Ухвала суду № 138387085, 20.07.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/6491/26

2-о/215/149/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження

20 липня 2026 року м. Кривого Рогу

Суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Науменко Я.О., розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Криворізької міської ради, Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, про встановлення факту проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

15.07.2026 заявник ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою, у якій просить встановити факт проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , здійсненої Донецьким БТІ 22.03.2002 року на підставі договору купівлі-продажу. Вимоги заяви вмотивовані тим, що квартира заявника зазнала пошкоджень внаслідок бойових дій. З метою отримання компенсації за програмою «єВідновлення» він звернувся для внесення відомостей про право власності до Державного реєстру речових прав. Проте рішенням державного реєстратора від 28.10.2025 йому було відмовлено у державній реєстрації через відсутність доступу до паперових архівів БТІ, які залишилися на тимчасово окупованій території (м. Ясинувата). У зв`язку з цим заявник просить встановити факт реєстрації в судовому порядку.

Перевіривши заяву, суддя доходить висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного та безспірного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що можуть бути встановлені в судовому порядку, наведений у частині першій статті 315 ЦПК України. Серед вказаного переліку факт про встановлення належності особі майна на праві власності відсутній.

Водночас зазначений перелік не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

За загальним правилом, юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18).

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Отже, однією з підстав неможливості встановлення юридичного факту судом загальної юрисдикції є наявність позасудового порядку його встановлення, що може передбачати можливість отримання особою документа, який посвідчує (підтверджує) факт, що має юридичне значення, в інший (не судовий) спосіб.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, прослідковується (вбачається) спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 метою звернення до суду визначив упорядкування документів про право власності згідно чинного законодавства з метою отримання компенсації за зруйноване житло.

Оцінюючи такі доводи заявника, суд зазначає, що питання підтвердження права власності на майно зазвичай вирішується в позасудовому порядку шляхом отримання відповідних правовстановлюючих документів. Такі документи до 01 січня 2013 року реєструвалися в книгах бюро технічної інвентаризації, а з 01 січня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі правовстановлюючого документа реєструється відповідне речове право (а не сам документ).

За змістом частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 27 цього Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.

За змістом пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту державної реєстрації права власності на квартиру необхідно заявнику не як самостійний юридичний факт, а як правова підстава для підтвердження свого речового статусу суб`єкта права власності на нерухомість в умовах, коли державні органи (в особі реєстратора) відмовляють у офіційному визнанні та внесенні цього права до сучасного Державного реєстру. Оскільки державна реєстрація є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення або переходу прав на нерухоме майно, то виникнення перешкод у такій реєстрації (навіть з технічних чи форс-мажорних причин, пов`язаних з окупацією територій) безпосередньо вказує на наявність матеріально-правового спору про право власності між заявником та державою в особі реєстраційних/компенсаційних органів.

Окрім того, встановлення цього факту має прямі майнові наслідки виникнення права на виплату бюджетних коштів (компенсації за програмою «єВідновлення»). Юридичні факти, які є елементами правосуб`єктності чи речових прав і напряму тягнуть за собою майнові претензії за наявності відмовних рішень державних органів, не можуть бути предметом розгляду в окремому провадженні.

Оскільки у даній справі існує очевидний спір про право (невизнання права власності органом державної реєстрації через відсутність доступу до БТІ), вказані вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого непозовного провадження. Належним і ефективним способом захисту порушеного права заявника є звернення до суду з позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно в порядку загального позовного провадження.

Тобто, особа, яка є власником нерухомого майна, набутого раніше на законних підставах, проте таке право не визнається іншою особою (у тому числі, державою), має право на захист свого порушеного права в порядку позовного провадження на підставі ст. 392 ЦК України.

Правовий висновок, викладений по ухвалі Верховного Суду від 10.02.2026 у справі № 336/10861/25.

Отже, з урахуванням наведених обставин, у відкритті провадження слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Криворізької міської ради, Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, про встановлення факту проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

СУДДЯ