Рішення № 138395723, 08.07.2026, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/799/26

Провадження № 2/626/784/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08.07.2026 року м.Берестин

Берестинський районний суд Харківської області

в складі: головуючої - судді Рибальченко І.Г.

за участі секретаря Скачко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФК "Єврокредит" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №59-111-850-2-20-Г від 10.07.2020 р. в загальному розмірі 55394,68 рн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.07.2020 між АТ "Мегабанк" , правонаступником якого є ТОВ "ФК Єврокредит" та ОСОБА_1 укладено договір №59-111-850-2-20-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина). На поточний рахунок клієнта банк надав кредит. Банком виконані взяті на себе зобов`язання, проте відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав та не повернув кредит, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 33260,97 грн, яка складається 19833,09 грн заборгованість за кредитом, 13427,88 грн відсотки. Позивач просить задовольнити позов, стягнути з відповідач заборгованість за кредитом, та судові витрати, які складаються з судового збору 2662,40 грн та витрати на правову допомогу 11200 грн.

Представник позивача та відповідач в судове засідання не прибули. Представник позивача в судове засідання надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, згоден на розгляд справи в його відсутність та винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Клопотання про відкладення розляду справи від нього не надходило.

Так як відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений у встановленому порядку, від нього до суду не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності, не подавав відзив, згідно ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним ухвалити заочне рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, так як позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.07.2020 між АТ "Мегабанк" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір №59-111-850-2-20-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина) (далі Кредитний договір), який складається з публічної частини договору, яким є Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ "Мегабанк".

Вказаним договором між сторонами погоджено, що кредит надається з 10.07.2020 до 08.07.2022 , загальний розмір кредиту 26939,68 грн, процента ставка 39%, реальна річна процентна ставка 59,793, загальна вартість кредиту 39958,22 грн, розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості 0 ,00 %, розмір щомісячного платежу 1648,14 грн, процента ставка за користування кредитом понад строк, вказаний у п. 2.2 договору 0,1 % річних. (п. 2.1 -2.9, 2.11 кредитного договору).

Договір підписано ОСОБА_1 власноруч.

Також до суду надано виписку по особовим рахункам ОСОБА_2 , сформовану АТ "Мегабанк" за період з 10.07.2019 по 02.12.2022 та виписки з рахунку ОСОБА_1 , сформовані у програмному комплексі Національного банку України за період з 03.12.2022 по 03.09.2024, з яких суд вбачає, що відповідач користувався кредитними коштами, вносив кошти на погашення заборгованості.

Відповідно до цих виписок та довідки розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитом становить 33260,97 грн.

Виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта, так як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. А тому може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 30.11.2022 №214/6975/15-ц; від 25.11.2022 №1512/2-214/11; від 21.09.2022 №381/1647/21; від 01.08.2022 №369/11694/15-ц; від 06.07.2022 №128/2269/20; від 01.06.2022 №172/35/16; від 31.05.2022 №194/329/15-ц; від 25.05.2022 №219/7527/16; від 25.05.2022 №645/59/16-ц; від 20.05.2022 №336/4796/18; від 09.02.2022 №161/5648/20; від 02.02.2022 №205/7751/16-ц.

Долучений банком до позову розрахунок заборгованості від первісного кредитора АТ "Мегабанк" підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний опис залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), відсотками та несплаченим комісіям .

Згідно розрахунку заборгованості АТ "Мегабанк", за кредитним договором №59-111-850-2-20-Г від 10.09.2020, заборгованість ОСОБА_1 станом на 03.09.2024 становила у загальному розмірі 33260,97 гривень, з яких: 19833,09 гривень - заборгованість за кредитом; 13427,88 гривень - заборгованість по сплаті відсотків.

АТ "Мегабанк" свої зобов`язання за кредитним договором №59-111-850-2-20-Г від 10.09.2020 виконало, відповідачу були відкриті рахунки, із встановленням кредитного ліміту, якими відповідач вільно користувалася, про що свідчать виписки за такими рахунками.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженогонаказом Мін`юсту від 12.04.2012 за №578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання госпоперації та є підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

03.09.2024 між АТ "Мегабанк" та ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" укладено договір про відступлення права вимоги № GL1N426240. Відповідно до п. 1 договору банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників, зазначених у додатку № 1 до договору .

Згідно з витягом з Додатку № 1 до договору № GL1N426240, ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" набуло право вимоги в тому числі до відповідача на загальну суму 33260,97 грн.

У подальшому, 27.12.2024 між ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" та ТОВ "ФК "Єврокредит" укладено договір про відступлення права вимоги № 1/12 .

Згідно з витягом з Додатку № 1 до договору № 1/12, ТОВ "ФК "Єврокредит" набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №59-111-850-2-20-Г на загальну суму 33260,97 грн.

З урахуванням заявлених позовним вимог, станом на 11.03.2026 року заборгованість ОСОБА_1 становить 33260,97 гривень, з яких: 19833,09 гривень - заборгованість за кредитом; 13427,88 гривень - заборгованість по сплаті відсотків.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За змістом статей 626,628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною третьою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Суд зауважує, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ані АТ "Мегабанк", ані ТОВ "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс", а також ТОВ "ФК "Єврокредит" відповідачем не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що ТОВ "ФК "Єврокредит" вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач ставить питання про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором №59-111-850-2-20-Г від 10.07.2020 , у загальному розмірі 33260,97 гривень, з яких: 19833,09 гривень - заборгованість за кредитом; 13427,88 гривень - заборгованість по сплаті відсотків.

Як встановлено судом, між АТ "Мегабанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, на підставі якого відповідач отримав та використовував кошти, надані банком, та які у добровільному порядку повернуті не були.

Підсумовуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №59-111-850-2-20-Г від 10.07.2020, в загальному розмірі 33260,97 гривень, з яких: 19833,09 гривень - заборгованість за кредитом; 13427,88 гривень - заборгованість по сплаті відсотків.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц.

У постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомоги представником позивача надано: копію ордеру на надання правничої допомоги від 11.08.2025; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги від 05.01.2026 № 12092135 на загальну суму 11200,00 грн.; копію договору про надання правничої допомоги від 01.07.2025 № 1/07 .

Враховуючи обсяг та комплексний характер виконаної адвокатом роботи (правнича допомога надається не в одній справі, а щодо багатьох боржників, обставини за якими є однотипними та не потребують значного часу для підготовки та складання позовної заяви), з огляду на складність даної справи, яка була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, зважаючи на принципи співмірності судових витрат та співвідношення їх розміру до предмета спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 2000,00 грн. таких витрат.

Згідно 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати у виді судового збору у сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокредит" (49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105; код ЄДРПОУ 40932411) заборгованість за кредитним договором №59-111-850-2-20-Г від 10.07.2020 року в розмірі 33260 (тридцять три тисячі двісті шістдесят) гривень 97 коп., судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп., а всього стягнути 37923 (тридцять сім тисяч дев`ятсот двадцять три) гривні 37 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Берестинським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя