 грн інфляційних втрат та 13 826,00 грн 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019, у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019, у справі №910/21564/16 від 10.07.2019.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню, а саме у розмірі 41 421,00 грн інфляційних втрат та 13 826,00 грн 3% річних, відповідно за визначений позивачем період.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 86 283,00 грн та штраф у розмірі 195 216,00 грн.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 6.2. договору, за затримку платежів у відповідності до розділу 2 цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення оплати від загальної суми заборгованості. За затримку поставки Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час затримки від суми замовлення.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що за затримку платежів у відповідності до розділу 2 цього Договору більше ніж на 60 календарних днів після закінчення строку оплати Покупець сплачує штраф у розмірі 30% від простроченої суми на підставі письмової вимоги Постачальника. Сплата штрафних санкцій не звільняє Покупця від подальшого виконання своїх зобов`язань за цим Договором перед Постачальником. Сторони погодили, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в три роки.

Тобто, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання з оплати поставленого товару у строк, який визначений у договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 86 283,00 грн та штрафу у розмірі 195 216,00 грн підлягають задоволенню.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

При цьому суд вказує, що 16.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Дакота" до господарського суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, яка була прийнята судом, а розгляд справи продовжувався з її врахуванням.

Таким чином, ціна позову у справі зменшилася з 1 060 270,00 грн до 1 005 270,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

А відтак, грошові кошти у розмірі 660,00 грн є надміру сплаченим судовим збором та підлягають поверненню з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Дакота".

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано, зокрема, договір про надання правової допомоги № 2002-1/2025 від 20.02.2025 (далі договір), довіреність № 1 від 25.05.2026, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.06.2026 на суму 8 000,00 грн, платіжна інструкція № 1863 від 01.06.2026 на суму 8 000,00 грн.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

За наведених обставин, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гранітінвест" (04107, м. Київ, вул. Якубенківська, буд. 1, оф. 4, ідентифікаційний код 43013793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Дакота" (03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 1-А, оф. 1021, ідентифікаційний код 41323370) 668 524 (шістсот шістдесят вісім тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн 00 коп. заборгованості, 13 826 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять шість) грн 00 коп. трьох процентів річних, 14 421 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять одна) грн 00 коп. інфляційних втрат, 86 283 (вісімдесят шість тисяч двісті вісімдесят три) грн 00 коп. пені, 195 216 (сто дев`яносто п`ять тисяч двісті шістнадцять) грн 00 коп. штрафу, 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 12 723 (дванадцять тисяч сімсот двадцять три) грн 24 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Дакота" (03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 1-А, оф. 1021, ідентифікаційний код 41323370) надміру сплачений судовий збір у розмірі 660 (шістсот шістдесят) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко