Рішення № 138387940, 21.07.2026, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/501/26

2/0187/465/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2026 р.

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Соловйова І.М.,

за участі секретаря судового засідання Столяренко Н.П.,

за участі учасників справи представника позивача адвоката Сакалюк Д.В., представника відповідача адвоката Помінова О.В.,

розглянувши в селищі Петриківка у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

19.03.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 470 000,00 грн.

Також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 050,00 грн.

Позовна заява подана представником адвокатом Сакалюк Дмитром Васильовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4454 від 29.03.2011), який діє на підставі довіреності від № 4-01/441 від 16.12.2025 строком дії до 31.12.2026.

Позовна заява обґрунтовується тим, що 11.03.2025 відповідач, керуючи автомобілем, здійснив наїзд на пішохода, який від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП). Особою, відповідальною за завдані внаслідок ДТП збитки, є відповідач як володілець джерела підвищеної небезпеки, що підтверджується постановою старшого слідчого про закриття кримінального провадження. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, мати та донька загиблого (треті особи) через свого представника звернулися до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату відшкодування моральної шкоди та витрат на утримання. Позивач прийняв зазначену заяву та здійснив виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 500 000,00 грн. З метою досудового врегулювання спору 03.11.2025 між сторонами було укладено договір про порядок повернення коштів, за умовами якого відповідач зобов`язався сплатити позивачу 500 000,00 грн протягом 50 місяців. Відповідач погодився з умовами договору, підписав його та частково добровільно відшкодував заборгованість, здійснивши три платежі на загальну суму 30 000,00 грн. У подальшому відповідач від виконання договірних зобов`язань ухилився та припинив здійснення платежів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 470 000,00 грн. З огляду на викладене, представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вказаних коштів у порядку регресу.

Ухвалою суду від 23.03.2026 позовну заяву залишено без руху, яку позивач виконав.

Ухвалою суду від 26.03.2026 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

02.04.2026 відповідач через свого представника адвоката Помінова Олега Володимировича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2512 від 15.05.2012), подав відзив на позовну заяву, у якому проти заперечував проти позовних вимог у повному обсязі.

Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що його вина у скоєнні ДТП відсутня, що підтверджується постановою слідчого про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. На думку відповідача, безпосередньою причиною ДТП стали протиправні дії самого потерпілого, який у темну пору доби перебував на проїзній частині у стані сильного алкогольного сп`яніння, що перериває причинно-наслідковий зв`язок між діями водія та наслідками, що настали.

Крім того, відповідач вказує на необґрунтованість розрахунку суми позову та недоведеність факту реального перерахування коштів третім особам. Зокрема, сторона відповідача звертає увагу на суттєві розбіжності між сумою, яку треті особи просили виплатити у своїх заявах (загалом 312 990,00 грн), та сумою, заявленою МТСБУ до стягнення (500 000,00 грн), зазначаючи, що позивач не надав належних доказів перерахування цих коштів і пояснень щодо походження різниці, яка становить понад 180 000,00 грн. Позивач фактично визначив моральну шкоду як окрему виплату кожній особі, що, на думку відповідача, суперечить вимогам законодавства. Також відповідач стверджує, що позивач не довів перебування третіх осіб на утриманні загиблого, що є обов`язковою умовою для здійснення виплат у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідач додатково зазначає, що він разом із батьком добровільно надали потерпілим матеріальну допомогу на поховання та спорудження пам`ятника в загальному розмірі 40 000,00 грн, що підтверджується відповідними розписками та квитанціями, однак ці витрати позивачем ураховані не були.

Щодо підписання Договору про порядок повернення коштів відповідач зауважує, що правочин вчинено ним під психологічним тиском позивача, у стані сильного емоційного потрясіння та внаслідок введення в оману стосовно підстав і обсягу зобов`язань, у зв`язку з чим вказаний договір не відповідає принципу вільного волевиявлення.

Ухвалою суду від 25.05.2026 задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору та продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. Заперечення відповідача проти залучення вказаних осіб суд визнав необґрунтованими.

17.06.2026 від третьої особи ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, у якій вона також зазначила, що дійсно отримувала кошти від МТСБУ та не має жодних претензій до відповідача.

Ухвалою суду від 23.06.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, натомість представник відповідача просив відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 11.03.2025 по вул. Центральній с. Іванівка, Петриківської ОТГ Дніпровського району відповідач керуючи автомобілем «KIA», державний реєстраційний номер № НОМЕР_1 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок чого, останній загинув на місці пригоди.

На момент ДТП у відповідача поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був відсутній.

Постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 30.04.2025 кримінальне провадження №12025040000000230 від 11.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що орган досудового розслідування дійшов висновку, що в діях відповідача відсутній склад кримінального правопорушення, оскільки водієм не було допущено порушень Правил дорожнього руху України, які б перебували у причинно-наслідковому зв`язку з настанням цієї дорожньо-транспортної пригоди.

03.11.2026 між сторонами укладено договір №122457/3980 про порядок повернення коштів, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання компенсувати витрати понесені позивачем по справі №122457 у зв`язку з виплатою відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, яка мала місце 11.03.2025 у с. Іванівка Дніпропетровської області на вулиці Центральній, 30, за участі транспортного засобу «KIA», державний реєстраційний номер № НОМЕР_1 під керуванням відповідача та пішохода ОСОБА_3 .

Згідно платіжних інструкцій відповідачем на виконання вказаного договору здійснено три платежі, та загалом перераховано 30 000,00 грн. Останній платіж здійснено 13.01.2026.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України від 21.05.2024 № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 3720-IX) у разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов`язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 41 Закону № 3720-IX однією з основних функцій Моторного (транспортного) страхового бюро України є здійснення регламентних виплат та компенсацій із централізованих страхових резервних фондів на умовах, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону № 3720-IX МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 1200 Цивільного кодексу України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 3720-IX загальний мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати особам, які перебували на утриманні одного померлого, за весь період її отримання не може становити менше 36 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку.

Щодо доводів відповідача про безпідставність визначення третіх осіб потерпілими, яким здійснено регламентні виплати.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, треті особи є матір`ю (на дату заподіяння смерті ОСОБА_3 - виповнилося 65 років) та донькою (на дату заподіяння смерті ОСОБА_3 - виповнилося 17 років) загиблого. Суд виходить з того, що мати загиблого є непрацездатною особою, оскільки досягла пенсійного віку, а його донька як неповнолітня дитина вважається такою, що перебувала на утриманні батька за фактом народження. Належність зазначених осіб до кола належних отримувачів регламентних виплат фактично визнається й самим відповідачем, що підтверджується, зокрема, наданою ним розпискою про передачу матері загиблого грошових коштів на спорудження пам`ятника. За таких обставин суд дійшов висновку, що визначення зазначених осіб потерпілими, яким МТСБУ мало здійснити регламентні виплати, відповідає вимогам статті 25 Закону України № 3720-IX.

Станом на 14.01.2025 розмір мінімальної заробітної плати становив 8 000,00 грн.

Таким чином, загальний розмір регламентної виплати у зв`язку з втратою годувальника становить 288 000,00 грн (8 000,00 грн ? 36). Оскільки утриманцями померлого є дві непрацездатні особи -мати та донька (треті особи), зазначена сума підлягає розподілу між ними у рівних частках, тобто по 144 000,00 грн кожній (288 000,00 грн ? 2).

Під час вирішення питання про відшкодування моральної шкоди суд керується частиною третьою статті 25 Закону № 3720-IX, згідно з якою МТСБУ відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір таких регламентних виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується їм у рівних частинах.

Отже, загальний розмір виплати за заподіяну моральну шкоду становить 200 000,00 грн (8 000,00 грн ? 25), що складає по 100 000,00 грн кожному з двох отримувачів (200 000,00 грн ? 2).

Щодо відшкодування витрат на поховання.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 3720-IX МТСБУ здійснює регламентну виплату особі, яка здійснила витрати на поховання та/або спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання документів на підтвердження таких фактів і витрат. Загальний розмір такої виплати стосовно одного померлого не може перевищувати 12 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і не залежить від сум, отриманих особою за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням.

Розмір виплати на відшкодування витрат на поховання розраховано та сплачено в сумі 12 000,00 грн, що відповідає різниці між встановленим законодавством лімітом відшкодування на одного померлого (500 000,00 грн) та сумою інших здійснених виплат (500 000,00 грн - (244 000,00 грн + 244 000,00 грн).

З огляду на викладене, потерпілі отримали регламентні виплати в межах граничного ліміту (500 000,00 грн), а саме:

мати загиблого - 256 000,00 грн (144 000,00 грн - шкода у зв`язку з втратою годувальника, 100 000,00 грн - моральна шкода, 12 000,00 грн - витрати на поховання);

донька загиблого - 244 000,00 грн (144 000,00 грн - шкода у зв`язку з втратою годувальника, 100 000,00 грн - моральна шкода).

Факт перерахування та отримання грошових коштів підтверджується наказами МТСБУ і довідками № 1 та № 2, платіжними інструкціями від 22.05.2025 № 15658 (отримувач ОСОБА_4 , сума 256 000,00 грн) і № 15656 (отримувач ОСОБА_2 , сума 244 000,00 грн), а також випискою з банківського рахунку позивача від 22.05.2025 (стор. 117), яка містить відповідні записи про проведення виплат за справою № 122457.

Суд вважає надані позивачем докази здійснення регламентних виплат належними, допустимими та достатніми, оскільки виписка з банківського рахунку позивача є підтвердженням реального руху активів і проведення господарської операції фінансовою установою.

Крім того, під час розгляду справи третя особа ОСОБА_2 підтвердила факт отримання коштів від МТСБУ. Суд виходить з того, що за умови підтвердження фактичного здійснення грошової транзакції сукупністю доказів (платіжними документами позивача та поясненнями отримувачів), подальше з`ясування технічних деталей обробки платежів на боці отримувача є надмірним.

Інформація про наявність банківських рахунків фізичної особи та рух коштів на них становить банківську таємницю й підлягає захисту відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 32 Конституції України. Тимчасовий доступ до таких даних у межах цивільного процесу є допустимим виключно у разі, якщо це суворо необхідно для встановлення істини і за неможливості одержати інформацію в інший спосіб. Оскільки факт виплати підтверджений документами платника та заявою отримувача, вимога відповідача щодо перевірки банківських рахунків третіх осіб становить непропорційне втручання у їхнє приватне життя.

Предметом цього спору є реалізація права регресу МТСБУ до водія. Процесуальне законодавство не покладає на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, обов`язку розкривати конфіденційну фінансову інформацію задля спростування припущень відповідача.

Доводи відповідача щодо розбіжностей між сумами, вказаними у заявах третіх осіб, та фактично виплаченими їм сумами, суд вважає необґрунтованими. У первинних заявах про виплату страхового відшкодування треті особи заявляли вимоги про здійснення належного відшкодування шкоди, завданої ДТП, без деталізації конкретного розміру моральної шкоди. Незазначення у заявах точної суми моральної шкоди не позбавляє потерпілих права на її отримання відповідно до вимог закону та жодним чином не свідчить про безпідставність здійснених МТСБУ регламентних виплат.

Суд також ураховує, що матір`ю загиблого було заявлено про відшкодування витрат на поховання в розмірі 24 990,00 грн, що узгоджується з наданою накладною про понесені витрати. Водночас МТСБУ було здійснено регламентну виплату за цією статтею в межах граничного ліміту в розмірі 12 000,00 грн. Надана відповідачем розписка про передачу матері загиблого 15 000,00 грн на спорудження пам`ятника фактично покриває недоплачену позивачем суму за регламентною виплатою, а тому суд не враховує вказані кошти при визначенні розміру регресної вимоги.

Крім того, суд не бере до уваги надані відповідачем квитанції про перерахування коштів ОСОБА_5 у розмірах 20 050,00 грн та 5 025,13 грн. У призначеннях цих платежів зазначено лише «переказ власних коштів», а їх отримувач не є потерпілою особою в розумінні Закону № 3720-IX та не має права на отримання регламентних виплат. Належних і допустимих доказів наявності у вказаного отримувача повноважень на прийняття коштів від імені потерпілих суду не надано. Додатково суд зазначає, що одна із квитанцій містить відомості про іншого платника, а не відповідача. У своїй сукупності з іншими дослідженими у справі доказами та встановленими обставинами це унеможливлює прийняття вказаних квитанцій як доказів часткового добровільного відшкодування шкоди відповідачем.

Отже, до позивача після здійснення регламентної виплати перейшло право вимоги, яке потерпіла особа має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 37 Закону № 3720-IX МТСБУ після здійснення регламентної виплати має право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець об`єкта, діяльність з яким є джерелом підвищеної небезпеки, зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від наявності його вини.

Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими вона виключається, а саме: наявність непереборної сили або умислу потерпілого.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності дій непереборної сили покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки в цивільних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Закриття кримінального провадження щодо водія у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення не звільняє його від цивільно-правового обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Як установлено судом, на момент ДТП у відповідача був відсутній чинний договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Доводи відповідача про те, що дії загиблого «перервали причинно-наслідковий зв`язок», не відповідають закону, оскільки такі обставини кваліфікуються як груба необережність, а не умисел.

Оскільки відповідач не довів, що смерть настала внаслідок непереборної сили (зовнішніх невідворотних обставин) або умислу самого потерпілого, причинний зв`язок між використанням джерела підвищеної небезпеки та шкодою є встановленою.

При цьому суд звертає увагу, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою.

При цьому, добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Верховний Суд неодноразову звертав увагу (наприклад постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17), що собою представляє доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) та вказував, що поведінкою, яка суперечить добрій совісті та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі № 450/2286/16-ц).

Як зазначалося вище, між сторонами було укладено договір про порядок повернення коштів, виплачених як відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Вказаний договір є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Доводи відповідача про те, що підписання договору вчинено ним під психологічним тиском позивача, у стані сильного емоційного потрясіння та внаслідок введення в оману стосовно підстав і обсягу зобов`язань, суд оцінює критично. Спростування відповідачем свого обов`язку щодо виконання чинного правочину суперечить принципу добросовісності та концепції заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), оскільки, уклавши відповідний договір, відповідач погодився з розміром суми, що підлягає відшкодуванню, та визначив порядок її сплати, від виконання якого надалі односторонньо відмовився. Про суперечливість поведінки відповідача свідчить і його процесуальна позиція: з одного боку, відповідач стверджує про загальну безпідставність вимог про стягнення відшкодування, а з іншого - вказує на те, що позивачем не було враховано виплати, здійснені ним ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу є правомірними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 7 050,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати по справі відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на відповідача.

Інших витрат учасниками судового провадження не заявлялися.

Керуючись статтями 4, 12, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму матеріальну шкоду у розмірі 470 000,00 грн (чотириста сімдесят тисяч грн 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму сплаченого судового збору в розмірі 7 050,00 грн (сім тисяч п`ятдесят грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Моторне (транспортне) страхове Бюро України, місцезнаходження 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; ЄДРПОУ 21647131.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання, АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено та підписано 21.07.2026.

Суддя І.М. Соловйов