Ухвала суду № 138395842, 17.07.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 629/5551/24 провадження № 1-кс/632/182/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року місто Златопіль

Слідчий суддя Златопільського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , особи, яка подала скаргу ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача сектору дізнання Лозівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області від 05 червня 2026 року про відмову у визнанні потерпілим,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла скарга ОСОБА_3 у якій він просить скасувати постанову старшого дізнавача СД Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 від 05 червня 2026 року про відмову у задоволенні заяви про залучення його до провадження як потерпілого від 03 вересня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 16 серпня 2024 року за № 4202422210000061, за фактом вчинення головою ОСББ «4-38» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України та зобов`язати вказаного дізнавача або іншу уповноважену особу повторно розглянути його заяву від 03 вересня 2024 року з урахуванням всіх процесуальних рішень слідчих суддів, та обставин по кримінальному провадженню № 4202422210000061 від 16.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, та по об`єднаному кримінальному провадженню № 12023226110000250 від 19.08.2023 за ст. 356, ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 190 КК України, яке перебуває у провадженні старшого слідчого Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, та з урахуванням процесуальних рішень слідчих суддів від 13 травня, 07 серпня 2025 року, 21, 28 травня 2026 року, наданих ним доказів по кримінальним провадженням, постанови слідчого про призначення судово-психологічної експертизи від 10 червня 2025 року, а також листа про її проведення 15 вересня 2025 року у місті Полтава.

В обґрунтування скарги ОСОБА_3 посилається на те, що в провадженні старшого дізнавача СД Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 4202422210000061 від 16.08.2024 за його заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, а саме грубого порушення законодавства про працю головою ОСББ «4-38».

03 вересня 2024 року ним подано заяву про залучення до цього кримінального провадження як потерпілого.

05 червня 2026 року старший дізнавач ОСОБА_4 своєю постановою вкотре відмовив у задоволенні його заяви, тобто відмовив у визнанні його потерпілим, аргументувавши її тим, що потерпілим від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України може бути тільки працівник, тобто у даному кримінальному провадженні може брати участь потерпілий, який перебуває у трудових відносинах із суб`єктом вчинення правопорушення, а він, ОСОБА_3 , у трудових відносинах із головою ОСББ «4-38» не перебував. У зв`язку із цим йому не була та не могла бути заподіяна будь-яка шкода, в тому числі моральна чи майнова, внаслідок незаконного звільнення чи іншого грубого порушення законодавства про працю. Відсутні дані про заподіяння йому шкоди у трудових відносинах.

Із вказаною постановою він не згоден, оскільки при її винесенні старшим дізнавачем не враховані вимоги (вказівки), що містяться в ухвалах слідчих суддів від 19 листопада 2024 року, 06 січня, 13 травня, 07 серпня 2025 року, 21, 28 травня 2026 року, отже процесуальне рішення від 05 червня 2026 року вчергове винесено формально, є неконкретизованим, без посилання на аркуші справи по зазначеним вище кримінальним провадженням. Після скасування аналогічних постанов згідно із вказаними ухвалами слідчих суддів його не було допитано а ні у якості свідка, а ні у якості потерпілого, не надано оцінку його показанням та долученим ним доказам.

Вказана постанова не відповідає вимогам ст. 55 КПК України, оскільки при її прийнятті не враховано конкретних підстав з яких він просить залучити його у якості потерпілого, які були ним вказані у заяві від 03 вересня 2024 року, на що старший дізнавач уваги не звернув, а також вимогам ст. 110 КПК України так як оскаржуване рішення не містить відомостей про зміст обставин, що стали підставами для прийняття постанови. У ній не наведено мотивів на спростування доводів зазначених у заяві від 03 вересня 2024 року, не наведено обґрунтування необхідності прийняття рішення про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні. Обставини ж зазначені старшим дізнавачем носять формальний характер.

Разом із цим ОСОБА_3 наголосив, що він визнаний потерпілим у кримінальному провадженні № 12023226110000250 від 19.08.2023 за ст. 356, ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 190 КК України, яке пов`язане із кримінальним провадженням № 4202422210000061 від 16.08.2024.

Також особа, яка подала скаргу вважає, що підставою для визнання її потерпілим у даному кримінальному провадженні є те, що голова правління ОСББ «4-38» місто Лозова Харківської області, яка одночасно є і управляючою та ФО-П «ФЕСЕНКО», отримує заробітну плату за кошти співвласників ОСББ, де він також є співвласником та вносить внески на утримання ОСББ, тим паче, що він є головою ревізійної комісії. До того ж йому як потерпілому та співвласнику ОСББ «4-38» місто Лозова Харківської області незаконними та протиправними діями голови правління продовжується завдаватися значна моральна шкода, так як вона не належним чином виконує свої прямі обов`язки по керівництву зазначеним ОСББ. Разом із цим своїм рішенням вона 01 травня 2024 року, протиправно позбавила його посади голови ревізійної комісії, при цьому не проводила загальні збори та не викликала його на правління для з`ясування всіх питань, що настали за даними фактами. Внаслідок кримінального правопорушення йому як співвласнику ОСББ «4-38» місто Лозова Харківської області з боку голови правління, завдається не тільки майнова шкода, а й моральна шкода, яку він оцінює в 200000 гривень. Ці обставини також не враховані старшим дізнавачем при прийнятті рішення.

Окрім того, у постанові від 05 червня 2026 року відсутнє належне мотивування прийнятого рішення, тому вона підлягає скасуванню.

Під час судового розгляду особа, яка подала скаргу ОСОБА_3 , підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити з підстав, вказаних у скарзі.

Дізнавач, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду скарги, у судові засідання не прибув, надав заяву про розгляд скарги без його участі. Проти задоволення скарги заперечує. Винесену ним постанову підтримує.

За таких обставин, відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, не прибуття дізнавача в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Заслухавши доводи особи, яка подала скаргу, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, доходжу наступного.

Старшим дізнавачем СД Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4202422210000061 від 16.08.2024, із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 172 КК України, за заявою ОСОБА_3 про грубе порушення головою ОСББ «4-38» законодавства про працю.

При цьому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, відомості до ЄРДР внесені за заявою ОСОБА_3 від 16 квітня 2024 року у якій він повідомив правоохоронний орган про вчинення головою ОСББ «4-38» ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого саме ч. 1 ст. 172 КК України, зокрема грубого порушення законодавства про працю, яке полягає: у прийнятті, звільненні, укладанні трудових договорів з фізичними та юридичними особами в порушення Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»; не веденні належним чином обліку осіб, які приймаються на роботу в ОСББ «4-38», звільняються з посад, обираються на нові посади; самостійному виведенні себе з посади голови правління та призначенні себе управляючою без загальних зборів; не внесенні записів у трудову книжку, яка належить їй; не проведенні всіх нарахувань заробітної плати як самій собі, так і іншим фізичним і юридичним особам; не зазначені змін, згідно із ухвалою слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 15 серпня 2024 року, якою зобов`язано відповідальну посадову особу Лозівської окружної прокуратури Харківської області внести до ЄРДР відомості за заявою (повідомленням) ОСОБА_3 від 16 квітня 2024 року.

Водночас, як вбачається із вказаної вище заяви, ОСОБА_3 , звернувшись до правоохоронного органу, зазначив, що все це (викладене вище) призводить до порушення прав як його, та і інших громадян ОСББ «4-38».

Тобто, із змісту заяви ОСОБА_3 не вбачається, що кримінальне правопорушення було вчинено щодо нього.

Про те, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення йому була завдана шкода в заяві взагалі не зазначено.

Однак, вже 03 вересня 2024 року ОСОБА_3 , який мав статус заявника, подав на ім`я дізнавачів заяву про залучення до провадження як потерпілого, у якій просив, окрім іншого, залучити його у якості потерпілого по кримінальному провадженню № 4202422210000061 від 16.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, з тих підстав, що йому як потерпілому та співвласнику ОСББ «4-38» м. Лозова Харківської області, незаконними та протиправними діями голови правління продовжує завдаватися значна моральна шкода, через неналежне виконання головою правління своїх прямих обов`язків по керівництву згаданим ОСББ, своїми діями та бездіяльністю вона принижує його честь і гідність та своїм рішенням від 01 травня 2024 року протиправно позбавила його посади голови ревізійної комісії, при цьому не проводила загальні збори та не викликала його на правління для з`ясування всіх питань, які наступили за даними фактами.

Також ОСОБА_3 у своїй заяві зазначив про неналежне виконання головою ОСББ «4-38» ОСОБА_5 своїх обов`язків, а також про те, що остання своєю бездіяльністю спричинила значну майнову шкоду, однак не зазначив кому ця шкода була завдана.

Окрім того, ОСОБА_3 вказав, що внаслідок вказаного правопорушення, як можна зрозуміти із змісту заяви, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, йому як співвласнику ОСББ «4-38» з боку голови правління ОСОБА_5 , завдається не тільки майнова шкода, однак і моральна, яку він оцінив у 200000 гривень, що пов`язано із присіканням протиправних дій останньої та тим, що вона продовжує їх вчиняти та порушувати вимоги статуту ОСББ.

05 червня 2026 року старший дізнавач СД Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , на виконання ухвали слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 28 травня 2026 року, якою скасовано постанову старшого дізнавача СД Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 від 24 квітня 2024 року про відмову в задоволенні клопотання у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 4202422210000061 від 16.08.2024 та зобов`язано дізнавача сектору дізнання зазначеного відділу поліції або іншу уповноважену особу у кримінальному провадженні за № 4202422210000061 від 16.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України, повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 03.09.2024 про залучення його в якості потерпілого з повторною оцінкою наданих ОСОБА_3 доказів та документів, його заявами від 17.03.2026 з додатками, від 23.03.2026 з додатками, клопотанням від 20.11.2024, від 26.11.2024 та від 06.01.2025, ухвалам слідчих суддів від 13.04.2026 та від 22.04.2026 з врахуванням усіх обставин по об`єднаному кримінальному провадженню № 12023226110000250 від 19.08.2023, яке знаходиться у СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, вкотре, повторно розглянув заяву ОСОБА_3 від 03 вересня 2024 року про залучення його в якості потерпілого по кримінальному провадженню № 4202422210000061 від 16.08.2024.

За результатами розгляду вказаної заяви старшим дізнавачем винесено оскаржувану постанову від 06 червня 2026 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 від 03 вересня 2023 року, тобто про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 4202422210000061 від 16.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК України).

Разом із тим, необхідно визначити, у яких випадках особа може набувати статусу потерпілого відповідно до норм кримінального процесуального закону.

Так, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди(ч. 1 ст. 55 КПК України).

Отже, для вирішення питання про визнання особи потерпілим необхідним є з`ясування чи заподіяно такій особі шкоду кримінальним правопорушенням та якої саме, моральної, фізичної чи майнової.

Поняття майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням потерпілому охоплює: 1) заподіяну кримінальним правопорушенням особі пряму, безпосередню шкоду в її майновому та грошовому виразі; 2) не одержані внаслідок скоєння кримінального правопорушення доходи; 3) оцінені в грошовому вигляді витрати на відновлення здоров`я потерпілого, а в разі його смерті на поховання й виплати з підтримання матеріального добробуту і виховання непрацездатних членів сім`ї потерпілого та його неповнолітніх дітей; 4) кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення.

В чинному законодавстві України всі наслідки немайнового характеру позначаються терміном «моральна шкода». Зміст цього поняття розкритий в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де визначено, що моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Термін «моральна шкода» визначається через поняття страждання, які заподіяні фізичній особі внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації нею своїх звичок і бажань, погіршення відносин з людьми, інші негативні наслідки морального характеру. У свою чергу, «моральний характер» означає «пов`язаний з духовним життям людини».

Заподіяння фізичної шкоди тісно пов`язане з настанням в подальшому моральних страждань, отже, і моральної шкоди. У цьому випадку ці види шкоди у кримінальному провадженні важко розглядати окремо, оскільки вони доповнюють одне одного.

Фізична шкода визначається через сукупність змін, що об`єктивно сталися внаслідок вчинення кримінального правопорушення в стані людини як фізичної істоти.

До складових фізичної шкоди належать: тілесні ушкодження, розлад здоров`я, фізичні страждання.

При визначенні шкоди як підстави для визнання особи потерпілим необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням. Лише в такому випадку особа визнається потерпілою.

Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 2 ст. 55 КПК України).

Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3 ст. 55 КПК України).

З урахуванням цих положень, потерпілим може бути 1) особа, якій завдано шкоди (моральної, фізичної або майнової), яка 2) подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або 3) яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода, і тому вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Слід враховувати, що слідчий або прокурор має право відмовити особі у визнанні її потерпілим. Зокрема, така відмова (у формі постанови) є обґрунтованою за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди (ч. 5 ст. 55 КПК України).

Це єдиний випадок, коли можна відмовити особі у визнанні її потерпілим.

Отже, процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим, відповідно до ст. 55 КПК України, є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані.

Разом з тим, у разі встановлення факту неможливості визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення особа, яка приймає відповідне процесуальне рішення у будь-якому випадку має сформувати свої висновки у такий спосіб, що б вони кореспондували нормам ч. 5 ст. 55 КПК України, оскільки таке процесуальне рішення є кінцевим фактично для особи у кримінальному провадженні, відповідно має бути вмотивованим та зрозумілим, тобто відповідати критеріям законності, обґрунтованості і вмотивованості.

Із постанови старшого дізнавача вбачається, що під час прийняття оскаржуваного рішення останнім, як підставою для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_3 про залучення його до кримінального провадження у якості потерпілого, є те, що в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що на теперішній час між головою ОСББ «4-38» та ОСОБА_3 трудові договори не укладалися, а потерпілим від кримінального правопорушення, передбаченого ст. 172 КК України є працівник, тобто особа, на яку поширюється законодавство України про працю і яка є відповідною стороною трудових правовідносин, у тому числі державні службовці, які уклали трудові договори з громадянами, особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу.

Водночас, як вбачається із постанови від 05 червня 2026року, старшим дізнавачем під час проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 не може бути визнаний потерпілим у вказаному кримінальному провадженні ще й з наступних підстав: 1) суб`єкт даного кримінального правопорушення спеціальний, тобто ним повинна бути особа, на яку покладений обов`язок дотримання трудового законодавства, разом тим в ході досудового розслідування встановлено, що голова ОСББ «4-38» не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, так як вона не перебуває у трудових відносинах з ОСОБА_3 , і він не є працівником, на якого може поширюватися законодавство про працю, так як між ним та головою ОСББ «4-38» ОСОБА_5 не укладалися ніякі трудові договори; 2) суб`єктивна сторона даного кримінального правопорушення повинна виражатися у прямому умислі, тобто незаконне звільнення працівника, і при цьому незаконне звільнення передбачає як обов`язкову ознаку наявність особистих мотивів. Інше грубе порушення законодавства про працю може здійснюватися за будь-якими мотивами. Голова ОСББ «4-38» не могла незаконно звільнити ОСОБА_3 , так як між ними відсутні трудові відносини і останній по відношенню до голови ОСББ не є найманим працівником; 3) об`єктивна сторона цього кримінального правопорушення передбачає дію чи бездіяльність, що полягає у: а) незаконному звільнені працівника з роботи або б) іншому грубому порушенні законодавства про працю. ОСОБА_3 на роботу не наймали, він не є працівником, а отже у відношенні нього не могли бути вчинені дії, які складають об`єктивну сторону цього кримінального правопорушення, тобто ОСОБА_3 незаконно не звільняли, грубого порушення законодавства про працю щодо нього не вчинялося.

