Рішення № 138393257, 21.07.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1861/26

Номер провадження 2/541/1607/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 липня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Непокупної Л.М.,

розглянувши у місті Миргород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2026 року представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позову зазначив, що 09 листопада 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1623-6537. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у розмірі 7800,00 грн, строком на 365 днів, з базовим періодом 16 днів, комісією за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту; знижена процентною ставкою 1,00% в день; стандартною процентною ставкою: 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Позивач взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору.

Також додатковою угодою № 1 від 17 листопада 2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1623-6537 від 09 листопада 2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 8600,00 грн. Також додатковою угодою № 2 від 19 листопада 2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1623-6537 від 09 листопада 2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 8600,00 грн. Також додатковою угодою № 3 від 20 листопада 2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1623-6537 від 09 листопада 2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 16400,00 грн. Позивач взяті на себе зобов`язання за додатковими угодами виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, станом на 18 травня 2026 року загальний розмір заборгованості становить 69736,00 гривень, а саме: 25000,00 грн заборгованість за кредитом; 20286,00 грн заборгованість за нарахованими процентами; 20700,00 грн заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК; 3750,00 грн заборгованість по комісії, яку позивач просить стягти з відповідача на свою користь, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 травня 2026 року справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (а.с. 184).

05 червня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просила позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково, стягнути суму заборгованості за кредитним договором № №1525-0087 від 12.03.2025 у розмірі 49036,00 гривень відмовивши у стягненні заборгованості за нарахованими процентами річних на підставі ст. 625 ЦК у розмірі 20 700,00 гривень, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проте, пунктом 18 Прикінцевих перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником грошового зобов`язання за договором, відповідно якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що таке прострочення неустойка (штраф, пеня) та інші платежі сплата за яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за (прострочення виконання, невиконання, часткове виконання) за такими договорами підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Оскільки проценти річні згідно ст. 625 ЦК України нараховані у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини (далі Суд) зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у «розумні строки». Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі «Странніков проти України», де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі «розумності строку».

Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 09 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1623-6537, за умовами якого кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором. Кредит надається у сумі 7800,00 грн, строком на 365 днів, з базовим періодом 16 днів, комісією за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту; знижена процентною ставкою 1,00% в день; стандартною процентною ставкою: 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 7800,00 грн підтверджується правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затвердженими наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» від 22 жовтня 2025 року № 124-П, таблицями обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1623-6537 (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України, паспортом споживчого кредиту, затвердженим наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» від 25 вересня 2025 року № 113-П, договором про відкриття кредитної лінії від 09 листопада 2025 року № 1623-6537, які підписані відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім»» від 17 березня 2026 року за вих. № 190494170620205517032026 про підтвердження успішної оплати, довідкою про перерахування суми кредиту № 1623-6537від 09 листопада 2025 року.

Додатковою угодою від 17 листопада 2025 року № 1 до договору про відкриття кредитної лінії від 09 листопада 2025 року № 1623-6537 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 8600,00 грн. Позичальник зобов`язався повернути суму кредиту у строк, що становить 365 календарних днів з моменту укладення цієї додаткової угоди, та на умовах, викладених у договорі, з урахуванням положень цієї додаткової угоди, сплатити проценти за користування вказаними грошовими коштами у розмірі та на умовах, передбачених додатковою угодою, а також сплатити комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 15,00 % від суми додаткових грошових коштів, наданих відповідно до додаткової угоди у кредит.

Додатковою угодою від 19 листопада 2025 року № 2 до договору про відкриття кредитної лінії від 09 листопада 2025 року № 1623-6537 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 8600,00 грн. Позичальник зобов`язався повернути суму кредиту у строк, що становить 365 календарних днів з моменту укладення цієї додаткової угоди, та на умовах, викладених у договорі, з урахуванням положень цієї додаткової угоди, сплатити проценти за користування вказаними грошовими коштами у розмірі та на умовах, передбачених додатковою угодою, а також сплатити комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 15,00 % від суми додаткових грошових коштів, наданих відповідно до додаткової угоди у кредит.

