Рішення № 138393252, 22.07.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/493/26

Номер провадження 2/948/504/26

22.07.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л.,

за участю секретаря судового засідання Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

у травні 2026 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла вказана позовна заява, мотивована тим, що 24.01.2022 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №60436902, за умовами якого відповідачу надані кредитні кошти в сумі 3000,000 грн шляхом перерахування на банківський рахунок клієнта.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу №01092025/1, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №60436902 від 24.01.2022.

Зважаючи на ті обставини, що відповідачем належним чином не виконані кредитні зобов`язання, у боржника утворилась заборгованість у розмірі 10470,00 грн, яку позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн (а.с.2-7).

Ухвалою від 01.06.2026 Машівський районний суд Полтавської області відкрив провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті (а.с. 56).

У судове засідання сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, зокрема, позивач шляхом направлення електронного листа до електронного кабінету (а.с.61,62, 64,65), відповідач до електронного кабінету (а.с.63,66) рекомендованим повідомленням за зареєстрованим місцем проживання (а.с.67,68), яка повернута до суду не врученою з відміткою «адресат відсутній».

Представник позивача в позовній заяві просить розгляд справи здійснювати без участі позивача у порядку спрощеного позовного провадження та не проти ухвалення заочного рішення суду (а.с.7). Відповідач причини неявки не повідомила, відзиву на позов не подала.

Між тим, 07.07.2026 через «Електронний суд» від Бутенко Р.Р. надійшли «заперечення» по справі № 948/493/26. Разом з тим, зі змісту заперечень вбачається, що ОСОБА_1 висловилася щодо позову по іншій справі, зокрема за позовом ТОВ «КОШЕЛЬОК» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 5245,02 грн, в який вона просить суд застосувати строки позовної давності.

За змістом п.3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-233гс18) та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14 (провадження № К/9901/16143/20), від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19 (провадження № 61-2583св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження № 61-3782св21), від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19 (провадження № 61-18085св21).

Відповідач клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав, правом на подання відзиву на позовну заяву в даній справі не скористалась.

За положеннями ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та надавши їм належну оцінку, судом установлено таке.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом установлено, що 24.01.2022 в онлайн системі ТОВ «ФК «ІРБІС» на веб-сайті товариства шляхом обміну електронними повідомленнями між товариством та ОСОБА_1 укладено та підписано у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію» кредитний договір №60436902 (а.с.18-24).

Цього числа позивачем ТОВ «ФК «ІРБІС» направлено ОСОБА_1 пропозицію укласти договір (оферту), яка ознайомившись з умовами пропозиції, умовами договору та Правилами, акцептувала пропозицію шляхом надсилання електронного повідомлення щодо укладення договору про надання фінансового кредиту, за умовами якого клієнту надано кредит у розмірі 3000,00 грн п 3.1, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки у строки та на умовах данного договору (а.с.18 на зв.).

Згідно п.3.2.1 Договору пільговий період складає 21 календарних дні з 24.01.2022 по 14.02.2022 з пільговою процентною ставкою 2% (а.с.18 на зв.).

Згідно п.3.2.2 Договору стандартний період складає 69 календарних дні з 15.02.2022 по 24.04.2022 з стандартною процентною ставкою 3% (а.с.18 на зв.).

Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 24.04.2022 шляхом перерахування відповідно суми на поточний рахунок товариства (п.4.2 договору) (а.с.19).

Довідкою про ідентифікацію ТОВ «ФК «ІРБІС» підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Акцепт оферти позичальником для укладення договору: унікальний ідентифікатор 753929 на моб.телефон НОМЕР_1 , дата та час підписання 24.01.2022, маска картки НОМЕР_2 (а.с.14).

Таким чином, судом установлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За інформацією ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» від 21.10.2025, відповідно договору на переказ коштів 24.01.2022 перераховано грошові кошти на суму 3000,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі іPay.uа 133286429 (а.с.31).

Саме ці реквізити були вказані ОСОБА_1 при укладання електронного кредитного договору.

Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «ФК «ІРБІС», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №60436902 станом на 01.09.2025 складає 10470,00 грн, з яких: 3000,00 грн залишок основного боргу, 7470,00 грн залишок відсотків за кредитом (35-36).

Доказів щодо повернення кредиту в повному обсязі та спростування вказаного розміру заборгованості за тілом кредиту та відсотками сторонами суду не надано.

Судом установлено, що розмір відсотків за користування кредитними коштами встановлений у кредитному договорі відповідає розміру встановленому в ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», відсотки нараховані у межах строку кредиту, понадстрокове нарахування відсотків позивачем не здійснювалось.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов`язання з їх повернення не виконав в повному обсязі, відсотки у встановлених договором розмірі не сплатив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за відсотками в сумі 7470,00 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню кошти в сумі в загальному розмірі 10470,00 грн, а саме: 3000,00 грн тіло кредиту, 7470,00 грн - проценти на погашення заборгованості за кредитом.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено договір факторингу №01092025/01, за умовами якого ТОВ «ФК «ІРБІС» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Позика» права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги за суму фінансування на умовах, визначених договором (а.с.25-29).

Актом приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 року ТОВ «ФК «Позика» переданий Реєстр боржників за договором (а.с.9).

Згідно з витягом з додатку №1 до договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 10470,00 грн, в тому числі: 3000,00 грн тіло кредиту, 7470,00 грн - проценти (а.с.12).

Згідно платіжної інструкції №6054383 від 02.09.2025 ТОВ «ФК «Позика» здійснено оплату ТОВ «ФК «ІРБІС» згідно з договором факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 (а.с.34).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, оскільки відповідач має заборгованість за кредитним договором №60436902 від 24.01.2022 в розмірі 10470,00 грн, яка виникла внаслідок виконання зобов`язання з порушенням умов договору, суд уважає, що цю заборгованість потрібно стягнути з відповідача на користь позивача та відповідно позов задовольнити в повному обсязі.

Щодо посилання відповідача на застосування до правовідносин строків позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Так, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони право на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача стосовно застосування строків позовної давності, з наступних підстав.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України від 14 травня 2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключено з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення».

Проте зазначений Закон набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 04 вересня 2025 року, до цього часу діяли норми щодо зупинення перебігу позовної давності, визначеної ЦК України.

Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи, що строк позовної давності не сплив та був зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, суд висновує, що позивачем позов пред`явлено у межах строку позовної давності.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено, а тому з відповідача на користь позивача потрібно стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою . Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Горобей Р.Г., необхідних для надання правничої (правової) допомоги, договір №39493634/03 про надання правової допомоги від 02.01.2026, додаткова угода №78231548 до договору про надання правової допомоги №39493634/03 від 02.01.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №11628/10, посвідчення адвоката Горобей Р.Г.(а.с.10,13,15-17,30,38,39).

При цьому згідно акту надання послуг від 08.05.2026, сума наданих послуг складає 5 500,00 грн (а.с.10).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ураховуючи критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру та обставини цієї справи, що зазначені вище, складність та категорію справи, відсутність заперечень з боку сторони відповідача щодо розміру витрат, а також практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд уважає розмір витрат позивача завищеним, тому до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 3 000,00 грн, що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором № 60436902 від 24.01.2022 у розмірі 10470,00 грн, а саме: 3000,00 грн тіло кредиту, 7470,00 грн - проценти, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», місцезнаходження юридичної особи: вул.Симона Петлюри, 21/1, м.Бровари, Київська області, код ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.Л.Тимофєєва