Рішення № 138396782, 06.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026м. ДніпроСправа № 904/1926/23 (904/1114/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ", м. Дніпро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж", Одеська область, Одеський район, с-ще Нові Білярі

третя особа-1 без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1 - Арбітражний керуючий Лозовський Володимир Миколайович ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

третя особа-2 без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам`янське-Естейт" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, проспект Конституції, буд. 17А; ЄДРПОУ 42333730);

третя особа-3 без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Дворічанське-Агро» (62713, Харківська область, Куп`янський район, с. Колодязне, вул. Центральна, буд.4А; ЄДРПОУ 41662441);

третя особа-4 без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Foundation investment s.r.o (Чеська республіка, Корунни,

про визнання недійсним Договору №14 про надання послуг з перевантаження зернових вантажів від 01.06.2022 та застосування наслідків недійсності правочину.

в межах справи №904/1926/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янське-Естейт", м. Кам`янське Дніпропетровської області

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж", м. Дніпро

про визнання банкрутом

Представники:

від позивача: Харицька А.М., адвокат (поза межами суду);

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Таволжанський М.В., адвокат (поза межами суду);

від третьої особи-1: Лозовський В.М., арбітражний керуючий;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3:не з`явився;

від третьої особи-4: не з`явився;

від учасника справи: Федорко В.А., уповноважена особа від учасників (засновників) ТОВ "БОРІВАЖ".

ПРОЦЕДУРА:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" (код ЄДРПОУ 32307678); відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" (код ЄДРПОУ 43664262), в якій просить суд:

- Залучити до участі у справі третю особу без самостійний вимог на предмет спору на стороні Відповідача-1 розпорядника майна ТОВ Боріваж арбітражного керуючого Палкіна А.Ю.,

на стороні Позивача ТОВ Кам`янське-Естейт, ТОВ Дворічанське-Агро, Foundation investment s.r.o.

- Визнати недійсним Договір №14 про надання послуг з перевантаження зернових вантажів від 01.06.2022 року, укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ БОРІВАЖ (код ЄДРПОУ 32307678, 49006, м. Дніпро, пр. Лесі Українки, 4) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТЕРМІНАЛ БОРІВАЖ (67550, Одеська обл., Одеський р-н, селище міського типу Нові Біляри(з), вул. Морська, будинок 1А, Код ЄДРПОУ 43664262);

- Застосувати наслідки недійсності Договору №14 про надання послуг з перевантаження зернових вантажів від 01.06.2022 року, шляхом стягнення із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТЕРМІНАЛ БОРІВАЖ 67550, Одеська обл., Одеський р-н, селище міського типу Нові Біляри(з), вул. Морська, будинок 1А, Код ЄДРПОУ 43664262) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ БОРІВАЖ (код ЄДРПОУ 32307678, 49006, м. Дніпро, пр. Лесі Українки, 4) грошову суму у розмірі 65 593 524,58 грн (шістдесят п`ять мільйонів п`ятсот дев`яносто три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні 58 копійок).

Позовна заява подана в межах справи №904/1926/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" (49006, місто Дніпро, проспект Пушкіна, будинок 4, код ЄДРПОУ 32307678).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.04.2026 о 13:00 год. Крім того вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу без самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 розпорядника майна ТОВ Боріваж арбітражного керуючого Палкіна А.Ю., на стороні позивача ТОВ Кам`янське-Естейт, ТОВ Дворічанське-Агро, Foundation investment s.r.o.

10.03.2026 через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" надійшли заперечення на відкриття провадження у справі.

20.03.2026 через систему "Електронний суд" від уповноваженої особи засновників ТОВ Боріваж Федорко В.А. заяви про допуск у справу та надання повного доступу в "Електронний кабінет".

20.03.2026 через систему "Електронний суд" від представника АТ КБ "ПриватБанк"- адвоката Харицької А.М. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2026 задоволено заяву представника Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"- адвоката Харицької А.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та судове засідання, яке призначене на 15.04.2026 о 13 год. 00 хв., вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"- адвоката Харицької А.М.

24.03.2026 через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" надійшов відзив на позовну заяви.

25.03.2026 через систему "Електронний суд" від Арбітражного керуючого Палкіна А.Ю. надійшов відзив на позовну заяву .

25.03.2026 через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" - адвоката Заїченко О.Є. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" - адвоката Заїченко О.Є. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та судове засідання, яке призначене на 15.04.2026 о 13 год. 00 хв., вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"- адвоката Харицької А.М. та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" - адвоката Заїченко О.Є.

06.04.2026 через систему "Електронний суд" від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла відповідь на відзив.

06.04.2026 через систему "Електронний суд" від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла відповідь на відзив.

07.04.2026 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У призначене судове засідання 15.04.2026 представники третіх осіб 2 та 4 не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2026 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 07.05.2026 о 12:00 год., яке вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"- адвоката Харицької А.М., представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" - адвокатів Заїченко О.Є. та Таволжанського М.В.

17.04.2026 через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" - адвоката Заїченко О.Є. надійшла заява про припинення представництва інтересів товариства та прохання виключити її із переліку учасників справи.

20.04.2026 через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" - адвоката Троян О.С. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У призначене судове засідання 07.05.2026 представники третіх осіб 2 та 4 не з`явилися. У судовому засіданні 07.05.2026 задоволено заяву представника відповідача-2 Троян О.С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та приєднано його до участі у судовому засіданні замість адвоката Заїченко О.Є.

У судовому засіданні 07.05.2026 арбітражним керуючим Лозовським В.М. заявлено усне клопотання про відкладення судового засідання для ознайомлення з матеріалами справи, у зв`язку з тим що ухвалою суду від 07.05.2026 по справі №904/1926/23 про банкруство ТОВ "Боріваж" його призначено арбітражним керуючим та розпорядником майна ТОВ "Боріваж". Представники позивача, відповідача-2, третьої особи-3 та уповноважена особа від учасників (засновників) ТОВ "БОРІВАЖ" не заперечували проти відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 28.05.2026 о 12:00 год., яке вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача - адвоката Харицької А.М., представників відповідача-2 адвокатів Таволжанського М.В. та Трояна О.С.

25.05.2026 через систему "Електронний суд" від уповноваженої особи засновників ТОВ Боріваж Федорко В.А. надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату.

28.05.2026 через систему "Електронний суд" від уповноваженої особи засновників ТОВ Боріваж Федорко В.А. надійшла заява про долучення доказів.

28.05.2026 через систему "Електронний суд" від Арбітражного керуючого Лозовського В.М. надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

28.05.2026 через систему "Електронний суд" від Арбітражного керуючого Лозовського В.М. надійшло клопотання про продовження строку для надання своїх пояснень по суті спору.

У призначене судове засідання 28.05.2026 представники відповідача-1, третіх осіб-1,2,4 не з`явилися. У судовому засіданні 28.05.2026 представники відповідача-2 та третьої особи-3 не заперечують проти відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на іншу дату, представник позивача заперечує.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2026 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 24.06.2026 о 10:30 год., яке вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача- адвоката Харицької А.М., представників відповідача-2 адвокатів Таволжанського М.В. та Трояна О.С.

08.06.2026 від відповідача-2 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів.

15.06.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення щодо клопотання відповідача-2 від 08.06.2026.

У призначене судове засідання 24.06.2026 представники третіх осіб-2,3,4 не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2026 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 06.07.2026 о 12:00 год.

У призначене судове засідання 06.07.2026 представники відповідача-1 та третіх осіб-2,3,4 не з`явилися.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов. Представник відповідача-2 просив у позові відмовити.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 06.07.2026 оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач вважає, що Договір №14 від 01.06.2022, укладений між ТОВ Боріваж та ТОВ Термінал Боріваж, підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 2 ст. 42 КУзПБ, оскільки, на думку АТ КБ ПриватБанк, цей правочин був укладений між заінтересованими особами, не супроводжувався належним зустрічним майновим наданням з боку ТОВ Термінал Боріваж та фактично не мав самостійної господарської мети.

За твердженням позивача, ТОВ Боріваж мало достатні власні трудові та майнові ресурси для самостійного виконання відповідних функцій, а тому перерахування на користь ТОВ Термінал Боріваж 65 593 524,58 грн є безпідставним та свідчить про подвійне фінансування одних і тих самих операцій.

