Рішення № 138388006, 14.07.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/7896/25

провадження 2/216/2174/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

14 липня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Скиби М.М.,

за участю секретаря судового засідання Сирко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (далі - ТОВ «ФК «Сіті Колект») звернулось до Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») та відповідачем укладено Договір №3555012 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі Кредитний договір). Кредитний договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало клієнту у власність грошові кошти у розмірі 9000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

26.10.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК ПРОФІТ» укладено Договір факторингу № 26102023, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало (відступило) ТОВ «ФК ПРОФІТ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК ПРОФІТ» прийняв належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, зокрема за Кредитним договором №3555012 від 25.03.2023.

09.09.2025 між ТОВ «ФК ПРОФІТ» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладено Договір факторингу №ДО-20250909/001, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК ПРОФІТ» передало (відступило) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач прийняв належні ТОВ «ФК ПРОФІТ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №ДО-20250909/001 від 09.09.2025, ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 43700,00 грн., з яких: 9000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 34700,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті Колект» заборгованість за Кредитним договором №3555012 від 25.03.2023 в розмірі 43700,00грн. та понесені судові витрати, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 9000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

На виконання ухвали Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області вказану цивільну справу передано за підсудністю до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У позовній заяві просив провести розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання потворно не з`явився про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив до суду не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 25.03.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №3555012 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Кредитний договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало клієнту грошові кошти у розмірі 9000,00 грн. на строк 360 днів, з фіксованою процентною ставкою. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: Стандартна процента ставка становить 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Строк кредиту 360 днів.

Крім того, 25.03.2023 ОСОБА_1 підписано електронним підписом Паспорт споживчого кредиту.

Перерахування коштів за кредитним договором первісним кредитором підтверджується листом ТОВ «УПР» від 28.02.2024 року.

За п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

На підставі ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону, електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

На підставі ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

На підтвердження набуття права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №3555012 позивач у позовній заяві посилається на те, що 26.10.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК ПРОФІТ» укладено Договір відступлення права вимоги № 26102023, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало (відступило) ТОВ «ФК ПРОФІТ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК ПРОФІТ» прийняв належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників.

09.09.2025 між ТОВ «ФК ПРОФІТ» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладено Договір факторингу №ДО-20250909/001, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК ПРОФІТ» передало (відступило) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач прийняв належні ТОВ «ФК ПРОФІТ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач, обґрунтовуючи своє право вимоги до відповідача за кредитним договором від 25.03.2023 № 3555012 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, посилався на договір про відступлення права вимоги № 26102023 від 26.10.2023 та договір факторингу №ДО-20250909/001 від 09.09.2025.

Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги № 26102023 ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) за плату, а ТОВ «ФК Профіт» приймає права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників (п. 1.1 договору відступлення прав вимоги).

ТОВ «Лінеура Україна» зобовязується протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання договору відступлення прав вимоги та заповнення реєстру боржників (додаток №1) підготувати та передати ТОВ «ФК Профіт» реєстр боржників з усіма заповненими даними про боржників, які обовязково повинні міститься у реєстрі боржників (п. 8.3, 8.3.1 Договору відступлення прав вимоги).

Протягом 5 робочих днів з моменту отримання ТОВ «ФК Профіт» електронної форми реєстру боржників ТОВ «ФК Профіт» формує та надає ТОВ «Лінеура Україна» для підписання акт приймання-передачі реєстру боржників (п. 8.3.2 Договору відступлення прав вимоги).

Таким чином, належним доказом на підтверження переходу права вимоги за кредитним договором № 3555012 від 25.03.2023 від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК Профіт» є заповнений реєстр боржників (додаток № 1 до договору) у якому заначені особисті дані боржника та розмір грошового зобовязання, а також підписаний сторонами договору акт приймання-передачі реєстру боржників.

Однак позивач вказаний реєстр боржників та акт приймання-передачі реєстру боржників до позовної заяви не додав.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У частині 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подання позивачем доказів на підтвердження обставин справи є обов`язковим, оскільки в цій частині між сторонами виникає спір про право та такі докази мають значення для ухвалення рішення по справі.

Отже, факт переходу права вимоги за договором № 3555012 від 25.03.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» до наступного (нового) кредитора - ТОВ «ФК Профіт» та потім до позивача не доведений.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено наявності у нього права вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за договором № 3555012 від 25.03.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості на користь позивача.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові відмовлено, суд покладає судові витрати, понесенні позивачем у виді сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн на ТОВ «ФК «Сіті Колект».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 281, 282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Судові витрати по справі віднести на рахунок позивача.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», місцезнаходження юридичної особи: 02154, м. Київ, пр-т Соборності, буд.30А, прим.321, ЄДРПОУ 43950742.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя М.М.СКИБА