Рішення № 138394958, 21.07.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/657/26

Провадження №2/338/809/26

21 липня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 12400 грн та понесених судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 18 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит №71192996.

За умовами вказаного договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачці грошові кошти у сумі 4000 грн, а позичальниця - повернути отримані кошти у визначений договором строк, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за його надання.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав та 18 вересня 2025 року перерахував на платіжну картку відповідачки кредитні кошти у сумі 4000 грн.

26 січня 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №26/01/26, за умовами якого первісний кредитор відступив позивачу належні йому права грошової вимоги до боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №2 від 26 січня 2026 року позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №71192996 у загальному розмірі 12400 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 200 грн - заборгованість за процентами; 8000 грн - пеня; 200 грн - комісія за надання кредиту.

Посилаючись на те, що відповідачка своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, заборгованості не погасила, позивач просив стягнути з неї 12400 грн заборгованості та 2662,40 грн судового збору.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подала.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За змістом частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився без повідомлення причин або без поважних причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на наявність передбачених законом умов суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків.

Мотиви суду.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом установлено, що 18 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит №71192996.

Відповідно до підпунктів 2.2.1-2.2.4 договору сума кредиту становила 4000 грн, строк кредитування - 10 днів, процентна ставка - 0,5 відсотка на день, а комісія за надання кредиту - 5 відсотків від його суми, що у грошовому виразі становить 200 грн.

Згідно з пунктом 2.1 договору кредитодавець зобов`язався передати позичальниці грошові кошти шляхом їх перерахування на її банківський рахунок, а позичальниця - повернути кредит, сплатити проценти та комісію за надання кредиту.

Щодо укладення кредитного договору в електронній формі.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

За положеннями частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, якими обмінялися сторони.

Згідно зі статтею 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до пункту 5 кредитного договору цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-комунікаційної системи та із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які додаються до інших електронних даних особою, що прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За частиною шостою статті 11 та статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи про прийняття пропозиції укласти електронний договір може надаватися шляхом підписання електронного повідомлення електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Такий договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 08 квітня 2026 року у справі №705/1938/25 зазначив, що кредитний договір, підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, за умови досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов.

У кредитному договорі №71192996 визначено його сторони, суму кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки, комісії, порядок повернення кредиту та інші права й обов`язки сторін. Отже, сторони у належній формі погодили всі істотні умови договору.

Доказів того, що відповідачка не здійснювала дій щодо укладення кредитного договору, що одноразовий ідентифікатор був використаний іншою особою без її волі, або що вона оспорювала укладений договір у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.

Крім того, укладення договору та волевиявлення відповідачки підтверджуються фактичним перерахуванням кредитних коштів на належний їй електронний платіжний засіб.

Відповідно до довідки надавача платіжних послуг 18 вересня 2025 року здійснено платіж у сумі 4000 грн на ім`я ОСОБА_2 , на картку з номером НОМЕР_1 .

За таких обставин суд доходить висновку, що кредитний договір №71192996 укладено сторонами у передбаченій законом електронній формі, він є чинним та обов`язковим для виконання.

Щодо виконання кредитного зобов`язання.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь іншої сторони певну дію, зокрема передати майно чи сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.

За кредитним договором кредитодавець належним чином виконав своє зобов`язання, перерахувавши відповідачці 4000 грн. Водночас доказів повернення відповідачкою кредиту чи погашення заборгованості суду не подано.

Тому вимога про стягнення 4000 грн заборгованості за основною сумою кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Сторони погодили процентну ставку, порядок її нарахування та строк користування кредитом. Згідно з поданим розрахунком заборгованість відповідачки за процентами, нарахованими у межах погодженого строку кредитування, становить 200 грн.

Позивач не заявляє до стягнення процентів за понадстрокове користування кредитом, а доказів погашення договірних процентів відповідачкою не подано.

Отже, вимога про стягнення 200 грн процентів за користування кредитом також підлягає задоволенню.

Щодо комісії за надання кредиту.

Вирішуючи вимогу про стягнення комісії за надання кредиту, суд ураховує, що відповідно до пункту 2.1 договору позичальниця зобов`язалася повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за його надання.

Підпунктом 2.2.4 кредитного договору безпосередньо визначено вид, розмір і грошове вираження такої комісії - 5 відсотків від суми наданого кредиту, що становить 200 грн. Цю суму також було враховано під час визначення загальних витрат позичальниці за кредитом.

Отже, розмір комісії був визначений у тексті договору, відомий відповідачці на час його укладення та погоджений нею разом з іншими істотними умовами кредитування шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Вказана комісія є передбаченим договором одноразовим платежем за надання кредиту, а не мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Доказів визнання відповідної умови договору недійсною, її оспорення відповідачкою або сплати комісії матеріали справи не містять.

За таких обставин вимога про стягнення 200 грн комісії за надання кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу відповідно до статті 1077 ЦК України одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

26 січня 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №26/01/26.

За пунктом 1.2 договору факторингу право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі відповідного реєстру боржників.

Згідно з витягом із Реєстру боржників №2 та актом його приймання-передачі до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №71192996. У реєстрі зазначено особу боржника, номер кредитного договору та склад заборгованості.

Таким чином, позивач належними та допустимими доказами підтвердив набуття статусу нового кредитора у зобов`язанні відповідачки.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора саме по собі не припиняє зобов`язання і не звільняє боржника від його виконання, а лише надає йому право виконати зобов`язання первісному кредиторові. Доказів виконання відповідачкою зобов`язання ні первісному, ні новому кредитору матеріали справи не містять.

Щодо пені.

Позивач також просить стягнути з відповідачки 8000 грн пені.

Відповідно до статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Водночас пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення чи скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки - штрафу або пені - за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання відповідних договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Кредитний договір укладений 18 вересня 2025 року, тобто під час дії воєнного стану, а заявлена позивачем пеня у сумі 8000 грн повністю нарахована за порушення грошового зобов`язання у цей період.

Законодавче звільнення позичальника від сплати пені є імперативним, не залежить від доведення ним причинного зв`язку між невиконанням зобов`язання та воєнним станом і підлягає застосуванню судом незалежно від змісту умов кредитного договору.

Тому вимога про стягнення з відповідачки 8000 грн пені задоволенню не підлягає.

Висновки суду.

Оцінивши докази у справі окремо та у їх сукупності за правилами статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивач довів укладення кредитного договору, надання відповідачці 4000 грн кредитних коштів, настання строку виконання зобов`язання, його невиконання відповідачкою та перехід до позивача права грошової вимоги.

Водночас підстави для стягнення пені у сумі 8000 грн відсутні у зв`язку з прямою законодавчою забороною її стягнення за прострочення, допущене під час дії воєнного стану.

Отже, позов належить задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача 4400 грн заборгованості, з яких: 4000 грн - основна сума кредиту; 200 грн - проценти; 200 грн - комісія за надання кредиту.

У стягненні 8000 грн пені необхідно відмовити.

Судом надано оцінку всім істотним обставинам та доказам, які мають значення для вирішення справи. При цьому суд не зобов`язаний детально відповідати на кожен довід учасника справи, якщо він не впливає на висновок щодо суті спору, а обсяг мотивування судового рішення має бути достатнім для розуміння підстав його ухвалення.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №154074 від 14 квітня 2026 року.

Позовні вимоги задоволено у розмірі 4400 грн із заявлених 12400 грн, тобто на 35,48 відсотка.

Тому з відповідачки на користь позивача належить стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у сумі 944,72 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу позивачем не заявлялися.

На підставі викладеного, ст. 205, 207, 509, 512516, 525, 526, 530, 549, 626, 627, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077, 1082 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 223, 247, 259, 263265, 268, 273, 274, 279284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №71192996 від 18 вересня 2025 року у загальному розмірі 4400 (чотири тисячі чотириста) гривень 00 копійок, з яких: 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту; 200 (двісті) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами; 200 (двісті) гривень 00 копійок - комісія за надання кредиту.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 8000 (восьми тисяч) гривень пені відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 944 (дев`ятсот сорок чотири) гривні 72 копійки судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий О. А. Шишко