Додатковою угодою від 20 листопада 2025 року № 3 до договору про відкриття кредитної лінії від 09 листопада 2025 року № 1623-6537 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 16400,00 грн. Позичальник зобов`язався повернути суму кредиту у строк, що становить 365 календарних днів з моменту укладення цієї додаткової угоди, та на умовах, викладених у договорі, з урахуванням положень цієї додаткової угоди, сплатити проценти за користування вказаними грошовими коштами у розмірі та на умовах, передбачених додатковою угодою, а також сплатити комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 15,00 % від суми додаткових грошових коштів, наданих відповідно до додаткової угоди у кредит.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором від 09 листопада 2025 року № 1623-6537, станом на 18 травня 2026 року, розмір заборгованості становить 69736,00 гривень, з яких: 25000,00 грн заборгованість за кредитом; 20286,00 грн заборгованість за нарахованими процентами; 20700,00 грн заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК; 3750,00 грн заборгованість по комісії.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначаються Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України«Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа. Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, судом встановлено, що 09 листопада 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1623-6537 і відповідач отримав кредит в розмірі 7800,00 грн, 17 листопада 2025 року додаткову угоду № 1 до договору про відкриття кредитної лінії від 09 листопада 2025 року № 1623-6537, додаткові кошти у кредит 8600,00 грн, 19 листопада 2025 року додаткову угоду № 2 до договору про відкриття кредитної лінії від 09 листопада 2025 року № 1623-6537, додаткові кошти у кредит 8600,00 грн, 20 листопада 2025 року додаткову угоду № 3 до договору про відкриття кредитної лінії від 09 листопада 2025 року № 1623-6537, додаткові кошти у кредит 16400,00 грн.

Сторони в договорі та додаткових угодах погодили розмір та порядок нарахування і сплати відсотків за користування кредитом.

Однак, відповідач умови договору порушив, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 69736,00 гривень, з яких: 25000,00 грн заборгованість за кредитом; 20286,00 грн заборгованість за нарахованими процентами; 20700,00 грн заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК; 3750,00 грн заборгованість по комісії.

Враховуючи факт отримання відповідачем кредитних коштів та узгодження сторонами розміру відсотків за користування кредитом, комісії за видачу кредиту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині вказаних сум є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦКУ у розмірі 20700,00 грн суд дійшов наступного висновку.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.

Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті).

Виходячи з вищезазначеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 дійшла висновку про те, що домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2. договору про відкриття кредитної лінії від 09 листопада 2025 року № 1623-6537 передбачено, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401500 (чотириста однієї тисячі п`ятсот) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Однак, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.

З розрахунку заборгованості за договором від 09 листопада 2025 року № 1623-6537 вбачається, що відсотки, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, нараховувались позивачем у період з 05 грудня 2025 року по 15 січня 2026 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦКУ не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» підлягають частковому задоволенню, тому необхідно стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 09 листопада 2025 року № 1623-6537, станом на 18 травня 2026 року, у сумі 49036,00 гривень, з яких: 25000,00 грн заборгованість за кредитом; 20286,00 грн заборгованість за нарахованими процентами; 3750,00 грн заборгованість по комісії.

Позивач повідомив про наявність судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Витрати зі сплати судового збору підтверджуються копією платіжної інструкції від 08 травня 2026 року № 35832 на суму 2662,40 грн (а.с. 10).

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню документально підтверджених витрат, понесених у зв`язку зі сплатою судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1872,20 грн (70,32%).

Керуючись ст.ст. 509, 512, 514, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 83, 141, 263, 264, 265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»(рахунок в форматі IBAN НОМЕР_1 UAH, Банк: АБ «УКРГАЗБАНК», МФО: 320478) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 09 листопада 2025 року № 1623-6537, станом на 18 травня 2026 року, у сумі 49036 (сорок дев`ять тисяч тридцять шість) гривень 00 копійок, з яких: 25000,00 грн заборгованість за кредитом; 20286,00 грн заборгованість за нарахованими процентами; 3750,00 грн заборгованість по комісії.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (рахунок в форматі IBAN НОМЕР_1 UAH, Банк: АБ «УКРГАЗБАНК», МФО: 320478) 1872 (одну тисячу вісімсот сімдесят дві) гривні 20 копійок судових витрат зі сплати судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, місто Київ, 01133.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О. А. Городівський