Також позивач стверджує, що спірний договір є фраудаторним правочином, укладеним на шкоду кредиторам боржника, у зв`язку з чим просить суд не лише визнати його недійсним, а й застосувати наслідки недійсності шляхом стягнення з ТОВ Термінал Боріваж 65 593 524,58 грн.

Позиція відповідача-1 (розпорядника майна)

Розпорядник майна ТОВ «Боріваж» погоджується з позовними вимогами АТ КБ ПриватБанк у повному обсязі, оскільки вважає обґрунтованими обставини, на які посилається позивач.

Позиція відповідача-2

ТОВ «Термінал Боріваж» проти позову заперечує Спірний Договір №14 є реальним оплатним господарським договором, укладеним у межах фактичної діяльності зернового терміналу, а позивач не довів належними і допустимими доказами ані наявності передбачених ст. 42 КУзПБ підстав для його недійсності, ані підстав для застосування реституційних наслідків.

Відповідно до практики КГС ВС, при вирішенні спорів про недійсність правочинів у межах справи про банкрутство суд повинен виходити не з припущень кредитора, а з детальної перевірки реальності господарських операцій та наміру сторін створити саме ті правові наслідки, які притаманні відповідному виду правочину.

Саме такий підхід відображений у постановьі КГС ВС від 12.10.2021 у справі №905/2382/18: спори цієї категорії мають розглядатися із застосуванням засад змагальності сторін у поєднанні з детальною перевіркою реальності проведення господарських операцій та наміру створення властивих їм правових наслідків.

Однак Позивач будує свою позицію переважно на загальній тезі про сумнівність договору, наявність заборгованості боржника перед банком та власній оцінці економічної доцільності господарських рішень сторін. Такий підхід не відповідає стандарту доказування, сформованому КГС ВС.

Арбітражний керуючий підтримав позицію позивача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ

01.06.2022 року між ТОВ Боріваж (Замовник) та ТОВ Термінал Боріваж (Виконавець) було укладено Договір №14 про надання послуг з перевантаження зернових вантажів від 01.06.2022 року.

Відповідно до п.1.1. Договору, Виконавець приймає на себе зобов`язання за заявка Клієнта надати послуги з перевантаження зернових вантажів (зерна) до/з зерносховища силосного типу, які орендуються Клієнтом та знаходиться за адресою: Одеська обл., Одеський (Лиманський) р-н, Новобілярська селищна рада, комплекс будівель та споруд №5, а Клієнт зобов`язується оплатити послуги Виконавця відповідно до умов цього договору.

Виконавець надає послуги за цим договором своїми силами та засобами та/або з залученням технічних засобів клієнта.

Відповідно до п.2.1. Договору, Виконавець зобов`язаний:

Здійснити вивантаження зерна з залізничного транспорту, що прибуває на адресу клієнта та перевантаження його до зерносховища;

Здійснює перевантаження зерна з зерносховищ у залізничний або автомобільний транспорт, який забезпечує клієнт;

Під час перевантаження забезпечує проведення лабораторного аналізу та контролю зерна.

Після завершення перевантаження зерна в залізничний транспорт та автотранспорт пломбує вагони та автомобілі.

Лабораторний аналіз кожної перевантаженої партії зерна проводиться лабораторією Виконавця або Клієнта, яка видає посвідчення про якість зерна (п.2.3.1. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору, вартість послуг Виконавця з перевантаження зерна становить:

Вартість вивантаження зерна з залізничного транспорту до зерносховища -65,27 грн за кожну тонну зерна, в т.ч. ПДВ 20%.

Вартість вивантаження зерна з зерносховища та навантаження у залізничний або автомобільний транспорт - 190,30 грн за кожну тонну зерна, в т.ч. ПДВ 20%.

За домовленість сторін Клієнт може сплачувати авансові платежі за даним Договором.

07.09.2022 року укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої сторони досягли згоди викласти такі пункти Договору у наступній редакції:

1.1. Виконавець приймає на себе зобов`язання за заявками Клієнта надати послуги з перевантаження зернових вантажів (зерна) до/з зерносховища силосного типу, які орендуються Клієнтом та знаходиться за адресою: Одеська обл., Одеський (Лиманський) р-н, Новобілярська селищна рада, комплекс будівель та споруд №5, а Клієнт зобов`язується оплатити послуги Виконавця відповідно до умов цього договору.

