Ухвала суду № 138395532, 22.07.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/2250/26

Провадження №1-кп/639/254/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_9 ,

представників потерпілих адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 18.12.2025 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №62025170020021508 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новобаварського районного суду м. Харкова перебуває вищевказаний обвинувальний акт.

До початку судового засідання представник потерпілої ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_11 подав до суду клопотання про накладення арешту на нерухоме майно, яке на праві власності належить обвинуваченій ОСОБА_7 з метою забезпечення цивільного позову, а саме на:

-машиномісце №13 підвального поверху підземного паркінгу будинку квартирного типу літ. «А-16», загальною площею 13.8 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2720087263120);

-квартиру загальною площею 48.3 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2720087263120);

- квартиру загальною площею 42.9 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1013590863101);

-земельну ділянку, площею 1.4788 га, розташованій на території Черкаської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 490761871203).

В мотивування свого клопотання представник потерпілої зазначає, що ухвалою від 10.04.2026 року судом було прийнято до розгляду цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до обвинуваченої ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Внаслідок ДТП малолітня ОСОБА_13 отримала тяжкі тілесні ушкодження, наразі дитина перебуває у комі та потребує постійного реанімаційного супроводу, ентерального харчування, тривалої нейрореабілітації. Потерпілою ОСОБА_8 щоденно здійснюється лікування та реабілітація дитини, у зв`язку із чим розмір фактично понесених витрат постійно збільшується. Однак з моменту ДТП обвинувачена не вжила жодних заходів для відшкодування шкоди, завданої малолітній дитині, не здійснила жодної добровільної виплати та компенсації витрат на лікування.

Більш того, 26.05.2026 року під час публічної співбесіди у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України в межах конкурсу на посаду судді Харківського апеляційного суду обвинувачена публічно заперечила свою винуватість у скоєному ДТП. На переконання сторони потерпілих таке публічне заперечення винуватості в поєднанні з розрахунком на тривалість процесу прямо підтверджує ризик того, що без забезпечення позову виконання майбутнього судового рішення в частині цивільних вимог буде суттєво ускладнено або унеможливлено внаслідок можливого відчуження майна протягом судового провадження. Розмір шкоди, заявлений у цивільному позові, з урахуванням фактично понесених і майбутніх витрат на лікування дитини та моральної шкоди, є співмірним із вартістю зазначеного майна.

На підставі вищевикладеного, адвокат ОСОБА_11 просив накласти арешт на вищевказане майно, належне ОСОБА_7 .

В судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_11 уточнив вимоги клопотання в частині накладення арешту на земельну ділянку, просив суд накласти арешт лише на частки земельної ділянки, в решті клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Потерпіла ОСОБА_8 підтримала клопотання свого представника, також просила його задовольнити.

Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_5 частково заперечували проти задоволення клопотання сторони потерпілої, просили суд не накладати арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки вказане нерухоме майно обвинувачена має намір відчужити, а отримані грошові кошти передати потерпілим з метою покриття їх фактичних витрат на лікування. Крім того, захисники зазначили, що обвинувачена добровільно частково відшкодувала потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду.

Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала думку своїх захисників.

Прокурори ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заперечували проти задоволення клопотання.

Законний представник потерпілої ОСОБА_9 та представник потерпілої адвокат ОСОБА_10 просили вирішити вказане клопотання на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи в частині заявленого клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що в провадженні Новобаварського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 18.12.2025 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №62025170020021508 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження малолітнім потерпілим 2011 та 2012 року народження.

В рамках цього кримінального провадження стороною потерпілих були заявлені цивільні позови до обвинуваченої ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а саме:

-представником малолітньою потерпілою ОСОБА_14 адвокатом ОСОБА_10 було подано цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн.;

-представником законного представника потерпілої ОСОБА_9 адвокатом ОСОБА_10 було подано цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн.;

-представником потерпілої ОСОБА_8 адвокатом ОСОБА_12 було подано цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у розмірі 3 000 000 (трьох мільйонів) грн.

Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 10.04.2026 року вищевказані цивільні позови були прийняті до розгляду та визнано цивільними позивачами у цьому кримінальному провадженні потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_8 та законного представника потерпілої ОСОБА_9 , а цивільним відповідачем обвинувачену ОСОБА_7 .

Згідно витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.07.2026 року ОСОБА_7 на праві приватної власності належить:

-машиномісце №13 підвального поверху підземного паркінгу будинку квартирного типу літ. «А-16», загальною площею 13.8 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2720087263120);

-квартира загальною площею 48.3 м2, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2720087263120);

- квартира загальною площею 42.9 м2, розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1013590863101);

-1/2 частки земельної ділянки, площею 1.4788 га, розташованій на території Черкаської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 490761871203).

Відповідно до положень ст.131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає спеціальній конфіскації у обвинуваченого для забезпечення цивільного позову.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Згідно з ч.6 ст.170КПК України,у випадку, передбаченому п.4 ч.2ст.170 КПК України, арешт накладається на майно обвинуваченого за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

За приписами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати, зокрема: правову підставу для арешту майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для обвинуваченого.

Згідно ч.1 ст.171КПК України, з клопотанням про арешт майна до суду має право звернутися також цивільний позивач з метою забезпечення цивільного позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Згідно роз`яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) містить висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При вирішенні даного клопотання суд враховує характер та обсяг позовних вимог цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 пред`явлених до ОСОБА_7 , що складаються з моральної шкоди у розмірі 3 000 000,00 грн., та приходить до висновку, що заявлена адвокатом ОСОБА_11 мета забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (цивільний позов) може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна обвинуваченої. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна в подальшому може призвести до його втрати, передачі, а також ускладнити виконання можливого рішення суду щодо задоволення цивільного позову, оскільки з часу ДТП пройшов значний проміжок часу та існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову , що надає підстави для застосування заходів його забезпечення. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України, сторона потерпілої в цій частині довела суду необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 підтвердила суду, що обвинувачена частково відшкодувала їй матеріальну шкоду, однак будь-яких доказів на підтвердження добровільного відшкодування ОСОБА_7 заподіяної потерпілій ОСОБА_8 саме моральної шкоди, зокрема шляхом відчуження наявного у неї нерухомого майна, матеріали справи не містять, таких доказів не надано і під час судового розгляду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення цивільного позову потерпілої у кримінальному провадженні, з урахуванням розміру позовних вимог, розумності та співрозмірності обмеження права власності, а також зважаючи на те, що ОСОБА_7 маючи статус обвинуваченого в зазначеному кримінальному провадженні може понести цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується, суд приходить до висновку про доцільність накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_7 на праві приватної власності із забороною його відчуження, без позбавлення права користування вказаними об`єктами нерухомості.

Підстав для відмови у задоволенні клопотання, передбачених ч. 1 ст. 173 КПК України, під час судового розгляду судом не встановлено.

Арешт майна у цьому випадку необхідний для забезпечення належного відшкодування шкоди у кримінальному провадженні, а таке втручання у право власності є пропорційним, оскільки встановлює лише заборону розпорядження та відчуження (тобто, не забороняє користування) та зможе забезпечити охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у випадку, якщо воно буде прийняте на його користь.

При цьому, суд враховує, що оцінка доказів щодо їх належності та допустимості при обґрунтуванні розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, буде здійснена судом лише у нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті, а зволікання із застосуванням заходу забезпечення кримінального провадження, може призвести до відчуження майна обвинуваченої.

З вказаних підстав клопотання адвоката ОСОБА_11 підлягає повному задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 132, 167-175, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника потерпілої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_11 задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, що належить обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на праві приватної власності шляхом заборони його відчуження, без позбавлення права користування вказаними об`єктами нерухомості, а саме на:

-машиномісце №13 підвального поверху підземного паркінгу будинку квартирного типу літ. «А-16», загальною площею 13.8 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2720087263120);

-квартиру загальною площею 48.3 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2720087263120);

- квартиру загальною площею 42.9 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1013590863101);

-1/2 частку земельної ділянки, площею 1.4788 га, розташованій на території Черкаської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 490761871203).

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення незалежно від її оскарження.

Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1