Рішення № 138395763, 21.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/9908/26

Провадження № 2/643/6642/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» в особі представника Кукси К.О., яка діє на підставі довіреності, звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №146960283 від 28.04.2025 у сумі 38 306,66 грн, яка складається з: 12 600,00 грн заборгованість за тілом; 24 950,66 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Також просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивачем зазначено, що 28.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №146960283 на суму 6 639,00 грн. Посилався, що кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MJAH-5994. Зазначив, що у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, в тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строку та умов користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Посилався, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 6 639,00 шляхом перерахування через банк-провайдер. Проте, у подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 12 600,00 грн. Посилався, що 01.07.2025 між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №МВ-ТП/42. Зазначив, що первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №б/н від 01.07.2025, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Зазначив, що 04.12.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №04/1225-01, на виконання якого сторони підписали Реєстр прав вимоги №1 від 04.12.2025, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 44 606,66 грн, з яких: 12 600,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 24 950,66 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 756,00 грн заборгованість за комісією; 6 300,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Зазначив, що розрахунки заборгованості відповідача були підготовлені первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс». Зауважив, що станом на дату подання позовної заяви на рахунки ТОВ «Юніт Капітал» не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за Кредитним договорам. Звертав увагу, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 38 306,66 грн.

Аргументи учасників справи

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Рух справи

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 18 травня 2026 року відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, частково задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, витребував від АТ «Універсал Банк» інформацію: чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка 4441-11XX-XXХХ-9837; про факт зарахування коштів на картковий рахунок маска Картки 4441-11XX-XXХХ-9837, у період з 28.04.2025 по 05.05.2025 у сумі 3 471,00 грн, 6 639,00 грн та 2 490,00 грн. В іншій частині клопотання відмовив.

01 червня 2026 року на адресу Салтівського районного суду міста Харкова від АТ «Універсал Банк» надійшла витребувана судом інформація.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи належним чином та своєчасно, у прохальній частині позовної заяви просив суд про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Юніт Капітал».

Відповідач у судове засідання не з`явилася, повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, шляхом отримання судової повістки в підсистемі «Електронний суд».

16 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що вона звернулася до Центру надання безоплатної правничої допомоги для призначення адвоката, проте станом на 15.06.2026 вона досі не отримала відповіді на своє звернення. Відтак, з метою реалізації свого права на захист, просила судове засідання, призначене на 16 червня 2026 року на 15-45 годину відкласти. Доказів на підтвердження звернення відповідача до Центру надання безоплатної правничої допомоги з питання призначення їй адвоката до поданої заяви не надано. Для надання відповідачеві можливості реалізувати процесуальне право на залучення представника, розгляд справи було відкладено на 21 липня 2026 року на 09-00 годину.

21 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 вдруге надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у якому остання посилалася, що після отримання повідомлення про судовий розгляд вона звернулася до Центру з надання безоплатної правничої допомоги для призначення адвоката, наразі вона очікує призначення адвоката системою безоплатної правничої допомоги, у зв`язку з чим просить відкласти розгляд справи. Доказів на підтвердження звернення відповідача до Центру надання безоплатної правничої допомоги з питання призначення їй адвоката до поданої заяви не надано.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, беручи до уваги тривалість перебування даної цивільної справи у провадженні суду, зважаючи на те, що провадження у даній справі відкрито ще 18.05.2026, ураховуючи строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, визначений положеннями ст. 275 ЦПК України - не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника, вважає за можливе проводити розгляд справи 21 липня 2026 року о 09-00 годині за відсутності належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи сторін на підставі наявних у справі доказів.

При цьому суд бере до уваги, що суд не може безпідставно та упродовж тривалого часу відкладати розгляд справи, позаяк таке відкладення розгляду справи порушує принцип своєчасності судового розгляду, закріплений положеннями цивільного процесуального законодавства України.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

28.04.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №146960283 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором позичальника MJAH (надалі - Договір) (а.с. 38-49).

Умовами п. 2.1 Договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі «Правила»).

Згідно з п. 2.2 Договору загальний розмір кредиту за цим договором становить 6 639 грн 00 коп. Разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів.

Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 28.04.2025 (що є датою надання кредиту). Другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором. Надання кожного додаткового траншу за договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу (п. 2.3, 2.4 Договору).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 29 (двадцять дев`ять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х Y), де: Z кількість днів, на які продовжується дисконтний період; Х поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду; Y дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 (тридцять) днів.

Згідно з п. 3.3 Договору для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 29 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 1540 грн 19 коп.

Кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4441-11XX-XXXX-9837, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за Договором (п. 5.1 Договору).

У п. 7.1 Договору сторони погодили, що рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 27.05.2025, а саме протягом 29 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору.

Відповідно до п. 7.2 договору в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2 або п. 9.1.1.7 договору.

Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 28.05.2030 (п. 7.3 Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим договором. Інших витрат позичальника договором не передбачено.

Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних (п. 8.3 Договору).

У п. 8.5 Договору зазначено, що розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 398 грн 34 коп.

28.04.2025 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5994 було підписано Паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору №146960283 від 28.04.2025 (а.с. 36-37).

Згідно з довідками, наданими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №146960283/12122025/Э від 12.12.2025, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на платіжну картку позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 28.04.2025 грошові кошти в сумі 6 639,00 гривень, 29.04.2025 в сумі 2 490,00 гривень та 30.04.2025 а сумі 3 471,00 гривень (а.с. 34-35).

Позивачем надані платіжні доручення №540dd564-77b2-4382-bd60-116956eeeae0 від 28.04.2025, №b6055d1a-3552-427d-aafa-8fcf523a84c9 від 29.04.2025, №67f6d294-b7db-4b21-bf1b-45fd3edf89a8 від 30.04.2025, згідно з якими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_2 кошти у сумі 6 639,00 грн, 2 490,00 грн та 3 471,00 грн; призначення платежу переказ коштів згідно з договором №146960283 від 28.04.2025, ОСОБА_1 , код 3865602669, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ (а.с. 71-73).

Окрім того, факт перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів підтверджується повідомленням від АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-22521 від 29.05.2026, згідно з яким на ім`я ОСОБА_1 в Банку емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку за період з 28.04.2025 по 05.05.2025 було здійснено зарахування коштів в сумі 3 471,00 грн, 6 639,00 грн та 2 490,00 грн.

01.07.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/42, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (а.с. 81-83).

Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги (п.п. 4.1 договору факторингу).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 01.07.2025, ТОВ «Таліон плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №146960283 від 28.04.2025 у розмірі 26 825,54 грн, з яких заборгованість по основному боргу 12 600,00 грн; заборгованість по відсоткам 7 169,54 грн; заборгованість по комісії 756,00 грн; неустойка 6 300,00 грн (а.с. 10-11).

01.07.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» підписали Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги від 01.07.2025 (а.с. 12 зворот).

Як убачається зі змісту Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2025 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги від 01.07.2025 за Договором факторингу №МВ-ТП/42 від 01.07.2025, підписаного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 31.12.2025, сторони підтвердили, що станом на 31.12.2025 фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги від 01.07.2025 за Договором факторингу № МВ-ТП/42 від 01.07.2025 (а.с. 12)

Згідно з листом ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №2503 від 07.04.2026, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як клієнтом, було нараховано, а ТОВ «Таліон Плюс», як фактором, в повному обсязі сплачено фінансування згідно з договором факторингу №МВ-ТП/42 від 01.07.2025 за відступлення прав вимоги, визначених в Реєстрі прав вимоги від 01.07.2025 до договору у сумі 3 088 874,42 грн (п. 20) (а.с. 13-14).

04 грудня 2025 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04/1225-01, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (а.с. 15-19).

У п. 3.2 договору сторонами погоджена, що сума фінансування за договором становить 9 818 398,98 грн.

Згідно з п. 4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними Акта прийому-передачі Реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 04.12.2025, ТОВ «Юніт Капітал» отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №146960283 від 28.04.2025 у розмірі 44 606,66 грн, з яких заборгованість по основному боргу становить 12 600,00 грн; заборгованість по відсотках 24 950,66 грн; заборгованість по комісії 756,00 грн; неустойка 6 300,00 грн (а.с. 20-21).

04 грудня 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Акт прийому-передачі Реєстру прав вимог №1 від 04.12.2025 за Договором факторингу №04/1225-01 від 04.12.2025 (а.с. 22).

Згідно з платіжною інструкцією в національній валюті від 15 грудня 2025 року №759 ТОВ «Юніт Капітал» перерахувало ТОВ «Таліон Плюс» 4 913 398,09 гривень з призначенням платежу: «оплата за відступлення прав вимоги згідно з Договором факторингу №04/1225-01 від 04.12.2025, Реєстр відступлення права вимоги №1 від 04.12.2025» (а.с. 23).

Як убачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №146960283 від 28.04.2025 станом на дату продажу 01.07.2025 становить: 12 600,00 грн за тілом кредиту; 7 169,54 грн за процентами; 756,00 грн комісія; 6 300,00 грн неустойка. Жодних оплат ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості здійснено не було (а.с. 24).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №146960283 від 28.04.2025 становить 44 606,66 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 12 600,00 грн, за процентами 24 950,66 грн, за комісією 756,00 грн, за неустойкою 6 300,00 грн (а.с. 25-26).

Представником ТОВ «Юніт Капітал» складено виписку з особового рахунку за Кредитним договором №146960283 від 28.04.2025, згідно з якою заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 18.03.2026 складає 44 606,66 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 12 600,00 грн, за процентами 24 950,66 грн, за комісією 756,00 грн, за штрафними санкціями 6 300,00 грн (а.с. 27).

ТОВ «Таліон Плюс» направило ОСОБА_1 повідомлення про дострокове розірвання договору №146960283 від 28.04.2025, на підставі п. 7.2.2. Договору та необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 44 606,66 грн (а.с. 50).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як убачається з матеріалів справи, 28.04.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №146960283 в електронній формі, шляхом накладення електронного підпису, відтвореного за допомогою використання позичальником одноразового ідентифікатора MJAH.

У вказаному договорі сторонами були погоджені всі істотні умови договору. Виконання кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у загальному розмірі 12600,00 грн відповідачу (позичальнику) підтверджується матеріалами справи та повідомленням АТ «Універсал Банк», наданим на виконання ухвали суду.

Надані позивачем докази є належними та достатніми для висновку про виконання кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свого обов`язку за кредитним договором.

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Виходячи з наведеного вище, до ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №146960283 від 28.04.2025 на підставі договору факторингу №МВ-ТП/42 від 01 липня 2025 року.

У подальшому ТОВ «Юніт Капітал» отримало від ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №146960283 від 28.04.2025 на підставі договору факторингу №04/1225-01 від 04 грудня 2025 року.

За правилами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, як це закріплено положеннями ст. 599 ЦК України.

Положення ст. 610 ЦК України унормовують, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови вказаного вище Договору кредитної лінії №146960283 від 28.04.2025, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 12 600,00 грн та процентами в сумі 24 950,66 грн, що загалом становить 37 550,00 грн.

У свою чергу, що стосується заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача комісії в сумі 756,00 грн, суд керується таким.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 31.07.2025, прийнятій у справі №199/441/21, провадження №61-9002св23, положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про споживче кредитування», є нікчемними.

Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №708/195/19.

Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 договору встановлено комісію за надання кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за дії, які не є послугою в розумінні Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи наведене, умови щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту, є нікчемними.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами ч. 3 ст. 55 вказаного Закону.

Як унормовано положеннями ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Правилами ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що послуга з надання споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.

Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене вище, положення Договору кредитної лінії №146960283 від 28.04.2025 про сплату позичальником на користь банку комісії за надання кредиту (пункт 8.1, 8.5 Договору) суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

За таких обставин, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» без належних на те правових підстав нарахована комісія за надання кредиту на загальну суму 756,00 гривень, а відтак, позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення з відповідача заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги наведене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором кредитної лінії №146960283 від 28.04.2025 в сумі 37 550,66 гривень, яка складається з: 12 600,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 24 950,66 гривень - заборгованість з процентами.

Розподіл судових витрат

Згідно з платіжною інструкцією №39003 від 07 травня 2026 року при пред`явленні позову до суду через підсистему «Електронний суд» позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 98,02%, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 609,68 гривень (2 662,40 : 100 х 98,02 = 2 609,68).

Крім зазначеного, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7 000,00 гривень.

Так, судом установлено, що 20.01.2026 між адвокатським об`єднанням «Тимошенко та Партнери» в особі керуючого бюро адвоката Тимошенка Олександра Олександровича та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 (а.с. 28-29).

20.01.2026 сторони підписали Додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 Протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 (а.с. 29 зворот).

21.01.2026 адвокатське об`єднання «Тимошенко та Партнери» в особі керуючого бюро адвоката Тимошенка О.О. та ТОВ «Юніт Капітал» підписали Додаткову угоду №25771509646 до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, якою клієнт доручив АО надавати юридичну допомогу по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №146960283 від 28.04.2025, ОСОБА_1 (а.с. 30).

20.03.2026 адвокатське об`єднання «Тимошенко та Партнери» в особі керуючого бюро адвоката Тимошенка О.О. та ТОВ «Юніт Капітал» підписали Акт прийому-передачі наданих послуг, у якому погодили перелік наданих правових та юридичних послуг: 1) складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №146960283 від 28.04.2025, кількість годин 2, вартість послуг 5 000,00 грн; 2) вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №146960283 від 28.04.2025, кількість годин 2, вартість послуг 1 000,00 грн; 3) підготовка та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №146960283 від 28.04.2025 на рахунок позичальника ОСОБА_1 , кількість годин 1, вартість послуг 500,00 грн; 4) підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №146960283 від 28.04.2025 на рахунок позичальника ОСОБА_1 , кількість годин 1, вартість послуг 500,00 грн. Всього 7 000,00 грн (а.с. 31).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, як це закріплено положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

Частинами 5-6 статті 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з підстав неспівмірності витрат та не виконав обов`язку доведення неспівмірності витрат.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частинах 4-5 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18.

Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу від відповідача до суду не надходило.

Таким чином, судом установлено, що представником позивача надано до суду належні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема, докази щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, переліку складових наданих послуг, акт приймання-передачі виконаних робіт, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас суд зважає на те, що правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 98,02% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6 861,40 гривень (7 000,00 х 98,02% : 100% = 6 861,40).

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором №146960283 від 28.04.2025 в сумі 37 550 (тридцять сім тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень 66 копійок, з яких: 12 600,00 гривень заборгованість за тілом; 24 950,66 гривень заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2 609 (дві тисячі шістсот дев`ять) гривень 68 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 6 861 (шість тисяч вісімсот шістдесят один) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, рахунок НОМЕР_4 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001, місцезнаходження: 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_5 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 21 липня 2026 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова