Рішення № 138389241, 14.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/3158/2026 Справа № 487/2127/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Факторинг Партнерс», в особі свого представника, звернувся до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за Договорами позики: №3404902244-112770 від 27.08.2021 року, №555158815697 від 28.10.2021 року та №4756467 від 11.09.2021 року в загальній сумі 85297,70 грн та понесені судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 27.08.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс») та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №3404902244-112770, відповідно до умов якого відповідачці перераховано грошові кошти у розмірі 3500,00 грн строком на 20 діб до 16.09.2021 року (включно), зі сплатою в розмірі 1,95%.

28.10.2021 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладено Договір №555158815697. Згідно умов Договору позики, позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у загальному розмірі 2500,00 грн.

11.09.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4756467 про надання споживчого кредиту. На умовах встановлених Договором, Кредитодавець надає Спживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інша обов`язки, передбачені Договором. Кредитним договором, встановлена сума кредиту (загальний розмір): 20000,00 грн, строком 30 днів та стандартною процентною ставкою 1,90% в день

15.02.2022 було укладено договір №15-02/22 відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором позики №3404902244-112770 від 27.08.2021 року.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором позики №3404902244-112770 від 27.08.2021 року.

28.08.2025 було укладено договір №28-08/25, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором позики №3404902244-112770 від 27.08.2021 року.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідачки за Договором позики №3404902244-112770 від 27.08.2021 року

18.12.2023 року був укладений Договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Договором позики №555158815697 від 28.10.2021 року.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідачки за Договором позики №555158815697 від 28.10.2021 року.

10.02.2023 було укладено договір № ФК 10-02/23, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором позики №4756467 від 11.09.2021 року.

01.08.2025 було укладено договір № 01-08/25, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором позики №4756467 від 11.09.2021 року.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідачки за Договором позики №4756467 від 11.09.2021 року.

Сторона позивача звертає увагу, що станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договорами наступив, але відповідачка не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Враховуючи вказане, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Договорами позики №3404902244-112770 від 27.08.2021 року, №555158815697 від 28.10.2021 року та №4756467 від 11.09.2021 року в загальній сумі 85297,70 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 26000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 59297,70 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у сумі 25 000,00 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 24.03.2026 року дану цивільну справу направлено за підсудністю до Центрального районного суду м.Миколаєва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2026 року дану справу передано на розгляд судді Гуденко О.А.

Ухвалою судді Гуденко О.А. від 30.04.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Оскільки розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд проводиться по матеріалах справи.

Від відповідачки, яка повідомлена про розгляд справи належним чином, будь-яких заяв та клопотань не надходило, в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзив на позовну заяву до суду не подала.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У порядку ст. 178 ЦПК України відповідачка не скористалася своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Щодо укладення Договору позики №3404902244-112770 від 27.08.2021 року.

27.08.2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №3404902244-112770 «Проста позика», який підписаний відповідачкою електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «X66G52SN».

Згідно п.2.1. Договору позики, за цим договором Товариство приймає на себе зобов`язання надати, а Позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредиитом, у вигляді нарахованих на Суму кредиту процентів, за фактичний строк користування Кредитом, у порядку встановленому цим Договором.

Кредит надається в загальному розмірі (Сума кредиту): 3500,00 грн (п.2.2. Договору позики).

Строк період користування кредитними коштами складає 20 (днів) та починається з 27.08.2021 року та закінчується 16.09.2021 року (включно). (п.п. 2.3. Договору позики).

Пунктом 2.5. цього договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити Товариству проценти згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (Додаток № 1 до договору позики).

Як вбачається з графіку розрахунків в межах строку позики, визначеного договором, за 20 календарних днів сукупна вартість кредиту становить 4660,00 грн, сума нарахованих процентів складає 1160,00 грн (1,657% в день).

Згідно п. 3.2. Договору позики, Кредит надається одноразово, шляхом перерахування коштів виключно на Рахунок Позичальника, зазначений позичальником при подачі Заяви про надання кредиту та зазначений у розділі 10 (Реквізити сторін) цього Договору.

Факт перерахування грошових коштів на банківський рахунок № НОМЕР_1 , вказаний в розділі 10 (Реквізити сторін) Договору позики підтверджується інформаційною довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Платежі онлайн» від 04.08.2025 року №33/08, згідно якої 27.08.2021 року о 19:35:32 успішно перераховано через платіжний сервіс «Platon» кошти на суму 3500,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 , банк- емітент «SENSE BANK», опис транзакції «Переказ позики 3404902244-112770».

Щодо укладення Договору позики №4756467 від 11.09.2021 року.

11.09.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4756467 про надання споживчого кредиту, який підписаний відповідачкою електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «М826761».

Згідно п. 1.2. Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 20 000,00 грн. Тип кредиту - кредит.

Строк кредиту 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі (п.1.4. Договору).

Відповідно до п.п.1.5.-1.5.2. Договору, тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується:

- у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, якщо неи виконані умови для застосування зниженої процентної ставки;

- у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2. Договору;

- у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3. Договору.

Знижена процентна ставка 0,57% в день та застосовується відповідно до умов, вказаних в цьому Договорі.

Згідно п. 1.6. Договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

За п.1.7. Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 24079,41% річних (п.1.7.1. Договору), за зниженою ставкою: 582,51% річних ( п.1.7.2 Договору).

Відповідно п. 1.8. Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору складає: за стандартною ставкою 31400,00 грн (п.1.8.1. Договору), за зниженою ставкою 23420,00 грн (п.1.8.2. Договору).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної карти, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту (п.2.1. Договору).

Відповідно до Розділу 4, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.

Підписуючи цей Договір, позивач підтверджує, що перед укладанням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 ЗУ «Про споживче кредитування; вказана в ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті, він ознайомився з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», що розміщені на Веб-сайті (п.10.8 Договору).

Згідно з даними додатку № 1 до Договору про надання споживчого кредиту №4756467 від 11.09.2021 року сторони узгодили таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

11.09.2021 року ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту, де сторони визначили параметри та умови Договору, порядок і строк кредитування та сплати процентів, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «М826761».

Факт перерахування кредиту в сумі 20000,00 грн у відповідності до умов Договору позики №4756467 від 11.09.2021 року на рахунок ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про успішність фінансової операції, згідно укладеного між Товариством та ТОВ «Авентус Україна» договором №087/20-П від 08.07.2020 року, а саме: перерахування коштів у сумі 20000,00 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 .

Щодо укладення Договору позики №555158815697 від 28.10.2021 року.

28.10.2021 року між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №555158815697, який підписаний відповідачкою електронним підписом, шляхом використання одноразового ідентифікатора «8527».

Згідно з п. 1.1. Договору, на підставі заяки на позику від 28.10.2021 року, підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у загальному розмірі 2500,00 грн, на строк 30 календарних днів під проценти вказані в п.1.1.1, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику та сплатити зазначені проценти. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п.1.1.1 договору, сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить вiд фактичного виконання Позичальником умов договору та становить:

- п.1.1.1.1. Договору, знижена процентна ставка, фіксована 0,99% за день (360,00% річних) від суми Позики у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення заборгованостi або здійснить таке погашення протягом 1 календарних днiв, що слідують за датою закінчення такого строку;

- п.1.1.1.2. Договору, стандартна процента ставка становить 2,60 % в день (950.00% річних) від суми Позики застосовується:

- у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в п.п. 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки;

- у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 Цивільного кодексу.

Невід`ємною частиною цього договору позики є "Загальні умови надання грошових коштів у позику Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська Торгово-Інвестиційна Компанія", затверджені наказом директора ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна Компанія" від 12 жовтня 2021 року №20211012-1 (далі загальні умови), які розміщені на сайті https://loany.com.ua/pages/uk/rules Шляхом підписання цього договору позичальник прийняв загальні умови у якості умов цього договору позики (п.1.3. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору позики, позика надається позичальнику шляхом перерахування позикодавцем позики на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначений у реєстраційної анкеті клієнта позичальника у системі «Loany» на сайті системи www.loany.com.ua.

Факт перерахування ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна Компанія" на картковий рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується копією квитанцією АТ КБ «Приватбанк» №1805975855 від 28.10.2021 року про перерахування через ситсему «LIQPAY» грошових коштів у сумі 2500,00 грн на рахунок № НОМЕР_4 .

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору.

15.02.2022 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір про відступлення права вимоги № 15-02/22, за умовами якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики.

Як вбачається з витягу з Реєстру боржників до Договору про відступлення права вимоги №15-02/22 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Договором позики : №3404902244-112770 від 27.08.2021 року (порядковий номер в реєстрі 107) у розмірі 4602,00 грн, з яких: 3500,00 грн залишок по тілу кредиту; 1102,00 грн злишок по відсотках .

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Вердикт Капітал» відсутупає шляхом продажу ТОВ «Коллект Центр» належні ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Коллект Центр» набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків та інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за договором позики (кредитними договорами) з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них.

Згідно Реєстру боржників від 10 січня 2023 року до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики : №3404902244-112770 від 27.08.2021 року у сумі 19753,50 грн, з яких: 3500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16253,50 грн - заборгованість по процентах.

28 серпня 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 28-08/25, відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Коллект центр» відступає шляхом продажу ТОВ «Факторинг Партнерс» належні ТОВ «Коллект центр», а ТОВ «Факторинг Партнерс» набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором права вимоги ТОВ «Коллект Центр» до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків та інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за договором позики (кредитними договорами) з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них. ТОВ «Факторинг Партнерс» сплачує ТОВ «Коллект Центр» за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 28-08/25 від 28.08.2025 року, ТОВ «Факторинг Партнерс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики : №3404902244-112770 від 27.08.2021 року (порядковий номер в реєстрі 816) у сумі 19753,50 грн, з яких: 3500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16253,50 грн - заборгованість по процентах.

10.02.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було укладено договір факторингу №ФК 10-02/23, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором позики №4756467 від 11.09.2021 року

Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу №ФК 10-02/23, 10.02.2023 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики №4756467 від 11.09.2021 року у загальному розмірі 59140,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням - 20000,00 грн, заборгованість за відсотками - 39140,00 грн.

01.08.2025 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №01-08/25, відповідно до якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору Факторингу № 01-08/25, 01.08.2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до відповідачки за Договором позики №4756467 від 11.09.2021 року у загальному розмірі 59140,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 20 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 39140,00 грн.

18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» зобов`язується, здійснивши фінансування у порядку, передбаченому цим договором, приймає право грошової вимоги до боржників, що належить ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та боржниками.

Відповідно до Реєстру боржників від 22.12.2023 року до Договору факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023 року, ТОВ «Факторинг Партнерс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики №555158815697 від 28.10.2021 року у розмірі 6404,20 грн, з яких: 2500,00 грн заборгованість за сумою позики, 3904,20 грн заборгованість по процентах за користування позикою.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за вищевказаними Кредитними договорами було здійснено шляхом укладення Договорів факторингу про відступлення ТОВ «Факторинг Партнерс» належне йому право вимоги .

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання вищевказаних Договорів факторингу про відступлення права вимоги до боржника ОСОБА_1 ,недійсними або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цих Договорів.

За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договорами позики: №3404902244-112770 від 27.08.2021 року, №555158815697 від 28.10.2021 року та №4756467 від 11.09.2021 року перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс», що дає останньому право на стягнення з відповідача в судовому порядку неповернуту ним суму позики.

Щодо укладення договорів в електронній формі.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 Закону України " Про електронну комерцію).

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України " Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що Договора позики: №3404902244-112770 від 27.08.2021 року, №555158815697 від 28.10.2021 року та №4756467 від 11.09.2021 року між первісними кредиторами та відповідачкою укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису у вигляді одноразових ідентифікаторів, які направлялися первісними кредиторами на номер телефону відповідачки.

Таким чином, встановлено, що договора між первісними кредиторами та відповідачкою ОСОБА_1 укладені в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті первісних кредиторів, подала заявки на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого первісні кредитори надіслали відповідачці за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразові ідентифікатори у вигляді смс-коду, які заявниця використала для підтвердження підписання Договорів позики.

Судом встановлено, що без здійснення вказаних дій відповідачкою Договора позики: №3404902244-112770 від 27.08.2021 року, №555158815697 від 28.10.2021 року та №4756467 від 11.09.2021 року не були б укладеними сторонами, отже ці правочини, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладеними в письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що Договора позики: №3404902244-112770 від 27.08.2021 року, №555158815697 від 28.10.2021 року та №4756467 від 11.09.2021 року укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитних договорів.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за Договорами позики №3404902244-112770 від 27.08.2021 року, №555158815697 від 28.10.2021 року та №4756467 від 11.09.2021 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18)).

Як вбачається з розрахунків заборгованості, складеними первісними кредиторами, за Договорами позики, ОСОБА_1 погашення існуючої заборгованості не здійснювала, в зв`язку з чим утворилася заборгованість, а саме:

- за Договором позики №3404902244-112770 від 27.08.2021 року 19753,50 грн, з яких: 3500,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 16253,50 грн сума заборгованості за відсотками.

- за Договором позики №4756467 від 11.09.2021 року 59140,00 грн, з яких: 20000,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 39140,00 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами.

- за Договором позики №555158815697 від 28.10.2021 року 6404,20 грн, з яких: 2500,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 3904,20 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами.

