Рішення № 138397257, 15.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2026Справа № 910/1487/26за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 3 477 402,79 грн,

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Солонюк К.Г.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 81 696 448,16 грн, з яких: 78 219 045,37 грн -заборгованість за надані послуги, 1 056 956,67 грн - 3 % річних та 2 420 446,12 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 01.07.2019 № 0281-09021 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг у липні, серпні та вересні 2025 року.

Ухвалою суду від 17.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 25.03.2026.

02.03.2026 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що єдиним джерелом фінансування його витрат на виконання покладених спеціальних обов`язків з оплати послуг позивача є надходження коштів з тарифу на послуги з передачі електричної енергії, затвердженого НКРЕКП. Відповідач наголошує, що через заборгованість інших учасників ринку перед НЕК «Укренерго» виник дефіцит коштів, а законодавство та Ліцензійні умови суворо забороняють йому нецільове використання коштів з інших статей тарифу. З огляду на це, відповідач посилається на відсутність своєї вини у затримці розрахунків, вважає заявлені вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат безпідставними.

18.03.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Обґрунтовуючи подану заяву, позивач вказує, що після відкриття провадження у справі відповідач здійснив повну оплату суми основного боргу за Договором, а саме: 20.02.2026 сплатив 8 571 638,18 грн за серпень 2025 року, 27.02.2026 сплатив 30 218 322,13 грн за вересень 2025 року, 03.03.2026 сплатив 21 783 242,21 грн за вересень 2025 року та 10.03.2026 сплатив 17 465 842,85 грн за вересень 2025 року.

У зв`язку з погашенням відповідачем суми основного боргу, керуючись положеннями п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 1 056 956,67 грн - 3 % річних та 2 420 446,12 грн - інфляційних втрат. Крім того, у поданій заяві позивач просить суд вирішити питання про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченого судового збору на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні 24.06.2026.

24.06.2026 протокольною ухвалою суду в судовому засіданні судом оголошено перерву до 15.07.2026.

24.06.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про закриття провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 78 219 045,37 грн.

13.07.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі за наявними документами в матеріалах справи, задоволення позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання 15.07.2026 не з`явився, подавав клопотання про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.07.2026 просив суд закрити провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 78 219 045,37 грн, заперечував проти стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

01.07.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (Замовник), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» (Постачальник послуг) було укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0281-09021 (далі - Договір).

У подальшому до Договору вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод, зокрема додатковою угодою № 8 та додатковою угодою № 9 Договір та його окремі умови було викладено у новій редакції.

Крім того, відповідно до умов п. 8.1. Договору в редакції додаткової угоди № 10, строк дії договору встановлений з 1 липня 2019 року та діє до 31 грудня 2025 року.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат Постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, надає Замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - Послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Замовник сплачує Постачальнику послуг вартість наданих Послуг відповідно до умов цього Договору.

Вартість та порядок оплати послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (надалі - ПРРЕЕ) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29.12.2023 № 2651 (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 8.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 10), цей договір набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2025 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0281-09021 від 01.07.2019 року Позивач надав послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за період липень - вересень 2025 року, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується Актами приймання - передачі наданих послуг: №7 за липень 2025 року від 31.07.2025 року на суму 84 847 812,88 грн, №8 за серпень 2025 року від 30.08.2025 року на суму 110 632 717,33 грн та №9 за вересень 2025 року від 31.09.2025 року на суму 92 623 209,59 грн.

Відповідач здійснював оплату за надані послуги частково та з порушенням встановлених строків, що підтверджується банківськими виписками та платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи, внаслідок чого станом на час подання позову у нього утворилася заборгованість в розмірі 78 219 045,37 грн (за послуги, надані у серпні та вересні 2025 року).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за надані послуги у повному обсязі та у встановлені строки. Разом з тим, після відкриття провадження у справі Відповідач повністю погасив суму основного боргу, у зв`язку з чим Позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог від 18.03.2026 року, яка прийнята судом до розгляду.

З урахуванням вказаної заяви, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» 3% річних у розмірі 1 056 956,67 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 420 446,12 грн, нараховані за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що оскільки основним джерелом фінансування витрат НЕК «Укренерго» на виконання покладених спеціальних обов`язків є надходження коштів від учасників ринку за послуги з передачі електричної енергії, оплата вартості послуги забезпечується виключно за наявності фінансової можливості для здійснення платежів. Згідно з ч. 5 ст. 33 Закону тариф на послуги з передачі електричної енергії, зокрема, включає як окрему складову витрати оператора системи передачі, що здійснюються ним у разі покладення на нього спеціальних обов`язків. Відповідач вказує, що тариф на послуги з передачі на 2025 рік затверджений постановою НКРЕКП від 19.12.2024 № 2200, а законодавство та Ліцензійні умови суворо забороняють йому нецільове використання коштів. З огляду на наявність дебіторської заборгованості інших учасників ринку перед НЕК «Укренерго», Відповідач посилається на відсутність своєї вини у затримці оплати послуг та вважає стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат невиправданим тягарем, що загрожує операційній безпеці енергосистеми.

Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі Відповідачем було здійснено повне погашення суми основного боргу в розмірі 78 219 045,37 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 20.02.2026 №ПУП013681, від 27.02.2026 №ПУП013810, від 03.03.2026 №ПУП014891 та від 10.03.2026 №ПУП015388.

У свою чергу Відповідач подав заяву про закриття провадження у справі в частині основного боргу.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи повну сплату ПрАТ «НЕК «Укренерго» основного боргу після відкриття провадження, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 78 219 045,37 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Станом на час вирішення справи позовні вимоги позивача з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог становлять 1 056 956,67 грн 3 % річних та 2 420 446,12 грн інфляційних втрат, нарахованих, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданих у липні, серпні та вересні 2025 року.

Доказів погашення відповідачем інфляційних нарахувань та 3 % річних за заявлений до стягнення період учасниками справи не подано та матеріали справи не містять.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".

Пунктом 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є оператором системи передачі (далі - ОСП).

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи передачі виконує покладені на нього спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

Згідно з ч. 8 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі відповідно до цього закону виконує функції, пов`язані з покладенням на нього спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов`язків.

За приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України на учасників ринку можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До таких обов`язків належить, зокрема, забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що покладається, зокрема, на постачальників універсальних послуг та оператора системи передачі.

Згідно з абз. 3 ч. 6 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди та затверджується Регулятором (НКРЕКП).

Отже, згідно положень ст. ст. 33, 62 та 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке є оператором системи передачі об`єднаної енергетичної системи України, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", яке виконує функції постачальника універсальних послуг, законом покладено спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вартість та порядок оплати послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок). Згідно з п. 15.2 Порядку №641 (в редакції зі змінами) протягом перших 12 днів календарного місяця, наступного за розрахунковим, ПУП направляє ОСП акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги. ОСП протягом п`яти календарних днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони. Протягом двох робочих днів після отримання від ОСП підписаного акта приймання-передачі ПУП надає Регулятору розрахунок вартості послуги та копію акта приймання-передачі для затвердження (п. 15.3 Порядку). Відповідно до п. 15.4 Порядку ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Позивач надав Відповідачу послуги за період липень - вересень 2025 року, що підтверджується Актами приймання-передачі наданих послуг: №7 від 31.07.2025 на суму 84 847 812,88 грн, №8 від 30.08.2025 на суму 110 632 717,33 грн та №9 від 31.09.2025 на суму 92 623 209,59 грн, які підписані сторонами без зауважень.

