Рішення № 138386933, 21.07.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 213/6799/25

2/214/2815/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 липня 2026 року м .Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Євтушенка О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Авдєєва М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №213/6799/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» Хлопкова М. звернулась до Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою, шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», в якій просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №176453 від 25.03.2025, у загальному розмірі 21 641,04 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 13 334,00 грн., заборгованості за процентами - 7 806,04 грн., заборгованості за комісією - 501,00 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 7 000,00 грн.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 25.03.2025 між ТзОВ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №176453 уформі електронного документа з використанням електронного підпису. ОСОБА_1 через мережу Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору, після чого добровільно, без примусу та тиску, подав відповідну заявку на отримання коштів. У заявці зазначено його персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний код, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. ТзОВ «КРЕДІПЛЮС» перед погодженням заявки на кредитування перевірило зазначені дані позичальника та належність платіжної картки особі, що подавав заявку, з метою ідентифікації.

Позичальник ОСОБА_1 підписав кредитний договір 25.03.2025 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора «c753f4a5», ввівши його у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та підтвердивши дію кнопкою «Так», що є юридичним підтвердженням підписання договору. Після підписання договору, 25.03.2025, кредитор ТзОВ «КРЕДІПЛЮС» перерахував на банківську картку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 13 334,00 грн., чим виконав свої зобов`язання щодо надання кредиту в повному обсязі. Проте ОСОБА_1 не виконав належним чином кредитні зобов`язання щодо повернення кредиту у визначений строк, що призвело до виникнення простроченої заборгованості у загальному розмірі 21 641,04 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 13 334,00 грн., заборгованості за процентами - 7 806,04 грн., заборгованості за комісією - 501,00 грн.

16.04.2025 між ТзОВ «КРЕДІПЛЮС» та ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №16042025, відповідно до умов яких позивачу відступлено право вимоги грошових коштів до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №176453 від 25.03.2025, у загальному розмірі 21 641,04 грн.

З огляду на те, що відповідач наявну заборгованість за кредитним договором у добровільному порядку не погашає, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, чим порушує законні права та інтереси ТзОВ «ФК «ЮНІТ КАПІТАЛ», тому позивач, будучи дійсним кредитом, вимушений звернутися до суду.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2026 року позовну заяву передано до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за підсудністю.

Матеріали справи надійшли до суду 10.02.2026 та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 11.02.2026 передані на розгляд судді Євтушенку О.І.

Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, із частковим задоволенням клопотання представника позивача про витребування доказів.

Витребувані докази надійшли на адресу суду 11.03.2026.

Представник позивача - Хлопкова М. про свою участь у судовому засіданні не заявила, водночас у клопотанні, поданому разом із позовною заявою, просила здійснити розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення (а.с.4 розворот).

Відповідач ОСОБА_1 правом на подання відзиву на позов у межах встановленого процесуального строку не скористався, будучи достеменно обізнаним про перебування справи на розгляді суду та про зміст заявлених до нього вимог.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також належне повідомлення відповідача та відсутність відзиву у встановлений судом строк, суд вважає можливим ухвалити рішення по справі на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд доходить висновку про можливість задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 25.03.2025 між ТзОВ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №176453 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. З метою отримання кредитних коштів ОСОБА_1 через мережу Інтернет здійснив перехід на офіційний веб-сайт Товариства, ознайомилась з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору, після чого добровільно подав заявку на отримання кредиту. У поданій заявці відповідач зазначив свої персональні дані, зокрема прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, реквізити банківської картки для зарахування кредитних коштів, а також адресу реєстрації та проживання. Перед прийняттям рішення про надання кредиту Товариством було здійснено перевірку наданих відповідачем відомостей, у тому числі належності зазначеної платіжної картки особі, яка подала заявку, з метою належної ідентифікації позичальника та підтвердження достовірності поданих нею даних.

Відповідно до умов кредитного договору №176453 від 25.03.2025, кредитодавець надав позичальнику кредит у національній валюті у формі безвідкличної кредитної лінії на споживчі потреби, а позичальник зобов`язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та виконати інші зобов`язання, передбачені договором. Згідно з договором сума кредиту становила 13 334,00 грн, строк кредитування - 84 календарних днів. Кінцевий строк повернення кредиту визначений сторонами у договорі та графіку платежів, який є його невід`ємною частиною - 17.06.2025. Умовами договору передбачено обов`язок позичальника здійснювати періодичні платежі зі сплати процентів за користування кредитом у строки, визначені графіком платежів. При цьому датою належного виконання такого зобов`язання вважалася сплата нарахованих процентів та комісії не пізніше дня, наступного за відповідною періодичною датою платежу. Тип процентної ставки за договором визначено як фіксований. Проценти за користування кредитом нараховувалися за стандартною процентною ставкою у розмірі 390% річних від суми кредиту протягом строку кредитування. Крім того, договором передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 25,00% від загальної суми кредиту, яка підлягала сплаті на умовах, визначених договором. Також договором визначено денну процентну ставку, орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту та загальні витрати за кредитом, розмір яких погоджений сторонами під час укладення договору. Кредит надано без забезпечення у вигляді застави. Укладення договору не потребувало отримання позичальником додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, а умови щодо комісій і тарифів залишалися незмінними протягом усього строку дії договору.