Зернові вантажі стосовно яких надаються послуги, не є власністю Клієнта, а прийняті Клієнтом на зберігання від інших осіб.

За заявою Клієнта Виконавцем можуть бути надані інші послуги пов`язані з перевантаженням чи зберіганням вантажів.

2.1.1. Здійснює вивантаження зерна з залізничного або автомобільного транспорту, що прибуває на адресу клієнта та перевантаження його до зерносховищ.

2.1.2. Здійснює перевантаження зерна з зерносховищ на судна, у залізничний або автомобільний транспорт, який забезпечує клієнт.

3.1. Вартість послуг Виконавця з перевантаження зерна становить:

Вартість вивантаження зерна з залізничного транспорту до зерносховища -65,27 грн за кожну тону зерна, в т. ч. ПДВ 20%.

Вартість вивантаження зерна з зерносховища та навантаження у залізничний або автомобільний транспорт - 190,30 грн за кожну тону зерна, в т.ч. ПДВ 20%.

Вартість вивантаження зерна з автомобільного транспорту до зерносховища -140,06 грн за кожну тону зерна. В т. ч. ПДВ 20%.

Вартість вивантаження зерна з зерносховища та завантаження його на судно -366,00 грн за кожну тону зерна в т. ч. ПДВ 20%.

Вартість сушіння зерна - 192,00 грн за кожну тону у т. ч. ПДВ 20%. Вартість очищення зерна - 27,00 за кожну тону у т. ч. ПДВ 20%.

Інші умови Договору залишаються чинними і Сторони підтверджують по ним свої взаємні зобов`язання.

Згідно виписки по рахунку ТОВ Боріваж НОМЕР_2 , Боржником було здійснено оплати за цим договором на загальну суму 65 593 524,58грн, а саме:

- Платіжне №14 від 01.06.2022 №2949 від 12.07.2022 на суму 3 732 171,21 грн., призначення платежу: Послуги з перевантаження зерна по дог№14 від 01.06.2022 року, зг. рахунку №238 від 30.06.2022 року, у т.ч. ПДВ - 622 028,54 грн.

- Платіжне №14 від 01.06.2022 №2950 від 12.07.2022 року на суму 233 020,43 грн., призначення платежу: Послуги з вивантаження зерна з залізн. транспорту у Червні 2022р. по дог. № 14 від 01.06.2022 року, зг. рахунку №241 від 30.06.2022 року, у т. ч. ПДВ - 38 836,74 г

- Платіжне №14 від 01.06.2022 №3056 від 13.10.2022 року на суму 49 000 000,00 грн. призначення платежу: 5а послуги вивантаження зерна та завантаження його на судно у Вересні 22 р. зг.рах.№473 від ЗО.09.22р.(дог 14 від 01.06.22р.), у т.ч. ПДВ - 8166666,67грн.

- Платіжне №14 від 01.06.2022 №3057 від 13.10.2022 року на суму 9 695 760,38 грн призначення платежу: 5а послуги вивантаження зерна та завантаження його на судно у Вересні 22 р. зг.рах.№473 від 30.09.22р.(дог 14 від 01.06.22р.), у т.ч. ПДВ - 1615960,06грн.

- Платіжне №14 від 01.06.2022 №3094 від 31.10.2022 року на суму 2 932 572,56 грн призначення платежу: 5а послуги вивантаження зерна та завантаження його на судно у Жовтні 22 р. зг.рах.№564 від 30.09.22р. (дог14 від 01.06.22р.), без ПДВ.

На доказ надання послуг ТОВ «Термінал Боріваж» надало Акти наданих послуг № 238 від 30.06.2022, № 241 від 30.06.2022, № 307 від 31.08.2022, № 491 від 30.09.2022, № 492 від 30.09.2022, № 571 від 31.10.2022

АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що оскаржуваний договір було укладено з метою виведення грошових коштів боржника на дружню юридичну особу, у зв`язку із чим такий договір є фраудаторним і підлягає визнанню недійсним

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини першої статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України.

Згідно з частиною першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

З огляду на сферу регулювання Кодексу України з процедур банкрутства загалом і за змістом зазначеної норми статті 42 Кодексу, вона є спеціальною по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №910/1405/14.

При укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення. Така мета не може бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, ухилення від сплати податків, привласнення коштів без належних підстав тощо.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Тобто, цивільні-права здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатися договором або актами цивільного законодавства. Обов`язок при здійсненні цивільних прав утримуватися від дій, які порушували б права інших осіб, конкретизується актами цивільного законодавства, що встановлюють ці права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК України, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, "на зло" іншої особи (кредитора); правочин не с реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення).

У постанові від 07.10.2020 у справі №755/17944/18 Верховний Суд зазначив, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний правочин (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність чи відсутність оплати ціни контрагентом боржника. "

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій. які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом трьох років, що передували відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

07.09.2022 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі №310/16579/20 (провадження № 12-60гс21), в якій виклала досить чіткі правові позиції щодо фраудаторного правочину, зокрема наступні:

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересові держави і суспільства, його "моральним" засадам (частина перша статті 203 цього Кодексу). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Отже, порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з які/ми закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними па момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності таз метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав: Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку Поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Формулювання "зловживання правом" передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) "використовувала / використовували право на зло"; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.3, 76.5).

У Рішенні від 28 квітня 2021 року №2-р(II)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 ЦК України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення ЦК України є конституційними та такими, що не суперечать частині другій статті 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку Поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі №904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є "вживанням права на зло". За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 (пункт 155).

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Як вбачається із практики застосування норм права стосовно фраудаторного правочину, господарський суд зазначає, що фраудаторним є правочин, який хоча формально і відповідає приписам законодавства, але вчинений з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування чи незаконного відчуження боржником своїх активів шляхом так званого "використання права на зло", коли формально законні права реалізуються з протиправними цілями.

Факт виконання (повного чи часткового) фраудаторного правочину не впливає жодним чином на можливість визнання цього правочину недійсним, бо дуже часто фраудаторний правочин дійсно вчиняється із наміром його виконання, наприклад, у разі незаконного відчуження активів без оплати чи з оплатою нижче ринкових цін тощо. Тобто, для ідентифікації правочину як фраудаторного не важливо, чи його виконано, а важливо, чи виконано його без злого наміру на шкоду іншим особам. При цьому, фраудаторним правочином може бути і правочин, вчинений з порушенням частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, і фіктивний правочин, і правочин, який сторони не встигли виконати чи відклали виконання з якихось інших міркувань.

Фраудаторним може визнаватися правочин як на підставі спеціальних норм законодавства (у провадженнях про банкрутство чи виконавчих провадженнях тощо), так і з посиланням на загальні норми законодавства, зокрема статті 3,13, 203 ЦК України.

Оскільки способів незаконної діяльності особи всупереч принципів, добросовісності та з метою використати "право на зло" для шкоди інтересів інших осіб може бути необмежена кількість (бо власне йде мова про протиправну поведінку в господарсько-правовому аспекті, що межує із кримінальними чи адміністративними правопорушеннями), то встановити вичерпний перелік формально виражених критеріїв, за якими-можна було б ідентифікувати фраудаторний правочин - неможливо. Тому не виключено поєднання фраудаторного правочину із іншими самостійними підставами для визнання цього ж правочииу недійсним. Наприклад, фраудаторний правочин може поєднуватися із п. 2 статті 203 ЦК, коли він вчиняється особою, що не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи під впливом обману (ст. 230 ЦКУ) чи насильства (ст. 231 ЦКУ). В наявності в одному правочині ознак і фраудаторності, і недійсності, що передбачена іншими підставами, немає внутрішньої суперечності.

Відповідно до ст.42 КУзПБ, господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Щодо заінтересованості сторін договору

Відповідно до ст.1 КУзПБ, заінтересовані особи стосовно боржника -

юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими. Для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому значенні, як і заінтересовані особи стосовно боржника. Кредитор є заінтересованим стосовно боржника також у разі, якщо він протягом шести місяців до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або процедури превентивної реструктуризації прямо чи опосередковано набув право вимоги до боржника від кредитора, заінтересованого стосовно боржника.

Позивач вважає, що до складу органів управління ТОВ «Боріваж» та ТОВ «Термінал Боріваж» входили одні і ті саме особи.

Згідно даних з ЄДРПОУ кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Термінал Боріваж» є ОСОБА_1 , який згідно Архівної копії розрахункової відомості організації (ТОВ «Боріваж»)за період: Грудень 2021 року та Переліку звільнених працівників ТОВ «Боріваж» в період з 01.01.2022 по 09.12.2022 року ОСОБА_1 працював в ТОВ «Боріваж:» на посаді Начальника служби безпеки, і був звільнений з посади 14.07.2022 року наказ №799-К.

Згідно даних з ЄДРПОУ керівником ТОВ «Термінал Боріваж» є ОСОБА_2 , який в свою чергу згідно Архівної копії розрахункової відомості організації (ТОВ «Боріваж») за період: Грудень 2021 року та Переліку звільнених працівників ТОВ «Боріваж» в період з 01.01.2022 по 09.12.2022 року обіймав посаду інженера з технічного нагляду, і був звільнений 31.05.2022 наказ №634-К.

Відповідно до розділу 13 статуту ТОВ «Термінал «Боріваж» органами управління

Товариства є загальні збори учасників та виконавчий орган - директор ТОВ «Термінал «Боріваж».

Зазначені особи не є учасниками ТОВ «Боріваж» та не призначались на посаду директора Товариства.

Отже твердження позивача, що до складу органів управління ТОВ «Боріваж» та ТОВ «Термінал Боріваж» входили одні і ті саме особи не знайшло свого підтвердження.

В той же ОСОБА_3 головний бухгалтер ТОВ «Термінал Боріваж:», яка згідно Архівної копії розрахункової відомості організації (ТОВ «Боріваж») за період: Грудень 2021 року та Переліку звільнених працівників ТОВ «Боріваж» в період з 01.01.2022 по 09.12.2022 року до 07.11.2022 року обіймала посаду головного бухгалтера ТОВ «Боріваж:», а згідно Архівної копії розрахункової відомості організації (ТОВ «Боріваж»)за період: Грудень 2022 року: входила до складу адміністрації ТОВ «Боріваж».

Отже, ОСОБА_3 протягом листопада-грудня 2022 року одночасно обіймала посаду головного бухгалтера ТОВ «Термінал Боріваж:» і ТОВ «Боріваж».

Ознаками заінтересованих осіб стосовно боржника є головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство

Таким чином, в розумінні ст.1 КУзПБ ТОВ «Боріваж:» та ТОВ «Термінал Боріваж» є заінтересованими особами.

Згідно з ч. ч.2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора якщо боржник уклав договір із заінтересованою особою.

Виходячи зі змісту цієї норми права укладення господарського договору з заінтересованою особою може бути достатньою, але не є безумовною підставою для визнання договору недійсним.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, суд виходить із наявності належних і допустимих доказів реальності господарської операції.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»; в редакції, чинній у період здійснення спірної поставки товару).

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

Акти наданих послуг № 238 від 30.06.2022, № 241 від 30.06.2022, №

307 від 31.08.2022, № 491 від 30.09.2022, № 492 від 30.09.2022, № 571 від 31.10.2022 містять всі реквізити, визначени аконом України «Про бухгалтерський облік»,

Суд зазначає, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Отже матеріалами справи на підставі сукупності наданих первинних бухгалтерських документів та податкових накладних підтверджено факт надання ТОВ «Термінал «Боріваж» на підставі договору № 14 від 01.06.2022 та додаткової угоди № 1 до договору № 14 від 07.09.2022 надало послуги у вигляді розвантажувально/завантажувальних робіт та інших супутніх послуг опрацювавши тисячі тон сільськогосподарської продукції.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, й це передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор має право розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання надати справедливе та належне задоволення прав та інтересів кредитора.

Суд звертає увагу на той факт, що вартість наданих послуг і великий об`єм обробленої сільськогосподарської продукції є досить співмірними, що свідчить про реальність наданих послуг.

Решта доводів позивача не спростовують наявних у справі доказів реального виконання сторонами зобов`язань за договором № 14 від 01.06.2022.

Отже позивачем не доведено, оспорюваний договір укладено з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди кредиторам або для формування заборгованості перед так званим «дружнім кредитором». Тобто не доведено наявності у сторін договору нелегітимної мети його укладення.

За приписами частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору.

Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 22.07.2026.

Суддя В.Г. Бєлік