За такого, беручи до уваги невиконання відповідачкою умов Договорів позики щодо повернення отриманої суми кредиту, суд вважає, що право позивача, щодо отримання від відповідачки неповернуту нею суму отриманих кредитів підлягає захисту, а тому, слід задовольнити вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 суму заборгованості по тілу кредиту:

- за Договором позики №3404902244-112770 від 27.08.2021 року 3500,00 грн;

- за Договором позики №4756467 від 11.09.2021 року 20000,00 грн.

- за Договором позики №555158815697 від 28.10.2021 року 2500,00 грн.

Щодо стягнення суми заборгованості за процентами за Договорами позики №3404902244-112770 від 27.08.2021 року, №4756467 від 11.09.2021 року та №555158815697 від 28.10.2021 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором позики №3404902244-112770 від 27.08.2021 року первісним кредитором ТОВ «Інкасо Фінанс» за період з 27.08.2021 року по 15.02.2022 року нараховано суму відсотків у розмірі 1102,00 грн (19 днів х 58 грн).

В свою чергу ТОВ «Вердик Капітал», до якого перейшло від ТОВ «Інкасо Фіанас» право вимоги до ОСОБА_1 , нараховано відсотків у сумі 16253,50,00 грн.

Як вбачається з даного розрахунку ТОВ «Вердикт Капітал» перераховано суму відсотків за період з 05.11.2021 року по 23.02.2022 року по відсотковій ставці 3,9% денних у загальному розмірі 16253,50 грн.

Разом з тим, суд не погоджується з вказаним розрахунком виходячи з наступного.

В п.2.5. Договору позики №3404902244-112770 від 27.08.2021 року та в Графіку розрахунків сторони погодили строк користування кредитом 20 календарних днів та процентну ставку 1,657% в день, що складає 58,00 грн в день.

Первісни кредитором ТОВ «Інкасо Фінанс» нарахування проценті у сумі 1102,00 грн здійснено в передбачені договором строк та розмір відсоткової ставки.

Однак, ТОВ «Вердик Капітал» здійснив перерахування відсотків за 05.11.2021 року по 23.02.2022 року за процентною ставкою 3,9% денних, посилаючись на на підставі п.5.4. Договору про відступлення прав вимоги №15-02/22.

В п.5.4. Договору про відступлення прав вимоги №15-02/22 ТОВ «Інкасо Фінанс» (Кредитор) та ТОВ «Вердикт Капітал» (Новий Кредитор) погодили, що з моменту відступлення (передачі) Кредитором Новому кредитору Прав вимоги, Новий кредитор є таким, що замінив Кредитора у правовідносинах з Боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) Прав вимоги та мають відношення до Прав вимоги, зокрема Новий Кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та чи процентів, прострочення виконання грошового зобов`язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за Договорами позики (в тому числі за періоди що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені Кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових, зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у Боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов Договору позики.

Отже, як вбачається з вказаного пункту ТОВ «Вердикт Капітал» має право здійснити перерахунок процентів за період, що передував відступленню права вимоги тільки у разі, якщо нарахування відсотків не здійснювалося первісним кредитором.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Інкасо Фінанс» здіснено нарахування відсотків у відповідності до умов Договору позики №3404902244-112770 від 27.08.2021 року, а отже у ТОВ «Вердикт Капітал» відсутнє право здійснювати перерахування вже нараховних відсотків.

Крім того, суд звертає увагу, що строк нарахування ТОВ «Вердикт Капітал» відсотків (з 05.11.2021 року по 23.02.2022 року) та процентна ставка (3,9% денна) нічим не обгрунтовані та не зрозумілі, оскільки строк кредитування, згідно Договору позики №3404902244-112770 від 27.08.2021 року, з 27.08.2021 року по 16.09.2021 року (п.2.3. Договору), а відсоткова ставка становить 1,657% в день (58,00 грн в день).

За такого, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір відсотків за Договором позики №3404902244-112770 від 27.08.2021 року у сумі 16253,50 грн, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 необгрунтований та такий, що нарахований безпідставно, а отже, сума відсотків, яка підлягає стягненню з відповідачки складає 1102,00 грн, яка нарахована первісним кредитором ТОВ «Інкасо Фінанс» у відповідності до умов Договору позики.

На підтвердження розміру заборгованості за Договором позики №555158815697 від 28.10.2021 року позивачем надано розрахунок заборгованості, згідно якого розмір нарахованих відсотків за користування кредитом становить 3904,20 грн.

З доданого позивачем розрахунку заборованості, складеного первісним кредитором вбачається, що за період з 28.10.2021 року по 26.12.2021 року (60 днів) нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 3904,20 грн.

Разом з тим, суд не погоджується з розміром нарахованих первісним кредитором процентів, виходячи з наступного.

Згідно умов Договору позики №555158815697 від 28.10.2021 року сторони погодили строк кредитування 30 днів та процентну ставку, яка складається зі зниженої процентної ставки 0,99% в день, яка застосовується за умови повного погашення відповідачкою заборгованості, та зі стандартної процентної ставки 2,60%, яка застосовується у межах строку кредитування у випадку відсутності підстав застосування зниженої процентної ставки.

Отже, аналізуючи умови Договору позики, вбачається, що строк кредитування становить з 28.10.2021 року по 26.11.2021 року (30 днів) та процентна ставка, яку слід застосовувати, в зв`язку з непогашенням відповідачкою заборгованості, складає 2,60% за день (65,00 грн в день).

Разом з тим, первісним кредитором нарахування процентів здійснювалося з 28.10.2021 року по 26.12.2021 року (60 днів) по 65,07 грн в день.

Однак, суд зазначає, що Договір позики №555158815697 від 28.10.2021 року не містить чітких та зрозумілих умов пролонгації строку кредитування, а тому нарахування відсотків поза строком кредитування (60 днів) є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір відсотків 3904,20 грн за Договором позики №555158815697 від 28.10.2021 року, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 , є безпідставним, оскільки нарахований не у відповідності до умов договору.

Таким чином, враховуючи погоджені сторонами строку кредитування та процентної ставки, суд вважає, що розмір відсотків за користування кредитом, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 1950,00 грн (2500,00 грн х 2,60% х 30 днів).

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з п. 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Згідно п. 20 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі №5017/1987/2012 зазначено, що така правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК.

У постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Якщо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3 та 4 ст. 213 ЦК України, неможливо встановити порядок проведення розрахунків між сторонами, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (висновки Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 року в справі № 753/8945/19).

Позивач, як юридична особа, діяльність якою пов`язана з наданням фінансових послуг і яка є правонаступником особи, яка підготувала проєкт договору позики - є сильнішою стороною у цих правовідносинах, а тому тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь відповідача.

Тобто, первісні кредитори та ТОВ «Факторинг Партнерс», мали право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, а після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а у разі прострочення позичальником грошового зобов`язання позикодавець має право на стягнення грошових коштів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак у цій справі таких позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс» не заявило, а, тому, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами поза межами дії кредитного договору задоволенню не підлягають.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висовку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з боржниці ОСОБА_1 заборгованості за Договорами позики: №3404902244-112770 від 27.08.2021 року, №4756467 від 11.09.2021 року та №555158815697 від 28.10.2021 року у загальній сумі 53992,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 26000,00 грн та заборгованість за нарахованими процентами 27992,00 грн.

У решті вимог позивача слід відмовити за необґрунтованістю.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0602520017 від 22.01.2026 року.

За такого, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1685,25 грн (53992 х 2662,40 / 85297,70).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.

Позивач у позові просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір №02-07/2024 про надання правничої допомоги 02 липня 2024 року, укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги № 1023 від 01.01.2026; витяг з акту №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс».

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок викладено у постанові ВС від 12.01.2026 року у справі №642/716/22.

В даній справі судом враховано незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних затрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Крім того, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання та направлення позовної заяви до суду, розгляд справи проведено без участі сторін у справі.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 25000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідачки становить надмірний тягар для останньої, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачки, повинен становити 2 000,00 грн.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов протиУкраїни", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

За такого, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки заборгованість за Договорами позики: №3404902244-112770 від 27.08.2021 року, №4756467 від 11.09.2021 року та №555158815697 від 28.10.2021 року у сумі 53992,00 грн та судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 1685,25 грн і витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 549, 610-612, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість в загальній сумі 53 992,00 грн (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто дві гривні 00 копійок), з яких:

- за Договором позики №3404902244-112770 від 27.08.2021 року 4602,00 грн, з яких: 3500,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 1102,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами;

- за Договором позики №4756467 від 11.09.2021 року 44 940,00 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 24940,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами;

- за Договором позики №555158815697 від 28.10.2021 року 4450,00 грн, з яких: 2500,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 1950,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на судовий збір у сумі 1685,25 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят п`ять гривень 25 копійок) та витрати на правову допомогу у сумі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», юридична адреса: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.А. Гуденко