Рішення № 138396954, 22.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026м. ДніпроСправа № 904/1668/25

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Рудь І.А., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Махінько Миколи Миколайовича, м. Дніпро

про ухвалення додаткового рішення у справі:

за первісним позовом Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Махінько Миколи Миколайовича, м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 160 000 грн 00 коп.

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Махінько Миколи Миколайовича, м. Дніпро

до Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 41 121 грн 00 коп.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.07.2026 від позивача за зустрічним позовом за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40 200 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 09.07.2026 прийнято до розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Махінько Миколи Миколайовича про ухвалення додаткового рішення, вирішено здійснювати розгляд заяви без виклику сторін.

Роз`яснено учасникам судового процесу, що відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Запропоновано відповідачу за зустрічним позовом в строк до 16.07.2026 надати відзив на подану позивачем за зустрічним позовом заяву про розподіл судових витрат.

Сторони повідомлені про прийняття заяви про ухвалення додаткового рішення до розгляду належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 09.07.2026 електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 09.07.2026 доставлена до Електронних кабінетів сторін - 09.07.2026.

Благодійна організація "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" не скористалась правом на подачу відзиву на подану позивачем за зустрічним позовом заяву про розподіл судових витрат.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті,

ВСТАНОВИВ:

Благодійна організація "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Махінько Миколи Миколайовича безпідставно перераховані грошові кошти у сумі 160 000 грн 00 коп.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

09.05.2025 до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця Махінько Миколи Миколайовича, в якій останній просить суд стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" на користь Фізичної особи-підприємця Махінько Миколи Миколайовича заборгованість у сумі 41 121 грн 00 коп.

Судові витрати покласти на відповідача за зустрічним позовом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю.

Зустрічний позов задоволено повністю, стягнуто з Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" на користь Фізичної особи-підприємця Махінько Миколи Миколайовича заборгованість у сумі 41 121 грн 00 коп. та 2 422 грн 40 коп. - судового збору.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до вказаних положень, позивачем за зустрічним позовом було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій він просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40 200 грн 00 коп.

З приводу заяви суд зазначає таке.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 01.05.2025 між адвокатським бюро "Верба і Партнери" (далі - адвокат) та Фізичною особою-підприємцем Махінько Миколою Миколайовичем (далі - клієнт) був укладений договір про надання правничої допомоги (далі - договір), за умовами пункту 1.1. договору Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується надати правничу допомогу у Господарському суді Дніпропетровської області по справі №904/1668/25 за позовом БО «БФ «Генофонд Майбутнього» до ФОП Махінько М.М. про стягнення коштів, в тому числі по підготовці всіх необхідних документів та представництва інтересів Клієнта у суді, а Клієнт зі своєї сторони зобов`язується прийняти надану правничу допомогу і оплатити її.

Відповідно до п. 3.1 договору за послуги за цим Договором з урахування представництва у компетентному господарському суді, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 40 200 грн 00 коп.

Всі розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України (гривня). У разі змін в обсязі наданих послуг (виконаних робіт), а також беручи до уваги інфляційні процеси, вартість послуг за цим Договором може бути змінена за згодою Адвоката та Клієнта, про що вони укладають додаткові угоди, які є невід`ємними частинами цього Договору. У разі односторонньої відмови Клієнта від послуг Адвоката, передоплата, зазначена в п. 3.1. Договору, Клієнту не повертається. Крім того, Клієнт окремо сплачує накладні витрати (судовий збір (державне мито), витрати на поштові відправлення, витрати на залучення експертів тощо), понесені Адвокатом у зв`язку із виконанням вказаного договору (п. 3.3 договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його обома Сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 6.1 договору).

У подальшому, 06.07.2026 між адвокатом Верба А.П. та Фізичною особою-підприємцем Махінько Миколою Миколайовичем був підписаний Акт виконання робіт (наданих послуг), в якому викладений детальний опис робіт (наданих послуг), а саме:

- Надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; Представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/1668/25ю

- Підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадженняю

- Підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області відзиву на позову заяву.

- Підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області зустрічної позовної заяви.

- Підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області заяви щодо дотримання відповідачем строків вчинення процесуальних дій.

- Підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області заперечення на клопотання (заяву) про призначення почеркознавчої експертизи.

- Підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області клопотань про витребування доказів.

- Підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області заяви щодо погодження строків проведення експертизи.

- Підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області клопотання про поновлення провадження у справі.

- Підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області заяви про виправлення описки в ухвалі.

- Підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області заяви про відвід; Підготовка та подання до господарського суду Дніпропетровської області заяви про врахування висновків Верховного Суду.

Вартість наданої правничої допомоги становить 40 200 грн 00 коп.

На підтвердження здійснення оплати за надані послуги до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію № К369-8769-ННН8-22Р2 від 06.07.2026 на суму 40 200 грн 00 коп.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Серед іншого, аналізуючи розмір заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пунктах 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Крім того, щодо порядку обчислення гонорару, суд зазначає таке.

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ).

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.

Частинами 1,2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та документи, на підставі яких позивач за зустрічним позовом просить стягнути вказані витрати, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 40 200 грн 00 коп., в той час, як:

- зміст позовних вимог та предмет позову в даній справі не охоплюють значної кількості обставин і фактів, а сама справа не відноситься до складних категорій справ. Предметом спору у даній справі була заборгованість за договором купівлі-продажу, правовідносини за яким не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;

- крім того, обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним; справа є нескладною та не потребувала такої великої кількості часу для досвідченого адвоката;

- справа не є обтяженою великою кількістю доказів, участю великої кількості учасників судового процесу, а розрахунок заявлених до стягнення сум не викликає особливих труднощів та додаткових зусиль для професійного адвоката.

З огляду на викладене, оцінюючи обсяг наданої позивачу правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в акті наданих послуг від 06.07.2026, суд приходить до висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача за зустрічним позовом повністю, та з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 20 100 грн 00 коп.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача за зустрічним позовом у сумі 20 100 грн 00 коп.; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 100 грн 00 коп. покладається на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 238, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Фізичної особи-підприємця Махінько Миколи Миколайовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/1668/25 задовольнити частково.

Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Генофонд Майбутнього" (49061, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 121-«Б», кв. 510, код ЄДРПОУ 43533337) на користь Фізичної особи-підприємця Махінько Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 20 100 грн 00 коп. - частину витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення підписаний - 22.07.2026.

Суддя І.А. Рудь