Рішення № 138387671, 22.07.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9111/23

2/212/6695/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Колочко О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі позивач, ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 (далі відповідач, позичальник, ОСОБА_1 ) про стягнення суми заборгованості за Кредитним договором № 02001-12/2021 в розмірі 37 200 грн, з яких 12 000 грн сума заборгованості за основною сумою кредиту, 25 200 грн сума заборгованості за відсотками.

В обґрунтування позову посилається на те, що 03 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» (далі первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 був укладений електронний кредитний договір № 02001-12/2021, який був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про свідчить п. 7 кредитного договору, адреса, реквізити та підписи сторін. Згідно з кредитним договором Товариство надало відповідачу фінансовий кредит, а позичальник зобов`язався його повернути та сплатити проценти за його користування в порядку та на умовах, визначеним цим договором. 21 вересня 2022 року ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали Договір факторингу № 21092022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, у тому числі до відповідача в сумі 37 200 грн, з яких 12 000 грн заборгованість за основною сумою боргу, 25 200 грн заборгованість за відсотками. З моменту отримання права вимоги позивачем не здійснювалися нарахування жодних штрафних санкцій до відповідача. Всупереч умовам Кредитного договору, згідно з яким позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за його користування, відповідач не виконала свої зобов`язання, не здійснила жодних платежів для погашення кредитної заборгованості на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

12 січня 2024 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 02001-12/2021 від 03 грудня 2021 року в розмірі 37 200 грн, витрати на оплату судового збору в сумі 2684 грн.

15 червня 2026 року представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Лазорком Р.Й. подано заяву про перегляд заочного рішення, за результатами розгляду якої судом постановлено ухвалу від 30 червня 2026 року заочне рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 січня 2024 року скасовано, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 22 липня року без повідомлення (виклику) учасників справи, роз`яснено сторонам їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи.

15 липня 2026 року від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Лазорка Р.Й. надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти позовних вимог та визнав їх у повному обсязі, посилаючись на те, що, по-перше, позивачем не доведено факт укладення електронного договору, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач будь-яким способом застосовував ідентифікатор електронного підпису, докази реєстрації в ІТС; по-друге, позивач нарахував відсотки в розмірі 25 200 грн більше тридцяти днів, тобто поза межами строку кредитування, при цьому не заявляв вимоги про застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить періоду та порядку нарахування процентів, їх розмір. Відповідач вважає, що проценти підлягають розрахунку, виходячи з умов договору, які визначають строк кредитування 30 днів та складають 9 000 грн. Просив відмовити у позові.

16 липня 2026 року від представника позивача Піскуровської А.В. надійшла відповідь на відзив, у якій вона не погодилася із доводами відповідача, викладеними у відзиві, посилаючись на те, що позивачем доведений факт укладення електронного договору шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, сторони узгодили усі істотні умови договору, проценти за користування кредитом нараховані відповідно до умов кредитування. Кредитний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, тому кінцева дата строку кредиту є лише датою повернення кредиту, а не датою закінчення строку дії кредитного договору. Відповідачем не виконувалися умов договору, а тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами є правомірним і відповідач не позбавляється від погашення заборгованості в повному обсязі.

Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Учасники справи скористалися своїм право на подачу заяв по суті справи, клопотань про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявлялися.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.

Частинами 1, 2 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 03 грудня 2021 року між ТОВ «Інвеструм» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання фінансового кредиту № 02001-12/2021 (далі Кредитний договір, Договір), згідно з умовами якого Товариство надало відповідачу фінансовий кредит на строк 30 днів, тобто до 01.01.2022 в розмірі 12 000 грн, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 2,50 % від суми кредиту на добу (пункти 1.1-1.3 Договору) (а.с. 6-7).

Сторони Договору домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 2.1 Договору).

Згідно з пунктом 4.3 Договору у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2 цього Договору та/або в Додатках до цього Договору, проценти, передбачені п. 1.3 цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов Договору.

В пункті 6.1 зазначено, що цей Договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

У Графіку платежів, який є Додатком № 1 до Кредитного договору № 02001-12/2021 від 03.12.2021, міститься розрахунок заборгованості (в тому числі суми кредиту, процентів) із зазначенням дати платежу (видача кредиту, його повернення та сплати процентів), а саме 03.12.2021 кредит 12 000 грн, проценти 9 000 грн, разом 21 000 грн (а.с. 8).

Згідно з інформацією, що міститься в Паспорті споживчого кредиту, сума кредиту становить 12 000 грн, строк кредитування 30 днів, процентна ставка фіксована 2,50 на день, які нараховуються до дня повернення позики; процентна ставка, яка застосовується при невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту 2,50 % в день з першого дня прострочення зобов`язання (а.с. 9).

Кредитний договір № 02001-12/2021 від 03.12.2021 з Додатком та Паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора W8126 12.04.2021 о 20.59 (а.с. 7, 8, 9 зворотній бік).

21.09.2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 21092022, у відповідності до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (а.с 10-11).

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників (пункт 1.1-1.2 Договору факторингу).

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 21.09.2022 до Договору факторингу № 21092022 від 21.09.2022 року, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 01001-12/2021 від 03.12.2021 в сумі 37 200 грн, з яких 12 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 25 200 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 12-13).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 01001-12/2021 становить 37 200 грн, з яких 12 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 25 200 грн сума заборгованості за відсотками(а.с. 14).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливістю спірних правовідносин у даній справі є укладання договору про надання кредиту через інформаційно-телекомунікаційну систему товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт товариства або мобільний додаток. З урахуванням даної обставини, застосуванню підлягають наступні положення законодавства.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

Порядок укладення електронного договору передбачений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, Договір № 01001-12/2021 від 03.12.2021 укладений за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Інвеструм» шляхом ідентифікації позичальника із зазначенням нею своїх персональних даних, та використання нею електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такі договори прирівнюються до договорів, укладених в письмовій формі.

Таким чином, позивачем доведений факт укладення кредитного договору на умовах, визначених у них, в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової шляхом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) кредитодавця укласти такий договір у мережі Інтернет на інтернет-ресурсі Товариства (кредитодавця ТОВ «ФК «Інвеструм»), як різновиду інформаційно-телекомунікаційної системи. При цьому прийняття відповідачем пропозиції укласти зазначений договір здійснено шляхом ознайомлення, заповнення та підписання нею за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором самого договору, додатку до Договору, паспорту споживчого кредиту. За таких обставин, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Інвеструм» Договір про споживчий кредит № 01001-12/2021 за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладання та є підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків, передбачених цим договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про доведення позивачем факту укладання та підписання ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором кредитного договору з ТОВ «ФК «Інвеструм», у зв`язку із чим доводи відповідача про недоведеність укладання договору та його підписання судом відхиляються.

Відповідно до положень частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договірні зобов`язання ТОВ «ФК «Інвеструм» виконало в повному обсязі та надало відповідачу шляхом перерахування на визначений відповідачем картковий/банківський рахунок грошових коштів в сумі 12 000 грн (пункт 1.6 Договору).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 570/2984/13-ц.

На підтвердження позовних вимог позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» надано суду належним чином завірені копії наступних документів: Договору факторингу № 21092022 від 21.09.2022, укладеного між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу від 21.09.2022, витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу від 21.09.2022, правовстановлюючі документи обох Товариств (а.с. 10-13, 15-37).

Отже, надані позивачем вище перелічені і досліджені судом письмові докази підтверджують відступлення права вимоги від ТОВ «ФК «Інвеструм» до ТОВ «ФК «ЄАПБ»» за кредитним договором № 02001-12/2021 від 03.12.2021, укладеним ТОВ «ФК Інвеструм» з ОСОБА_1 .

Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначених договором строки і обсяг не виконала, і станом на час розгляду справи відомостей про погашення заборгованості за вказаним договором повністю чи частково відповідачем суду не надано, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 02001-12/2021 від 03.12.2021 в сумі 12 000 грн (тіло кредиту).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, сума яких становить 25 200 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Отже, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання від дати спливу строку кредитування.

Така правова позиція підтверджена правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18, від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі №536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц.

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Інвеструм» ОСОБА_1 було погоджено строк кредитування на 30 днів, до 01.01.2022, що закріплено у пункті 1.2 Договору.

Згідно з пунктом 4.3 Договору у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2 цього Договору та/або в Додатках до цього Договору, проценти, передбачені п. 1.3 цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов Договору.

Отже, умови кредитного договору передбачають два види нарахування процентів: за користування кредитом в межах строку кредитування і за прострочення виконання умов Договору поза межами строку кредитування.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить детальний розрахунок заборгованості із зазначенням періоду нарахування процентів, на яку суму вони нараховувалися, за якою процентною ставкою і за який період.

Строк виконання зобов`язання за договором у повному обсязі настав 01 січня 2022 року.

Враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, то суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за процентами у розмірі 9 000 грн, яка була нарахована в межах строку кредитування до 01 січня 2022 року, виходячи з наступного розрахунку: 12 000 грн х 2,50 % х 30 днів.

Вимога кредитора щодо стягнення процентів за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджуються з нормами матеріального права, а отже не дають підстав для висновку про порушене право як первісного, так і нового кредитора в цій частині вимог.

Відмежувати від загальної суми нарахованих процентів відсотки, нараховані відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, за відсутності детального розрахунку заборгованості (періоду нарахування, процентної ставки, суми заборгованості на яку нараховувалися відсотки), а також без пред`явлення позивачем такої вимоги і її належного правового обґрунтування суд позбавлений можливості в силу положень статей 12, 13, 81 ЦПК України.

Отже, у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості за процентами, яка нарахована поза межами строку кредитування (з 02 січня 2022 року до 21.09.2022) слід відмовити.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором № 02001-12/2021 від 03 грудня 2021 року в загальному розмірі 21 000 грн, з яких 12 000 грн заборгованість по кредиту (тіло кредиту), 9 000 грн заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 03.12.2021 до 01.01.2022.

При здійсненні розподілу судових витрат суд враховує наступне.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до копії платіжної інструкції від 10.10.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило судовий збір за подачу позову у розмірі 2684 грн (а.с. 1).

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог (56,5 % від заявленої ціни позову 37 200 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 516,46 грн (56,5 % від 2 684 грн).

Крім того, представником відповідача у відзиві на позовну заяву було заявлено про стягнення на користь відповідача судових витрат на правничу допомогу в сумі 4 000 грн.

На підтвердження заявлених вимог представником відповідача було долучено копію договору про надання правничої допомоги № 43 від 04.06.2026 між адвокатом Лазорком Р.Й. та ОСОБА_1 , детальний опис робіт (наданих послуг) від 13.07.2026, згідно з яким адвокатом Лазорком Р.Й. надані послуги на суми 500 грн за надання консультації, 1000 грн за ознайомлення з матеріалами справи, вивчення документів, наданих клієнтом, відповідних нормативних актів, 500 грн за визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта, копію платіжної інструкції від 13.06.2026 на суму 4000 грн.

При цьому, в детальному описі наведений перелік наданих адвокатом послуг на суму 2 000 грн, графа «складання заяви про перегляд заочного рішення, відзиву на позовну заяву, оформлення додатків до нього» не заповнена і не містить даних ані щодо витраченого часу, ані грошового виразу наданої послуги, а враховуючи, що складання опису відбулося після укладення договору і оплати послуг, то суд приймає детальний опис наданих послуг від 13.07.2026 як документ, який підтверджує фактичний обсяг послуг наданих адвокатом клієнту, а саме на суму 2 000 грн.

Відповідно до наведених вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню пропорційно сумі відхиленої частини позовних вимог (43,5% від заявленої ціни позову 37 200 грн) витрати на правничу допомогу в сумі 870 грн.

Таким чином, визначивши розмір понесених сторонами судових витрат, враховуючи їх взаєморозрахунок, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати на оплату судового збору в сумі 646,46 грн (1516,46 грн (витрати позивача) 870 грн (витрати відповідача)).

Керуючись ст. 4, 12-13, 76, 81, 82, 89, 133, 139, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором № 02001-12/2021 в сумі 21 000 (двадцять одна тисяча) гривень, з яких 12 000 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 9 000 гривень заборгованість за відсотками, а також витрати на оплату судового збору в сумі 646 (шістсот сорок шість) гривень 46 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 22 липня 2026 року.

Суддя: О. В. Колочко