Рішення № 138392959, 21.07.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/783/26

Провадження № 2/379/693/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Шабрацького Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в м. Тараща цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №7867858 в розмірі 22236,00 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення заборгованості представник позивача зазначив, що 16 жовтня 2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7867858. Згідно з п.1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики. Кредитний договір підписано електронним підписом відповідачки. 20.02.2026 між ТОВ «Сіроко Фінанс» ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20022026 у відповідності до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 1 від 20.02.2026 до договору факторингу № 20022026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 22236,00 грн, з яких:

- 6800,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 19,72 грн - сума заборгованості за відсотками;

- 13600,00 грн сума заборгованості за пенею;

- 1816,28 грн сума заборгованості за комісією.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

05.05.2026 ухвалою Таращанського районного суду Київської області відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

25.05.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача- Підодвірного Т.І. з проханням відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтовано тим, що позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. На думку позивача, між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачем було укладено кредитний договір від 16.10.2026 року №7867858. Таке твердження не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству виходячи із наступного. Вказує на те, що позивач подав до суду копію договору від 16.10.2025 року №7867858. При цьому, приєднаний до матеріалів справи Договори не містять підписів сторін договору. Позивачем не надано жодного доказу, що «Відповідач здійснив дії…», а саме: 1) зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця; 2) створив в такій системі особистий кабінет; 3) отримав пропозицію (оферту) та ознайомився із нею; 4) отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором; 5) ввів цей одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі (сайті) кредитодавця; 6) використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) кредитного договору від 16.10.2025 року №7867858. Зокрема, у позові позивач не вказує, яким чином був надісланий та отриманий відповідачем такий ідентифікатор: СМС-повідомлення, певний месенджер тощо. Отже, позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. В той же час, позивачем не надано до суду жодного доказу, який би підтверджував встановлення особи, якій направлявся та чи направлявся взагалі примірник спірного договору. Крім того вказав, що належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми від ТОВ «Сіроко Фінанс» можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Зазначає, що позивачем до позовної заяви долучено лист від ТОВ «ПрофітГід» проте, звертає увагу суду, у вказаному листі відсутня будь-яка інформація щодо особи отримувача коштів, як то ПІБ такої особи і її ІПН. Наявність боргу у відповідача мають бути доведені позивачем належними та допустимими доказами.

Щодо відступлення права вимоги, то як зазначив представник відповідача, подані позивачем копії договору факторингу не містять будь-якої інформації, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідача. Щодо виготовленого позивачем витягу з реєстру боржників, звертаю увагу суду, що останній виготовлено позивачем самостійно, він не містить підписів всіх сторін, які укладали договір факторингу. Виготовлення витягу цілком залежить від волевиявлення позивача, а тому такий витяг не може свідчити про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ» щодо відповідача.

Оскільки, на думку представника відповідача, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано до суду належних і допустимих доказів укладення кредитних договорів з відповідачем на тих умовах, на які посилається позивач, та отримання відповідачем кредитних коштів то проведені позивачем розрахунки заборгованості не відповідають вимогам закону. Також звертає увагу суду щодо неправомірного нарахування первісним кредитором пені під час військового стану та комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Вважає, що у кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за надання та обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) (а.с.106-121).

28 травня 2026 року від представника позивача Ясницької Н.О. до суду надійшло клопотання про витребування доказів від АТ КБ «Приват Банк» (а.с.122-130) та відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. Укладення кредитного договору було здійснено електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) Товариств. Клієнт здійснив оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення. Сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У випадку готовності клієнта прийняти пропозицію (оферту), клієнт натискає кнопку згоди, після чого клієнту надсилається смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, який клієнт має ввести у відповідне поле. У момент введення коду на сайті товариства клієнт направляє иовариству електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) підписане одноразовим ідентифікатором. Після вводу даного коду договір вважається підписаним. Отже, підписавши договір, позичальник посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Повідомляють, що ТОВ "ФК"ЄАПБ"не володіє та не може володіти доказами отримання саме відповідачем одноразового ідентифікатора, який було надіслано на телефонний номер вказаний нею у договорі.

Звертають увагу суду, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти доказами належності картки карток позичальнику та первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують факт перерахування коштів зі сторони первісного кредитора відповідачу за укладеним договором відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Доступ до даних документів мають право отримати безпосередньо власник рахунку або суд.

Також, зазначила, що позивач в повній мірі довів факт набуття права грошової вимоги до відповідача відповідно до чинного законодавства, що підтверджується договорами факторингу та додатками до них (а.с.131-149).

01.06.2026 від представника відповідача- Підодвірного Т.І. до суду надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів з проханням відмовити в задоволенні, оскільки клопотання подано позивачем із порушенням строку на подання клопотання та без обґрунтування вжиття заходів направлених на отримання доказів, самостійно (а.с.150-155).

Ухвалою суду від 11.06.2026 було частково задоволено клопотання представника позивача та витребувано від АТ КБ « Приват Банк» запитувану позивачем інформацію (а.с.157-158).

07.07.2026 від АТ КБ «Приват Банк» надійшла витребувана в ухвалі суду інформація ( а.с.164-166).

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», будучи належним чином повідомленим про час, день та місце судового засідання, в судове засідання не з`явився, повноважного представника до суду не направив. Натомість в позовній заяві представник позивача просить здійснювати розгляд справи у його відсутність.

Відповідачка ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про час, день та місце судового засідання, в судове засідання 21.07.2026 не з`явилася.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Окрім того, відповідно до вимог ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи та матеріали справи з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 16.10.2026 між товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та відповідачкою було укладено договір позики № 7867858 ( а.с. 11-16).

Договір №7867858 від 11.08.2025 підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора 630Qao. Підписання кредитного договору свідчить про те, що відповідач ознайомилася з умовами договору та прийняла їх.

Згідно з п.1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти та комісію) від суми позики.

Відповідно до договору позики, сума кредиту 6800 грн, строк кредитування 30 днів, процентна ставка 0,01 % в день, комісія за надання позики 1816,28 грн.

Відповідно до п. 30 договору відповідачка зазначила реквізити платіжних карток НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 для безготівкового зарахування кредитних коштів.

Згідно квитанції № 46063-06994-72224 наданої ТОВ «ПрофітГід», ТОВ «Сіроко Фінанс» здійснило переказ коштів, через платіжну систему «Platon» на платіжну картку (маска картки) № НОМЕР_1 у розмірі 6800,00 грн (а.с.19-21).

Згідно з розрахунком заборгованості позичальника ОСОБА_1 за договором кредиту № 7867858, сума заборгованості становить 22236,00 грн (а.с.22-24).

20.02.2026 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20022026/4, у відповідності до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.27-35).

20.02.2026 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» на виконання п.1.2 договору факторингу № 20022026/4 від 20.02.2026 року уклали акт прийому-передачі реєстру боржників (а.с.36).

Оплата за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу №20022026/4 від 20.02.2026 підтверджується платіжною інструкцією № 23849 від 24.02.2026 (а.с.37).

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 від 20.02.2026 до договору факторингу №20022026/4 від 20.02.2026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 7867858 в сумі 22236,00 грн, з яких: 6800,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 19,72 грн сума заборгованості за відсотками, 13600,00 грн сума заборгованості за пенею, 1816,28 грн сума заборгованості за комісією (а.с.38).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються, Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина 12 ст. 11 вказаного Закону передбачає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

В судовому засіданні установлено, що кредитний договір № 7867858 від 16.10.2025 підписаний відповідачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора 630Qao (а.с.16), тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами указаних правочинів. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між позивачем та відповідачем не були б укладені.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що зазначені у відзиві на позовну заяву адреса проживання та РНОКПП відповідачки ОСОБА_1 повністю співпадають з вказаною адресою проживання та РНОКПП позичальника (клієнта), які зазначені у вищевказаному кредитному договорі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договірні зобов`язання ТОВ «Сіроко Фінанс» виконало та надало відповідачці шляхом перерахування на визначений відповідачкою картковий рахунок кредит (позику) в сумі 6800 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 570/2984/13-ц.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 наведені кваліфікуючі ознаки договору факторингу, а саме договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов`язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 910/7038/17.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

На підтвердження позовних вимог позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» надано суду належним чином завірені копії договору факторингу № 20022026/4 від 20.02.2026 з додатками, укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Сіроко Фінанс».

На підтвердження здійснення оплати ТОВ «ФК «ЄАПБ» за відступлення ТОВ «Сіроко Фінанс» прав вимоги до боржників позивачем також надано платіжну інструкцію № 23849 від 24.02.2026 .

При оцінці договору факторингу № 20022026 від 20.02.2026 з додатками, укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Сіроко Фінанс», суд керується закріпленим у ст.204 ЦК України принципом правомірності правочину та зауважує, що цей договір ніким не оспорювався та у встановленому порядку недійсним не визнавався, а відтак, суд приймає його до уваги.

Отже, надані позивачем вище і досліджені судом письмові докази підтверджують відступлення права вимоги від ТОВ «Сіроко Фінанс» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики, укладеним цим товариством з ОСОБА_1 .

У зв`язку з викладеним суд не приймає до уваги та відхиляє твердження сторони відповідача про те, що факт правонаступництва ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором є недоведеним, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими судом під час розгляду справи обставинами.

Натомість, відповідачка свої договірні зобов`язання у визначений договором строк і обсяги не виконала, і станом на час розгляду справи відомостей про погашення заборгованості за вказаним договором повністю чи частково суду не надано.

Аргументи представника відповідача про те, що вона не укладала вказаного договору позику повністю спростовуються наданими позивачем та витребуваними ухвалою суду від 11.06.2026 від АТ КБ «Приват Банк» доказами.

Так, з листа АТ КБ «Приват Банк» від 24.06.2026 вбачається, що ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_5 є клієнтом банку. На її ім`я було емітовано платіжну картку № НОМЕР_6 , рахунок до картки НОМЕР_7 .

З виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 вбачається, що на її платіжну картку № НОМЕР_6 надійшли 6800,00 грн, дата 16.10.2025.

Доказів ненадходження на банківський рахунок коштів за вказаним договором відповідачка суду не надала.

З приводу заперечення представника відповідача щодо стягнення з відповідачки пені у розмірі 13600 гривень, суд зауважує таке.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №320/8618/15-ц).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23.

Тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 грошових зобов`язань, що випливають з договору позики, наявність яких та розмір встановлено під час розгляду справи, підлягають застосуванню вимоги пункту18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відтак позов в частині стягнення з відповідачки на користь ТОВ "ФК "ЄАПБ" пені в розмірі 13600,00 грн за договором позики від 16.10.2025 року № 7867858 задоволенню не підлягає.

Проте, не заслуговують на увагу заперечення представника відповідача щодо стягнення з відповідачки заборгованості за комісією в розмірі 1816,28 грн.

У пункті 2.4 договору сторони визначили, що комісія за видачу кредиту становить 26,71% від суми виданого кредиту, що становить 1816,28 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію (пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо) (п. 31.18. постанови Верховного Суду від 13.07.2022 № 496/3134/19).

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, з відповідачки слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором №7867858 від 16.10.2025 у розмірі 8636,00 що складається із: 6800,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19,72 грн - сума заборгованості за відсотками; 1816,28 грн сума заборгованості за комісією.

На підставі часткового задоволення позову, враховуючи положення ст.ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а відсоток задоволених позовних вимог становить 38,84% (8636 / 22236) Х 100. Тому з відповідачки слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1034,02 грн, що відповідає пропорційності розміру задоволених позовних вимог (2622,40 Х 38,84%).

Керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 12, 13, 19, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 512, 526, 527, 610, 628, 1050, 1054, 1077, 1078, 1081 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за договором позики № 7867858 від 16.10.2025 у розмірі 8636 (вісім тисяч шістсот тридцять шість) гривень 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1034 (одна тисяча тридцять чотири) гривні 02 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місце знаходження 07400, м. Бровари, Київська область, вул. Лісова, 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 21.07.2026.

Головуючий:Г.О. Шабрацький