Ухвала суду № 138392674, 11.07.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/8375/26

провадження № 1-кс/361/1349/26

11.07.2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2026 року м. Бровари

Слідчий суддя Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання у кримінальному провадженні за

№ 12026111130001233 від 09 липня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Бровари Київської області, зареєстрованому та такому, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованому, не депутату, не інваліду, не маючому на утримані малолітніх та неповнолітніх дітей, раніше не судимому,

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2026 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання слідчого погоджене прокурором Броварської окружної прокуратури у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026111130001233 від 09 липня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 .

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 . Вказане клопотання обґрунтовано тим, що існують ризики, передбачені статтею п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Прокурор вказує на достатність даних для обґрунтованої підозри причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними матеріалами у межах кримінального провадження, а саме протоколами проведення слідчих дій. Прокурор зауважує про наявність ризиків, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілого і свідків та вчинення нових кримінальних правопорушень. У клопотанні зазначено, що застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не зможе в повній мірі запобігти вказаним вище ризикам та забезпечити його належну процесуальну поведінку. Так, застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання є недоцільним, враховуючи тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення. Особиста порука, домашній арешт та застава не гарантують належної процесуальної поведінки підозрюваного. З перелічених підстав прокурор у судовому засіданні просив задовольнити таке клопотання та не визначати підозрюваному розмір застави.

Захисник заперечив проти заявленого клопотання прокурора, оскільки вважає його безпідставним. Захисник зауважив, що ризики заявлені прокурором є надуманими і не підтверджені жодними доказами. Зауважив, що підозрюваний раніше не судимий та має постійне місце проживання. За таких обставин просив у задоволенні клопотання відмовити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Підозрюваний підтримав позицію свого захисника та заперечив проти задоволення клопотання, просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Слідчий суддя, заслухавши учасників судового засідання, щодо заявленого клопотання, дослідивши долучені сторонами докази констатує таке.

Згідно з ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, які перелічені в цій статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з частинами 1 та 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Дотримуючись приписів ст. 194 КПК України слідчий суддя по черзі аналізує зазначені вище обставини. Зокрема, щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 в інкримінованому йому правопорушенні суд зазначає таке.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 09 липня 2026 року, близько 13 години 55 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуваючи неподалік домоволодіння АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та в цей час у нього виник умисел направлений на відкрите заволодіння чужого майна, поєднаного з проникненням до житла, передбачаючи, що в будинку можуть знаходитися цінні речі.

Того ж дня, 09 липня 2026 року, приблизно о 13 год. 57 хв., ОСОБА_5 , діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2402-ІХ, який неодноразово продовжувався та діє на всій території України до цього часу, з метою реалізації свого умислу, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, застосувавши фізичну силу рук, шляхом ривка, відкрив зачинені на той час на замок двері до приміщення будинку АДРЕСА_2 де перебував ОСОБА_6 .

Перебуваючи в приміщенні за вказаною вище адресою, ОСОБА_5 підійшов до потерпілого ОСОБА_6 та кулаками обох рук наніс декілька ударів в обличчя останнього, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді «Садно верхньої губи. Забій м`яких тканин задньої грудної стінки», після чого повалив ОСОБА_6 на підлогу, чим подолав супротив останнього та відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Samsung» моделі «А 52», чорного кольору.

Надалі, утримуючи викрадене майно при собі, вибіг з будинку, залишивши місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши своїми умисними, протиправними діями, потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на суму 8800 гривень.

Отже, ОСОБА_5 підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з проникненням у житло, з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я особи, вчиненого в умовах воєнного стану тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

09 липня 2026 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

10 липня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Так, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише те, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів, у тому числі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Отже, суд повинен оцінити чи існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Слідчий суддя вважає, що станом на дату розгляду клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Такий висновок слідчого судді підтверджується матеріалами кримінального провадження, долученими слідчим до клопотання, а саме: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення або іншу подію від 09.07.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка повідомила, що 09.07.2026 приблизно о 14 год. 00 хв. вона перебувала за місцем проживання, а саме АДРЕСА_2 в подвір`ї та почула крики, після чого зайшовши в будинок вона побачила знайомого її сина, який наносив тілесні ушкодження її сину та в подальшому забрав його мобільний телефон; протоколом пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_7 , яка на наданих зображеннях впізнає ОСОБА_5 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка повідомила, що 09.07.2026 перебувала у свого знайомого вдома за адресою АДРЕСА_2 та перебуваючи в кімнаті з потерпілим вона почула як хтось почав стукати та виламувати двері, після чого знайомий потерпілого ні ім`я ОСОБА_9 вирвав двері та забіг до кімнати і почав наносити тілесні ушкодження ОСОБА_10 і між ними почалася бійка та він вибив з рук мобільний телефон ОСОБА_11 продовжуючи наносити йому тілесні ушкодження, після чого ОСОБА_9 забрав його мобільний телефон та вибіг з будинку в невідомому напрямку; протоколом пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_8 , яка на наданих зображеннях впізнає ОСОБА_5 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який повідомив, що 09.07.2026 він перебував вдома за адресою АДРЕСА_2 та до нього прийшла його знайома ОСОБА_8 та в ході розмови з нею до нього в будинок забіг його знайомий ОСОБА_5 , який попередньо вирвав вхідні двері будинку, та почав виражатися стосовно нього та його матері нецензурною лайкою та звинувачувати потерпілого в тому, що він винен йому ікону та фотоапарат та почав наносити йому тілесні ушкодження руками та ногами і виражатися нецензурною лайкою, під час того як він наносив йому ушкодження в потерпілого випав з рук його мобільний телефон «Самсунг», після чого він його забрав та вийшов з будинку; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину в ході якого під час особистого обшуку в ОСОБА_5 виявлено та вилучено мобільний телефон «Самсунг».

Отже, перелічені докази є вагомими та об`єктивно пов`язують підозрюваного з інкримінованим злочином, тому слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри.

Стосовно наявності ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України слідчий суддя вказує таке.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Санкція цієї норми КК України встановлює покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, тобто цей злочин є тяжким згідно з ч. 5 ст. 12 КК України. Отже, судом може бути призначене покарання за вчинення такого злочину лише у виді реального позбавлення волі. Відтак, суд вважає тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення є одним із вагомих факторів, який свідчить про потенційний ризик його переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Однак, ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Слідчий суддя вважає, що у підозрюваного відсутні стійкі соціальні зв`язки, які могли стримати його від переховування від слідства. Тому з огляду на такі обставини та тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, суд оцінює ризик, як цілком вірогідний. Отже, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Щодо наявності ризику передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні суд зауважує таке.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст.23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на основі показань, які суд безпосередньо досліджував під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Підозрюваний обізнаний з даними осіб, які є свідками та потерпілим у цьому кримінальному провадженні. Відтак, існує ризик, що у разі не обрання підозрюваному запобіжного заходу з покладенням певних обов`язків він зможе безперешкодно незаконно психологічно або економічно намагатися впливати на цих осіб з метою зміни показань наданих на стадії досудового розслідування.

Разом з тим, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, зокрема (буде переховуватись чи незаконно впливати), однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Щодо існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то цей ризик не доведений прокурором, оскільки підозрюваний раніше не судимий, а тому немає підстав вважати, що він вчинить нові злочини.

Стосовно можливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою слідчий суддя зазначає таке.

Особисте зобов`язання, на думку слідчого судді, не може бути застосовано до підозрюваного для запобігання наведеному вище ризику переховування від слідства та з огляду на тяжкість інкримінованого йому правопорушення.

Особиста порука не може бути застосована до підозрюваного, оскільки не має заяв від потенційних поручителів.

Щодо запобіжного заходу у вигляді застави, то на переконання слідчого судді такий захід, як основний, буде недостатнім для запобігання наведеному вище ризику переховування від слідства враховуючи тяжкість покарання за інкримінований злочин.

Стосовно застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного проживання, то цей запобіжний захід. на думку суду, не зможе нівелювати ризик переховування підозрюваного від правосуддя та можливість впливу, в тому числі й дистанційного, на ключових свідків обвинувачення.

Разом з тим, суд враховує, що вік та задовільний стан здоров`я підозрюваного не перешкоджають обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи конкретні обставини справи, обґрунтовану підозру ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п. 1, 3ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, тобто до 06.09.2026 включно. В клопотанні прокурор не просив визначати підозрюваному розмір застави.

Вирішуючи питання щодо визначення підозрюваному розміру застави суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У силу п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 є тяжким злочином у світлі ст. 12 КК України, а тому суд вважає за можливе визначити підозрюваному розмір застави у межах встановлених КПК України, як альтернативного запобіжного заходу. Суд зауважує, що між розміром застави і метою, яку вона покликана забезпечити, тобто належну поведінку підозрюваного та запобігання доведеним ризикам має існувати розумна пропорційність і застава не повинна стати формальністю вона мусить реально заміняти собою тримання під вартою. Проте, в свою чергу застава не повинна бути для підозрюваного надмірним тягарем.

З наведеного, суд дійшов висновку, що слід визначити ОСОБА_5 , розмір застави 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 грн. 00 коп.(шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 коп, оскільки такий розмір застави буде достатнім для запобігання доведеним прокурором ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки.

Отже, клопотання слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 177,178, 182, 183, 184, 194, 196, 309, 331, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 діб, з моменту затримання, до 06.09.2026 включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн 00 коп (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок з наступними реквізитами : Одержувач: ТУ ДСА України у Київській області; Код одержувача (ЄДРПОУ): 26268119; Банк одержувача: ДКСУ м. Київ, розрахунковий рахунок: UA768201720355259001000018661; Призначення платежу: «застава за П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава, згідно з ухвалою (назва суду та дата ухвали) по справі № (вказати номер), кримінальне провадження № (вказати номер)»

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному ухвалою розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі, установі де особа утримується.

У випадку внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок підозрюваний звільняється з-під варти в порядку визначеному ч.4 ст.202 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні, як безпосередньо, так й через інших осіб;

- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.

Зобов`язати орган досудового розслідування негайно повідомити родичів ОСОБА_5 про взяття його під варту.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено о 14 год. 00 хв. 15 липня 2026 року в залі Броварського міськрайонного суду Київської області.

Слідчий суддя ОСОБА_1