Ухвала суду № 138389571, 21.07.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 180/683/22

Провадження № 1-кп/0203/1100/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року Центральний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

потерпілого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро, в порядку дистанційного судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041330000088 від 27.02.2022 року, відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрального районного суду м. Дніпра знаходиться вищевказаний обвинувальний акт.

До суду надійшли клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що на сьогоднішній день не припинили існувати ризики того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, які передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КК України.

У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та просила їх задовольнити.

Потерпілий підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачені та їх захисники не заперечували проти задоволення клопотаннь прокурора.

Заслухавши клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, думку потерпілого, обвинувачених та їх захисників, суд приходить до наступного висновку.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, враховує дані, які характеризують їх особу.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, не одружений, з середньою освітою, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання.

Обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, не одружений, з середньою освітою, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні умисних тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років з конфіскацією майна, а отже, усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує їм у разі доведеності вини, можуть переховуватися від суду, що свідчить про існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик, що передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає обґрунтованим, оскільки застосування інших альтернативних запобіжних заходів, може призвести до того, що обвинувачені можуть вчинити спроби залякування, погроз, та іншим чином впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою зміни їх показів на свою користь, аби уникнути від кримінальної відповідальності за скоєне.

Також, існує ризик того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, обвинувачені офіційно не працевлаштовані, тобто не мають постійного офіційного джерела доходів, один із злочинів, що їм інкримінований, є злочином проти власності, вчинений з корисливих мотивів, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд, також, приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням наведеного, суд доходить до висновку, що на теперішній час, не зникли ризики, які існували на час обрання обвинуваченим міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказані ризики є обґрунтованими та виправдовують необхідність продовження відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строку тримання під вартою.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що продовження даного заходу забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на 60 днів.

Крім того, враховуючи конкретні обставини інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає обвинуваченому розмір застави при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 199, 331 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора, задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто по 19 вересня 2026 року, включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто по 19 вересня 2026 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1