Затвердження вартості послуг за вказані періоди відбулося відповідними постановами НКРЕКП, а саме: Постановою НКРЕКП №1355 від 26.08.2025 затверджено вартість послуги у липні 2025 року в розмірі 84 847 812,88 грн; Постановою НКРЕКП №1571 від 30.09.2025 затверджено вартість послуги у серпні 2025 року в розмірі 110 632 717,33 грн; Постановою НКРЕКП №1751 від 28.10.2025 затверджено вартість послуги у вересні 2025 року в розмірі 92 623 209,59 грн.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Враховуючи вищенаведені умови Договору та положення п. 15.4 Порядку № 641, обов`язок Відповідача по повній оплаті наданих послуг протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідних постанов НКРЕКП настав, проте виконувався Відповідачем несвоєчасно та частково, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо відсутності його вини у затримці здійснення оплат з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Регулятор є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Рішення Регулятора можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідач вважає, що розмір вартості послуги перевищує встановлені Регулятором у структурі тарифу відповідача витрати на виконання вищевказаних спеціальних обов`язків (постанова НКРЕКП від 19.12.2024 № 2200 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО" на 2025 рік"). Проте, вказана постанова не містить положень щодо звільнення від відповідальності за неналежне виконання умов договорів чи звільнення від обов`язку виконувати зобов`язання у строки, встановлені Порядком № 641 та Договором. Відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Разом з тим, Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» було повністю погашено суму основного боргу за Договором в розмірі 78 219 045,37 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями від 20.02.2026, 27.02.2026, 03.03.2026 та 10.03.2026. У зв`язку з цим Позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, враховуючи повну сплату Відповідачем суми основного боргу після відкриття провадження у даній справі, Суд приходить до висновку щодо закриття провадження у справі №910/1487/26 в частині стягнення 78 219 045,37 грн основної заборгованості у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Щодо вимог Позивача про стягнення 3% річних у розмірі 1 056 956,67 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 420 446,12 грн суд зазначає наступне.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Враховуючи, що інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права, Суд при їх перевірці враховує правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, згідно з якою якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений Позивачем за несвоєчасну оплату послуг, встановив, що він є арифметично правильним, відповідає вимогам закону та підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 1 056 956,67 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, також не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат Позивача на суму 2 420 446,12 грн, встановив, що він є методологічно та арифметично правильним, відповідає періодам прострочення та нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОЗБУТ» підлягають стягненню 3% річних у розмірі 1 056 956,67 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 420 446,12 грн.

Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. У зв`язку із задоволенням позовних вимог, витрати по сплаті судового збору за вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат покладаються на Відповідача.

Щодо повернення судового збору в частині закритого провадження, суд зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, судом закрито провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в сумі 78 219 045,37 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку із відсутністю предмета спору після сплати боргу Відповідачем після подання позову.

18.03.2026 від Позивача надійшла заява вих. № 0101-530, в якій, крім іншого, він просить повернути з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, клопотання Позивача про повернення судового збору підлягає задоволенню, а з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» підлягає поверненню 890 111,17 грн надміру сплаченого судового збору. Судовий збір у розмірі 41 728,83 грн покладається на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/1487/26 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» основного боргу у розмірі 78 219 045 (сімдесят вісім мільйонів двісті дев`ятнадцять тисяч сорок п`ять) грн 37 коп. - закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» - задовольнити повністю.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (29019, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Степана Бандери, будинок 1/1, код ЄДРПОУ 42035266) 3 % річних у розмірі 1 056 956 (один мільйон п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн 67 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 420 446 (два мільйони чотириста двадцять тисяч чотириста сорок шість) грн 12 коп. та судовий збір у розмірі 41 728 (сорок одна тисяча сімсот двісті двадцять вісім) грн 83 коп.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (29019, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Степана Бандери, будинок 1/1, код ЄДРПОУ 42035266) з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 890 111 (вісімсот дев`яносто тисяч сто одинадцять) грн 17 коп., сплачений згідно з платіжною інструкцією від 12.02.2026 року № 5652, за реквізитами: поточний рахунок НОМЕР_1 в Хмельницькому ОУ АТ "Ощадбанк".

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна