Постанова № 138389177, 21.07.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/6234/26

Провадження № 3/489/1141/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Постанова

іменем України

21 липня 2026 року місто Миколаїв

Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Рибіцька К.О., за участю секретаря судового засідання Берест І.А., прокурора Ярош Н.С., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 (дистанційно), захисника Тарановського Д.С. (дистанційно),

розглянувши матеріали справи, що надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час фактично проживаючого у Чеській Республіці,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

встановила:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 01.07.2026 №47-01/214/26, ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, уповноваженої на виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, за період з 01.01.2025 по 23.12.2025 (декларація при звільненні). Так, зобов`язаний був подати декларацію при звільненні не пізніше 22.01.2026, тобто до 00 годин 00 хвилин 23.01.2026. Згідно з відомостями з Реєстру, декларацію при звільненні ОСОБА_1 подав 01.02.2026 о 10:41 унікальний ідентифікатор декларації 06471fbb-d324-4d64-953f-f82d1b7e0302 (протерміновано на 9 днів), чим порушено вимоги абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину визнав, розкаявся. Пояснив, що 18.01.2026 подав щорічну декларацію за 2025 рік, а тому вважав, що цього достатньо. 30.01.2026 отримав повідомлення від НАЗК про необхідність подання декларації після звільнення, йому роз`яснили, яка саме декларація не подана. Тому 01.02.2026 подав декларацію після звільнення, інформація в якій та ж сама, що і в декларації щорічній за 2025 рік.

Захисник Тарановський Д.С. у судовому засіданні підтримав подану 13.07.2026 письмову заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, посилаючись на пропуск строку подання декларації внаслідок душевних хвилювань та емоційного навантаження через воєнний стан в Україні; відсутність бажання приховати відомості про майно чи доходи; відсутність умислу та істотної шкоди суспільним чи державним інтересам; визнання вини та щире каяття. Додатково зазначив, що прострочено лише декілька днів, не було приховано інформації про майно чи доходи.

Прокурор Ярош Н.С. у судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення підтримала, просила накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі. Подання щорічної декларації не звільняє від обов`язку подання декларації при звільненні. Таке правопорушення не може бути визнане малозначним.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисника, позицію прокурора, дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення; перегляд суб`єкта декларування; послідовність дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій; витяги з наказів; присягу працівника поліції; посадову інструкцію дізнавача; повідомлення при звільненні зі служби; письмові пояснення ОСОБА_1 від 26.06.2026; повідомлення НАЗК про факт неподання декларації; службову записку), суд дійшов таких висновків.

Диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

На підставі п.п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», дія цього Закону поширюється на поліцейських.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 14.04.2023 №256 о/с, ОСОБА_1 призначено на посаду дізнавачем сектору дізнання відділення поліції №2 Миколаївського районного управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Присягу працівника поліції Зварич Д.М. склав 13.10.2020.

Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 15.12.2025 №1343 о/с ОСОБА_1 , дізнавача сектору дізнання відділення поліції №2 Миколаївського районного управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, звільнено зі служби в поліції 23.12.2025 за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Отже, ОСОБА_1 зобов`язаний був подати декларацію при звільненні не пізніше 22.01.2026, тобто до 00 годин 00 хвилин 23.01.2026.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав декларацію типу «перед звільненням» за період 01.01.2025-23.12.2025 01.02.2026.

Окремо суд враховує, що ОСОБА_1 при звільненні підписав повідомлення, в якому зобов`язувався не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави, подати декларацію тобто до 22.01.2026. Підписання такого повідомлення ОСОБА_1 підтвердив у судовому засіданні.

Крім того, ОСОБА_1 , працюючи дізнавачем, має юридичну освіту, а тому здатен проаналізувати вимоги Закону України «Про запобігання корупції» в частині обов`язку подання декларації при звільненні.

Будь-яких поважних причин, які завадили ОСОБА_1 подати відповідну декларацію, суду не наведено. У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що станом на 18.01.2026 вже перебував за кордоном, звідки й подав щорічну декларацію, що підтверджує відсутність будь-яких перешкод для подання декларації при звільненні до 22.01.2026 включно. Посилання на душевні хвилювання та емоційне навантаження через воєнний стан в Україні не можуть бути прийняті судом як поважні причини неподання декларації, зважаючи що воєнний стан триває більше чотирьох років та не звільняє осіб від відповідальності за дотримання вимог Закону України «Про запобігання корупції». Тим більше, станом на останній день строку подання відповідної декларації ОСОБА_1 перебував за кордоном.

Як свідчать додані до протоколу відомості щодо послідовності дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій, ОСОБА_1 почав заповнення декларації 01.02.2026, тобто після того як отримав повідомлення від НАЗК від 30.01.2026 про факт неподання декларації.

Оцінивши сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, дійсно несвоєчасно подала без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.

Таким чином, встановлені суддею обставини вказують на наявність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованого їй правопорушення та своїми діями вона вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у зв`язку з чим підлягає адміністративній відповідальності за вчинене правопорушення.

Щодо позиції захисника про застосування ст. 22 КУпАП, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Звільнення від адміністративної відповідальності у зв`язку із малозначністю скоєного правопорушення, передбачене ст.22 КУпАП, є правом, а не обов`язком суду і застосовується лише в сукупності усіх з`ясованих фактів, що дозволяють вирішити питання про доцільність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.

Відповідно до абзацу 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998, корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства.

Корупція спотворює моральний стан будь-якого суспільства; порушує соціально-економічні права бідних та незахищених прошарків суспільства; підриває демократію; руйнує верховенство права, яке є основою кожного цивілізованого суспільства; затримує розвиток; та позбавляє суспільство, і зокрема, бідних, переваг вільного та відкритого змагання (Лімська декларація від 11.09.1997, прийнята на VIII Міжнародній конференції по боротьбі з корупцією, Ліма, Перу, 7-11 вересня 1997 року).

Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства (абз.5 преамбули Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27.01.1999, ратифікованої Законом України № 252-V від 18.10.2006, що набрала чинності 01.03.2010).

Абзацом 2 преамбули до Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, ратифікованої Законом України № 251-V від 18.10.2006, що набрала чинності 01.03.2010 встановлено, що корупція породжує серйозні проблеми і загрози для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права.

Вчинене ОСОБА_1 правопорушення пов`язане саме з корупцією, а тому не може визнаватись малозначним, оскільки вчинення такого правопорушення порушує встановлені антикорупційним законодавством вимоги, заборони та обмеження, посягає на встановлений порядок діяльності органів влади, а також порядок реалізації особами таких органів, наданої їм влади та посадових повноважень, дискредитує органи влади. Тому звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, на підставі ст. 22 КУпАП не буде відповідати загальним засадам запобігання та протидії корупції в державі.

Враховуючи особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (вперше притягується), визнання вини, обставини вчинення адміністративного правопорушення, вважаю за доцільне накласти на неї адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, на яку накладено стягнення, підлягає стягненню судовий збір в дохід держави.

Керуючись статтями 252,266,280,283,284,285 КУпАП, суддя

постановила:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн (який підлягає сплаті та перерахуванню за такими реквізитами: отримувач коштів: УК у м.Миколаїв/Інгульський р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081100, рахунок отримувача: UА448999980313070106000014482).

Стягнути зі ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (який підлягає сплаті та перерахуванню за такими реквізитами: отримувач: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя К.О. Рибіцька