Разом із тим встановлено, що ОСОБА_3 не була та не могла бути заподіяна будь-яка моральна чи майнова шкода внаслідок незаконного звільнення чи іншого грубого порушення законодавства про працю, тобто вчинення кримінального правопорушення.

У досліджених під час судового розгляду матеріалах відсутні дані, які б свідчили про заподіяння ОСОБА_3 кримінальним правопорушенням про яке йдеться у його заяві й фізичної шкоди.

Таким чином, під час проведення досудового розслідування встановлено відсутність підстав вважати, що ОСОБА_5 завдала моральної чи майнової шкоди ОСОБА_3 . Також встановлено відсутність відомостей, які б вказували на спричинення будь-якої шкоди останньому, та не надано даних, що підтверджують завдання шкоди внаслідок можливого вчинення кримінального правопорушення.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до правил оцінки доказів (ч. 3 ст. 370 КПК України). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд повинен виносити вмотивовані рішення.

Вмотивованість вимагає від суду чітко вказати на підстави тієї чи іншої аргументації. При вирішенні питання про встановлення процесуального статусу осіб, таким чином, необхідно чітко вказати, на підставі яких доказів в осіб виникає такий процесуальний статус.

Окрім цього, слід звернути увагу на те, що процесуальний статус потерпілого виникає саме з моменту, коли встановлено, що цій особі було завдано шкоди. У цьому випадку скаржник не надає будь-якого підтвердження завдання йому будь-якої шкоди кримінальним правопорушенням. Більше того, у заяві від 03 вересня 2024 року ОСОБА_3 не зазначає в чому проявилась спричинена йому розслідуваним кримінальним правопорушенням шкода.

Доводи ж ОСОБА_3 зводяться до того, що він не згоден із діяльністю ОСОБА_5 як голови ОСББ, а також із тим, що остання вчиняє дії з діяльності ОСББ без рішення загальних зборів, та суб`єктивної оцінки її дій, які він вважає неправомірними.

Разом з цим із відповідної заяви ОСОБА_3 вбачається, що моральна шкода заподіяна йому як співвласнику ОСББ, на його думку, протиправними діями ОСОБА_5 як голови, внаслідок неналежного виконання нею своїх обов`язків на цій посаді.

Встановлені під час судового розгляду факти не спростовуються доводами, які наведені ОСОБА_3 у скарзі.

Слідчий суддя критично ставиться до доводів особи, яка подала скаргу з приводу того, що постанова є незаконною та необґрунтованою.

У постанові старшого дізнавача є мотивувальна частина з посиланням на зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України й матеріали кримінального провадження, які містять мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування.

До того ж слід зазначити, що сам факт внесення відомостей в ЄРДР та визнання особи потерпілою в іншому кримінальному провадженні не свідчить про вчинення кримінального правопорушення, а є підставою для проведення певних слідчих (розшукових) дій з метою перевірки обставин викладених заявником та виконання завдання кримінального провадження.

З огляду на викладене вище, доходжу висновку, що постанова старшого дізнавача є обґрунтованою, постановленою після виконання всіх передбачених КПК України дій, з урахуванням вимог зазначених в ухвалах слідчих суддів.

Доводи, викладені в скарзі не містять підстав для скасування постанови, і слідчим суддею при її розгляді, не встановлено належних та допустимих доказів для переконливого висновку, що постанова від 05 червня 2026 року про відмову ОСОБА_3 у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 4202422210000061 від 16.08.2024 є незаконною та необґрунтованою.

Таким чином, в задоволенні скарги на постанову старшого дізнавача СД Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 від 05 червня 2026 року про відмову у визнані ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному проваджені № 4202422210000061 від 16.08.2024, слід відмовити, оскільки особою, яка подала скаргу не доведено будь-якими доказами як факту спричинення шкоди, так і розміру шкоди, що була завдана, або могла бути завдана кримінальним правопорушенням, не встановлені такі дані на даний час й в ході проведення досудового розслідування.

Керуючись ст. 55, 110, 303, 306, 307 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача сектору дізнання Лозівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області від 05 червня 2026 року про відмову у визнанні потерпілим відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя:ОСОБА_1