Ухвала суду № 138395153, 22.07.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/656/26

Номер провадження 2/350/650/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

установив:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №513488-КС-001 про надання кредиту від 21 жовтня 2024 року у розмірі 14 150 (чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 5 650 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами, 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок - заборгованість за штрафами, 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок - заборгованість за комісією, а також судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

14 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Бурлаки В.В. надійшла заява, у якій зазначено, що відповідач у позасудовому порядку повністю погасив заборгованість за кредитним договором, у зв`язку із чим представник позивача просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору та повернути позивачу сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2 662 гривні 40 копійок.

Крім того, представник позивача просила розгляд заяви провести за її відсутності, а повернення сплаченого судового збору здійснити за реквізитами Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши заяву представника позивача, перевіривши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, а також інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Особа, яка звернулася до суду за захистом свого права, самостійно визначає обсяг і спосіб судового захисту та розпоряджається належними їй процесуальними правами.

Одним із проявів принципу диспозитивності цивільного судочинства є право позивача відмовитися від позову повністю або частково на будь-якій стадії судового процесу, що прямо передбачено пунктом 2 частини другої статті 49 Цивільного процесуального кодексу України.

Підстави закриття провадження у справі визначені статтею 255 Цивільного процесуального кодексу України.

Закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення рішення по суті спору у випадках, коли після відкриття провадження встановлено обставини, з якими закон пов`язує неможливість подальшого розгляду справи, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №953/803/20.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Разом із тим пунктом 4 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України передбачено іншу самостійну підставу для закриття провадження у справі - прийняття судом відмови позивача від позову.

Як убачається з матеріалів справи, на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до суду між сторонами існував спір щодо належного виконання відповідачем зобов`язань за Договором №513488-КС-001 про надання кредиту від 21 жовтня 2024 року, що й стало підставою для пред`явлення позову.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 14 150 гривень 00 копійок, яка складалася із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 гривень 00 копійок, заборгованості за процентами у розмірі 5 650 гривень 00 копійок, заборгованості за штрафами у розмірі 2 500 гривень 00 копійок та заборгованості за комісією у розмірі 1 000 гривень 00 копійок.

Таким чином, на час подання позовної заяви предметом судового розгляду була вимога позивача про примусове стягнення з відповідача непогашеної заборгованості за кредитним договором, а між сторонами існували неврегульовані питання щодо виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Подана представником позивача заява мотивована тим, що після відкриття провадження у справі відповідач повністю погасив заборгованість за кредитним договором, у зв`язку з чим представник позивача просить закрити провадження у справі, посилаючись на відсутність предмета спору.

У заяві представник позивача посилається на пункт 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України та зазначає, що внаслідок повної сплати відповідачем кредитної заборгованості між сторонами не залишилося неврегульованих питань.

Також представник позивача зазначає, що у зв`язку з повним погашенням відповідачем заборгованості, яка є предметом розгляду цієї справи, предмет спору відсутній.

Водночас суд враховує, що правова конструкція, передбачена пунктом 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, застосовується у випадках, коли відсутній предмет спору як об`єкт судового захисту. Натомість у даній справі на момент пред`явлення позову між сторонами існував реальний спір щодо права, який став підставою для відкриття провадження та розгляду справи судом.

На момент звернення позивача до суду грошове зобов`язання відповідачем виконане не було, заборгованість за кредитним договором залишалася непогашеною, а тому позивач мав правові підстави звернутися до суду з вимогою про її стягнення.

Обставина повного погашення відповідачем заборгованості виникла вже після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі.

Отже, добровільне виконання відповідачем заявлених позовних вимог після відкриття провадження у справі саме по собі не свідчить про відсутність предмета спору на момент звернення позивача до суду та не є підставою для закриття провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд також ураховує висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20, відповідно до якого суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення, за умови, що між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань.

У цій справі на час пред`явлення позову предмет спору існував, оскільки позивач стверджував про наявність у відповідача непогашеної кредитної заборгованості та просив суд здійснити її примусове стягнення.

Тому сама лише обставина погашення відповідачем боргу під час розгляду справи не дає підстав для висновку, що предмет спору був відсутній на час звернення позивача до суду.

Разом із тим зі змісту заяви представника позивача вбачається, що після добровільного виконання відповідачем заявлених позовних вимог позивач більше не наполягає на їх судовому розгляді, не має наміру підтримувати позов та фактично відмовляється від судового захисту заявленого права.

Позивач підтвердив, що відповідач повністю виконав грошове зобов`язання, яке було предметом позову, та не заявив про наявність будь-якої іншої непогашеної частини заборгованості або інших неврегульованих вимог до відповідача у межах цієї справи.

Суд виходить із того, що при вирішенні питання про правові наслідки поданої заяви визначальним є не її назва, а зміст, викладені у ній обставини та дійсне волевиявлення особи, яка її подала.

Назва заяви як заяви про закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору не позбавляє суд обов`язку надати належну правову оцінку її змісту та визначити передбачену процесуальним законом підставу для закриття провадження у справі.

З аналізу змісту поданої заяви вбачається, що після добровільного виконання відповідачем позовних вимог позивач фактично відмовився від подальшого підтримання позову, що відповідає його процесуальному праву, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 49 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 206 Цивільного процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно із частиною третьою статті 206 Цивільного процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Частиною п`ятою статті 206 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд не приймає відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Судом не встановлено обставин, передбачених частиною п`ятою статті 206 Цивільного процесуального кодексу України, які б перешкоджали прийняттю відмови від позову, оскільки така відмова не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб та подана представником позивача, повноваження якого підтверджені матеріалами справи.

За таких обставин суд приймає відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» від позову та відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України закриває провадження у справі.

Щодо вимоги представника позивача про повернення судового збору суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення та звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною другою статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд одночасно вирішує питання про розподіл судових витрат та повернення судового збору з Державного бюджету України.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати, звільнення від сплати та повернення визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі закриття або припинення провадження у справі, крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, законодавець прямо передбачив виняток із загального правила про повернення судового збору у випадку закриття провадження у справі.

Такий виняток застосовується у разі, якщо провадження у справі закривається у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова прийнята судом.

Оскільки у цій справі суд приймає відмову позивача від позову та закриває провадження саме на підставі пункту 4 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, передбачені законом підстави для повернення судового збору з Державного бюджету України відсутні.

При цьому суд враховує, що представник позивача не порушувала питання про стягнення судових витрат з відповідача відповідно до частини третьої статті 142 Цивільного процесуального кодексу України, а просила саме про повернення судового збору з Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 142 Цивільного процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У зв`язку з відсутністю правових підстав для повернення судового збору не підлягають задоволенню і похідні вимоги представника позивача про перерахування коштів за реквізитами Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА».

З огляду на викладене суд приймає відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» від позову, закриває провадження у справі та відмовляє у задоволенні клопотання про повернення судового збору.

Керуючись статтями 2, 13, 49, 133, 142, 206, 247, 255-261, 273, 352, 353 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України «Про судовий збір», суд, -

постановив:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» Бурлаки Вікторії Віталіївни про закриття провадження у справі та повернення судового збору задовольнити частково.

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Закрити провадження у цивільній справі №350/656/26, провадження №2/350/650/2026, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №513488-КС-001 про надання кредиту від 21 жовтня 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку з прийняттям судом відмови позивача від позову.

У задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» про повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, сплаченого при зверненні до суду з позовною заявою, відмовити.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до частини другої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України повторне звернення до суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача у цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, якщо ухвалу не скасовано, вона набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя