Рішення № 138397278, 22.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2026Справа № 910/3167/26Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Япи" від 10 липня 2026 року про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/3167/26 за позовом фізичної особи - підприємця Федорчука Юрія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Япи" про стягнення 100 405,72 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року фізична особа - підприємець Федорчук Юрій Олександрович (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Япи" (далі - Товариство) 100 405,72 грн основної заборгованості за надані послуги за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 23 жовтня 2025 року № 23.10\2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 березня 2026 року відкрито провадження у справі № 910/3167/26, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін.

7 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від цієї ж дати з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 квітня 2026 року клопотання Товариства від 7 квітня 2026 року задоволено, вирішено здійснювати розгляд справи № 910/3167/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 9 липня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

13 липня 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від 10 липня 2026 року, у якій відповідач просив ухвалити додаткове рішення у справі № 910/3167/26 та стягнути з позивача 28 000,00 грн витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 липня 2026 року вказану заяву Товариства прийнято до розгляду, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) та запропоновано позивачу подати письмові пояснення по суті поданої Товариством заяви у строк до 20 липня 2026 року.

16 липня 2026 року через систему "Електронний суд" від Підприємця надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в зв`язку з їх невідповідністю критеріям, наведених у частині 4 статі 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Позивач також зазначав, що наведені у звіті послуги з підготовки до судового засідання та участь у судових засіданнях, тривалістю 280 хвилин витраченого адвокатом часу, фактично є однією послугою й не можуть рахуватися як окремий вид надання правничої допомоги. У вказаному звіті також враховано час на підготовку адвокатом клопотань про призначення експертизи та визнання явки позивача в судове засідання обов`язковою. Проте, вказані клопотання залишені судом без розгляду за клопотаннями самого представника відповідача. У зв`язку з цим покладення на Підприємця зазначених судових витрат Товариства є необґрунтованим. На думку позивача, обґрунтованим розміром понесених у цій справі судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з Підприємця, є 5 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом, зокрема, не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2026 року між Товариством та Адвокатським об`єднанням "Ювіто" (далі - Об`єднання) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 30/03, за умовами якого останнє зобов`язалось надавати замовнику правову (правничу) допомогу, юридичні послуги, зокрема, але не виключно, щодо супроводження справи за № 910/3167/26, у судах, а Товариство - прийняти й оплатити вартість такої правової допомоги.

Цей договір підписаний повноважними представниками його сторін та скріплений їх печатками.

За пунктом 2.7. вказаного правочину Об`єднання вважається таким, що виконало свої зобов`язання за договором з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.

Сторони погодили наступну вартість правової допомоги (гонорару) Об`єднання за цим правочином: аналіз позовної заяви та додатків по справі № 910/3167/26, формування стратегії дій по справі та підготовка відзиву на позовну заяву - 7 500,00 грн; участь в одному судовому засіданні - 4 000,00 грн за 1 судове засідання, не залежно від результатів засідання; 1 000,00 грн за 1 годину - надання додаткових не вказаних вище послуг (телефонні перемовини, підготовка клопотань, додаткових пояснень по справі, заперечень і т.д.). Вартість послуг щодо супроводу справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій сторони погоджують окремо. Факт надання послуг фіксується сторонами в актах приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг/правової допомоги. Замовник має право вимагати від Об`єднання звіту про надану правову допомогу. Не пізніше 5-го робочого дня місяця, наступного за днем надання послуг, сторони зобов`язуються підписати акт приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг/правової допомоги, сформований Об`єднанням. Замовник зобов`язаний або підписати акт, або направити Об`єднанню протягом 5-ти днів з моменту отримання проекту акта свої мотивовані письмові заперечення з його приводу. Одностороння невмотивована відмова від підписання акта не допускається. Неотримання заперечень замовника протягом вказаного терміну вважатиметься прийняттям наданих послуг. Правова допомога Об`єднання оплачується замовником протягом 5-ти днів з моменту виставлення рахунку (пункти 5.1.-5.4. договору).

Відповідно до пункту 7.1. вказаного правочину останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами й діє до повного його виконання.

На підтвердження того, що адвокат Сергєєв П.О. є адвокатом Об`єднання та має повноваження на представництво інтересів Товариства в суді, до матеріалів справи були долучені копії: ордерів Об`єднання на надання правничої допомоги: від 2 квітня 2026 року серії АІ № 2168806, від 6 травня 2026 року серії АІ № 2195695; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 4 грудня 2025 року серії КС № 12196/10 та посвідчення адвоката від 4 грудня 2025 року № 12196/10.

На підтвердження обсягу та вартості понесених Товариством судових витрат на послуги Об`єднання відповідач разом із заявою про прийняття додаткового рішення від 10 липня 2026 року подав копії: звіту про надані послуги від 9 липня 2026 року, актів здачі-приймання робіт (надання послуг): від 15 квітня 2026 року № 150 на суму 12 500,00 грн, від 31 травня 2026 року № 164 на суму 6 000,00 грн, від 30 червня 2026 року № 198 на суму 4 000,00 грн, від 9 липня 2026 року № 199 на суму 5 500,00 грн (вказані акти підписані кваліфікованими електронними підписами повноважних представників Товариства та Об`єднання й скріплені електронними печатками останніх); рахунків на оплату вищевказаних актів: від 15 квітня 2026 року № 150, від 31 травня 2026 року № 200, від 30 червня 2026 року № 201, від 9 липня 2026 року № 202; платіжних інструкцій у національній валюті: від 6 травня 2026 року № 714 на суму 33 500,00 грн, від 5 червня 2026 року № 725 на суму 6 000,00 грн, від 6 липня 2026 року № 741 на суму 4 000,00 грн.

При цьому, судом враховано, що відповідно до частин 2, 4 статті 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За положеннями статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Судом встановлено, що копії: актів здачі-приймання робіт (надання послуг): від 15 квітня 2026 року № 150 на суму 12 500,00 грн, від 31 травня 2026 року № 164 на суму 6 000,00 грн, від 30 червня 2026 року № 198 на суму 4 000,00 грн; рахунків на оплату вищевказаних актів: від 15 квітня 2026 року № 150, від 31 травня 2026 року № 200, від 30 червня 2026 року № 201; платіжних інструкцій у національній валюті: від 6 травня 2026 року № 714 на суму 33 500,00 грн, від 5 червня 2026 року № 725 на суму 6 000,00 грн, від 6 липня 2026 року № 741 на суму 4 000,00 грн, - якими за умовами укладеного між Об`єднанням та Товариством договору й підтверджується обсяг і вартість наданих адвокатських послуг, у встановлений статтею 221 ГПК України строк подані не були й жодних поважних причин неможливості їх подання до закінчення судових дебатів відповідачем наведено не було.

У постановах Північного апеляційного господарського суду від 11 березня 2025 року в справі № 910/11208/24 та від 1 жовтня 2025 року в справі № 910/9486/24, якими були скасовані відповідні ухвали Господарського суду міста Києва (прийняті даним складом суду) про відмову в задоволенні заяв про ухвалення додаткових рішень з підстав пропуску встановленого ГПК України строку на подання доказів та незазначення заявником у порушення статті 221 ГПК України поважних причин несвоєчасного подання вказаних документів до закінчення судових дебатів, була викладена правова позиція про те, що: "положення ст. 80 ГПК України регулюють порядок подання учасниками судового процесу доказів, які обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, тобто доказів по суті спору, в той час як докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, не є доказами по суті спору, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до розгляду вказаних доказів у зв`язку з пропуском строку на їх подання є помилковими".

У той же час, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13 травня 2026 року в справі № 910/12578/25 була викладена правова позиція щодо застосування частини 1 статті 221 та статті 129 ГПК України, відповідно до якої подаючи разом із заявою про ухвалення додаткового рішення (після закінчення судових дебатів/після ухвалення рішення по суті спору) докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, заявник повинен навести та обґрунтувати поважність причин (неможливість подання) таких доказів до закінчення судових дебатів та прийняття рішення у справі. У разі, якщо сторона до закінчення судових дебатів у справі та на час ухвалення судового рішення могла надати додані до заяви про ухвалення додаткового рішення документи, й такі документи були виготовлені до ухвалення рішення, будь-які перешкоди для подання суду відповідних копій таких доказів до закінчення судових дебатів були відсутні, у зв`язку з чим правові підстави для розподілу судових витрат на правничу допомогу в такому разі відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що належні докази на підтвердження понесених відповідачем судових витрат, серед яких, зокрема: акти здачі-приймання робіт (надання послуг): від 15 квітня 2026 року № 150 на суму 12 500,00 грн, від 31 травня 2026 року № 164 на суму 6 000,00 грн, від 30 червня 2026 року № 198 на суму 4 000,00 грн; рахунки на оплату вищевказаних актів: від 15 квітня 2026 року № 150, від 31 травня 2026 року № 200, від 30 червня 2026 року № 201; платіжні інструкції у національній валюті: від 6 травня 2026 року № 714 на суму 33 500,00 грн, від 5 червня 2026 року № 725 на суму 6 000,00 грн, від 6 липня 2026 року № 741 на суму 4 000,00 грн, - подані Товариством з порушенням встановленого статтею 221 ГПК України строку на їх подачу, і відповідач не навів жодних поважних причин пропуску цього строку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу на суму 22 500,00 грн в зв`язку з її необґрунтованістю.

Відповідно до частин 4-6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотриманням вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із цим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2024 року в справі № 910/14524/22 та в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 24 січня 2022 року в справі № 911/2737/17.

З наявного в матеріалах справи акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 9 липня 2026 року № 199 (строк на подання якого відповідачем пропущено не було) вбачається, що Об`єднанням були надані послуги загальною вартістю 5 500,00 грн, з яких: надання правової (правничої) допомоги щодо участі в судовому засідання по справі 9 липня 2026 року (4 000,00 грн); надання правової (правничої) допомоги щодо написання та подання заяви про розподіл судових втрат по справі № 910/3167/26 (1 500,00 грн).

Однак, судові витрати Товариства з оплати послуг Об`єднання щодо написання та подання заяви про розподіл судових втрат по справі, вартістю 1 500,00 грн, - не підлягають розподілу між сторонами.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 лютого 2024 року в справі № 910/9714/22, згідно з якою заява про стягнення/розподіл судових витрат/про ухвалення додаткового рішення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати витрат на правову допомогу в разі відмови в позові покладаються на позивача.

Виходячи з встановлених судом обставин, наявності заперечень позивача щодо обґрунтованості заявлених до стягнення сум, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву відповідача та стягнути на його користь з Підприємства 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством під час розгляду справи № 910/3167/26 в місцевому господарському суді.

Інші доводи, на які посилалися сторони, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду про часткове задоволення цієї заяви та стягнення з Підприємця на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у вищезазначеному розмірі.

Керуючись статтями 80, 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з фізичної особи - підприємця Федорчука Юрія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Япи" (02183, місто Київ, вулиця Кибальчича (Остафія Дашкевича), будинок 2-А; ідентифікаційний код 32489532) 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту додаткового рішення: 22 липня 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко