Вирок № 138392925, 22.07.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/742/26

Номер провадження 1-кп/373/192/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі: секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025116240000217 від 17.12.2025, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Переяслав-Хмельницький Київської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, призваного на військову службу під час мобілізації, яку проходив у військовій частині НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого згідно вироку Переяславського міськрайонного суду Київської області від 04.11.2025 за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 34000 грн,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 309 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , маючи непогашену у встановленому законом судимість згідно вироку Переяславського міськрайонного суду Київської області від 04.11.2025. яким він засуджений за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та протягом року після засудження повторно вчинив аналогічне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

17.12.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 19 год 31 хв., ОСОБА_4 , проходячи вулицею Святилівська у місті Переяславі Київської області, знайшов на землі біля дерева прозорий полімерний пакет з пазовим замком, в якому знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору, що містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої заборонено, РVР. Будучи обізнаний із зовнішніми ознаками цієї психотропної речовини та зі способами її вживання, діючи з прямим умислом, направленим на незаконне придбання психотропної речовини, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх суспільно-небезпечні наслідки, ОСОБА_4 , підняв полімерний пакет з кристалоподібною речовиною та поклав його до лівої кишені своєї жилетки, маючи намір у подальшому вжити знайдену психотропну речовину шляхом куріння, чим вчинив незаконне придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, РVР масою 0,176 г., та розпочав незаконне її зберігання без мети збуту.

Продовжуючи свої протиправні дії, 17.12.2025, у вечірній час доби ОСОБА_4 переміщався вулицями міста, зберігаючи при собі знайдену психотропну речовину РVР, та цього ж дня о 19 год 31 хв. був зупинений працівниками патрульної поліції у м. Переяславі по вул. Паризької Комуни, неподалік будинку № 3А. Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_5 зізнався, що має при собі солі РVР, після чого на пропозицію дізнавача ВП №1 Бориспільського РУП самостійно вийняв із лівої кишені своєї жилетки та видав прозорий пакет з полімерного матеріалу, в якому знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР масою 0,176 г.

Вищевказані протиправні дії обвинуваченого кваліфіковані за ч.2 ст. 309 КК України, оскільки протягом року він вже був засуджений за цією статтею.

Роз`яснивши обвинуваченому суть обвинувачення, суд з`ясував, що він його розуміє повністю та визнає усі фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, а також визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та погодився надати суду показання.

Обвинуваченому роз`яснено його право на захист із залученням адвоката та право на розгляд кримінального провадження в загальному порядку, в якому прокурор зобов`язаний буде довести усі фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті. Скористатись такими правами обвинувачений бажання не виявив.

За таких умов, у відповідності до положень ч.3 ст. 349 КПК України, суд за пропозицією прокурора, яку підтримав обвинувачений, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та постановив допитати обвинуваченого, дослідити документи про особу обвинуваченого та документи щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Обвинувачений ОСОБА_4 показав суду, що 17.12.2025 близько 19:00 год він йшов по вулиці Святилівська у місті Переяславі Київської області до магазину за продуктами. Неподалік магазину на землі під деревом у світлі ліхтарів він побачив прозорий поліетиленовий пакетик, в якому була біла кристалоподібна речовина. Він одразу запідозрив, що то можуть бути солі PVP, які він неодноразово вживав, а тому вирішив підняти пакет та роздивитись його вміст. Переконавшись у тому, що знайшов психотропну речовину, він забрав її собі, поклавши знахідку до кишені жилетки, щоб у подальшому вдома вжити шляхом куріння. Після цього він сходив до магазину та, приблизно за 20 хв., по дорозі додому, на вулиці Паризької Комуни у м. Переяславі його зупинили працівники поліції. На їх запитання про наявність заборонених предметів та речовин він зізнався, що має солі PVP. Після цього він вийняв з кишені та видав слідчому поліетиленовий пакетик на пазовому замку з кристалоподібною психотропною речовиною масою достатньо для одного прийому, що цілком може бути 0,176 г.

Окрім цього обвинувачений суду показав, що у кінці січня 2025 р. його призвали на військову службу за мобілізацією, яку він проходив у в/ч НОМЕР_1 в НОМЕР_2 бригаді морської піхоти та яку самовільно залишив, не повернувшись на службу у червні 2025 р. після місячної оздоровчої відпустки внаслідок отриманого осколкового поранення. З того часу він двічі вироками Переяславського міськрайонного суду від 26.06.2025 та 04.11.2025 притягувався до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 309 КК України з призначенням штрафу, останній з яких в сумі 34 тис. грн він не сплатив по причині відсутності коштів. Приблизно з 25-річного віку він час від часу вживає психотропну речовину солі PVP, однак вважає, що не має стійкої залежності від цієї речовини. Готовий понести покарання за вчинене та твердо вирішив більше не вживати ніякі заборонені речовини, просив надати йому іспитовий строк для виправлення.

Вислухавши показання обвинуваченого по обставинам події, суд встановив, що вони повністю узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті.

Отже винуватість ОСОБА_4 у інкримінованому йому злочині не підлягає сумніву, його дії кваліфіковані вірно.

Відповідно до Списку № 2 «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в Таблиці 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, «РVР» - є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Згідно наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу» великим розміром психотропної речовини РVР є маса від 1,5 до 15,0 г.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за ч.1 ст. 309 КК України ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 309 КК України, за що повинен понести покарання згідно закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до положень статей 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації кримінальне покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братись до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Отже, при призначенні покарання винному суд в обов`язковому порядку враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння, особу винного, його ставлення до вчиненого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно положень ст. 12 КК України, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 309 КК України, є нетяжким злочином, суспільна небезпечність якого обтяжується однією з трьох кваліфікуючих ознак, які вказані у диспозиції відповідної норми кримінального закону (вчинення відповідних дій протягом року після засудження за цією статтею).

Обставинами, які у відповідності до п.1 ч.1 ст. 66 КК України пом`якшують покарання на досудовому розслідуванні визнано: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що в певній мірі знайшло підтвердження під час судового розгляду шляхом усвідомлення обвинуваченим своєї протиправної поведінки та надання викривальних показань відносно себе.

Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання, ОСОБА_4 не інкримінуються.

Суд також позитивно оцінює проявлену громадянську позицію обвинуваченого, яка проявилася перерахуванні ним грошових коштів в розмірі 5000,00 грн як благодійній внесок (донат) на рахунок Центру спеціального призначення «Омега» (код ЄДРПОУ 44709450) - окремої військової частини прямого підпорядкування Національної гвардії України, що підтверджується квитанцією АТ КБ ПриватБанк від 20.02.2026.

Відповідно до наданих матеріалів ОСОБА_4 26.01.2025 призваний на військову службу за мобілізацією на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 та після проходження військового навчання та бойового злагодження 31.03.2025 прибув до військової частини НОМЕР_1 та прийняв посаду: номер обслуги 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 2 роти морської піхоти, військове звання «матрос»; військову службу залишив самовільно та перебуває в розшуку підстава «СЗЧ»; за місцем проходження військової служби та за місцем проживання характеризується посередньо; на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Згідно інформації Ді МВС, наданої на вимогу слідчого про судимості ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 309 КК України та відносно нього судом ухвалено три обвинувальні вироки від 04.10.2021, від 26.06.2025 та від 04.11.2025. З них ОСОБА_4 має одну непогашену судимість за вироком Переяславського міськрайонного суду Київської області від 04.11.2025, яким він засуджений за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000,00 грн.

Листом №1566/32/24/1-25 начальник уповноваженого органу з питань пробації повідомив, що станом на 18.12.2025 до органу пробації не надходила інформація про сплату штрафу засудженим згідно вироку від 04.11.2025

Санкція ч.2 ст. 309 КК України, за якою ОСОБА_4 визнається винним, передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Враховуючи викладені вище обставини та факти, які характеризують особу винного, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної норми кримінального закону - на строк два роки, що визнається судом необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 внаслідок власної внутрішньої неорганізованості, залежності та безвідповідальності втретє протягом року та за півтора місяці після останнього засудження, маючи невиконане покарання у виді штрафу, знову вчинив аналогічне кримінальне правопорушення, суд не находить підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, оскільки без реального позбавлення волі його виправлення є неможливим.

Прокурор просив суд застосувати положення ч.1 ст. 71 КК України та приєднати до покарання, призначеного за новим вироком невідбуту частину основного покарання у виді штрафу за попереднім вироком Переяславського міськрайонного суду Київської області від 04.11.2025. яким ОСОБА_4 засуджений за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 34000 грн.

Проте, суд не находить підстав для такого складання покарань за двома вироками оскільки прокурором не надано точних та достовірних відомостей від повноважного органу, яка саме частина штрафу за попереднім вироком від 04.11.2025 залишається несплаченою на дату ухвалення нового вироку. При цьому обвинувачений повідомив суд, що якась сума з його банківської картки була списана на сплату штрафу.

Крім того, згідно ч.3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Речовим доказом у кримінальному провадженні є психотропна речовина PVP, масою 0,176 г, що була вилучена у ОСОБА_4 17.12.2025, після проведення експертизи разом з попереднім пакуванням поміщена до спеціального пакету експертної служби № 6631955 та постановою слідчого від 29.12.2025 передана на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 Бориспільського РУП, що підтверджується квитанцією відповідальної особи. Зазначена психотропна речовина заборонена до обігу, а отже підлягає знищенню згідно положень ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, відповідно до довідки-рахунку експерта Київського НДЕКЦ МВС України становлять 3565,60 грн, які стягуються судом з обвинуваченого на користь держави на підставі ч.2 ст. 124 КПК.

Заходи попереднього ув`язнення до обвинуваченого не застосовувалися.

Запобіжний захід на досудовому розслідуванні та в суді обвинуваченому не обирався. Клопотання про його обрання при ухваленні вироку прокурором не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, ч.3 ст. 349, ст.ст. 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Вирок Переяславського міськрайонного суду Київської області від 04.11.2025 у справі № 373/3322/25, яким ОСОБА_4 засуджений за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 34000,00 грн, виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ,) на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 3565,60 грн (три тисячі п`ятсот шістдесята п`ять гривень 60 копійок).

Речовий доказ: психотропну речовину PVP, масою 0,176 г, яка поміщена до спеціального пакету №6631955 та передана на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду з урахуванням обмежень, визначених в ч. 2 ст. 394 КПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано жодним учасником справи.

Суддя ОСОБА_1