Крім того, відповідно до умов кредитного договору №176453 від 25.03.2025 позичальник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі повернути отримані кредитні кошти, сплачувати проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором, а також належним чином виконувати інші договірні зобов`язання. Крім того, на позичальника покладено обов`язок дотримуватися встановлених договором строків виконання зобов`язань, повідомляти кредитодавця про зміну персональних та контактних даних протягом п`яти календарних днів з моменту виникнення таких змін, а також надавати під час укладення договору повну, точну та достовірну інформацію про себе. Умовами договору також передбачено, що у разі надання кредитодавцю персональних даних третіх осіб позичальник підтверджує наявність згоди таких осіб на передачу відповідної інформації та несе відповідальність за дотримання вимог законодавства щодо захисту персональних даних. Також позичальник зобов`язався виконувати інші обов`язки, передбачені умовами договору та чинним законодавством України.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст.628-629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах (у тому числі в електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або які надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, коли зміст правочину зафіксовано у кількох документах, його зміст може бути підтверджений шляхом посилання одного з таких документів на інші, якщо інше не передбачено законом (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису чи іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, визначених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч.3).

Аналіз положень зазначених норм дозволяє зробити висновок, що будь-який правочин, укладений на підставі ЦК України, може бути вчинений в електронній формі. Договір, укладений в електронній формі, має юридичну силу письмового договору (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Такі висновки підтверджуються практикою Верховного Суду, зокрема постановами: від 09.09.2020 у справі №732/670/19; від 23.03.2020 у справі №404/502/18; від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що кредитний договір №176453 від 25.03.2025 дійсно укладений сторонами правочину - ТзОВ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач ОСОБА_1 суду не надав, як і не спростував факт укладення договору. Акцепт оферти позичальником - підписання договору одноразовим ідентифікатором, є доведеним обсягом наявних у справі доказів, у т.ч. довідкою щодо дій позичальника в ТзОВ «КРЕДІПЛЮС» та є черговим свідченням волевиявлення відповідача на укладення договору.

Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника - ОСОБА_1 , його персональні дані, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника. Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТзОВ «КРЕДІПЛЮС» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача ОСОБА_1 - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Судовим розглядом також встановлено, що ТзОВ «КРЕДІПЛЮС» виконало свої зобов`язання за кредитним договором №176453 від 25.03.2025 належним чином, здійснивши 25.03.2025 перерахування коштів шляхом безготівкового зарахування на платіжну картку клієнта ОСОБА_1 за № НОМЕР_2 у сумі 10 000,50 грн., зазначену ним під час укладення договору в заяві на отримання грошових коштів у кредит. Належне виконання зобов`язань підтверджується відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за вих.№20.1.0.0.0/7-260226/80659-БТ від 28.02.2026, наданою на виконання ухвали суду від 12 лютого 2026 року в частині витребування доказів, з якої слідує, що картку № НОМЕР_3 було емітовано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 , також, підтверджена операція по надходженню грошових коштів на суму 10 000,50 грн. (25.03.2025), також зазначено, що номер мобільного телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером ОСОБА_1 .

Разом з тим, на підставі аналізу наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом виконання ТзОВ «КРЕДІПЛЮС» зобов`язань за кредитним договором №176453 від 25.03.2025 перед ОСОБА_1 , а також факту отримання останнім кредитних коштів у сумі 10 000,50 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає передбачене ч.1 ст.509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.

Імперативним приписом ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611, ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Так, судовим розглядом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором №176453 від 25.03.2025 належним чином не виконав. З розрахунків заборгованості, проведених ТзОВ «КРЕДІПЛЮС» вбачається, що за період з 03.09.2025-01.11.2025 заборгованість за вказаним договором становить у загальному розмірі - 21 641,04 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 13 334,00 грн., заборгованості за відсотками - 7 806,04 грн., комісії - 501,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Разом з тим, 16.04.2025 між ТзОВ «КРЕДІПЛЮС» та ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №16042025, відповідно до умов яких позивачу відступлено право вимоги грошових коштів до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №176453 від 25.03.2025.

Умовами укладеного договору факторингу між ТзОВ «КРЕДІПЛЮС» та ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» передбачено право первісного кредитора розпоряджатися правом вимоги на власний розсуд, зокрема, відступати право вимоги на користь третіх осіб. Копія зазначеного договору факторингу містить підписи уповноважених представників сторін та скріплені печатками, що підтверджує їх укладення, а також копія витягу з Реєстру прав вимоги укладеного договору факторингу. Отже, зазначений договір факторингу підтверджує належний перехід права вимоги від ТзОВ «КРЕДІПЛЮС»до ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», та таке відступлення відповідає вимогам п.1 ч.1 ст.512 та ст.513 ЦК України, позивач є правомірним кредитором і має право звертатися до суду з відповідними вимогами до ОСОБА_1 .

У постанові Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №911/19/19 зауважено, що при вирішенні даної категорії справ суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Беручи до уваги строк кредитування, розмір процентів, визначений кредитним договором, а також перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що заборгованість за тілом кредиту та комісією у розмірі 13 334,00 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 7 806,04 грн., та простроченої комісії у розмірі 501,00 грн. визначені арифметично вірно та у повній відповідності до умов кредитного договору №176453 від 25.03.2025.

Оскільки матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про повне погашення відповідачем ОСОБА_1 заявленої заборгованості, а заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та відповідно до документів, які міститься в матеріалах справи, суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн. (сплаченого із застосуванням коефіцієнту 0.8 за пред`явлення позову до суду в електронному вигляді). та 7 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, які є обґрунтованими та документально підтвердженими. Клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідач ОСОБА_1 не заявляв.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №176453 від 25.03.2025, у загальному розмірі 21 641,04 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 13 334,00 грн., заборгованості за процентами - 7 806,04 грн., заборгованості за комісією - 501,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 2 422,40 грн. судового збору та 7 000,00 грн. витрат на надання професійної правничої допомоги.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено та підписано без проголошення 21 липня 2026 року.

Суддя О.І. Євтушенко