Рішення № 138391031, 22.07.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/2789/26

2/303/1259/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2490374 від 15.06.2025 року та № 7773975 від 31.05.2025 року.

В обґрунтування своїх вимог вказує про те, що 15.06.2025 року між ТзОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2490374. В подальшому, 24.12.2025 року між ТзОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24122025/2 відповідно до умов якого ТзОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передає (відступає) ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «ФК «Незалежні Фінанси» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Зокрема, ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 19929,00 грн., що складається із заборгованості за основною сумою боргу 4985,00 грн., заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 5944,00 грн., заборгованості за неустойкою 9000,00 грн.

Крім того, 31.05.2025 року між ТзОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 7773975. 26.08.2025 року між ТзОВ «Сіроко Фінанс» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 26082025 відповідно до умов якого ТзОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Зокрема, ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 13078,40 грн., що складається із заборгованості за основною сумою боргу 5220,00 грн., 522,00 грн. заборгованість за відсотками; пеня 7336,40 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання не виконує ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаними договорами на загальну суму 33007,40 грн. Також просить вирішити питання судових витрат, а саме стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Ухвалою від 03.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.04.2026 року та за клопотання позивача відкладено на 01.06.2026 року, а в подальшому на 22.07.2026 року.

06.04.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (документ сформований в системі «Електронний суд» 04.04.2026 року). Відповідач у поданому відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність належних та допустимих доказів укладення між сторонами кредитного договору, зокрема оригіналу договору, а також на необґрунтованість розрахунку заборгованості, який, на думку відповідача, є одностороннім і не підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Крім того, відповідач посилається на сплив строку позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України, вважаючи, що позивач звернувся до суду поза межами встановленого законом трирічного строку, у зв`язку з чим просить застосувати наслідки його спливу та відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, позовна заява містить клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання з розгляду цієї справи не з`явилася повторно, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Щодо договору про споживчий кредит № 2490374 від 15.06.2025 року.

Так, 15.06.2025 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» був укладений кредитний договір № 2490374.

Вказаний кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 796386, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Згідно з п.п. 1.1, 1.2., 1,3., 1.4. кредитного договору № 2490374 від 15.06.2025 року, кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений в п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Сума кредиту становить 5000,00 грн. Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 15.06.2025 року. Остаточний термін повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів 10.06.2026 року.

Відповідно до п.п. 1.5.-1.7 кредитного договору № 2490374 від 15.06.2025 року, загальні витрати позичальника за кредитом складають 17410,00 грн., денна процентна ставка 0,97%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 2418,52 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 22410,00 грн. Комісія за надання кредиту 1350,00 грн., яка нараховується за ставкою 27,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування) 16060,00 грн., що нараховується за ставкою 14,60% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду). Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Тип процентної ставки фіксована.

Згідно з п. 2.1. кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .

Підписанням цього договору відповідач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства, розміщених на веб-сайті. Також відповідач підтверджує, що до укладення цього договору отримав від товариства інформацію, зазначену в законодавстві про фінансові послуги та діяльність фінансових компаній та інформацію, яка вимагається відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (розділ 5 кредитного договору).

15.06.2025 року сторони договору також підписали додаток № 1 до Договору про споживчий кредит № 2490374 від 15.06.2025 року в якому узгодили графік платежів.

Надання кредитних коштів відповідачу підтверджується платіжним дорученням № 43824285 від 15.06.2025 року на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу «Кошти згідно договору № 2490374».

Також судом встановлено, що 24.12.2025 року між ТзОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24122025/2 відповідно до умов якого ТзОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» передає (відступає) ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні права вимоги до боржників, вказані в реєстрі боржників.

Згідно з п. 1 договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), неустойку (штраф, пеня) та/або проценти за порушення грошового зобов`язання та інші платежі (за наявності) згідно кредитних договорів, право на одержання яких належить клієнту.

24.12.2025 між ТзОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» складено Акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 24122025/2 від 24.12.2025 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору № 24122025/2 від 24.12.2025 року, ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2490374 від 15.06.2025 року на суму 19929,00 грн., що складається із заборгованості за основною сумою боргу 4985,00 грн., заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 5944,00 грн., заборгованості за неустойкою 9000,00 грн.

Щодо договору позики № 7773975 від 31.05.2025 року.

Так, 31.05.2025 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Сіроко Фінанс» був укладений договір позики № 7773975.

Вказаний кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора kІ65fl, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача про, що свідчить розділ 10 кредитного договору.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. договору позики № 7773975 від 31.05.2025 року товариство надає клієнту кредит в розмірі 5800,00 грн. строком на 30 днів. Процентна ставка 0,01 % в день (фіксована), комісія 28,21 % від суми позики (1636,18 грн.). Дата надання позики 31.05.2025 року, дата повернення позики 29.06.2025 року, процентна ставка 0,95% в день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 2247,89 %. Орієнтовна загальна вартість позики 7453,00 грн.

31.05.2025 року сторони договору також підписали додаток № 1 до договору позики № 7773975 від 31.05.2025 року в якому узгодили графік платежів.

Надання кредитних коштів відповідачу підтверджується платіжною квитанцією № 07656827-13e0-4895-8921-75b49e290d47 від 31.05.2025 року на суму 5800,00 грн.

Також судом встановлено, що 26.08.2025 року між ТзОВ «Сіроко Фінанс» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 26082025, відповідно до умов якого ТзОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Згідно з п. 1 договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Додатковою угодою № 5 до договору факторингу № 26082025 від 26.08.2025 року сторони внесли зміни щодо загальної суми прав вимоги, що відступаються згідно реєстру боржників № 4 від 21.11.2025 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 4 до договору № 26082025 від 26.08.2025 року, ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 7773975 від 31.05.2025 року на суму 13078,40 грн., що складається із заборгованості за основною сумою боргу 5220,00 грн., 522,00 грн. заборгованість за відсотками; пеня 7336,40 грн.

Згідно з розрахунком заборгованість за договором позики № 7773975 від 31.05.2025 року становить 13078,40 грн., що складається із заборгованості за основною сумою боргу 5220,00 грн., 522,00 грн. заборгованість за відсотками; пеня 7336,40 грн.

Оскільки позичальник не виконала свої зобов`язання добровільно, товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

Із врахуванням встановленого вище суд вважає, що в першу чергу слід вирішити питання наявності у позивача права грошової вимоги за кредитними договорами до відповідача.

За приписами ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Тобто із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У постанові Верховного Суду від 28.09.2022 року у справі № 530/1995/18 викладено загальний правовий висновок, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Відомостей про те, що зазначені вище договори факторингу в частині відступлення права вимог за кредитним договором № 2490374 від 15.06.2025 року та № 7773975 від 31.05.2025 року судовими рішеннями визнано недійсними, матеріали справи не містять.

З наведених вище договорів факторингу слід прийти до однозначного висновку про те, що до ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли всі права кредитора за кредитним договором № 2490374 від 15.06.2025 року та № 7773975 від 31.05.2025 року.

З приводу наявності підстав для стягнення заборгованості за договорами суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Суд враховує також те, що відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру (постанова Верховного Суду від 10.12.2025 року у справі № 701/171/25).

За обставин справи позивачем було надано паперові копії доказів, що підтверджують позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, кредитні договори, підписані відповідачем, як позичальником, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (комбінацією символів самостійно введеною позичальником), де викладено умови кредитування, які позивачем покладено в основу заявлених вимог щодо стягнення кредитної заборгованості та визначення її розміру.

Додатково слід врахувати, що персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем. Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.

Верховний суд у постанові від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19 зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи(вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Також Верховний Суд у постанові від 04.12.2023 року у справі № 212/10457/21 погодився з тим, що без введення особою логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, як і незаконності заволодінням його персональними даними.

Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

З урахуванням вказаних міркувань, суд відхиляє посилання відповідача про те, що позивач не довів факт укладення кредитних договорів та перерахунку кредитних коштів позичальнику, фактичного надсилання відповідачу одноразового паролю-ідентифікатора і підписання кредитного договору.

При цьому слід відзначити, що відповідач мала об`єктивну можливість надати докази щодо ненадходження коштів кредиту. Однак таких доказів суду надано не було.

З врахуванням встановленого суд приходить до висновку про укладеність вищевказаних договорів між відповідачем та відповідними фінансовими установами, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих в борг коштів, та наявності в неї боргових зобов`язань перед позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Так, одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасно щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені (штрафу, неустойки) за кредитними договорами, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.

Із врахуванням того, що позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати 9000,00 грн. неустойки (пені, штрафу) за кредитним договором № 2490374 від 15.06.2025 року та 7336,40 грн. пені за договором позики №7773975 від 31.05.2025 року, від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для стягнення таких.

Таким чином, оскільки відповідач доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за кредитними договорами суду не представила, не спростувала документально нарахований позивачем розмір заборгованості, з урахуванням наведеного, оцінивши наявні по справі докази в їх сукупності, та, враховуючи факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитних договорів, суд приходить до висновку, що позов ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за кредитними договорами слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 16671,00 грн., що складається із: заборгованості за кредитним договором № 2490374 від 15.06.2025 року у розмірі 10929,00 грн., що в свою чергу складається із заборгованості за основною сумою боргу 4985,00 грн., 5944,00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту та заборгованості за договором позики № 7773975 від 31.05.2025 року у розмірі 5742,00 грн., що складається з наступного: 5220,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 522,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо спливу строку позовної давності, оскільки кредитні договори укладені у травні-червні 2025 року, а позов подано у 2026 році, тобто у межах загальної позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам.

Розмір заявлених вимог 33007,40 грн. (100 % - 3328,00 грн. - розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду з цим позовом), розмір вимог, що підлягають задоволенню 16671,00 грн. (50,51 % - 1680,97 грн. - розмір судового збору, пропорційний до задоволеної частини вимог).

Таким чином, відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1680,97 грн. судових витрат за сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість на загальну суму 16671,00 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят одна гривня 00 копійок) гривень, що складається із заборгованості: за кредитним договором № 2490374 від 15.06.2025 року у розмірі 10929,00 гривень, що в свою чергу складається із заборгованості за основною сумою боргу 4985,00 гривень, 5944,00 гривень заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; за договором позики № 7773975 від 31.05.2025 року у розмірі 5742,00 гривень, що складається з наступного: 5220,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 522,00 гривень сума заборгованості за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1680,97 гривень судових витрат на оплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, вул. Лісова, 2, м. Бровари, Київська область, ЄДРПОУ 35625014, рахунок № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк» (для погашення заборгованості та судових витрат).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Суддя А.М.Заболотний