Єдиний державний реєстр судових рішень
Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/887/26
Провадження № 2/382/967/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
22 липня 2026 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Нарольського М. М.,
при секретарі судового засідання Матвієнко Ю. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 382/887/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" звернулося до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 41037,60 грн.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 15.10.2025 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45534898. За умовами цього договору позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 24000 грн, строком на 30 днів ( з 15.10.2025 по 13.11.2025 року) із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,233% в день, комісія за надання кредиту складає 16,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 3840,00 грн). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 61546, що був надісланий на вказану позичальником електронну адресу у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін у договорі. Відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за договором позики та заборгованості за процентами, внаслідок чого склалась заборгованість у розмірі 41037,60 грн, з яких: 24000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 1677,60 грн - сума заборгованості за відсотками, 3840 грн сума заборгованості за комісією; 11520 грн сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування . ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45534898 від 15.10.2025 року. Відповідно до Реєстру прав вимог № 1 від 25.02.2026 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 року в тому числі до Відповідача в сумі 41037,60 грн з яких 24000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1677,60 грн - сума заборгованості за відсотками, 3840 грн - сума заборгованості за комісією, 11520 грн сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування, за правом вимоги до договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45534898 від 15.10.2025 року. Отже, Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за Договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань не виконав ні перед Кредитодавцем/Первісним кредитором, ані перед Позивачем/Фактором ТОВ «Фінпром Маркет», що набуло право вимоги за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45534898 від 15.10.2025 на підставі договору факторингу.
Вказуючи на те, що позичальник порушив вимоги договору позивач просив об`єднати в одній позовній заяві вимоги про стягнення заборгованості за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45534898 від 15.10.2025 суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 41037,60 грн, витрати на відшкодування судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.
Ухвалою суду від 29.04.2026 відкрито провадження та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечив.
Відповідач в судові засідання не з`явився, у зв`язку з чим суд зазначає таке.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).
Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством, заяв та клопотань від нього не надходило.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих і розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із статтею 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи й ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи і всебічно проаналізувавши обставини у їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 15.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45534898.
Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «кредит»), на погоджений умовами договору строк (надалі - «строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.
Згідно пункту 2.2.1 договору сума кредиту становить 24000,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 1252,45%. Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом строку, визначеного п.п. 2.2.2. п. 2.2. Договору та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. У випадку укладення додаткової угоди про зміну строку (визначеного п.п. 2.2.2 п.2.2. Договору) або Суми кредиту ( визначеного п.п. 2.2.1. п. 2.2. Договору), розрахунок денної процентної ставки здійснюється станом на день внесення таких змін до Договору (п. 2.3 Договору).
Відповідно до п.2.5 Договору, Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, починаючи з першого дня користування Кредитом до дати повернення, на залишок Кредиту, виходячи із строку фактичного користування Кредитом та до повного погашення заборгованості за Договором.
Відповідно п. 11.1.1. Договору, Позичальник ознайомився на Сайті Кредитодавця https://clickcredit.ua/informaciya з повною інформацією щодо Кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Згідно п. 11.1.2. Договору, Позичальник до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «СlickСredit», що розміщені на вебсайті https://clickcredit.ua/informaciya (надалі Правила), а його зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. Позичальник підтверджує, що Договір уклався ним без нав`язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана Кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення. Позичальник ознайомився на сайті https://clickcredit.ua/informaciya з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (TM «ClickCredit»). (п. 11.1.3.Договору).
Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п.11 Договору. Згідно Договору позики позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Кредитодавець на виконання умов кредитного договору № 45534898 від 15.10.2025, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 24000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» від 10.03.2026 року повідомило про перерахування коштів ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» його клієнтам на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (Рішення НБУ про включення до Реєстру платіжної інфраструктури та видачу ліцензії від 25 квітня 2025 року № 21/761-рк). Вказано відомості про дату платежу 15.10.2025, номер платежу aed239cb-352e-4e2b-b480-6508c618613d, сума платежу - 24000,00 грн, отримувач ОСОБА_2 , ЕПЗ номер НОМЕР_1 .
До позову також долучено в копіях розрахунок заборгованості, згідно з яким загальна сума заборгованості відповідача становить 41037,60 грн, договір факторингу, витяг з реєстру прав вимоги, та платіжне доручення про оплату за відступлення права грошової вимоги згідно реєстру прав вимог. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
На виконання ухвали суду про витребування доказів надійшла від АТ КБ «ПриватБанк» витребувана судом інформація. Згідно вказаної інформації в банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_3 . Згідно наданих відомостей (виписки) від АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором ОСОБА_1 отримав переказ 15.10.2025 року на суму 24000 грн на картку № НОМЕР_3 .
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45534898 від 15.10.2025 року. Згідно п.2.1.3. Договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді є невідємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта/Кредитодавця до Фактора/Позивача вимоги. [Момент переходу права грошової вимоги до Позивача є день підписання відповідного Реєстру прав вимоги]. Наведене підтверджується також Реєстром прав вимог № 1 від 25.02.2026 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 року в тому числі до Відповідача в сумі 41037,60 грн з яких 24000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1677,60 грн - сума заборгованості за відсотками, 3840 грн - сума заборгованості за комісією, 11520 грн сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування, за правом вимоги до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45534898 від 15.10.2026 року.
Отже, Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за Договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань не виконав ні перед Кредитодавцем/Первісним кредитором, ані перед Позивачем/Фактором ТОВ «Фінпром Маркет», що набуло право вимоги за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45534898 від 15.10.2026 року на підставі договору факторингу.
Позивач зазначає, що всупереч умовам договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснив відповідних платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінпром Маркет», ні на рахунки попередніх кредиторів, а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Таким чином, сторони узгодили розмір Позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). (ч.1 ст. 1078 ЦК України).
Отже, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за договорами позики перед новим кредитором ТОВ «Фінпром Маркет» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.
Всупереч умовам Договору позики, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення наданих йому коштів в строки, що передбачені умовами цього договору, тобто існує заборгованість, право вимоги якої, набув позивач.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення відповідачем Договору надання коштів у кредит ( з комісією за надання кредиту) № 45534898 від 15.10.2025 року з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», правонаступником яких є ТОВ «Фінпром Маркет», із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач не подав суду відзив з відповідними доказами чи запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача.
Суд має право прийняти посилання та твердження сторони лише у випадку їх належного доведення в ході розгляду справи, за виключенням випадків, коли такі обставини не потребують окремого доведення. При цьому, сам лише факт відсутності заперечень іншої сторони проти таких посилань та тверджень не може вважатися їх визнанням.
Щодо стягнення заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитом, суд вважає, що їх нарахування є необґрунтованим.
Щодо нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом за договором № 8451977 суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 10.7.1 кредитного договору № 45534898 від 15.10.2025 року сторонами було досягнуто згоди про те, що якщо сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення договору, то за користування кредитом понад встановлений договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування кредитом у розмірі, визначеному п. 2.2 договору за кожен день такого користування.
Таким чином, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було погоджено, що у випадку використання відповідачем кредитних коштів понад встановлений у договорі строк (у даному випадку після 13.11.2025 року) буде здійснюватися нарахування процентів за понадстрокове їх використання за щоденною процентною ставкою у розмірі 4% від суми фактичного залишку кредиту.
Як вбачається зі змісту розрахунку заборгованості за кредитним договором, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» здійснювало нарахування процентів за понадстрокове використання відповідачу кредитних коштів у період з 14.11.2025 по 25.11.2025 року.
У зв`язку з цим суд звертає увагу, що в постанові ВП ВС від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
За обставин даної справи право ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» нараховувати проценти за правомірне використання ОСОБА_1 кредитних коштів припинилося 13.11.2025 року, коли закінчився строк кредитування. З 14.11.2025 року відбулося прострочення ОСОБА_1 виконання свого грошового зобов`язання, тобто почалося неправомірне користування кредитними коштами.
Неправомірне використання кредитних коштів обумовлює виникнення охоронних правовідносин, у межах яких права, свободи та законні інтереси кредитодавця захищаються положеннями ст. 625 ЦК України або за рахунок способів забезпечення виконання зобов`язання, що передбачені договором.
З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що положеннями п. 10.7.1 кредитного договору № 45534898 від 15.10.2025 року передбачено міру відповідальності ОСОБА_1 за прострочення грошового зобов`язання (понадстрокове користування кредитом), яка за своїм змістом повністю відповідає диспозиції ч. 3 ст. 549 ЦК України, тобто є за своєю суттю неустойкою, оскільки передбачає нарахування процентів на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення в якості відповідальності.
Аналогічний підхід щодо тлумачення умов кредитного договору та з`ясування справжньої правової природи положень договору, якими визначено нарахування процентів після закінчення строку кредитування, висвітлено у постанові ВП ВС від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16, а також у постанові ВС від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги щодо договору № 45534898 від 15.10.2025 року, стягнути з відповідача заборгованість в сумі 29517,60 грн: а саме 24000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 1677,60 грн сума заборгованості за відсотками, 3840 грн комісії за надання кредиту. В іншій частині відмовити.
Щодо витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Так, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).
Судом враховується, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, кількість судових засідань та їх тривалість, а також з огляду на приписи п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 2000 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 265, 268, 279, 280-284, 354 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" 29517,60 грн заборгованості.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" 1915,01 грн судового збору та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині в позові відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повні найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ", місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, код ЄДРПОУ 43311346.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Суддя М. М. Нарольський
Судове рішення № 138393004, Яготинський районний суд Київської області було прийнято 22.07.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 382/887/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: